Головецько (Самбірський район)
| село Головецько | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Львівська область | ||||
| Район | Самбірський район | ||||
| Громада | Стрілківська сільська громада | ||||
| Основні дані | |||||
| Засноване | 1515 | ||||
| Населення | 1170 | ||||
| Площа | 3,524 км² | ||||
| Густота населення | 332,01 осіб/км² | ||||
| Поштовий індекс | 82094 | ||||
| Телефонний код | +380 3238 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 49°18′30″ пн. ш. 22°53′26″ сх. д. / 49.30833° пн. ш. 22.89056° сх. д.Координати: 49°18′30″ пн. ш. 22°53′26″ сх. д. / 49.30833° пн. ш. 22.89056° сх. д. | ||||
| Середня висота над рівнем моря |
492 м | ||||
| Водойми | р. Дністер, р. Мшанець, струмок Золотновець | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 82092, Львівська обл., Самбірський р-н, с. Стрілки | ||||
| Карта | |||||
  Головецько | |||||
 Головецько | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
Голове́цько — село Самбірського району Львівської області. Розташоване в Карпатах, на березі Дністра.
Населення — 1170 осіб (2001); станом на 2020 р. доросле населення складає 859 осіб[1].
Назва[ред. | ред. код]
За роки радянської влади село в документах називали «Головецьке». 1989 р. селу повернули історичну назву.[2]
Селом тече струмок Золотновець.
Історія[ред. | ред. код]
Перша збережена письмова згадка датується 1515 роком.
Збереглася легенда про наїзд татар у 16 ст. (біля села є урочище «Підтатарин» зі стародавньою каплицею). За переказами, у цьому місці було побито татарський загін і визволено людей, яких татари гнали в неволю.
Село розкидане, складається з кількох колишніх хуторів: Бабино, Шляхта, Підтатарином, Золотнівець, Гвоздець та самого давнього села Головецького. Кожна з цих назв має своє народне пояснення.
Між селами Головецьке і Дністрик над Дністром колись існувала каменярня. Тут до I Світової війни вівся промисловий видобуток так званого тесаного каменя. На літо сюди приїжджали з Австрії фахівці з обробки каменю. Скелю підривали динамітом, і з кам'яних брил на місці витісували блоки, сходи, художні прикраси для домів різних міст. Звідси підводами везли готову продукцію на залізничну станцію до села Стрілок, звідки поїздами відправляли замовникам.
У ХІХ столітті селище мало власну символіку — печатку з символом, що відтворював назву громади: зображенням відтятої голови святого Івана Предтечі на тарелі.
Станом на 1904 р. громада Головецьке (Головецьке Долішнє й Горішнє) налічувала 1792 мешканці. Селище на той час перебувало у власності графині Зофії Водзіцької.
При виході з села стоїть стара криниця за назвою «Студня Кузьміна». На її кам'яному цямринні вибитий лев на щиті, над яким стоїть надпис: «Герб Руси». За австрійських часів був у селі війт Кузьмін (1892-1914), який добре дбав про село, укріплював береги Дністра, щоб води не шматували селянські землі, турбувався розвитком тваринництва та в цілому сільського господарства. Кузьмін вибудував будинок із кількома кімнатами і прийняв до себе читальню "Просвіти", яка активно працювала, а також відкрив сільську крамницю. Окрім того, побудував своїм коштом криницю, на якій помістив тогочасний герб Русі (України). Восени 1914 року австрійська військова влада його заарештувала і разом з іншими галичанами вивезла в Австрію до концентраційного табору Талергоф. Там Кузьмін помер.
Засідка на большевицьких головачів з Києва і Москви 1949 р.[ред. | ред. код]
Бої УПА 21.05.1949 о 19,20 год. друга група під командою ст. віст. К., зробила при шляху між сс. Головецьке — Гвоздець засідку на старшин МГБ в області, що поверталися з облави.
