Перейти до вмісту

Зубрицький Михайло Іванович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Зубрицький Михайло Іванович
Михайло Зубрицький
Народився22 жовтня 1856(1856-10-22)
Кіндратів
Помер8 квітня 1919(1919-04-08) (62 роки)
Береги Долішні
ПохованняБереги Долішні
КраїнаАвстро-Угорщина
 ЗУНР Редагувати інформацію у Вікіданих
Національністьукраїнець
ДіяльністьСвященник
Галузьетнографія[1], фольклористика[1], історія[1], церковне служінняd[1], освіта[d][1] і політична діяльність[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовУкраїнська, польська, німецька, латинська, церковно-слов'янська
ЧленствоДійсний член НТШ
ПосадаСвященник
КонфесіяУГКЦ
БатькоІван Зубрицький з гербу Пом'ян
МатиАнастазія Нанівська з гербу Сас
У шлюбі зОльга Борисевич
ДітиАнастасія Левицька, Зиновія Долинська, Володимир Зубрицький, Петро Зубрицький
Автограф
Герб
Герб

о. Михайло Зубрицький гербу Помян (псевд. — Самбірський[2], 22 жовтня 1856, с. Кіндратів, Королівство Галичини та Володимирії (нині Львівська область, Україна), Австро-Угорщина  — 8 квітня 1919, с. Береги Долішні, Західноукраїнська Народна Республіка (нині Польща) — греко-католицький священник, український етнограф, фольклорист, історик, громадський діяч (в тому числі місцевого самоврядування Західноукраїнської Народної Республіки), публіцист, дійсний член НТШ (з 29.07.1904, єдиний сільський священник, що мав такий ступінь).

Його можна вважати засновником таких течій історичної науки, які сформувалися у ХХ ст., як усна історія і (частково) мікроісторія. Перший у світі науковець, який вибрав предметом наукового дослідження життя та побут селян (завдяки його працям Мшанець, де він служив 31 рік, є найдослідженішим селом в історико-етнографічному вимірі у всій Центрально-Східній Європі).

Наукові праці Зубрицького радо використовували професор Михайло Грушевський, доктор Іван Франко, Володимир Гнатюк, Філарет Колесса, а в наш час — Зоряна Болтарович, В. Зінич, Микола Кравець, О. Куницький, К. Матейко, С. Мишанич, С. Павлюк, А. Поріцький, Ф. Стеблій, Михайло Шалата [Архівовано 26 жовтня 2020 у Wayback Machine.], Роман Кирчів та інші[3].

О. Михайло Зубрицький — представник пастирського богослов'я в дії і ключовий приклад того, як греко-католицьке парафіяльне середовище продукувало українську гуманітарну науку модерного типу. Його релігійна праця невіддільна від освіти, моральної дисципліни, мовної самооборони, соціальної самоорганізації й документування народної культури.

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Зубрицький Михайло Іванович

Життєпис

[ред. | ред. код]

Походження

[ред. | ред. код]

Народився 22 жовтня 1856 р. у селі Кіндратові тепер Турківського району на Львівщині. Був в родині наймолодшою 10-ю дитиною (вижили лише найстарша сестра, брат і він).[4]

Його батько Іван Зубрицький (20.01.1805 {за іншими даними 20.04.1805[5]} — 08.03.1883), був дрібним шляхтичем гербу Помян[6] (у статті Петра Зубрицького зазначено «de Pomian»). У 1837 р. він сім разів подорожував до Львова, щоб отримати “Extractus”, що засвідчував його шляхетський стан, яке своєю чергою звільняло його від тяжких повинностей, покладених на підданих і дарувало його родині право просити гроші з фонду стипендій на освіту для шляхтичів.

Матір Анастазія Нанівська (10.11.1811[7] {за іншими даними 15.11.1811[8]} — 01.04.1877) також походила з дрібного шляхетського роду (гербу Сас), а також була споріднена зі священичою родиною Нероновичів: о. Андрій Неронович був її дідом по материнській лінії, а його тесть — о. Павло Ільницький — був її прадідом. Обоє священників свого часу були парохами с. Кіндратів.[7]

Його батьки одружилися у 1831 р., займалися сільським господарством.

Навчання

[ред. | ред. код]

Сільські вчителі та школи (1865—1868)

[ред. | ред. код]

Його батько, будучи неграмотним, прагнув дати освіту наймолодшому сину. Тому у 9 років віддав Михайла до приватного вчителя Степана Ільницького з села Ільник.[4]

Восени 1866 р. Михайло почав вчився в Турці, однак через два місяці згоріла школа і він з переляку попросився назад додому в Кіндратів.

Далекий родич (можливо, кузен його матері[7]) о. Яків Неронович (1801—1901, декан Порохницького деканату Перемиської греко-католицької єпархії, музикант, хоровий диригент й педагог, вихованець Перемишльської музичної школи, перший диригент хору Ставропігійського інституту у Львові) забрав його до себе на парафію в село Розбір Округлий і дав вчитися до грамотного селянина Івана Якиміва.[4]

Дрогобицька школа оо. Василіян та Дрогобицька гімназія (1868—1879)

[ред. | ред. код]

Через два роки, восени 1868 p. починає вчитись у третьому класі початкової школи оо. Василіян у м. Дрогобич. Його учителем був строгий та справедливий о. Юліян Немилович.

З 1870 р. Михайло Зубрицький — учень Дрогобицької гімназії, яку завершив у 1878-79 рр. Фінансово себе утримував виключно за рахунок того, що надавав приватні лекції.[9]

У Дрогобичі познайомився зі своїм ровесником Іваном Франком. Це поклало початок їхній дружбі, що тривала протягом усього дальшого життя. Зберігся лист Івана Франка до Щасного Сельського 11 квітня 1875 року, в якому він пише: «Наші українські (руські) справи в Дрогобицькій гімназії, як звичайно, стоять дуже слабо. Окрім трьох бідних українців, не цікавиться ні один ученик ані літературними, ані політичними українськими справами. Будете цікаві дізнатися, котрі се три, — тому кажу Вам, що Матковський, певно, Вам відомий з восьмої класи, Зубрицький з п'ятої, а третій пише до Вас. Певно, що не гарне видані свідоцтво про наших українців, але що ж робити?»[10].

Очевидно, не без Франкового впливу, навчаючись у гімназії, він знайшов в одній міщанській хаті Дрогобицький рукописний збірник апокрифічних оповідань з XVIII ст. Цей факт згадує І. Франко, публікуючи в статті «Причинки до історії руської літератури XVIII віку» (1886) матеріали цього збірника, з якого збереглася тільки невелика частина.[11] В цей час збирав в рідному Кіндратові та інших суміжних селах (Ясінці, Розборі) пісні, колядки, повір'я, записи яких передавав Омелянові Партацькому, Омелянові Огоновському та іншим тогочасним галицьким ученим[12].

Служба в армії (1876—1877)

[ред. | ред. код]

У 1876 р. насильно був відірваний від навчання в VI класі гімназії та призваний до служби в австрійській армії, попри свою короткозорість. Дуже негативно відгукувався про безсмисленність військової служби, напівголодне існування та відсутність елементарних умов.

Службу проходив спершу в Самборі, а невдовзі його направляють до транспортового дому у Львові. Там, чекаючи на подальший розподіл, відпросився у місто, де зустрів Івана Франка з друзями, серед яких був і студент Володимир Левицький. Хлопці знайшли спільну мову. Згодом, через довгі роки, Володимир Левицький відновив це знайомство.[4]

Після смерті брата став єдиним годувальником старих батьків, через що його повинні були звільнити від військової повинності одразу. Однак чиновники навмисне затягували процес на майже рік і відпустили лише з умовою, що він не буде продовжувати навчання в Дрогобицькій гімназії, але працюватиме з батьками біля землі. Відпустили його у половині грудня 1877 р.[9]

Після проходження служби, Зубрицький самотужки в селі пройшов про граму 7-го класу, а відтак повернувся в гімназію, здавши вступний іспит до VIII класу в Дрогобичі. У 1879 р. склав іспит зрілости.

Львівський університет, Семінарії (1879—1883)

[ред. | ред. код]

Хотів вчитися на філософському факультеті Львівського Університету. Однак вирішив вступити на Богословський факультет Львівського Університету[13] (ймовірно, у 1879 р.), який закінчив у 1883 р.[2] Згідно свідчень Володимира Гнатюка, він три роки вчився "в семінари у Львові, а 4-й рік у Перемишли".[9]

Навчався у Львівській та Перемиській духовних семінаріях.[2]

Там зацікавився науковою діяльністю і написав першу розвідку про невільництво в 13‐му столітті.

Вчителювання в Перемиському дяківському інституті (1883)

[ред. | ред. код]

Перед приходом у с. Мшанець у 1883 році рік вчителював у Дяківському інституті в Перемишлі[14] (ймовірно, Перемиський дяко-учительський Інститут, Institum Cantorum et Magistrorum Scholae, заснований єп. Іваном Снігурським у 1817 р.).

Одруження і сім'я (1883)

[ред. | ред. код]

27 вересня 1883 року одружився.

