Якимчук Микола

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Якимчук
УПА погон 07 - Хорунжий.svg Хорунжий
Якимчук Микола.JPG
Загальна інформація
Народження 1914(1914)
Черкаська область
Смерть 29 липня 1947(1947-07-29)
с. Борохів, Ківерцівський район, Волинська область
Національність українець
Псевдо «Василь», «Данило», «Олег», «Щупак»
Військова служба
Приналежність Flag of Ukraine.svg Українська держава (1941)
OUN-B-01.svg ОУН
Вид ЗС UPA-Zaslugy1.png УПА
Командування
Окружний провідник ОУН Луччини
1941 — 1943
Командир ВО «Турів»
1944 — 1945
Керівник організаційно-мобілізаційного відділу КВШ «УПА-Північ»
1944 — 1946
Керівник зв'язку проводу ПЗУЗ
1944 — 1946
Командир групи УПА «Турів»
1944 — 1946

Якимчу́к Мико́ла, (Псевдо «Василь», «Данило», «Микола Колтонюк», «Олег», «Щупак»; 1914, Черкаська область — 29 липня 1947, с. Борохів, Ківерцівський район, Волинська область) — 1-й командир Воєнної Округи УПА «Турів», керівник організаційно-мобілізаційного відділу КВШ «УПА-Північ», організаційний референт проводу ПЗУЗ, керівник зв'язку проводу ПЗУЗ (1944-1946). Хорунжий УПА від 17 липня 1944 року.

Життєпис[ред. | ред. код]

Член Пласту у селі Піддубці біля Луцька. Активістом організації «Відродження». Закінчив Луцьку українську гімназію, а згодом Львівську політехніку.

Член ОУН, районний провідник Луччини під час польської окупації у 1938—1939. Влітку 1941 року комендант м. Луцька. Окружний провідник ОУН Луччини (1941 — поч. 1943), військовий референт Волинської області.

Навесні 1943 року був одним з організаторів референтури проводу ОУН(Б) на ПЗУЗ. 

У 1943 році, організатор і перший командир Воєнної Округи УПА «Турів», відтак заступник команданта запілля цієї округи.

Один з організаторів створення «Колківської республіки» у  Волинській  області. Після її розгрому німцями у  листопаді 1943 року перейшов у охорону ГК УПА Дмитра Клячківського.

У 1944–1946 роках командир групи УПА «Турів», керівник організаційно-мобілізаційного відділу КВШ «УПА-Північ», організаційний референт, референт зв'язку проводу ОУН(Б) на ПЗУЗ.

Був одружений з підпільницею Драницькою Зіною-«Олею», мав доньку Орисю. 

Застрелився у криївці в с. Борохів Ківерцівського району Волинської області, оточеній працівниками МДБ.

Література[ред. | ред. код]

  • Мірчук Петро. Нарис історії ОУН 1920—1939 роки. — К. : Українська Видавнича Спілка, 2007. — 1008 с. — ISBN 966-410-001-3.
  • Пластуни у визвольних змаганнях. — Нью-Йорк, 2002. — С. 16, 40.
  • Содоль П. Українська Повстанча Армія, 1943-49. Довідник ІІ. — Нью-Йорк, 1995. — С. 117.

Посилання[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]