Ніл Ґейман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ніл Ґейман
Neil Gaiman
Kyle-cassidy-neil-gaiman-April-2013.jpg
Ім'я при народженні Ніл Річард Ґейман
Народився 10 листопада 1960(1960-11-10) (57 років)
Портчестер, Гемпшир, Велика Британія
Громадянство Велика Британія, США
Національність Англієць
Місце проживання
Діяльність Письменник, кіносценарист
Alma mater Школа Вітгіфт[d]
Мова творів Англійська
Роки активності 1980-ті—дотепер
Напрямок Фантастика
Жанр Фентезі, жахи, наукова фантастика, містика
Magnum opus Піщана людина
Конфесія атеїзм[1]
Батько Девід Ґейман[d]
У шлюбі з Аманда Палмер[d]
Нагороди

Велика премія уявного

Всесвітня премія фентезі за найкраще оповідання

Премія Брема Стокера за найкращий роман[d]

премія «Г'юґо» за найкращий роман

премія Неб'юла за найкращий роман

премія «Локус» за найкращий фентезійний роман

премія Неб'юла за найкращу повість

премія «Локус» за найкраще оповідання[d]

премія Г'юґо за найкращу повість

премія Г'юґо за найкраще оповідання

премія «Локус» за найкраще оповідання[d]

премія «Локус» за найкраще оповідання[d]

August Derleth Award[d]

премія «Локус» за найкраще оповідання[d]

премія «Локус» за найкращий фентезійний роман

премія «Локус» за найкраще оповідання[d]

Hugo Award for Best Dramatic Presentation (Long Form)[d]

премія «Г'юґо» за найкращий роман

медаль Джона Ньюбері

медаль Карнегі[d]

Hugo Award for Best Dramatic Presentation, Short Form[d]

Премія «Боб Моран»[d]

Yellow Kid Award[d]

Locus Award for Best Collection[d]

Locus Award for Best Collection[d]

Премії Премія Г'юго, Премія Неб'юла, Премія Брема Стокера, Всесвітня премія фентезі за найкращий твір короткої форми, Премія «Ґеффен» (2000, 2003, 2004, 2006 та 2015 рр.)
Сайт: neilgaiman.com

Ніл Ґейман у Вікісховищі?

Ніл Річард МакКіннон Ґейман[2] (англ. Neil Richard MacKinnon Gaiman; нар. 10 листопада 1960, Портчестер, Велика Британія) — англійський письменник-фантаст, автор численних романів, графічних новел, коміксів та кіносценаріїв. Його найвідомішими роботами є серія коміксів «Пісочний чоловік», романи «Зоряний пил», «Американські боги», «Кораліна» та «Книга кладовища». Ґейман — лауреат численних літературних нагород, таких як премія «Г'юґо», премія «Неб'юла» та премія Брема Стокера, медалей Ньюбері та Карнегі. Він є першим письменником, якому вдалося завоювати медалі Ньюбері та Карнегі за один і той самий роман — «Книга кладовища». 2013 року Ґейман отримав Британську національну літературну премію за роман «Океан наприкінці дороги».

Біографія[ред. | ред. код]

Сім'я Ніла Ґеймана — польсько-єврейського та східноєвропейсько-єврейського походження.[3] Його прадідусь емігрував з Антверпену, Бельгія, до Великої Британії до 1914 року,[4] а його дідусь врешті-решт оселився на півдні Англії у місті Портсмут у графстві Гемпшир, де заснував мережу продуктових магазинів. Його батько, Дейвід Бернард Ґейман[en], працював у тій самій мережі магазинів,[5] а його мати, Шейла Ґейман (уроджена Голдман), була фармацевтом. У Ніла Ґеймана є дві молодші сестри, Клер і Ліззі.[6] Ґейман народився 10 листопада 1960 року у місті Портчестер[en], графство Гемпшир, де деякий час жила його сім'я. 1965 року Ґеймани переїхали до міста Іст-Грінстед[en] у Західному Сассексі, де його батьки вивчали діанетику у місцевому центрі саєнтології[en]; одна з сестер Ґеймана працює у церкві саєнтології у Лос-Анджелесі. Його інша сестра, Ліззі Калціолі, сказала: «Більша частина нашої соціальної діяльності була пов'язана з саєнтологією або з нашою іудейською сім'єю. Було дуже заплутано, коли мене питали про мою релігію у дитинстві. Я казала: „Я — іудейка-саєнтолог.“». Ґейман каже, що він — не саєнтолог, і що саєнтологія, як і юдаїзм, — це релігія його сім'ї.[7] Про свої власні погляди він заявив: «Я вважаю, ми можемо сказати, що Бог існує у Всесвіті DC. Я не став би публічно та з ентузіазмом підтримувати ідею існування Бога у цьому Всесвіті. Я не знаю, я думаю, що шанси ймовірно — 50 на 50. Для мене це не має значення.».[8]