Дружина — Ольга Борисевич (померла у 1942 р. в Казахстані, куди її разом з донькою Зеновією та внуком Володимиром вивезли НКВДисти у 1940 р. у віці приблизно 80 років), сільська учителька[15]:

  • Донька священника УГКЦ о. Івана Борисевича (помер у 1900 р.) та Софії Назаревич[16].
  • Онука мшанецького священника УГКЦ о. Антонія Назаревича (Antonius Nazarewicz, 1805—1893 р.,[4] або 1888[17], або 1889 р.[18], висвячений 1831 р., у 1835 р. був парохом с. Стрілки Самбірського р-ну) та Юлії (Юліанни) Ліщинської (29.03.1813, с. Завадка Ліського деканату — 1858); одружилися 01.03.1831 р. в Іскані.
  • Правнучка священника УГКЦ Петра Назаревича (Petrus Nazarewicz, помер у 1834 р., греміальний канонік Перемиської капітули {тобто, дійсний канонік, повноправний член катедральної капітули}, парох катедральної церкви в Перемишлі, колишній / заслужений єпархіальний екзаменатор, декан Перемиського та Прухницького деканатів[19]) та Марії Созанської[4] (або Анни Созанської, 1783 — 24.01.1810, Малковичі, Перемишль[20]).
  • Правнучка священника УГКЦ о. Теодора Ліщинського (прибл. 1786 — 12.09.1843, Стрільбичі; 1812—1817 парох Завадки, 04.09.1817 — прибл. 1832 парох в Іскані, 1834—1843 пароз в Стрільбичах)[21] та Барбари Сташкевич.
  • Пра-правнучка Йоганеса та Агнети Сташкевичів: Joannes Staszkiewicz (помер 1794[22]) та Agneta[23]).[20]

Познайомилися, ймовірно, в Перемишлі.

Діти:

  • Зиновія (Зеновія) Долинська (нар. у 1884 р. у Мшанці, померла у Львові, похована на Личаківському кладовищі);[24] чоловік — доктор Мар'ян Долинський (заарештований НКВС, загинув у радянських тюрмах). Їхні діти:
  • Анастасія Левицька (10.06.1886, Мшанець пов. Ст.Самбір — 03.04.1961, Монреаль, похована в Кот-де-Неж); чоловік — о. Милош-Юрій Левицький (13.12.1881 — 03.05.1919[4][33]). Їхні діти:
    • Галина Левицька (08.08.1908, Даля — 1940, Львів),[34]
    • Володимир-Вальтер Левицький (Lewyckyj, 05.01.1911, Явірник — 16.05.2006, похований у Гюнтері, ймовірно — США);[35] дружина — Теодора Левицька з д. Дмоховська (29.06.1912—15.08.1975),[36]
    • Зеня Левицька (07.02.1914, Даля — 13.02.1940, с. Устиянова),[37] референт жіночого сектору КЕ ОУН ЗУЗ, потрапила з групою в засідку НКВС, підірвала себе гранатою, щоб не потрапити живою в московський полон,[4]
    • Юрій Левицький (23.03.1917, Даля — 20.02.1941, тюрма на Лонцького),[38]
    • Роман Левицький (16.11.1909, Явірник — 01.02.1996, Монреаль або Рочестер[4], похований в Кот-де-Неж),[39]
    • Люба Левицька (19.08.1912, Явірник — 13.09.2014, похована в Монреалі),[40]
    • Марія Левицька (16.11.1915, Даля — прибл. 1943, Кустанай),[41]
    • Іванна Левицька (01.02.1919 — 1942, Миколаїв).[42]
  • Володимир Зубрицький (22.01.1888 — 29.07.1978, Львів, Личаківський цвинтар)[43] — вчитель грецької та латинської мови у гімназії. Донька:
  • Петро Зубрицький (1889)[45] — суддя в Турці, переслідуваний польською владою, як активний учасник національно-визвольних змагань емігрував до США, де помер. Дружина Дарія, донька Ірена, онук Юрій.[4]

Свячення (1883)

[ред. | ред. код]

15 листопада 1883 року був висвячений на священника.

Діяльність у с. Мшанець (1883—1914)

[ред. | ред. код]

Майже все своє свідоме життя (31 рік: з 17 листопада 1883 до 25 квітня 1914 р.) служив у с. Мшанець (нині Самбірський район Львівської області)[12] спершу як сотрудник, а після смерти попереднього пароха о. Назаревича у 1889 р.[18] — як парох. Це допомогло йому стати унікальним істориком місцевого життя[13].

Діяльність о. Михайла Зубрицького була спрямована проти асиміляційної політики іноземної влади щодо русинів.

Просвітницька та освітня діяльність («Читацька революція»)

[ред. | ред. код]

Особливо активно о. Зубрицький працював на ниві просвіти місцевого населення. Завдяки йому в селі сталася «читацька революція»: отець навчив селян читати і привив їм цікавість до читання. Це привело до того, що жодне інше село у Галичині не дало такої кількості світської інтелігенції, як Мшанець.

За його безпосереньою участю були засновані і діяли читальні «Просвіти» у Мшанці (28 лютого 1892 р.[46][47][48], нині тут знаходиться Краєзнавчний Музей), Грозьові (2 квітня 1893 р.[49]), Михнівці (11 квітня 1893 р.[50]), Лаврові (1894[51]), Лімні (26 липня 1901 р.[52]), Головецькому (1902[53]), Лип'ю (1902[54]).

Багато займався справами шкільної і професійної освіти, намагався постійно впливати на покращення рівня знань і особливо вивчення української мови, рішуче протестував проти влаштовування польських національних і релігійних свят, низької фахової підготовки педагогів та асиміляційної поведінки завойовників, домагався від держави збільшення коштів на утримання шкіл.

Критикував «напихання» голів українських дітей некорисними польськими «історіями про Кракуса, Ванду, Казимира і Естерну, про Варвару Радзивилівну і т. д. Але няй дадуть школу, звідки би розходилося правдиве світло, щоби розширився погляд селянина на природу, щоб набрав почуття своєї гідності і перед леда ким не гнувся… Добра школа навчить молодих людей глядати способу до життя в независимім труді і скоро щезне той ідеал добитися платничого аркушика а бодай стати яким невеликим наставником, писарем, дяком і т. д. А без доброї школи ми все останемо варварами»[55].

Пропагував між батьками і педагогами дитячий журнал «Дзвінок», зауважував, що краще передплатити дітям цей часопис, ніж купувати якісь ляльки та інші витребеньки[12]. Повідомляв про видання праць з історії України для масового читання. Навіть вибір імен для дітей не вважав другорядною справою, а складовою частиною усвідомленого ставлення до українського традиціоналізму і патріотизму[56].

Кваліфіковано досліджував становище українського духовенства в минулому, аналізував теперішній стан. Різноманітними способами старався формувати у колег-священників почуття обов'язку і належного розуміння потреби їхньої повсякденної праці з людьми, виховання, особливо в дітей шкільного віку, не тільки усвідомлення національної спільності, але й особистої відповідальності за долю всіх українців. Залишив чимало вагомих дотичних наукових і публіцистичних праць, що засвідчують істотний вклад о. Зубрицького в перетворення Української Греко-Католицької Церкви в потужний бастіон Нації і борця за відновлення її соборності та незалежності[57][58][59][60][61].

Як згадував його син Петро, Повітова Шкільна Рада майже 10 років (1896—1905) навмисне не присилала до Мшанця вчителя «na złość Popowi»[15].

Душпастирська діяльність

[ред. | ред. код]

Коли він прибув до села, стикнувся з тим, що в парафіян «християнські понятя змішали ся з поганськими і … послїдні перемагають».

«Коли я питав дїти про значенє поодиноких сьвят, то всяко повідали, пр. Благовіщенє обходиться на пам'ятку, що Господь Бог поблагословив землю».

Як згадував його син Петро: «Праці в парохії мав теж не мало, бо не належав до того типу парохів, що так годилися із своїми парохіянами: вони дарували йому проповідь, а він їм вечірню»[15].

«Коли я прибув до Мшанця, лиш один дяк сьпівав в церкви, а всї мовчали. Зараз першої зими заповів я катехизацию, відчитував в церкви на голос щоденні молитви, а відтак учив катехізму і біблії. По вечерни сходила ся молодіж на попівство, сьпівала церковні пісни і учила ся по трохи читати при помочи рухомої азбуки. Тепер [1896 р.] в церкви вчасї відправи всї сьпівають, що вже є кроком на перед. Щоби молодіж борше понимала біблїю, спровадив я з Фрайбурґа в Швайцариї біблїйну історию в 40 образках і оповівши який уступ, те саме пояснив ще раз на образї».

Оскільки наука релігії була занедбана через антиукраїнську позицію Повітової Шкільної Ради, тому о. Михайло восени і взимку кожної неділі перед вечірнею збирав дітей шкільного віку на півторагодинну лекцію релігії[15].

Багато інформації про видимі результати душпастирської діяльності о. Зубрицького розкопав Олег Павлишин, проаналізувавши звіт деканської візитації о. Володимира Левицького від 20 жовтня 1904 р. У протоколі вказано, що регулярними були відправлення богослужінь, недільні проповіді та катехизації, відвідування священиком важкохворих тощо. До речі, отець регулярно відвідував своїх парафіян перед святом Богоявлення та Великодня («Воскресенія»).

