Кобринович Володимир Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володимир Кобринович
УПА погон 08 - Поручник.svg Поручник
Загальна інформація
Народження 1918(1918)
Антонівка, Тучинського району (нині Володимирецький район), Рівненської області
Смерть 3 жовтня 1946(1946-10-03)
поле бою
Псевдо «Сівач»
Військова служба
Роки служби 1941—1946
Приналежність Flag of Ukraine.svg Українська держава (1941)
OUN-B-01.svg ОУН
Вид ЗС UPA-Zaslugy1.png УПА
Війни / битви
Нагороди та відзнаки

подяка полковника Клима Савура

Володи́мир Григо́рович Кобрино́вич, псевдо «Сі́вач» (нар. 1918, село Антонівка Тучинського району (нині Володимирецький район), Рівненської області — пом. 3 (або 9 жовтня 1946, там само).

Життєпис[ред. | ред. код]

Мав двох братів та сестру. Карпо Васильчук, колишній вояк УНР, в селі заснував «Просвіту», до якої ходили старші брати Володимира, та був таємно в ОУН, провідником Костопільської округи (з приходом перших совітів отримав 25 років Сибіру).

Пластун, Рівненська гімназія, їздив по селах як член «Юнацтва ОУН».

З приходом радянської влади як високоосвіченого призвали до армії та направили на офіцерські курси. У червні 1941 звільнений в запас як лейтенант.

Після проголошення Акту відновлення Української Держави у Антонівці організував молодь вивершити пагорб та арку слави — на ознаменування відродження України.

В часі Другої світової війни — командант української міліції у Костополі — 1941, учасник Похідних груп ОУН — 1942.

1942 року районовий провiдник ОУН Костопiльщини «Морозенко» звертається до Головного Проводу з вимогою створювати збройовi сили для вiдсiчі нацистам. Згодом створюється повстанський загін, здiйснили це бойовий референт крайового проводу ОУН «Остап» Сергiй Качинський й «Морозенко»-«Сагайдачний» — надрайоновий провiдник ОУН Костопiльської округи Карпо Васильчук, Кобриновича призначено командиром повстанської сотнi.

Взимку 1942 сотня «Сівача» звільнила 300 юнаків та юнок, котрих нацисти тримали в товарняках на станції Костопіль для відправлення на примусові роботи.

У березні 1943 при оточенні Іванової Долини з польськими прислужниками нацистів курінь «Сівача» та селяни за ніч розібрали 30-кілометровий відтинок залізниці, щоб не прийшла німецька підмога.

Його сотні та відділ командира «Вихора» під селом Велика Любаша у засідці знищили німецьку колону, котра поверталася з каральної акції.

Курінь «Сівача», маючи на озброєнні кілька легких гармат, був задіяний в бою Рівне — Костопіль під селом Триколці — знищено колону із 40 автомобілів з вояками, котрі рухалися на виконання каральної акції проти проти повстанців. За підсумками бою Кобриновича відзначив «Клим Савур» — Дмитро Клячківський. Командир сотні УПА у курені «Острого» — 1944—1945.

1944 року в урочищі «Рисвянецьке» довгий час перебував курінь УПА, яким командував Володимир Кобринович. Його курінь брав участь у рейдах на Житомирщину та Київщину.

Член окружного проводу ОУН Костопільщини — 1946; поручник УПА. Загинув у бою.

В деяких джерелах зазначається, що загинув з іще 5 козаками 1948 року в бою із НКВД, а до Костополя з місця бою довезли «хурманку» забитих людоловів-червоноармійців.

За Української Держави могилу на місці останнього бою відновили та освятили.

Джерела[ред. | ред. код]