Карл Густав Гемпель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карл Густав Гемпель
нім. Carl Gustav Hempel
Народився 8 січня 1905(1905-01-08)[1][2][…]
Оранієнбурґ, Бранденбург, Німеччина[4]
Помер 9 листопада 1997(1997-11-09)[1][2][…] (92 роки)
Принстон, Мерсер, Нью-Джерсі, США або Princeton Townshipd, Мерсер, Нью-Джерсі, США
·пневмонія
Країна Flag of Germany.svg Німеччина
Flag of the United States.svg США
Місце проживання США
Діяльність математик, інформатик, філософ, есеїст, викладач університету, епістемолог
Alma mater Геттінгенський університет, Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла і Гумбольдтський університет Берліна
Мова творів німецька[1]
Magnum opus Philosophy of Natural Scienced
Членство Американська академія мистецтв і наук
Нагороди


Карл Густав «Пітер» Гемпель (8 січня 1905 — 9 листопада 1997) — американський письменник та філософ німецького походження. Він був головною фігурою в логічному емпіризмі, напрямку філософії науки 20-го століття. Гемпель вніс основний вклад в розробку дедуктивно-номологічної моделі[en] наукового пояснення, яка вважалась «стандартною моделлю»,що пояснювала закономірності, законів та одиничних факторів, протягом 1950-х та 1960-х років. Він також відомий завдяки парадоксу воронів (також відомий як «Парадокс Гемпеля»).[5]

Біографія[ред. | ред. код]

Гемпель вивчав математику, фізику і філософію в університеті Геттінгена, а пізніше в університеті Берліна і Гейдельберга. В Геттінгені, він познайомився із Давидом Гільбертом і був вражений його програмою, яка мала на меті описати всю математику на твердих логічних засадах, отриманих з обмеженого числа аксіом.

Після переїзду до Берліну, Гемпель взяв участь у Конгресі з наукової філософії в 1929 році, де він зустрів Рудольфа Карнапа і став брати участь у берлінському гуртку філософів пов'язаному з Віденським гуртком. У 1934 році він отримав докторську ступінь в університеті Берліна захистивши дисертацію з теорії ймовірностей.

Протягом року після отримання докторського ступеня, все більш репресивний та антисемітський фашистський режим у Німеччині спонукав Гемпеля емігрувати (його дружина була єврейського походження[6]) — до Бельгії. В цьому йому допоміг вчений Паул Оппенгейм[en], з яким він був співавтором книги «Der Typusbegriff im Lichte der neuen Logik» (Поняття типу в світлі нової логіки) з типології та логіки в 1936 році. У 1937 році Гемпель емігрував до Сполучених Штатів, де обійняв посаду помічника Карнапа[7] в університеті Чикаго. Пізніше він займав посади в міському коледжі Нью-Йорка (1939—1948 р.р.), Єльському Університеті (1948—1955 р.р.) і Принстонському університеті, де він викладав разом з Томасом Куном до моменту, поки не став емеритом в 1973 році. Між 1974 і 1976 роками, він був у відставці в Єврейському університеті в Єрусалимі, до того як став університетським професором філософії в університеті Пітсбурга в 1977 році та викладав там до 1985 року.

Гемпель ніколи не вживав термін «логічний позитивізм», як точний опис Віденського гуртка і Берлінської групи, воліючи описувати цих філософів і себе — «логічними емпіриками». Він вважав, що термін «позитивізм», з його корінням в ідеях Оґюста Конта, призводить до матеріалістичної метафізики, яку емпірикам приймати не потрібно. Він вважав Людвіга Вітгенштайна геніальним філософом, що був здатен формулювати філософські думки яскравою і образною мовою, але твердження Віттґенштейна (принаймні періоду «Трактату») все-одно схилялися у бік метафізики. До Гемпеля метафізика передбачала знання речей, які не були пізнаваними; тобто метафізичні гіпотези було неможливо підтвердити або спростувати доказом.

У 2005 році в місті Оранієнбург, на батьківщині Гемпеля, перейменовано в його пам'ять одну з вулиць на «Карл-Густав-Гемпель-Штрассе».

Бібліографія[ред. | ред. код]

Основні твори[ред. | ред. код]

  • 1936: «Über den Gehalt von Wahrscheinlichkeitsaussagen» («Про зміст заяви ймовірності»)" із Павлом Оппенгеймом, «Der Typusbegriff im Licht der neuen Logik» («Концепція типу в світлі нової логіки»)
  • 1942: Функція загальних законів в історії
  • 1943: Дослідження за логікою підтвердження
  • 1959: Логіка функціонального аналізу
  • 1965: Аспекти наукового пояснення
  • 1966: Філософія природознавства
  • 1967: Наукове Пояснення

Колекції есе[ред. | ред. код]

  • Аспекти наукового пояснення та інші есе (1965), ISBN 0-02-914340-3.
  • Обрані філософські твори (2000), ISBN 0-521-62475-4.
  • Філософія Карла Густава Гемпеля: дослідження в науці, пояснення і раціональність (2001), ISBN 0-19-512136-8.

Статті[ред. | ред. код]

  • «Про природу математичної істини» і «Геометрії та емпірична наука» (1945), Американський математичний місяць, випуск 52.
  • Статті у читаннях філософського аналізу (стор 222—249), Під ред. Герберта Файгла і Уілфріда Селларса (Епплтон-Століття-Крофтс, Встанов.,1949).

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. а б в Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б SNAC — 2010.
  3. а б Енциклопедія Брокгауз
  4. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118549065 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  5. http://plato.stanford.edu/entries/hempel/
  6. Carl Hempel "Scientific Inquiry: Invention and Test". First Philosophy: Fundamental Problems and Readings in Philosophy, Volume 2 (вид. 2nd). Peterborough, Ontario: Broadview Press. с. 206. ISBN 978-1-55111-973-1. 
  7. Hempel, Carl. Carl Gustav Hempel's Papers. Special Collections Department, University of Pittsburgh. Процитовано 2013-09-17.