«Низка запитань стосується поведінки парафіян: здійснення великодньої сповіді, утримання від робіт у неділі та свята, відбування нічної сторожі біля церкви. У протоколі йдеться, що тверезість серед селян на високому рівні…».

«… зафіксовано, що усі метричні книги та парафіяльні акти зберігаються замкнені у шафі. Є також перелік усіх актів. Візитатор зазначив, що метричні книги ведуться добре, записи здійснюються при свідках. Діє парафіяльна бібліотека.

Даючи оцінку стану парафіяльних будівель у Мшанці, візитатор відзначив, що будинок, у якому священик мешкав зі своєю сім'єю (плебанія), потребує ремонту („направи“). Натомість господарські будівлі перебувають у доброму стані». Відзначив декан і заходи пароха для початку будівництва нової церкви, добрий стан церковної атрибутики та високу обізнаність молоді в «науці катехитичній».

Візитаційний протокол закінчується неформальними зауваженнями декана: «Всечесніший о. Михайло Зубрицький свої обов'язки душпастирські совісно виповняє».

Захист української (руської) мови

[ред. | ред. код]

Обстоював права української мови в шкільництві, суспільно-політичному і культурному житті. До кінця свого життя послідовно виступав проти випадків нехтування українською мовою чиновниками-шовіністами в урядових установах, працівниками поштового зв'язку[12]. Активно протидіяв полонізації назв місцевостей[62]. Домагався уже в кінці ХІХ ст. державного статусу для української мови, введення в усе громадське життя. Звертався до високоосвічених фахівців, намагаючись переконати їх якомога прискорити підготовку досконалого правопису. Висловлював при цьому своє бажання бачити його побудованим за фонетичним принципом[12].

Правозахисна та публіцистична діяльність

[ред. | ред. код]

О. Зубрицький, на відміну від багатьох інших тогочасних священників, щодня спілкувався із селянами не принагідно і поверхнево, але, як стверджував Іван Франко, «він відчуває потребу вникнути якнайглубше в душу народа»[63], обстоює гідність своїх парафіян. Він краще за багтьох політиків та чиновників бачив результати австрійського окупаційного режиму, досконало знав безліч способів і форм прихвуваних і відвертих порушень тих не особливо широких прав, які обіцяв у своєму законодавстві цісарський уряд[12].

М. Зубрицький систематично виступав у пресі та на різних зібраннях з критикою урядової політики в центрі та практики її проведення на місцях. Більше половини його друкованої спадщини присвячено викриттю реального стану, в якому знаходилися українці Карпат. Часто показував умови життя українців в інших регіонах, які бували і ще гіршими.

Його обурювала практика упривілейованого ставлення до окремих народів в імперії Габсбургів, визиск промислово розвиненими частинами Австрії галицького селянства, обмеження національно-освідомлюючої праці українців, дискримінація вчителів-автохтонів, хижацьке вирубування лісів, вседозволеність землевласників і чиновників, податкові махінації, невідповідність національного складу населення і його представництва в повітових радах, поліційне стеження за інтелігенцією, незаконні здирства, важка рекрутчина, наявність вимушеного жебрацтва тощо[12].

Економічне піднесення

[ред. | ред. код]

В своїх численних публіцистичних працях дуже часто порушував питання економічної і політичної дискримінації русинів. Послідовно переконував інтелігенцію, що вона повинна працювати з народом, нести людям «світло правди і науки в свійській руській одежі»[12].

Підтримував галицьке товариство «Сільський господар», засноване у 1899 р., захищав його членів від різних нападків, дискримінації. Пропагував кооперативний рух, особливо заснування сільських спілкових крамниць, що істотно зменшувало економічний визиск селянства корчмарями, спекулянтами і лихварями[64][65][66][67][68][69][70][71][72][73].

4 квітня 1892 р. заснував у Мшанці при читальні «Просвіти» «Спілкову крамницю» (Руську крамницю), власниками якої були спершу 10, згодом 16 місцевих селян. У таких крамницях хлібороби могли придбати найнеобхідніше за номальну ціну. Цьому питанню присвятив ряд повідомлень у пресі.

Принесену завойовниками і насильно нав'язану українському селянству панщину він розумів як один із різновидів колоніяльного гноблення[12].

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]

Багатогранний комплекс питань охопив своїми історико-археологічними працями «Село Кіндратів (Турецького пов.)» та «Село Мшанець Старосамбірського повіта». Фактично вони є своєрідними збірниками документальних джерел про ці бойківські села. Такі матеріали він часто вкраплював до своїх газетних кореспонденцій, що стосувалися злободенних справ.

Певним узагальненням національно-державницьких поглядів о. Михайла є його публіцистична праця «Не пора, не пора Москалеви й Ляхови служить» («Свобода», 1912). Він не просто запозичив у І.Франка назву, але й виявив цілковиту згоду з його політичними ідеями, висловленими в поетичних творах «Не пора» та «Наймит»[12]. У відвертій і гострій публіцистичній формі показує, що діялося під час панування Польща та Росії в Україні (зокрема саме він стверджував про те, що при заснуванні Петербургу загинуло 20 тис. українських козаків)[12].

Матеріал про загарбання Польщею Галичини та інших регіонів України був настільки правдивим і гострим, що його цензура конфіскувала і не дозволила друкувати[12].

Принципово і цілком з позицій українських національних інтересів трактується встановлення австрійської влади в Галичині, її політика щодо автохтонного населення, використання польської соціальної верхівки та інших шовіністичних груп для збереження і зміцнення панування завойовників.

Його політично-публіцистичні виступи в пресі багатосторонньо відтворюють правдиву картину життя і боротьби окупованого українського народу.

Унікальною пам'яткою, присвяченою утворенню та першим крокам владних структур ЗУНР в Ліську, Перемишлі, Устриках та їх околицях, стала його хроніка подій, що охоплює невеликий період від 6 листопада до 21 грудня 1918 р.

І. Франко називав о. Михайла Зубрицького «видатним українським істориком і етнографом», «добрим знавцем західної гірської Бойківщини», «заслуженим дослідником селянського життя», завжди з похвалою висловлювався про його праці, цінуючи їх за багату фактографічність, документалізм і дослідницьку сумлінність[12].

І.Франко використовував у своїй науковій та літературній праці етнографічні і фольклорні матеріали, зібрані о. М. Зубрицьким, які неодмінно відзначав у передмовах, примітках чи посиланнях своїх праць[12]. Наприклад, у передмові до першого тому «Галицько-руських народних приповідок» (1905) зазначає, що від М.Зубрицького він одержав «кілька гарних збірок із Мшанця Старосамбірського повіту та деяких інших сіл; записи цінні особливо тим, що майже при кождім номері подано пояснення, зачерпнене чи то з уст народу, чи то з обставин, серед яких приказка була вжита даною людиною».

На матеріали, одержані від М.Зубрицького, вказує І.Франко і в передмові до своєї капітальної праці «Апокрифи і легенди з українських рукописів» (1896). У незакінченій розвідці про культ святого Спаса в Україні і пов'язані з ним народні звичаї та обряди («Празник святого Спаса. Причинок до історії староруського письменства і культури» — 1911) І.Франко звертається до зафіксованих М.Зубрицьким у Мшанці відомостей про те, що на Спаса «рвуть біб на полі і в стручку варять та їдять» і побутує вірування, що «до Спаса не годиться булі печи»[74].

Народні оповідання, записані у Мшанці, послужили І.Франкові основним матеріалом для написання надзвичайно цікавої студійки про народну белетристику — зразки фольклорної прози, простонародного красномовства «Bel parlar gentile» («Вишукане красномовство» — 1906).

Також підтримував гарні взаємини з етнографом і літературознавцем Володимиром Гнатюком.

Вступив до Наукового товариства ім. Т.Г. Шевченка у 1896 р. А 29 липня 1904 р. став дійсним членом НТШ Історично-філософської секції (під номером 6).[75] Також був членом Етнографічної комісії НТШ.[76]

Коли проти голови НТШ проф. Михайла Грушевського сформувалася опозиція із 7 осіб, очолювана Володимиром Шухевичем і Михайлом Павликом, на засіданню НТШ о. Михайло Зубрицький гаряче обороняв його становище.[77]

Навесні 1913 року Михайло Зубрицький купив на Бойківщині 78 речей — знаряддя для переробки льону, конопель і ткання полотна, і передав Музею НТШ у Львові («Хроніка НТШ» ч. 55)[78].

Книгарня Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові на сторінках Записок НТШ рекламувала книги, які мала на своєму складі, зокрема, в 1912 р. вони продавали 5 книг о. Зубрицького[79]:

  • Село Мшанець, Старосамб. пов. — 3 корони;
  • Велика родина в Мшанцї, Старосамб. пов. — 0.10 кор.;
  • Пачкарство бакуну в горах у Галичинї в XIX ст. — 0.60 кор.;
  • Причинки до історії рекруччини в Галичинї — 0.20 кор.;
  • Тїсні роки. Причинки до історії Галичини 1846—1861 рр. — 0.20 кор.

Політична діяльність

[ред. | ред. код]

Уміло використовував приклади національно-визвольних рухів в інших країнах для політичного освідомлення своїх близьких і далеких співвітчизників. Влучно висміював абсурдність «доказів» польських анексіоністів про їхнє «право» на панування на українських землях[80].

