Рогіз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Рогіз
рогозові зарості під Києвом
рогозові зарості під Києвом
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Судинні (Tracheophyta)
Насінні (Spermatophyta)
Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Однодольні (Liliopsida)
Порядок: Тонконогоцвіті (Poales)
Родина: Рогозові (Typhaceae)
Рід: Рогіз (Typha)
L.
Види
16 видів, у тому числі
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Typha
EOL logo.svg EOL: 66364
IPNI: 39601-1
ITIS logo.svg ITIS: 42324
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 4732
Fossilworks: 252000

Рогі́з (гороби́нець[2], чакан[3]; поліський діал. очерет з качалками, горо́за[4]; раги́ж[5]; палки[6], Typha) — єдиний рід рослин родини рогозових (Typhaceae).

Родова назва Typha утворена від грецького слова, що означає «дим», «палити» (за кольором темних, ніби обгорілих суцвіть)

Рогози нерідко називають комишем або очеретом.

Опис[ред.ред. код]

Рогози — багаторічні трав'янисті болотяні або прибережні рослини.

Кореневище — повзуче, потовщене.

Рогіз широколистий (Typha latifolia)

Листки (пі́рце[7]) — великі, лінійні, з довгими піхвами.

Квітки (зах.-поліс. говір кача́лка[8], сх.-поліський діал. качалки́, ко́тики[4]) — одностатеві, без оцвітини, зібрані на верхівці стебла в колосовидне циліндричне суцвіття. Суцвіття щільно складене з сирих волосків. До осені, коли насіння дозріє, волоски підсихають, і сама головка рогозу стає легкою і вже не такою міцною. Якщо чим-небудь задіти її, то на цьому місці вже з'явиться невелика частка світлозабарвленого пуху. Цей пух підхопить вітер і розпушить до кінця. Таким чином на волосках-парашутиках розлетяться врізнобіч насінини рогозу. Тому насінини можуть поширюватись лише в суху погоду. Згодом, пушинки-парашутики потраплять на водне плесо і за допомогою вітру ще довго плистимуть. Пушинки-волоски довго не тонуть і тому не дають тонути насінню. Так пливуть вони декілька днів. Пізніше насінини опускаються на дно, зимують, а навесні починають проростати. Також поширюються вітром і взимку.

Плоди — дрібні, горішковидні. Насіннєва продуктивність рогозу надзвичайно велика, сходи дуже маленькі, ніжні, повільно ростуть і часто гинуть від різних причин. Повного розвитку досягають на 3-4-й рік життя.

В Україні рогози цвітуть у червнілипні.

Поширення і види[ред.ред. код]

Загалом у світі відомими є 16 видів рогозу, поширених від північного полярного кола до 30° пд. широти.

В Україні ростуть 5 видів, з них найпоширеніші 2 види:

Стебла (до 2,5 м заввишки) цих двох видів утворюють зарості по болотах, у плавнях річок (зокрема, у плавнях долинах Дніпра, Дністра, Кубані й Дунаю), по берегах ставків.

Практичне використання[ред.ред. код]

Рогіз — цінна плетивна, волокниста, целюлозно-паперова, будівельна, харчова, кормова, лікарська і декоративна рослина.

Рогіз широко використовують на плетиво. Ручним способом з нього плетуть ажурні кошики і виготовляють кошики з щільної рогозової циновки, зітканої на вертикальному станку. З рогозів виготовляють також кулі і мати. Мати використовують у будівництві замість брезентів. З рогозів виготовляють красиві (з різноманітними рисунками) циновки на підлогу, плетеними косичками з рогозів оздоблюють спинки і сидіння вербових плетених меблів.

Волокно, одержане з листків і стебел рогозів шляхом біологічного вимочування або хімічного варіння, придатне для виготовлення мотузків, мішковини, матів, доріжок, а відходи волокна — для виготовлення повсті, паперу, картону.

