Кораліна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Назва «Кораліна»
Кораліна (Гейман).jpg
Видання українською мовою (2016)
Автор Ніл Ґейман
Назва мовою
оригіналу
Coraline
Країна Велика Британія Велика Британія
Мова англійська
Жанр фантастика, жахи
Видавництво Україна: КМ-Букс
Велика Британія: Bloomsbury
Виданий 2002
Виданий
українською
2016
Переклад О. Мокровольський (2016)
Сторінки 192

Кораліна (англ. Coraline[1]) — повість британського письменника Ніла Ґеймана 2002 року. Твір поєднує в собі жанри фантастики та жахів. 2002 року «Кораліна» отримала премію Брема Стокера як найкращий твір для юних читачів,[2] а 2003 року удостоїлася премій «Г'юго» та «Неб'юла» за найкращу повість.[3]

Ідея[ред.ред. код]

Ніл Гейман почав писати «Кораліну» для своєї дочки Холлі у 1990—х. Місцем оповіді письменник обрав власний будинок у містечку Натлі, Литлмід, Південна Англія, додавши тільки вітальню зі власного дитинства з дверима, які вели на цегляний мур. Книга побачила світ через одинадцять років — 2002 року, а оскільки Холлі встигла «перерости» цю казку, письменник закінчив розповідь вже для своєї наймолодшої дочки Медді.[4] Згідно зі словами самого автора:

« Я тільки хотів написати для моїх донечок таку книжку, що б відкрила їм правду, якої так бракувало мені, коли сам я був малим хлопчиком: що бути хоробрим не означає мати страху. Аджебути хоробрим означає, що ти можеш переживати страх, бути по-справжньому наляканим, смертельно перепудженим, але все-таки вчинити те, що маєш учинити.[5]  »

Сюжет[ред.ред. код]

Кораліна Джонс разом з батьками переїхала в старий будинок, який розділили на окремішні квартири. У помешканні, що під Кораліниною квартирою, живуть міс Примула та міс Форсібілла — дві літні жінки, що давно колись були відомими акторками-лицедійками, але зараз на пенсії. Також Кораліна зустрічає схибнутого старигана з горища, який запевняє дівчинку, що тренує мишачий цирк.

Одного разу, в дощовий день, Кораліна знаходить замкнені двері в дальшому кутку їхньої вітальні. Мати та донька відмикають ті таємничі двері, але виявляється, що прохід замурований. По той бік знаходиться інша квартира, яка все ще продається. Наступного дня Кораліна вирішує прогулятися та відвідує своїх сусідок, але ті занепокоєні чимось. Міс Примула та міс Форсібілла, читаючи майбутнє на чайному листі, повідомляють Кораліну про жахливу небеспеку, а старигана з горища передає дівчинці застерогу від мишей — звірятка кажуть: «Не ходи у ті двері!».

Однак, залишившись дома сама, Кораліна нехтує усіма засторогами та знічев'я все ж таки вирішує відімкнути двері. Цього разу вона знаходить там не цегляне мурування, а довгий темний коридор, який веде до будинку, що нічим не відрізняється від її власного дому. Там мешкають «інша мати» та «інший тато», які виглядають так само, як батьки Кораліни, за винятком того, що замість очей у них блискучі чорні ґудзики. У цьому «іншому світі» усе здається кращим: її «інші» батьки дбайливіші, кімната повна іграшок, що оживають та можуть самостійно рухатися і навіть літати, а помолоділі «інші» міс Примула та міс Форсібілла виконують пречудову циркову виставу прямо у власній квартирі.

Але згодом виявляється, що не все у цьому світі так добре, як здається на перший погляд. Кораліна зустрічає дивних і страшних істот, бачить зворотній бік ідеального «іншого» будинку — насправді це місце слугує жахливою і страхітливою в'язницею для душ, які полонила страшна відьма-карга, що прикидається «іншою мамою» Короліни, аби заволодіти душею та серцем дівчинки.

Адаптації[ред.ред. код]

Екранізація[ред.ред. код]

«Кораліна в Країні Жахів» (2009) — ляльковий мультиплікаційний фільм, створений студією «Laika Entertainment». Мультфільм вийшов на широкі екрани 6 лютого 2009 року, після світової прем'єри на Портлендському міжнародному кінофестивалі. За оцінкою американської рейтингової системи MPAA, мультфільм отримав рейтинг PG (рекомендується присутність батьків), адже містить лячні зображення, сленгові особливості мови і чорний гумор. У США фільм зібрав близько 17 млн доларів протягом перших днів прокату. Загальний дохід від прокату в світі склав близько 124 млн доларів[6]. Фільм став першим повнометражним ляльковим мультфільмом, який першопочатково зняли у форматі 3D[7]. «Кораліна в Країні Жахів» — найкращий фільм 2009 року на думку Американського інституту кіномистецтв (AFI) [8]. Ба більше, мультфільм номінували на премію «Оскар»[9].

Комікс[ред.ред. код]

2008 року на основі книги вийшов однойменний комікс. Ілюстратором став П. Крег Рассел, а Тодд Кляйн у свою чергу здійснив оформлення написів.[10]

Мюзикл[ред.ред. код]

6 травня 2009 року на сцені позабродвейського театру вийшов однойменний мюзикл, який на основі повісті написали Стефін Мерріт та Девід Грінспен. Роль дев'ятирічної Кораліни виконала акторка Джейн Гудішелл.[11]

Відеогра[ред.ред. код]

На основі екранізації компанія «D3 Publisher Америка» створила однойменну відеогру, яка побачила світ 27 січня 2009. Гра для платформ Play Station 2, Nintendo DS і Wii вийшла незадовго до прем'єри мультфільму та отримала переважно негативні відгуки.[12][13]

Переклад українською[ред.ред. код]

Українською мовою «Кораліну» переклав Олександр Мокровольський. 2016 року книжка вийшла у видавництві «Країна мрій».

  • Ніл Ґейман. Кораліна. Переклад з англійської: Олександр Мокровольський. Київ: KM Publishing. 2016. 192 стор. ISBN 978-966-923-109-3

Примітки[ред.ред. код]

  1. The theatrical trailer for Coraline (англ.). Процитовано 8 December 2010. 
  2. Past Stoker Nominees & Winners (англ.). Horror Writers Association. Процитовано 2009-10-25. 
  3. The Nebula Awards (англ.). Science Fiction and Fantasy Writers of America. Архів оригіналу за 28 August 2008. Процитовано 25 October 2009. 
  4. Neil Gaiman: Rock Star Writer р.16
  5. Кораліна (укр.видання) ст.13-14
  6. Coraline (англ.). Box Office Mojo. Архів оригіналу за 2012-03-27. Процитовано 06-10-10. 
  7. CGSociety feature — Coraline (англ.). Архів оригіналу за 2012-03-27. Процитовано 06.10.10. 
  8. Десятка кращих фільмів року. ТСН. Процитовано 14 грудня 2009. 
  9. Neil Gaiman’s Journal: Playing a small imaginary me (англ.). Архів оригіналу за 2012-03-27. Процитовано 06.10.10. 
  10. Smith, Zack (19 August 2008). P. Craig Russell – Adapting Coraline and More. Newsarama. Процитовано 27 October 2011. 
  11. Blankenship, Mark (7 June 2009). The Score and the Story, Inseparable. New York Times. с. AR4. 
  12. http://m.ign.com/articles/2009/01/29/coraline-review-2
  13. http://www.metacritic.com/game/playstation-2/coraline

Посилання[ред.ред. код]