Етноцентризм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Е́тноцентри́зм (грец. ethnos — група, плем'я, народ і лат. centrum — осередок, центр)  — погляд на світ через призму етнічної ідентифікації. Життєві і культурні процеси при цьому оцінюються через традиції етнічної самосвідомості, яка виступає в якості ідеального зразка[1].

Термін «етноцентризм» вперше вжитий польсько-австрійським соціологом Л. Гумпловичом у праці «Расова боротьба» (1883) і запроваджений в науковий обіг американським соціологом В. Самнером у своїй праці «Народні звичаї» (1906) широко використовується в сучасній політології, соціології та етнології[2]. При цьому останній вважав, що люди мають тенденцію бачити світ таким чином, щоб своя етнічна група опинялася в центрі всього, а всі інші порівнювалися з нею, або оцінювалися з посиланням на неї[3].

Етноцентризм відбиває й одночасно відтворює єдність етнічної групи перед загрозами зовнішнього світу, захищає її від асиміляції. Етноцентризм, пов'язаний із протиставленням «ми — вони», що лежить в основі етнічної самоідентифікації. Кожна етнічна група фіксує свої особливі риси, що відокремлюють її від інших груп.

Почуття, окреслене даним терміном, об’єднує представників одного етносу, є елементом етнічної самосвідомості. Негативного відтінку етноцентризм може набувати при несприятливих соціальних та економічних обставинах, штучному розпалюванні конфлікту зацікавленими сторонами.

Етноцентризм буває двох типів: гнучкий та негнучкий. Гнучкий етноцентризм не означає, що ми відмовляємося від власних культурних фільтрів, а знаходимо способи поглянути на світ з різних точок зору та визнавати право на існування відмінних від наших культур та цінностей. Альтернативою цьому процесу набуття гнучкості є негнучкий етноцентризм. Це поняття належить до традиційного уявлення про етноцентризм як нездатність вийти за межі власних культурних фільтрів при інтерпретації поведінки оточуючих. Негнучкий етноцентризм може корінитися у незнанні процесів,необхідних для набуття іншої культурної точки зору, або у відмові брати участь у подібному процесі[4].

Основними ознаками етноцентризму є:

  • сприймання елементів своєї культури як "звичних" і "правильних", а елементів іншої культури - як "незвичних" і "неправильних";
  • розгляд звичаїв власної групи як універсальних;
  • оцінка цінностей, норм, ролей своєї групи як безсумнівно правильних;
  • уявлення про те, що для людини звично співпрацювати з членами власної групи, допомагати їм, надавати перевагу своїй групі, пишатися нею і не довіряти чи навіть ворогувати з членами інших груп (М. Бруер і Д. Кемпбелл)[5].

При цьому етноцентризм не обов'язково пов'язаний з ворожим або настороженим ставленням до етнічних інших груп. Позитивне чи негативне став­лення до іншої нації залежить від реальних взаємовідносин між ними — конфліктних чи дружніх. Інтенсивне спілкування з іншими групами, як­що воно не має конфліктного характеру, ліквідує обмеженість етноцентричного погляду на світ і на інші народи та дає змогу краще зрозуміти як свою, так і іншу культуру, сприяє зближенню народів. А коли певні народи чи етнічні групи не співпрацюють, а ворогують один з одним, етноцентризм призводить до етнічного націоналізму[6], і в найбільш крайніх випадках навіть до расизму[7].

Самнер наводив такі приклади різних соціумів з історії, де етноцентризм проявлявся особливо яскраво у народних звичаях та мові: «Папуаси Нової Гвінеї живуть окремими селами, суверенітет яких зберігається за допомогою ворожості, канібалізму, полюванням за головами, а також відмінностями у мові і релігії та інших інтересах. Євреї розділили все людство на самих себе та на не євреїв. Вони були «обраним народом». Греки та римляни називали чужих «варвари». В трагедії Евридіпа «Іфігенія в Авліді» Іфігнея говорить, що це правильно, що греки повинні керувати «варварами», а не навпаки, тому що греки вільні, а варвари – раби[8]».

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Этноцентризм // Философия: Энциклопедический словарь / Под редакцией А.А. Ивина.— М.: Гардарики, 2004.
  2. Там само.
  3. Стефаненко Т.Этноцентризм // Энциклопедия Кругосвет. Универсальная научно-популярная онлайн-энциклопедия.
  4. Конюх І. Етноцентризм як один із аспектів прояву самоставлення особистості // Проблеми сучасної психології . - 2014. - Вип. 23. - С. 271-285.
  5. Савицька О.В., Співак Л.М. Етноцентризм як механізм міжгрупового сприймання // Етнопсихологія.  –  К.: Каравела, 2011. – 264 с.
  6. Етноцентризм: його ознаки та умови виникнення
  7. Этноцентризм // Студопедия.
  8. Конюх І. Етноцентризм як один із аспектів прояву самоставлення особистості // Проблеми сучасної психології . - 2014. - Вип. 23. - С. 271-285.

Джерела[ред.ред. код]

Вишивка Це незавершена стаття про культуру.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Політика Це незавершена стаття про політику.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.