Волоски, розміщені біля плодів, довгі (10-15 мм), целюлозні, утворюють компактну масу, бо в суцвітті їх дуже багато. Волоски суцвіття можна використовувати як набивний і пакувальний матеріал, а також у суміші з шерстю тварин для вироблення капелюхів (при виготовленні фетру), як домішка до тваринного пуху — при виробленні поярка. Рогозовий пух раніше використовували на підкладку для рятувальних жилетів і курток, крім того і досі застосовують для набивання поплавків, з яких складають плотики й пішоходні місточки. Рогозовий пух подеколи і зараз використовують і як теплоізоляційний матеріал.

Зрізані й посічені стебла рогозу широколистого

Стебла рогозів використовують також як підв'язувальний матеріал у садівництві, виноградарстві, хмелярстві, декоративному садівництві тощо.

У безлісих районах стебла рогозів йдуть на будівництво тинів, покриття дахів, господарських будівель, на паливо.

Надземна частина рогозу широколистого містить 27,1% целюлози, а вузьколистого — 29,2% і разом з волосками можуть іти на виготовлення низьких сортів паперу й картону, а волоски є гарною сировиною для виробництва штучного шовку.

І хоча надземна частина рогозу широколистого містить значну кількість протеїну (10—17%) і небагато жиру (1—2%), вона не поїдається тваринами ні зеленою, ні вже висушеною, адже у фазі вегетації перебуває у воді або на топких болотах, відтак є для них недоступною, натомість підводна є цінним кормом для ондатри, хохулі звичайної тощо.

Люди раніше споживали молоді стебла сирими (зараз дуже рідко маринованими), а кореневища — печеними. За сучасності рогози зберігають певне значення як кормові рослини. Зокрема, рогіз дає добрий силосний матеріал, однак зелена маса для силосування непридатна, а от сухі кореневища, що містять багато крохмалю (25—58% широколистий і відповідно 15—46% вузьколистий) й до 10% (широколистий) і до 7% (вузьколистий) цукру придатні для відгодівлі свиней і виробництва спирту.

З кореневищ можна приготувати борошно й пекти хліб і навіть бісквіти. З цієї ж муки роблять кисіль. Для приготування борошна треба нарізати кореневища на скибочки в 0,5 — 1 сантиметр і сушити в печі, поки вони не будуть розламуватися з сухим тріском. Потім подрібнити в ступці або на кавовому млинку. Підсмажені шматочки кореневища можна вживати як каву, в сирому вигляді використовувати для відгодовування свиней. Відварені молоді пагони рогозу дуже ніжні і смаком нагадують спаржу.[9]

Традиційно рогози використовували в народній медицині.

Збирання, переробка та зберігання[ред.ред. код]

Збирання рогозу стає можливим восени, коли стебла грубішають і в них міститься мало протеїну. Найкраще заготовляти рогіз для плетіння з 15 серпня по 1 жовтня, бо в цей час листки рогозу мають найбільшу міцність і гнучкість, але в багатьох місцевостях рогіз заготовляють при настанні заморозків.

Як підв'язувальний матеріал рогіз скошують у липні, пров'ялюють на сонці 2—3 доби, після чого нижню частину рослини (60 см завдовжки) відрізають і просушують протягом шести-семи днів. Висушений матеріал зберігається, а перед уживанням його намочують і розділяють на стрічки.

Джерела, посилання і література[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Fossilworks — 1998.
  2. Горобинець / Словник української мови Б.Грінченка
  3. Чакан / Словник української мови Б.Грінченка
  4. а б Ткачук М. Ботанічна лексика говірок Чорнобильської зони
  5. Аркушин Г. Словник західнополіських говірок: У 2-ох томах. — Луцьк: Вежа, 2000. — Т. 2. — С. 111.
  6. Typha latifolia
  7. Пірце / Словник української мови Б.Грінченка
  8. Аркушин Г. Словник західнополіських говірок: У 2-ох томах. — Луцьк: Вежа, 2000. — Т. 1. — С. 214.
  9. Верзилин Николай Михайлович // «По следам Робинзона», «Сады и парки мира» — Ленинград, 1964. — 574 с. Формат 84х108 1/16 Уч.-изд. л. 39,98 + 16 вклеек = 43,39 Тираж 50 000 екз.