20. 5. 1949 о 21 год. перша група пвд під к-дою хор. О. зробила засідку на автомашини, що везли большевицьких головачів-делеґатів, які приїхали на контролю пограничних районів та поверталися з наради в м. Турка. Засідку зроблено в самому райцентрі Стрілки. Опис засідки: 19. 5. 1949 р. к-р відтинку зробив відправу з пвд. Маючи дані, що в терені районів Турка, Стрілки, Старий Самбір вздовж шляху та обабіч його в лісах переводить облави та чистку терену якийсь полк МҐБ з Дрогобича, к-р відтинка прийшов до висновку, що шляхом напевно будуть переїжджати якісь большевицькі достойники, бо облави переводить спеціяльно висланий з Дрогобича полковник МҐБ і то виключно обабіч шляху. В додатку донесено, що в напрямі м. Турка поїхали якісь головачі в лімузині під охороною трьох автомашин, нагружених спецбоївками. Хор. О. дістає наказ за будь-яку ціну підсунутися в райцентр із свосю групою та вечором 20. 5. обстріляти під світлом ракет лімузину, що повертатиме під охороною трьох автомашин емведистів. Рівно ж дістає наказ ст. віст. К. із своєю групою залізти в багно та маленькі кущики при самому шляху між сс. Головецьке-Гвоздець і ждати тільки на лімузину, а більш нікого не зачіпати. 20. 5. хор О. із своїм з’єднанням пересидів в лісі, а коли стало смеркати, помимо великого руху на шляху і приявности большевицьких груп в лісі та на шляху, підсунувся в маленькі корчики біля шляху самого райцентру Стрілки, де заляг, ожидаючи ворога. Не минуло 10 хвилин, як на шляху показалася перша грузова автомашина, на якій була орхестра і спецбоївка силою ЗО людей. У віддалі 15 м. першої машини, над’їхала друга грузова машина, навантажена большевиками. Відтак за нею їхала свобідно лімузина, в ній кількох череватих старшин в уніформах і цивільних одягах. За цією машиною їхала четверта грузова машина, також навантажена большевиками. Коли хор. О. дав наказ вистрілити ракети і відкрити вогонь тільки по лімузині, вся зброя заграла барабанним вогнем. Всіх головачів побито, лімузина заїхала в рів і з неї почав куритися дим. Коли ця вже була готова, хор. О. дав наказ відкрити вогонь по другій машині і бігцем відступати. Ворог був так перестрашений несподіваним ударом в райцентрі, що бандити з першої і другої машини стали панічно втікати в район в напрямі будинку МҐБ, інші залягли в ровах та віддали кілька черг з автоматів. Тільки пвд вийшов на гору, а вже на місці засідки з’явилися три танкетки, одна з райцентру Стрілки, друга з райцентру Старий Самбір, а третя та, що приїхала була із згаданими головачами і ждала в райцентрі Стрілки. Ворожі втрати: 18 вбитих і невідоме число поранених. Між убитими делегати з Москви і Києва, що приїхали на контролю пограничних районів (в міжчасі до м. Турка від сторони Славська приїздив також зрадник Гречуха з Києва, який, однак, через Стрілки не поверстався). Ворожі сили около 100 людей. Постанці втрат не мали. На підставі розвідки, переведеної після тієї засідки, чотирьох убитих забрано до Києва. Ворог свої втрати так законспірував, що помимо зусиль розвідки, хто впав, не вдалося цього ствердити. Те, що ворог поніс втрати, підслухали в райкомпартії, а на місці засідки залишились купи пороху, вимішаного з кров’ю, повно ґудзиків та подіравлені дві автомашини. Пвд стріляв з віддалі ЗО метрів. Після засідки ніччю, а потім в день ворог переводив великі облави при співучасті сил, що під’їхали з мм. Самбора і Турки.[3]
У радянський час Головецькій сільраді було також підпорядковане село Бабина. Також у селі був відділок радгоспу "Стрілківський", земельні угіддя якого складали 1845 га, виробничий напрям - льонарсько-тваринницький. Відбувалися соціалістичні змагання з трудівниками Мшанецького відділку.[4]
Також у селі була 8-річна школа, бібліотека, клуб. "На громадських засадах працю' кабінет політичної освіти".[4]
Незалежність (з 1991 р. - до тепер)[ред. | ред. код]
У 2019-2020-х роках жителі села Головецько брали активну участь в організації "Бойківського майдану" або ж "Акції гідності на дорозі" - мирних акція протесту та громадянської непокори з вимогою капітального ремонту дороги Стрілки-Мшанець.
У 2020 р. село ввійшло до складу Стрілківської територіальної громади, ставши старостинським центром для 10 інших сіл.