Брав активну участь у політичних процесах в бойківських повітах, використовував різні можливості свого часу для залучення інтелігенції і хліборобів до організованої політичної боротьби. Неодноразово брав участь у виборах. Кандидував до місцевих повітових рад і Галицького сейму. Залишив багато (в основному анонімних) публіцистичних праць про хід виборчого процесу.

Протягом усього життя рішуче, послідовно і невтомно вів боротьбу проти москвофільства, доводячи абсурдність їхніх політичних постулатів і практичних дій: «Розвій руського народу, єго піднесенє не прийде ані від півночи, ані від заходу, але довершиться власними силами русинів».

Уважно придивлявся до роботи Радикальної партії, але її орієнтація на марксизм була для нього неприйнятною. Категорично осуджував ренегатство москвофілів. Себе із повною впевненістю вважав народовцем, а в березні 1901 р. відкрито заявляв, що він і його однодумці є націоналами[81].

Докладав усіх зусиль, щоб вічевий рух розгортався у Західній Бойківщині, не зважаючи на протидію проавстрійської та польської бюрократії, які не видавали дозволів на проведення віч, або ж вишукували найменші казуїстичні зачіпки для їх заборони[82][83][84][85][86].

Балотувався до галицького Крайового Сойму (1894, 1898). Діяч Української національно-демократичної партії, член Ширшого Народного Комітету.[18]

Антипияцька кампанія

[ред. | ред. код]

Всіма способами боровся за тверезість, розкривав шкідливість пияцтва й алкоголізму, популяризував організовану протидію пропінаторам[87][88][89][90].

У 1894 р. Зубрицький константував, що люде перестали продавати поля (і навпаки, хто мав кошти — старався докупити), перестали тодити по коляді і гоститися як раніше, брали лише 2-4 кумів (а раніше вели до церкви й двадцять і, очевидно, всіх гостили горілкою), при обідах, весіллях і похоронах і половини не випивають стільки горілки, як давніше.[91]

Антилихварська кампанія

[ред. | ред. код]

Він протистояв поширенню в селах лихварства.

Найдієвішим стало заснування «за складові гроші» крамниці при читальні «Просвіти». На відміну від євреїв, які торгували нелегально і не сплачували податків, всі товари у крамниці були ліцензованими (тоді це називали «отримати трафіку» на продаж певних видів товарів). Це було дуже складно через бюрократичні перешкоди.

Переведення до Берегів Долішніх (1914)

[ред. | ред. код]

У 1914 р. прийняв парафію Береги Долішні (з дочірною церквою с. Лодини) та деканський уряд Устрицького деканату[92].

Перший арешт (1914—1916)

[ред. | ред. код]

Заарештований 7 вересня 1914 австрійською поліцією за фальшивим доносом (за свідченнями сина Володимира — "за ляцьким доносом") зі звинуваченням в москвофільських поглядах. Відбував заслання у концтаборі Талергоф.

По дорозі (за іншими даними - після кількох днів у Талергофі) за щасливим випадкому йому вдалося вивільнитися з-під арешту. У Талергофі він мав сидіти разом із сином.[93]

Словенський період (1914—1916)

[ред. | ред. код]

14 вересня 1914 р. він дістався міста Крайна у Словенії.

Там отець Зубрицький встановив зв’язки зі словенськими науковцями, зокрема, Леопольдом Ленардом.

Національно-визвольна діяльність у с. Береги Долішні (1916—1919)

[ред. | ред. код]

Після заслання, з весни (за іншими даними — осені[92]) 1916 року і до смерти служив у с. Береги Долішні. Був головою філії Товариства "Сільський Господар" в Устриках Долішніх.

Співорганізатор встановлення української влади 6 листопада 1918 у м. Лісько, де увійшов до складу повітової Української Народної Ради (до складу УНР увійшли 10 осіб, серед яких було двоє поляків та один єврей).[18][92] Староство і суд у Ліську визнали верховенство УНР у Львові.

Організував допомогу українським військовим з'єднанням значним числом своїх парафіян. Радо зустрів утворення ЗУНР і щиро вітав злуку ЗУНР і УНР, активно включився у роботу по зміцненню молодої української держави. Відправив з нагоди творення Західно-української народної республіки велику Службу Божу і виголосив палку патріотичну проповідь в Ліську та в Устриках-Долішніх.[92]

Як тільки прийшли польські війска 25 листопада 1918 р., вони одразу того ж дня заарештували о. Михайла Зубрицького як декана устрицького. Старого і хворого, його тримали у вагонах, часто неопалюваних, які курсували між Старявою, Хировом і Перемишлем. У хроніці отця Михайло Зубрицький описує окремі деталі свого перебування у польському арешті упродовж 25–30 листопада 1918 року. Арештували його разом з М. Лозинським. У санітарному возі познайомився з лікарем Ярмоліним.[92]

Навесні 1919 р. польська влада арештувала священника і утримувала у в'язниці Перемишля.[18]

Внаслідок підірваного через арешти здоров'я, помер 8 квітня 1919 року в Берегах Долішніх. За деякими даними (можливо, помилковими) від тифу.[94] За спогадами сина Володимира, перед смертю о. Михайло Зубрицький з дружиною поїхав в Устрики до лікаря. Там був ще і лікар з Перемишля, який його оглянув і сказав дружині повертатися додому, бо отець до Перемишля не доїде, а окрім того поїзда до Перемишля скоро не буде. Коли вони сіли на фіру і поверталися додому, над'їхав поїзд до Перемишля, і це так схвилювало о. Михайла, що той ліг і під вечір помер.[92] За іншими даними, він планував поїхати до Львова для проведення операції.[93]


Похований на місцевому кладовищі біля церкви (нині костьол). Похорон відбувався під пильним оком польських легіонерів. Кілька разів вони заходили до церкви, уважно розглядаючи кожного учасника церемонії. Щоб уникнути арешту, сини не могли провести батька в останню путь.[92]

Могила Михайла Зубрицького в Берегах Долішніх

До 2006 р. його могила знаходилася у занедбаному напівзруйнованому стані на території Польщі. Культурна громадськість Львівщини створила фонд на спорудження у Берегах Долішніх надгробка, проект якого виготовив відомий скульптор, народний художник України професор Еммануїл Мисько родом із Устрік Долішніх.[95] З нагоди 150-ліття з Дня його народження було встановлено надгробок, а у с. Мшанець - меморіальну дошку на будинку хати-читальні "Просвіти".[4]

Однак досі його могила знаходиться в неналежному місці (на проході між дзвіницею та костелом) і неналежному становищі (хоч і з скромним акуратним надгробком).

Спадщина

[ред. | ред. код]

Михайло Зубрицький протягом життя вивчав історію та фольклор свого краю. Творча спадщина М. Зубрицького налічує понад 360 праць, в яких вчений досліджує життя та побут селян Бойківщини у XVIII—XIX століттях. Серед них 220 газетних дописів, що сьогодні є неоцінимим джерелом для дослідників минулого.

Його цікавило все — господарські справи мешканців навколишніх сіл, складна соціальна структура, що різнилася від села до села, земельна власність — отець зібрав  220 документів, найстаріші з яких сягають XVII століття.

Писав він і про поточні події, як то епідемію холери, чи розповсюдження тютюну. Надзвичайно цінував він усну та матеріальну культуру селян: збирав народні пісні, залишив чудові рисунки будов, одягу.

Також займався історією духовенства та збирав апокрифи XVII—XVIII століть. Серед творів теологічного скерування є такі:

  • «Кілька документів до історії сільського духовенства в Галичині ХVІІ –ХVІІІ віку»,
  • «Читання в руським семінари у Львові від осені 1879 до 1883 року»,
  • «П’ятдесята річниця смерті Івана Снігурського» та багато інших.[4]

Отець Зубрицький був членом НТШ, і вступав у творчу полеміку з Франком щодо мети та напрямку роботи Товариства.

Завдяки йому  була організована до Мшанця етнографічна експедиція НТШ, де було записано безліч матеріалів та зроблено коло 400 знимок.

Отець Зубрицький також докладав немало зусиль, щоб зберегти та показати світові шедеври народного мистецтва. Так, експонати з Мшанця є в музеях Базеля і Відня, а у Львівському Національному Музеї зберігається картина «Страшного Суду» з Мшанецької церкви, що датується кінцем XV— початком XVI століття.

М. Зубрицький також збирав українські народні пісні, оповідання, легенди, приказки, прислів'я.

Він автор розвідок з етнографії, фольклору, історії:

  • Село Кіндратів (Турецького пов.) // Житє і слово. Л., 1895. Кн. 4–5.
  • «Тісні роки»: Причинки до історії Галичини 1846–1861 рр. // Зап. НТШ. Л., 1898. Т. 26, кн. 6.
  • Народний календар: Нар. звичаї і повірки, прив’язані до днів у тижні і до рокових свят (Записані у Мшанці Старосамбірського повіту і по сусідніх селах) // Мат. до укр.-рус. етнології. Л., 1900. Т. 3. (Узагальнений опис святкового року бойків за юліанським календарем; один із ключових текстів для реконструкції календарної обрядовості Західної Бойківщини).
  • «Пачкарство бакуну в горах у Галичинї в XIX ст.»: Наук. зб. Л., 1900. (Прикордонна економіка, тютюнова контрабанда й сільська торгова практика).
  • Причинки до історії рекрутчини в Галичині при кінці ХVІІІ і до половини XIX ст. // Зап. НТШ. Л., 1901. Т. 42, кн. 4.
  • «Годівля, купно і продаж овець у Мшанци Старосамбірського повіту» // Мат. до укр. етнології. Л., 1905. Т. 6. (Етнографія господарства. Один із найкращих його текстів про вівчарство: випас, доїння, побут пастухів, торговельні маршрути на Гуцульщину й Буковину).
  • Матеріали до культурної історії Галицької Руси XVIII і XIX віку, зібрані Мих. Зубрицьким, Юр. Кмітом, Ів. Кобилецьким, Ів. Е. Левицьким і І. Франком (Львів, 1902).
  • Село Мшанець Старосамбірського повіту. Матеріали до історії галицького села. Вступна розвідка і акти ч. І—LIII (з пляном) [Архівовано 25 січня 2022 у Wayback Machine.] // Записки НТШ, Л., 1906. Том 70. кн. 2. — С. 114—167; Т. 71, кн. 3; Т. 74, кн. 6; 1907. Т. 77, кн. 3. (Найфундаментальніша історична праця Зубрицького; створює великий друкований корпус документів про життя українського села від XVII до XX ст. і робить Мшанець зразком «глибокого сільського кейсу»).
  • Село Мшанець Старосамбірського повіту [Архівовано 2 вересня 2021 у Wayback Machine.]" (друга частина) // Записки НТШ, Том 74. 1906. — С. 93—128.[96].
  • «Імена, назви і прозвища селян с. Мшанця, Старосамбірського повіта» // Зап. НТШ. Л., 1906. Т. 79, кн. 5. (Ономастика, етнографія родини. Досліджує імена, прізвиська, родинну термінологію, локальні практики іменування новонароджених, а також народну педагогіку).
  • «Верхня вовняна ноша українсько-руського народа в Галичинї». // Мат. до укр.-рус. етнології. Л., 1908. Т. 10. (Визначає ареали поширення сірака, локальні назви, особливості крою та матеріалу; важливий внесок у етнографію бойківського одягу).
  • Велика родина в Мшанци Старосамбірського пов. [Архівовано 2 вересня 2021 у Wayback Machine.] // Записки НТШ, Том 73. 1906. — С. 119—124. Аналізує велику селянську родину як соціально-господарську одиницю, фіксує пережитки традиційного сімейного ладу.
  • Причинки до історії руського духовенства в Галичині від 1820–1850 р. // Зап. НТШ. Л., 1909. Т. 88, кн. 2.
  • Деканальні й парохіяльні бібліотеки Перемиської єпархії // Зап. НТШ. Л., 1909. Т. 90, кн. 4
  • Про весілля у наших емігрантів в Америці // Діло. Л., 1913, 20 серп.
  • «Селянські будинки в Мшанци, Старосамбірського повіта». Дає опис житлових і господарських будівель, будівельних етапів та обрядодій, пов’язаних із користуванням будинком.
  • Щоденник // Пит. текстології: Дожовтнева та рад. літ-ра. К., 1989.

Активний захисник національно-культурних прав українців Закарпатської України, вміщував статті в «Ділі», «Батьківщині», «Зорі», «Записках Наукового товариства імені Шевченка».[97].

Понад тридцятирічна праця священника і вченого у Мшанці дуже сильно позначилася на піднесенні національної свідомості мешканців цього села. Парафіяни-вихованці Михайла Зубрицького, їхні діти і онуки майже всім селом поділяли ідеї УВО і ОУН у 1920—1930-х роках. Тут діяв один із найвпливовіших осередків Організації Степана Бандери у 1940—1950-х роках. Коли ж виникла УПА, Мшанець післав до її лав своїх найкращих людей. Не менше 60 з них загинули в боротьбі проти польських, німецьких та російських окупантів у 1940—1960-х роках[12].

Наукові праці про о. Михайла Зубрицького

[ред. | ред. код]

Роман КИРЧІВ. Зв'язки Михайла Зубрицького з Іваном Франком і Володимиром Гнатюком [Архівовано 2 вересня 2021 у Wayback Machine.]. 3-4'2008 Народознавчі Зошити. С. 373—377.

Ганна ГОРИНЬ. Наукова праця Михайла Зубрицького у вимірах часу [Архівовано 2 вересня 2021 у Wayback Machine.]. 3-4'2008 Народознавчі Зошити. С. 378—381.

Ярослав ТАРАС. Михайло Зубрицький в історії храму села Мшанець [Архівовано 2 вересня 2021 у Wayback Machine.]. 3-4'2008 Народознавчі Зошити. С. 382—391.

Стефанія ГВОЗДЕВИЧ. Михайло Зубрицький — дослідник сім'ї та сімейної обрядовості бойків. 3-4'2008 Народознавчі Зошити. С. 392—396.

Ганна СОКІЛ. Із доробку Михайла Зубрицького-фольклориста [Архівовано 7 березня 2021 у Wayback Machine.]. 3-4'2008 Народознавчі Зошити. С. 397—402.

Віра ЛИСАК. Використання «Народного Календаря» М.Зубрицького в сучасній школі [Архівовано 7 березня 2021 у Wayback Machine.]. 3-4'2008 Народознавчі Зошити. С. 402—403.

Петро ЗБОРОВСЬКИЙ. Турківщина в житті i наукових працях Михайла Зубрицького [Архівовано 2 вересня 2021 у Wayback Machine.]. 3-4'2008 Народознавчі Зошити. С. 404—408.

Роман РАДОВИЧ. Звичаї та обряди, пов'язані із спорудженням житла на заході Галицької Бойківщини (за матеріалами Турківського та Старосамбірського р-нів) [Архівовано 2 вересня 2021 у Wayback Machine.]. 3-4'2008 Народознавчі Зошити. С. 253—271.

Григорій ДЕМ'ЯН. Національно-державницьке спрямування діяльності Михайла Зубрицького (Тематико-бібліографічний огляд публікацій) [Архівовано 7 березня 2021 у Wayback Machine.]. 3-4'2008 Народознавчі Зошити. С. 358—372.

Дем’ян Г. Маловідомі сторінки життя і наукової праці Михайла Зубрицького // Зап. НТШ: Пр. Секції етнографії та фольклористики. Т. 223. Л., 1992.

Цікаві факти про о. Зубрицького

[ред. | ред. код]
  1. Засновник «усної історії» і (частково) «мікроісторії» як течій історичної науки.
  2. Перший у світі вибрав об'єктом наукового зацікавлення життя і побут бойківських селян.
  3. Завдяки його працям Мшанець став найдослідженішим селом у всій Центрально-Східній Європі.
  4. Першим дослідив, коли вперше написано топонім «Україна» — у 1187 році в Київському Літописі.
  5. Заснував у 1892 році спілкову (тобто, кооперативну) «Руську крамницю».
  6. На 1897 рік міг похвалитися тим, що у Мшанці на політичні віча збиралися 500 учасників з ближніх сіл.
  7. Завдяки йому громада Мшанця першою в Старосамбірському повіті прийняла українську як мову спілкування з владою повіту.
  8. Мав чималу господарку: 3 коні, пару волів і до 10 корів.
  9. Єдиний сільський священник, який був дійсним членом НТШ.
  10. Виступав за легалізацію зброї для селян наприкінці XIX ст. (точніше, за надання їм права відстрілювати диких тварин, що завдавали шкоди їхнім полям і городам).
  11. Ні разу не був битим своїм батьком.
  12. У 2021 році в селі Мшанець в пам'ять про нього був проведений фестиваль «В гості до Бойків та о. Михайла Зубрицького», який розпочався з Архиєрейської Святої Літургії у місцевій церкві та посвяти наріжного каменю під майбутній пам'ятник о. Михайлу.[98][99][100][101][102][103]

Вшанування пам'яти

[ред. | ред. код]

У 1996 р. силами сільської громади Мшанця відкрито краєзнавчий музей ім. о. Михайла Зубрицького. Протягом 2022-2024 рр. здійснено перекриття даху австрійською дахівкою, підняття його та відновлення оригінальних розмірів будівлі, а також інші фундаментальні роботи.[104][105] Однак наразі приміщення потребує капітального ремонту.

У 2006 р. з нагоди 150-ліття з Дня народження було встановлено надгробну плиту на могилі о. Михайла Зубрицького у с. Береги Долішні та меморіальну дошку на будинку хати-читальні у с. Мшанець.

У 2021 р. в селі Мшанець організували культурно-мистецький фестиваль "В гості до Бойків та о. Михайла Зубрицького" (3 тис. учасників), який зібрав найкращі взірці з різних сфер бойківської культури — музики (традиційної та етнічної), танців, показ мод тощо. На фестивалі освятили наріжний камінь під майбутній пам'ятник о. Михайлу Зубрицькому.

У 2026 р. ГО "Магура" у партнерстві зі Стрілківською територіальною громадою за підтримки Українського культурного фонду реалізовують масштабний проєкт "Код Зубрицького: 170 років архітектору української Бойківщини", мета якого — повернути його постать у всеукраїнський і світовий культурний дискурс шляхом створення меморіального простору та національного кенотафа в с. Мшанець, виробництва документального фільму, інноваційної мандрівної виставки та реалізації виставого туру з у 6 містах і селах Львівщини. Кульмінацією проєкту буде урочисте відкриття меморіального простору та прем'єра стрічки у форматі мистецького фестивалю.[106][107]

Джерела та література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. 1 2 3 4 5 6 Чеська національна авторитетна база даних
  2. 1 2 3 Кирчів, Р. Ф. (12 грудня 2011), Зубрицький Михайло Іванович (укр.), т. 11, Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, ISBN 978-966-02-2074-4, процитовано 28 квітня 2026
  3. ↑ ДЕМ'ЯН, Григорій. Маловідомі сторінки життя і наукової праці о.Михайла (українська) . Процитовано 23.10.2020.
  4. 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 Прокопець, Марія (2011). СВІТЛО ДУШІ РОДИНИ ЛЕВИЦЬКИХ (PDF). https://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/12946/file.pdf. Літопис УПА. Архів оригіналу (PDF) за 1 грудня 2017. Процитовано 2 вересня 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |website= (довідка)
  5. ↑ www.myheritage.com.ua https://www.myheritage.com.ua/research/collection-1/%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%BD%D1%96-%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B2%D0%B0-myheritage?itemId=OYYV7IP6WK5LXHOJQRBAN2N7RV63HJY-1-500027&action=showRecord. Процитовано 10 липня 2026. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  6. ↑ ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ РОДИНИ ОТЦЯ МИХАЙЛА ЗУБРИЦЬКОГО (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 1 грудня 2017. Процитовано 25 листопада 2017.
  7. 1 2 3 chrome-extension://efaidnbmnnnibpcajpcglclefindmkaj/https://litopys.lviv.ua/wp-content/uploads/2019/12/zubrytskyy1-fragm.pdf С. 20.
  8. ↑ www.myheritage.com.ua https://www.myheritage.com.ua/research/collection-1/%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%BD%D1%96-%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B2%D0%B0-myheritage?legacyCategoryCollectionUrl=1&itemId=OYYV7IP6WK5LXHOJQRBAN2N7RV63HJY-1-500028&action=showRecord&recordTitle=%D0%90%D0%BD%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%81%D1%96%D1%8F+%D0%97%D1%83%D0%B1%D1%80%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B0+(%D0%9D%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0). Процитовано 10 липня 2026. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  9. 1 2 3 Володимир Гнатюк. Дійсні члени товариства. Михайло Зубрицький. Михайло Зубрицький. Зібрані твори і матеріали у трьох томах. Т. 2. С. 27
  10. ↑ 30.03 (11.04).1875 р. Лист Івана Франка до Щасного Сельського. www.i-franko.name. Архів оригіналу за 13 квітня 2021. Процитовано 13 квітня 2021.
  11. ↑ https://www.i-franko.name/uk/HistLit/1886/PrychynkyRusLit.html
  12. 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 Народознавчі зошити (1997-2016). 1997.
  13. 1 2 “ВЗІРЦЕВИЙ ДУШПАСТИР” О.МИХАЙЛО ЗУБРИЦЬКИЙ – ЛІТОПИСЕЦЬ УКРАЇНСЬКОГО ГАЛИЦЬКОГО СЕЛА (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 2 вересня 2021. Процитовано 2 вересня 2021. {{cite web}}: символ зміни рядка в |title= на позиції 57 (довідка)
  14. ↑ Парох, дослідник і модернізатор. Наше слово (укр.). 24 липня 2014. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 8 жовтня 2021.
  15. 1 2 3 4 Зубрицький, Петро (1968). Біографія о. Михайла Зубрицького. Рочестер.
  16. ↑ www.myheritage.se https://www.myheritage.se/research/collection-1/myheritage-slakttrad?itemId=OYYV7V4FCPLGDC5DCEPKIXL3I5JLFXQ-1-501589&action=showRecord. Процитовано 9 липня 2026. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  17. ↑ www.myheritage.se https://www.myheritage.se/research/collection-1/myheritage-slakttrad?itemId=OYYV7V4FCPLGDC5DCEPKIXL3I5JLFXQ-1-500623&action=showRecord. Процитовано 9 липня 2026. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  18. 1 2 3 4 5 ЗУБРИЦЬКИЙ МИХАЙЛО | ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ 1917-1921. ukr-revolution.history.org.ua. Процитовано 6 липня 2026.
  19. ↑ www.myheritage.se https://www.myheritage.se/research/collection-1/myheritage-slakttrad?itemId=OYYV7V4FCPLGDC5DCEPKIXL3I5JLFXQ-1-500624&action=showRecord. Процитовано 9 липня 2026. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  20. 1 2 www.myheritage.se https://www.myheritage.se/research/collection-1/myheritage-slakttrad?itemId=OYYV7V4FCPLGDC5DCEPKIXL3I5JLFXQ-1-500625&action=showRecord. Процитовано 9 липня 2026. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  21. ↑ www.myheritage.se https://www.myheritage.se/research/collection-1/myheritage-slakttrad?itemId=OYYV7V4FCPLGDC5DCEPKIXL3I5JLFXQ-1-500583&action=showRecord. Процитовано 9 липня 2026. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  22. ↑ www.myheritage.se https://www.myheritage.se/research/collection-1/myheritage-slakttrad?itemId=OYYV7V4FCPLGDC5DCEPKIXL3I5JLFXQ-1-500610&action=showRecord. Процитовано 9 липня 2026. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  23. ↑ www.myheritage.se https://www.myheritage.se/research/collection-1/myheritage-slakttrad?itemId=OYYV7V4FCPLGDC5DCEPKIXL3I5JLFXQ-1-501596&action=showRecord. Процитовано 9 липня 2026. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  24. ↑ www.myheritage.se https://www.myheritage.se/research/collection-1/myheritage-slakttrad?itemId=OYYV7V4FCPLGDC5DCEPKIXL3I5JLFXQ-1-501664&action=showRecord. Процитовано 9 липня 2026. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  25. ↑ www.myheritage.se https://www.myheritage.se/research/collection-1/myheritage-slakttrad?itemId=OYYV7V4FCPLGDC5DCEPKIXL3I5JLFXQ-1-501689&action=showRecord. Процитовано 9 липня 2026. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  26. ↑ www.myheritage.se https://www.myheritage.se/research/collection-1/myheritage-slakttrad?itemId=OYYV7V4FCPLGDC5DCEPKIXL3I5JLFXQ-1-501670&action=showRecord. Процитовано 9 липня 2026. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  27. ↑ Ханко, В. М. (12 грудня 2008), Долинський Лев Володимирович (укр.), т. 8, Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, ISBN 978-966-02-2074-4, процитовано 28 квітня 2026
  28. ↑ Фелонюк, А. В. (12 грудня 2008), Долинська Мар’яна Львівна (укр.), т. 8, Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, ISBN 978-966-02-2074-4, процитовано 28 квітня 2026
  29. ↑ www.myheritage.se https://www.myheritage.se/research/collection-1/myheritage-slakttrad?itemId=OYYV7V4FCPLGDC5DCEPKIXL3I5JLFXQ-1-501692&action=showRecord. Процитовано 9 липня 2026. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  30. ↑ www.myheritage.se https://www.myheritage.se/research/collection-1/myheritage-slakttrad?itemId=OYYV7V4FCPLGDC5DCEPKIXL3I5JLFXQ-1-501690&action=showRecord. Процитовано 9 липня 2026. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  31. ↑ www.myheritage.se https://www.myheritage.se/research/collection-1/myheritage-slakttrad?itemId=OYYV7V4FCPLGDC5DCEPKIXL3I5JLFXQ-1-501691&action=showRecord. Процитовано 9 липня 2026. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  32. ↑ www.myheritage.se https://www.myheritage.se/research/collection-1/myheritage-slakttrad?itemId=OYYV7V4FCPLGDC5DCEPKIXL3I5JLFXQ-1-501693&action=showRecord. Процитовано 9 липня 2026. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  33. ↑ www.myheritage.se https://www.myheritage.se/research/collection-1/myheritage-slakttrad?itemId=OYYV7JOJK227H4Y2DMD6SV6KUX34LFY-13-500608&action=showRecord. Процитовано 9 липня 2026. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  34. ↑ www.myheritage.se https://www.myheritage.se/research/collection-1/myheritage-slakttrad?itemId=OYYV7JOJK227H4Y2DMD6SV6KUX34LFY-13-500610&action=showRecord. Процитовано 9 липня 2026. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  35. ↑ www.myheritage.se https://www.myheritage.se/research/collection-1/myheritage-slakttrad?itemId=OYYV7JOJK227H4Y2DMD6SV6KUX34LFY-13-500607&action=showRecord. Процитовано 9 липня 2026. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  36. ↑ www.myheritage.se https://www.myheritage.se/research/collection-1/myheritage-slakttrad?itemId=OYYV7JOJK227H4Y2DMD6SV6KUX34LFY-13-500606&action=showRecord. Процитовано 9 липня 2026. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  37. ↑ www.myheritage.se https://www.myheritage.se/research/collection-1/myheritage-slakttrad?itemId=OYYV7JOJK227H4Y2DMD6SV6KUX34LFY-13-500613&action=showRecord. Процитовано 9 липня 2026. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  38. ↑ www.myheritage.se https://www.myheritage.se/research/collection-1/myheritage-slakttrad?itemId=OYYV7JOJK227H4Y2DMD6SV6KUX34LFY-13-500615&action=showRecord. Процитовано 9 липня 2026. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  39. ↑ www.myheritage.se https://www.myheritage.se/research/collection-1/myheritage-slakttrad?itemId=OYYV7JOJK227H4Y2DMD6SV6KUX34LFY-13-500611&action=showRecord. Процитовано 9 липня 2026. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  40. ↑ www.myheritage.se https://www.myheritage.se/research/collection-1/myheritage-slakttrad?itemId=OYYV7JOJK227H4Y2DMD6SV6KUX34LFY-13-500612&action=showRecord. Процитовано 9 липня 2026. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  41. ↑ www.myheritage.se https://www.myheritage.se/research/collection-1/myheritage-slakttrad?itemId=OYYV7JOJK227H4Y2DMD6SV6KUX34LFY-13-500614&action=showRecord. Процитовано 9 липня 2026. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  42. ↑ www.myheritage.se https://www.myheritage.se/research/collection-1/myheritage-slakttrad?itemId=OYYV7JOJK227H4Y2DMD6SV6KUX34LFY-13-500616&action=showRecord. Процитовано 9 липня 2026. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  43. ↑ www.myheritage.se https://www.myheritage.se/research/collection-1/myheritage-slakttrad?itemId=OYYV7V4FCPLGDC5DCEPKIXL3I5JLFXQ-1-501665&action=showRecord. Процитовано 9 липня 2026. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  44. ↑ www.myheritage.se https://www.myheritage.se/research/collection-1/myheritage-slakttrad?itemId=OYYV7V4FCPLGDC5DCEPKIXL3I5JLFXQ-1-501695&action=showRecord. Процитовано 9 липня 2026. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  45. ↑ www.myheritage.se https://www.myheritage.se/research/collection-1/myheritage-slakttrad?itemId=OYYV7V4FCPLGDC5DCEPKIXL3I5JLFXQ-1-501666&action=showRecord. Процитовано 9 липня 2026. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  46. ↑ Зубрицький, Михайло (1892. – 20 лютого (3 марта)). Рух в руських товариствах: Дня 28 лютого 1892 [р.] отворено читальню “Просвіти” в Мшанци... Діло. с. Ч. 41.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела, що мають зайву точність в параметрі year (посилання)
  47. ↑ Зубрицький, Михайло (1892. – 21 цвітня (3 мая)). Виділ читальні “Просвіти” в Мшанци. Діло. с. Ч. 89.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела, що мають зайву точність в параметрі year (посилання)
  48. ↑ Зубрицький, Михайло (1894. – 9 (21) липня). Читальню "Просвіти в Мшанци... Читальня. с. Ч. 13.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела, що мають зайву точність в параметрі year (посилання)
  49. ↑ Зубрицький, Михайло (1893. – 27 марта (8 цвітня)). З Староміського повіта пишуть нам: Дня 2 цвітня с.р. отворено читальню "Просвіти" в Грозьові... Львів: Діло. с. Ч. 68.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела, що мають зайву точність в параметрі year (посилання)
  50. ↑ Зубрицький, Михайло (1893. – 6 (18) цвітня). З-під Лютовиськ пишуть нам: Дня 11 цвітня с. р. відкрито в Михнівци Турецького повіта читальню “Просвіти”... Діло. с. Ч. 74.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела, що мають зайву точність в параметрі year (посилання)
  51. ↑ Зубрицький, Михайло (1894. – 9 (21) липня). З Староміського: (Селянський театр в читальни в Лаврові. Діло. с. Ч. 152.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела, що мають зайву точність в параметрі year (посилання)
  52. ↑ Зубрицький, Михайло (1901. – 20 липня (2 серпня)). З-під Турки пишуть нам: Дня 26 липня с. р. відбулося отворенє читальні “Просвіти” в Лімні... Діло. с. Ч. 162.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела, що мають зайву точність в параметрі year (посилання)
  53. ↑ Зубрицький, Михайло (1902. – 1 (14) марта). Від Старого Самбора: (Розв’язане читальні “Просвіти” в Головецьку). Діло. с. Ч. 49.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела, що мають зайву точність в параметрі year (посилання)
  54. ↑ Зубрицький, Михайло (1902. – 8 (21) мая). З-під Лютовиськ: (Меліорації в Михнівци. Читальня “Просвіти” в Лип’ю... Діло. с. Ч. 102.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела, що мають зайву точність в параметрі year (посилання)
  55. ↑ Зубрицький, Михайло (1897). Наша культурна праця якось пиняво йде (українською) . Львів: Діло. с. 276—278.
  56. ↑ Зубрицький, Михайло (1907). Імена, назви і прозвища у селян с. Мшанця Старосамбірського повіта. ЬХХІХ. - Кн. V. Львів: Записки НТШ. с. 142—154.
  57. ↑ Зубрицький, Михайло (1895. – 16 (28) червня). Право презенти священиків. Батьківщина. с. Ч. 11 і 12.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела, що мають зайву точність в параметрі year (посилання)
  58. ↑ Зубрицький, Михайло (1895. – 14 (26) жовтня). Парохія Лопушниця в Добромильськім повіті. Діло. с. Ч. 231.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела, що мають зайву точність в параметрі year (посилання)
  59. ↑ Зубрицький, Михайло (1896. – 9 (21) мая). “Приятелі громад”. Діло. с. Ч. 103.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела, що мають зайву точність в параметрі year (посилання)
  60. ↑ Зубрицький, Михайло (1897. – 13 (25) жовтня). Деякі замітки над нарадами радикалів на з їзді у Львові: (Письмо з села ). Ч. 232. Діло.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела, що мають зайву точність в параметрі year (посилання)
  61. ↑ Зубрицький, Михайло (1898). Кн. 5. Продажа “попівства” в с. Скопові 1592 р. Т. XXV. Львів: Записки НТШ. с. 1—2.
  62. ↑ Зубрицький, Михайло (1912). Польщенє назв місцевостей. Львів: Діло. с. 6 н.ст. марта (22 ст. ст. лютого). - Ч. 52.
  63. ↑ Франко, Іван (1906). Книжка ІІ. Bel parlar gentile. Річник ІХ. Т. Том XXX. ЛНВ. с. 284—296. З новійших наших етнографів найблизше підійшов до сеї теми (тобто до народних оповідей) о. М. Зубрицький. Як сільський священик у однім із етнографічного і з культурно-історичного погляду дуже цікавім закутку нашого краю, а при тім сам син селянської сім'ї, він відчуває потребу вникнути якнайглубше в душу народа і передати нам, відбитим культурною течією на бік від того народа, його духове і моральне обличчя в можливо повній і автентичній формі. Він перший у нас звернув увагу на ті зерна культурної історії та народної психології, що котяться день у день у тих сірих, безконечних селянських розмовах, і пробував виловлювати з них причинки для своїх наукових тем. Народні спомини про рекрутчину, про тяжкі роки, про годівлю і торговлю овець, про пачкарство, про заселення поодиноких сіл, про одежу і т. і., позаписувані ним у часі довголітньої душпастирської практики, містять одначе обік культурно-історичних даних дуже часто ще щось інше, з деякого погляду далеко цінніше — а власне характеристики живих людей, їх пригод і настроїв, їх світогляду й етики. О[тець] Зубрицький чоловік настільки широко освічений, що не боявся позірних дігресій від теми, але коли йому вдалося чути тямущого оповідача, записував і такі оповідання про особисті пригоди чи то самого оповідача, чи його знайомих {{cite book}}: |volume= має зайвий текст (довідка)
  64. ↑ Зубрицький, Михайло (1892. – 30 жовтня (11 листопада)). Сільські крамниці. Батьківщина. с. Ч. 44.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела, що мають зайву точність в параметрі year (посилання)
  65. ↑ Зубрицький, Михайло (1893. – 12 (24) лютого). З-під Лютовиськ: (Сільські крамниці). Діло. с. Ч. 33.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела, що мають зайву точність в параметрі year (посилання)
  66. ↑ Зубрицький, Михайло (1894. – 8 (20) марта). З Підгір'я: (Кілька слів про нашу торгівлю на селі). Діло. с. Ч. 54.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела, що мають зайву точність в параметрі year (посилання)
  67. ↑ Зубрицький, Михайло (1895. – 16 (28) січня). З Староміського: (Дещо про торговлю шапок і хусток). Батьківщина. с. Ч. 1 і 1/2 2.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела, що мають зайву точність в параметрі year (посилання)
  68. ↑ Зубрицький, Михайло (1895. – 1 (13) мая). Повідомлене для крамниць при читальнях “Просвіти”. Діло. с. Ч. 95.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела, що мають зайву точність в параметрі year (посилання)
  69. ↑ Зубрицький, Михайло (1896). Перед кількома літами пішов оклик на Галицькій Руси: Закладати сільські крамниці. Львів: Танячкевич Д. Яку раду радило віче господарського товариства “Просвіта” на дни 12 падолиста 1895 року в Перемишли. с. 15—20.
  70. ↑ Зубрицький, Михайло (1909. – 23 н. ст. (10 ст. ст.) жовтня). Торговля ялівцем. Діло. с. Ч. 234.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела, що мають зайву точність в параметрі year (посилання)
  71. ↑ Зубрицький, Михайло (1894. – 15 (27) жовтня). З-під Лютовиськ пишуть нам: Гаврило Скубиш, молодий газда в Лип’ю, отворює в своїй хаті сільську крамницю... Діло. с. Ч. 232.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела, що мають зайву точність в параметрі year (посилання)
  72. ↑ Зубрицький, Михайло (1896. – 26 лютого (9 марта)). З Турецького пишуть нам: В селі Лип’ю має Гаврило Скубиш крамницю... Діло. с. Ч. 44.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела, що мають зайву точність в параметрі year (посилання)
  73. ↑ Зубрицький, Михайло (1912. – 4 н. ст. червня (22 ст. ст. мая)). Неправданий фіскалізм. Діло. с. Ч. 123.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела, що мають зайву точність в параметрі year (посилання)
  74. ↑ Франко, Іван (1983). Збірник творів у 50 т. Т. 39. Київ. с. 268.
  75. ↑ https://hrushevsky.history.org.ua/cgi-bin/hrushevsky/person.exe?C21COM=2&I21DBN=ELIBH&P21DBN=ELIBH&Z21ID=&Image_file_name=DOC/0001793.pdf С. 20
  76. ↑ https://hrushevsky.history.org.ua/cgi-bin/hrushevsky/person.exe?C21COM=2&I21DBN=ELIBH&P21DBN=ELIBH&Z21ID=&Image_file_name=DOC/0001793.pdf С. 26.
  77. ↑ Тристанов, Борис. История Полтавы - сайт Бориса Тристанова. histpol.pl.ua (рос.). Архів оригіналу за 26 вересня 2024. Процитовано 6 липня 2026.
  78. ↑ Музею НТШ у Львові — 125 літ. Український тижневик Міст (укр.). 16 грудня 2020. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 8 жовтня 2021.
  79. ↑ Записки НТШ. T. CXI. 1912 р. (PDF). НТШ. Архів оригіналу (PDF) за 23 січня 2022. Процитовано 12 жовтня 2021.
  80. ↑ Зубрицький, Михайло (1903). Право греків на Македонію, а поляків на Русь-Україну. Діло. Т. Ч. 139.
  81. ↑ Зубрицький, Михайло (1901. – 17 (30) марта). Кілька слів з нагоди статті “Діла” п. з. “Лицеміри”. Діло. с. Ч. 62.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела, що мають зайву точність в параметрі year (посилання)
  82. ↑ Зубрицьки, Михайло (1896. – 15 (27) марта). Письмо з Староміського: Ц. к. староство в Старім місті заборонило, як відомо, народне віче... Діло. с. Ч. 60.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела, що мають зайву точність в параметрі year (посилання)
  83. ↑ Зубрицький, Михайло (1896. – 11 (23) жовтня). Письмо з Староміського повіту: Дня 9 с. м. відбулося в Старім місті повітове віче... Діло. с. Ч. 230.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела, що мають зайву точність в параметрі year (посилання)
  84. ↑ Зубрицький, Михайло (1897. – 8 (20), 9 (21) січня). Народне віче в Мшанци. Діло. с. Ч. 5.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела, що мають зайву точність в параметрі year (посилання)
  85. ↑ Зубрицький, Михайло (1897. – 27 січня (8 лютого)). Про збір в Самборі з дня 4 лютого пише нам другий наш дописуватель. Діло. с. Ч. 21.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела, що мають зайву точність в параметрі year (посилання)
  86. ↑ Зубрицький, Михайло (1898. – 18 лютого (2 марта)). Письмо з Староміського: Народне віче скликане до старого міста на 22-го с. м. знов заборонило місцеве ц. к. староство. Діло. с. Ч. 38.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела, що мають зайву точність в параметрі year (посилання)
  87. ↑ Зубрицький, Михайло (1894. – 9 (21) мая). Проповідник тверезости. Читальня. с. Ч. 9.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела, що мають зайву точність в параметрі year (посилання)
  88. ↑ Зубрицький, Михайло (1898. – 23 марта (4 цвітня)). З Староміського пишуть нам: Як не раз чоловікови не поведеся, покаже ось яка приключка... Діло. с. Ч. 66.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела, що мають зайву точність в параметрі year (посилання)
  89. ↑ Зубрицький, Михайло (1904. – 20 лютого (4 марта)). Проворність пропінатора: (Допись з Турецького повіту). Діло. с. Додаток до ч. 39 і 40.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела, що мають зайву точність в параметрі year (посилання)
  90. ↑ Зубрицький, Михайло (1906. – 2 (15) серпня). Братства тверезости, а жиди шпекулянти. Діло. с. Ч. 161.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела, що мають зайву точність в параметрі year (посилання)
  91. ↑ З Староміського (Куди дівають ся нераз гроші наших людей). 32. Діло. 10 (22) лютого. с. 2.
  92. 1 2 3 4 5 6 7 слово, Наше (3 жовтня 2019). Українська революція на Західній Бойківщині у хроніці о. Михайла Зубрицького. Наше слово (укр.). Процитовано 6 липня 2026.
  93. 1 2 Олександр ЛОТОЦЬКИЙ. Михайло Зубрицький. Некролог. Хронїка НТШ, 1920, вип. І-ІІ, ч. 63-64, с. 56-59. Михайло Зубрицький. Зібрані твори і матеріали у трьох томах. Т. 2. С. 31.
  94. ↑ www.myheritage.se https://www.myheritage.se/research/collection-1/myheritage-slakttrad?legacyCategoryCollectionUrl=1&itemId=OYYV7V4FCPLGDC5DCEPKIXL3I5JLFXQ-1-501663&action=showRecord&recordTitle=%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE+%D0%97%D1%83%D0%B1%D1%80%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9. Процитовано 9 липня 2026. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  95. ↑ Лодина – українська земля. Частина І. (Автор: Моцьо Василь) - Vox populi. Всеукраїнський часопис для розумних та небайдужих. www.vox-populi.com.ua. Архів оригіналу за 16 квітня 2021. Процитовано 9 квітня 2021.
  96. ↑ Зубрицький, Михайло. Село Мшанець Старосамбірського повіту. Матеріали до історії галицького села, зібрав Михайло Зубрицький, Акти, ч. LIV— CVII (PDF). Наукові записки НТШ. Архів оригіналу (PDF) за 24 січня 2022. Процитовано 2 вересня 2021.
  97. ↑ В. П. Швидкий Зубрицький Михайло Іванович [Архівовано 22 жовтня 2016 у Wayback Machine.]Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.
  98. ↑ Фестиваль "В гості до Бойків та о. Михайла Зубрицького" | #ВеликийРепортаж (укр.), архів оригіналу за 29 вересня 2021, процитовано 3 лютого 2022
  99. ↑ Гром, Наталія (26.09.2021). Фестиваль "В гості до Бойків та о. Михайла Зубрицького". FB-подія.
  100. ↑ Василь Курій: «Отець Роман Гром очолив ще одну революцію» | Львівська мануфактура новин (укр.). Архів оригіналу за 29 вересня 2021. Процитовано 3 лютого 2022.
  101. ↑ «В гості до бойків та о. Михайла Зубрицького»: програма та мета фестивалю. Радіодень| 15 вересня — СУСПІЛЬНЕ | ЛЬВІВ. lv.suspilne.media. Архів оригіналу за 15 вересня 2021. Процитовано 3 лютого 2022.
  102. ↑ Бабенчук, Тарас (26.09.2021). Посвячення каменя під пам'ятник отцю Михайлу Зубрицькому в с. Мшанець. Архів оригіналу за 3 лютого 2022. Процитовано 3 лютого 2022.
  103. ↑ Пряма трансляція Архиєрейської Божественно Літургії у храмі Різдва Пресвятої Богородиці с. Мшанець Старосамбірського деканату з нагоди 165-ї річниці від Дня народження о. Михайла Зубрицького. Архів оригіналу за 3 лютого 2022. Процитовано 3 лютого 2022.
  104. ↑ admin. У Мшанці відновлюють автентичний вигляд збудованої Зубрицьким «Просвіти»: потрібна допомога (ВІДЕО) | Львівська мануфактура новин (укр.). Процитовано 29 квітня 2026.
  105. ↑ Львівська Мануфактура Новин (7 грудня 2022). У Мшанці відновлюють автентичний вигляд збудованої Зубрицьким «Просвіти»: потрібна допомога. Процитовано 29 квітня 2026 — через YouTube.
  106. ↑ Гром, Роман (19 квітня 2026). Анонс проекту "Код Зубрицького: 170 років архітектору української Бойківщини".
  107. ↑ У Стрілківській громаді пам’ятником увічнять священника о. Михайла Зубрицького - Новини зі Львова від інтернет-видання Leopolis News (укр.). 22 квітня 2026. Процитовано 29 квітня 2026.


українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Зубрицький_Михайло_Іванович&oldid=48824256