Жан-Поль Раппно

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жан-Поль Раппно
фр. Jean-Paul Rappeneau
Ж.-П. Раппно, голова жури кінофестивалю в Дінарі (Dinard), 2009 рік
Дата народження 8 квітня 1932(1932-04-08) (92 роки)
Місце народження Осер, Франція
Громадянство Франція Франція
Професія режисер, сценарист
Роки активності 1958 — наш час
Діти Martin Rappeneaud і Julien Rappeneaud
IMDb ID 0710919
Автограф
Нагороди та премії
«Оскар» (1991, 1995)
Жан-Поль Раппно у Вікісховищі

Жан-Поль Раппно́ (фр. Jean-Paul Rappeneau; нар. 8 квітня 1932, Осер, Франція) — французький кінорежисер та сценарист.

Біографія[ред. | ред. код]

Жан-Поль Раппно народився в місті Осері у Бургундії (Франція) 8 квітня 1932 року. В кінематографі уперше з'явився у 1958-му як сценарист і автор діалогів до фільму Іва Робера «Підписано: Арсен Люпен». Режисерську кар'єру починав асистентом режисера на зйомках фільмів Луї Маля «Зазі в метро» та «Приватне життя», де виступив також як співавтор сценарію.

У 1964 року був співавтором сценарію і асистентом режисера Філіппа де Брока на зйомках фільму «Людина з Ріо» з Жаном-Полем Бельмондо у головній ролі. Його ж Раппно зніме в одному зі своїх перших фільмів — «Повторний шлюб» (1971).

У 1973 Раппно знову співробітничає з де Брока і Бельмондо, взявши участь в написанні сценарію до комедії «Надзвичайний».

У 1990 року виходить найуспішніший на сьогодні фільм Раппно — екранізація п'єси «Сірано де Бержерак» Едмона Ростана, з Жераром Депардьє і Венсаном Пересом у головних ролях.

У 2003 режисер знову знімає Депардьє у своєму фільмі — цього разу у стрічці «Щасливої дороги!».

Жан-Поль Раппно — брат сценариста Елізабет Раппно і батько композитора та співака Мартіна Раппно (нар. 5 квітня 1976), а також письменника і сценариста Жульєна Раппно («Париж! Париж!»).

Фільмографія[ред. | ред. код]

Режисер
Сценарист

Визнання[ред. | ред. код]

Нагороди і номінації Жана-Поля Раппно[1]
Рік Категорія Фільм Результат
Премія «Оскар»
1965 Найкращий сценарій Людина з Ріо Номінація
Приз Луї Деллюка
1965 Найкращий режисер Життя багатіїв Перемога
Каннський кінофестиваль
1971 Золота пальмова гілка Повторний шлюб Номінація
1990 Сірано де Бержерак Номінація
Премія «Сезар»
1976 Найкращий режисер Дикун Номінація
1991 Сірано де Бержерак Перемога
1995 «Сезар» «Сезарів» Перемога
1996 Найкращий режисер Гусар на даху Номінація
2004 Щасливої дороги! Номінація
Найкращий оригінальний або адаптований сценарій (разом з Патріком Модіано) Номінація
Золотий глобус
1900 Найкращий фільм іноземною мовою Сірано де Бержерак Перемога
Давид ді Донателло
1991 Найкращий фільм іноземною мовою Сірано де Бержерак Перемога
Фестиваль романтичних фільмів у Кабурі
2003 Найкращий режисер Щасливої дороги! Перемога

Громадська позиція[ред. | ред. код]

У липні 2018 підтримав петицію Асоціації французьких кінорежисерів на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[2]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]