У 2023 р. село Головецько разом із довколишніми селами ввійшло до мережі історико-туристичних маршрутів "БойкоМандри", яка створюється за підтримки УКФ та Стрілківської територіальної громади.[5][6] [7][8][9]
Населення[ред. | ред. код]
Станом на 1904 р. громада Головецьке (Головецьке Долішнє й Горішнє) налічувала 1792 мешканці.
У 1921 р. в селі проживало 1635 осіб.
У 1968 р. в селі проживало 705 чоловік.[4]
У 1990 р. в селі мешкало 1900 осіб і було 470 дворів.
У 2001 р. — 1170 осіб.
У 2020 р. доросле населення складає 859 осіб[1].
Пам'ятки[ред. | ред. код]
На західному кінці села на роздоріжжі біля лісу в урочищі «Магура» стоїть Хрест Свободи, встановлений місцевою громадою с. Головецьке у 1898 р. за війтівства Івана Кузьмина (1892-1914) до 50-ліття скасування панщини. Це один із небагатьох, який не був знесений за радянських часів.
На хресті напис: «Громада Головецько. В память скасування паньшины. 1848—1898 год». Під хрестом закопані документи, що засвідчують право власності панів на землю села.
Панщина на Галичині була відмінена 15 травня 1848 року цісарем Фердинандом I. Відтоді в пам’яті галичан особа цісаря асоціювалася з захисником їхніх прав. А в галицьких селах ставили «Хрести Свободи» та урочисто відзначали ювілеї знесення панщини. Хрест Свободи у Головецькому - один із небагатьох таких хрестів на Галичині, який зберігся до наших днів, не був знесений радянською владою[10][11].
На горі Пагор був замок. В 1989 р. ще виднілись вали.
Цікаві факти[ред. | ред. код]
У 2021 році музичний гурт "Самбірчани" зняв музичний кліп "Віз скрипить" у селі Головецько.[12]
Відомі люди[ред. | ред. код]
- Головецький Василь Миколайович — український поет, заслужений журналіст України
- Дудич Микола Васильович — районовий провідник ОУН. Автор пісні «Повстанська могила».
- У 1925 р. в Головецьку вчителювала Людмила Володиславівна Крушельницька — рідна сестра письменника, педагога, міністра освіти УНР Антона Крушельницького. У серпні 1925 р. в неї гостювали її племінники — Володимира і Богдан Крушельницькі.
- Беч Дмитро Іванович — футболіст ФК Едіс Сіде (2015—2019) :https://edisside.jimdofree.com/ [Архівовано 18 квітня 2021 у Wayback Machine.]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Державний реєстр виборців. www.drv.gov.ua (uk-UA). Архів оригіналу за 21 квітня 2021. Процитовано 16 лютого 2021.
- ↑ Картка постанови. Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 27 жовтня 2019.
- ↑ https://web.archive.org/web/20141006125516/http://ukrbiblioteka.org/uploads/books/_PDF/upa-mirchuk.pdf С. 209-210
- ↑ а б в Історія міст і сіл Української РСР. Львівська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1968. — 980 с. - С. 782
- ↑ Гром, Наталія. БойкоМандри: туристичні маршрути Стрілківської громади.
- ↑ Strilky Territorial Community. Cities for Cities (en-GB). Процитовано 14 листопада 2023.
- ↑ IgnBor (24 вересня 2023). У Стрілківській громаді проєкт «БойкоМандри» поєднається із сусідами-поляками. Leopolis.news (англ.). Процитовано 14 листопада 2023.
- ↑ ❗️Новий туристичний проєкт «БойкоМандри» – актуальний, як ніколи ❗️ «БойкоМандри» – це три піші та веломаршрути, що пролягають через гори мальовничої... | By Бойківщина | Facebook (укр.). Процитовано 14 листопада 2023.
- ↑ БойкоМандри. boykomandry.com. Процитовано 15 листопада 2023.
- ↑ Гром, Наталія (24 лютого 2022 р.). Хрест Свободи у с. Головецьке.
- ↑ IgnBor (25 лютого 2023). На Самбірщині у с. Головецько стоїть давній «Хрест Свободи» від панщини як символ нашої Свободи від московії. Leopolis.news (англ.). Процитовано 25 лютого 2023.
- ↑ ВІз скрипить (uk-UA). Процитовано 10 листопада 2023.
Джерела[ред. | ред. код]
- «Визначні місця Старосамбірщини». Альбом, В. І. Шагала, 1976—1977 рр.
- Hołowiecko 1) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 110. (пол.)
| |||||
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |