Комиш

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Комиш
Комиш лісовий у Нижній Саксонії
Комиш лісовий у Нижній Саксонії
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Судинні (Tracheophyta)
Насінні (Spermatophyta)
Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Однодольні (Liliopsida)
Порядок: Тонконогоцвіті (Poales)
Родина: Осокові (Cyperaceae )
Рід: Комиш (Scírpus)
L.
Види
бл. 300 видів, у тому числі
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Scirpus
EOL logo.jpg EOL: 29127
IPNI: 326725-2
ITIS logo.jpg ITIS: 40225
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 46334

Коми́ш (Scírpus) — рід рослин родини осокових (Cyperaceae). В південно-східному наріччі української мови «комишем» називають очерет звичайний (Phragmites australis)[1][2][3], рогіз і/або кугу.

Опис[ред.ред. код]

Комиш — прибережно-водна багаторічна трав'яниста рослина.

Стебла — тригранні, вкриті листками.

Квітка комишу складається з шести щетинок, трьох тичинок і маточки з трьома приймочками. Суцвіття — кінцеві, щиткові, волотисті або головчасті, складаються з дрібних колосків.

Плід — дрібний тригранний горішок.

Поширення і види[ред.ред. код]

Зараз відомі близько 300 видів комишів, поширених по всій земній кулі.

В Україні ростуть 2 види:

Використання[ред.ред. код]

В кореневищах комишу (весною і восени) міститься багато крохмалю і цукру. За давніх часів кореневища споживали в їжу, з них робили борошно, розмоловши подрібнені і висушені кореневища. Для одержання сиропу кореневища вимивають, нарізають на дрібні кусочки, кладуть в посуд з водою (1 кг на 1 л) і кип'ятять біля години часу. Відціджений сок після цього вварюють на легкому вогні до густоти[4].

Білосніжна серцевина комиша зупиняє кровотечу при прикладуванні її до рани[4].

Зараз комиш використовують переважно для плетіння кошиків, циновок, килимків, а також задля декорування плетених меблів. При цьому, щоб отримати зелений колір, листя зрізають у червні, жовтий — у серпні. Комиш зрізають на висоті 10—15 см над водою, задля забезпечення еластичності і гарного кольору зберігають у сухому затінку.

У Румунії на річці Дунаї величезні зарості очерету. Населення щорічно використовує вище двох мільйонів тонн сухого очерету на паливо, корм худобі і дахи[4].

З очерету почали отримувати целюлозу, папір, картон, штучний шовк, спирт, дубильні речовини, молочну кислоту, гліцерин. Конструюють машини для прибирання очерету і пересувні заводи для пресування очеретяних плит[4]. Ці плити — міцний, легкий і «теплий» будівельний матеріал. Досить 40 плит для спорудження невеликого будинку.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Горбач О. Зібрані статті. Діялектологія. — Т. V. — Мюнхен, 1993. -665 с
  2. Словник ботанічної номенклатури (Проект). — К.: Державне видавницво України, 1928.
  3. Грінченко Б.Д. Словарь української мови. — К., 1907-1909. — Т. 1-4.
  4. а б в г (рос.) Верзилин Николай Михайлович По следам Робинзона. Сады и парки мира. — Л.: Детская литература., 1964. — 576с.

Джерела і посилання[ред.ред. код]