У чотирирічному віці Ґейман вже вмів читати. Він сказав: «Я був читачем. Я любив читати. Читання приносило мені задоволення. Я добре знав більшість предметів у школі не тому, що я мав якісь особливі здібності до них, а тому, що зазвичай у перший шкільний день нам видавали підручники і я читав їх, що означало, що я знав наперед, що буде, бо вже прочитав це.».[9] Коли йому було приблизно 10 років, Ґейман читав твори Денніса Вітлі[en] «Ка Гіффорда Гілларі» (англ. The Ka of Gifford Hillary) і «Переслідування Тобі Джагга» (англ. The Haunting of Toby Jugg) особливо вплинули на нього.[10] Твір, який мав винятковий вплив на нього, — «Володар перснів» Джона Р. Р. Толкіна. У шкільній бібліотеці були лише перші два томи роману, тому коли юний Ґейман невдовзі виграв шкільний приз з англійської мови і шкільний приз за читання, він щонайперше придбав третій том роману.[9]

На свій сьомий день народження Ґейман отримав серію «Хроніки Нарнії» К. С. Льюїса. Він пізніше сказав: «Я захоплювався його використанням вставних висловлювань до читача, де він просто розмовляє з вами... Я думав: „О боже, це так круто! Я хочу так робити! Коли я стану письменником, я хочу мати можливість писати у дужках.“. Мені сподобалася могутність написання речей у дужках.».[9] «Нарнія» також познайомила його з літературними преміями, зокрема з медаллю Карнегі[en], яку отримав заключний том у 1956 році. Коли сам Ґейман виграв медаль Карнегі у 2010 році, преса цитувала його слова: «це — найважливіша літературна нагорода, яка колись була»[11] і «якщо ви можете зробити семирічного себе щасливим, у вас справді все гаразд; це як написати листа собі у віці семи років ».[12]

«Алісині пригоди у Дивокраї» Льюїса Керрола — інша улюблена книга дитинства Ґеймана і «улюблена назавжди. „Аліса“ була читанням за замовчуванням до тієї межі, що я знав її напам'ять».[9] У дитинстві йому також подобалися комікси про Бетмена.[9]

Ґейман навчався у декількох школах Англіканської церкви, серед яких школа Фонтгілл (англ. Fonthill School) у Іст-Грінстед,[13] Ардінглай-коледж[en] (1970—1974), школа Вітгіфт[en] у місті Кройдон[en] (1974—1977).[14] Через те, що батько Ґеймана був офіційним представником церкви саєнтології, семирічного Ґеймана не прийняли до школи для хлопців, тому він був вимушений продовжити навчання у школі, яку відвідував до цього.[7][15] У 1965—1980 і 1984—1987 роках жив у місті Іст-Грінстед .[13]

Ґейман зустрів свою першу дружину, Мері Макґрат (англ. Mary McGrath), коли вона вивчала саєнтологію і жила в Іст-Грінстеді у будинку, який належав його батькові. Вони одружилися 1985 року, після народження їхньої першої дитини, Майкла.[7]

Кар'єра[ред. | ред. код]

У дитинстві та підлітковому віці Ґейман читав твори К. С. Льюїса, Джона Р. Р. Толкіна, Мері Шеллі, Редьярда Кіплінга, Едгара Аллана По, Майкла Муркока, Алана Мура, Урсули Ле Ґуїн, Гарлана Еллісона, лорда Дансені та Г. К. Честертона.[9][16][17] Коли йому було 19-20 років, Ґейман написав листа своєму улюбленому письменнику у жанрі наукової фантастики Р. А. Лафферті з проханням дати йому пораду як стати письменником і додав власний пастиш у стилі Лафферті. Письменник надіслав Ґейману інформативного і заохочувального листа у відповідь разом з літературною порадою.[18][19]

За словами самого Ґеймана, Роджер Желязни мав найбільший вплив на нього,[20] цей вплив можна помітити у літературному стилі Ґеймана та у темах, які він піднімає.[21] До інших авторів, які вплинули на нього, відносяться: Муркок, Еллісон, Семюел Ділейні, Анджела Картер, Лафферті і Ле Ґуїн.[20]

Після закінчення школи в 1977 році, Ґейман відмовився від можливості отримати вищу освіту на користь журналістики. Однак пройшло шість років, перш ніж його перша професійна публікація, інтерв'ю з Робертом Сілвербергом, 1984 року опублікувало англійське видання журналу «Penthouse». У травні цього ж року вийшло перше оповідання автора — «Featherquest», надруковане на сторінках журналу «Imagine».

Творчу діяльність розпочав у 1983 році, захопився коміксами, і за два десятиліття став лідером у цьому жанрі, завоювавши численні престижні премії — не лише англійські й американські, але й премії ще восьми країн. Одну з найвідоміших його серій — про Пісочного чоловіка — газета «The Los Angeles Times» назвала «найкращим сучасним коміксом у світі».

У 1992 році письменник переїхав з Англії до Сполучених Штатів.

Фантастику Ґейман почав писати наприкінці 1980-х. Відтоді письменник опублікував близько двох сотень оповідань, найкращі з яких ввійшли до збірки «Ангели і відвідування» (1994), «Дим і дзеркала» (1998) тощо. Окрім того, дитяча повість «Кораліна» (2002)  здобула премію Британської асоціації фантастики. Серед фантастичних романів Ґеймана можна відзначити «Добрі передвісники» (1990, у співавторстві з Террі Пратчеттом), «Зоряний пил» (1997), нагороджений Міфопоетичною премією, і «Американські боги» (2000), який приніс письменникові «Г'юго», премію імені Брема Стокера, а в квітні 2002 й «Небюлу». До того ж, Гейман написав сценарій одного з епізодів популярного телесеріалу «Вавилон-5», довідковий том «Без паніки, офіційний довідник до Путівника по Галактиці для космотуристів» до популярної серії Дугласа Адамса і низку книг для дітей. Ще він захоплюється музикою і пише тексти пісень для англійських і американських гуртів.

Кіно та сценарії[ред. | ред. код]

1996 року Ґейман став сценаристом фентезійного міні-серіалу «Небудь-де[en]» для BBC. Разом із Дейвом Маккіном, який також займав місце режисера, письменник став співрежисером фентезійного фільму Дзеркальна маска[en] (2005). Окрім того, Ґейман працював над локалізацією англійського перекладу сценарію японського анімаційного фільму «Принцеса Мононоке».[22]

У співавторстві з Роджером Евері письменник написав сценарій для фільму Роберта Земекіса «Беовульф» (2007), екранізації однойменної середньовічної епічної поеми.[23] Співпраця виявилася настільки вдалою, що Ґейман невдовзі висловив бажання знову поєднати зусилля з Роджером Евері при написанні сценарію для кіноадаптації «Епосу про Гільгамеша».[24]

Незважаючи на те, що Джозеф Майкл Стражинскі написав левову частку сценаріїв для науково-фантастичного серіалу «Вавилон-5», Ніл Ґейман став сценаристом одного з епізодів — День мертвих[en], що входить до складу п'ятого сезону.[22]

Ґейман також написав щонайменше три версії сценарію для екранізації роману Нікольсона Бейкера «Фермата».[25][26] Режисером стрічки мав стати Роберт Земекіс, який, однак, відклав проект через роботу над мультфільмом «Полярний експрес» та фентезійною драмою «Беовульф».

Ґеймав знявся у документальному фільмі «Герої коміксів знімають маски», який 2003 року транслювався на телеканалі «History Channel».

Письменнику також вдалося екранізувати декілька власних книг. Зокрема, у серпні 2007 року відбулася прем'єра фільму «Зоряний пил», режисером якого став Метью Вон, а головні ролі виконали Чарлі Кокс, Роберт де Ніро, Мішель Пфайффер та Клер Дейнс. 6 лютого 2009 року світ побачив ляльковий мультиплікаційний фільм «Кораліна у світі кошмарів»; місце режисера зайняв Генрі Селік, а головні ролі озвучили Дакота Феннінг та Тері Гетчер.[7]

2007 року Ґейман повідомив, що після десяти років розробки нарешті розпочнеться зйомка повнометражного фільму «Смерть: Ціна життя», яку здійснить кінокомпанія «Warner Independent»; водночас Ніл Ґейман виконуватиме одночасно роль сценариста та режисера, Дон Мерфі та Сюзан Монтфорд стануть продюсерами стрічки, а місце виконавчого продюсера займе Гільєрмо дель Торо.[27][28] 2010 року стало відомо, що роботу над фільмом призупинено.[29]

Театральна трупа «Seeing Ear Theatre» записала в аудіоформаті дві театральні п'єси, створені на основі оповідань Ніла Ґеймана «Сніг, скло, яблука[en]» (переказ казки про Білосніжку) та Таємниці вбивств[en] (розповідь про перший злочин в раю, що трапився ще до гріхопадіння людей). Обидва оповідання увійшли до збірки «Дим і дзеркала» (1998).[30]

Готується екранізація роману Ніла Ґеймана «Книга кладовища», який 2009 року здобув медаль Джона Ньюбері; режисером стрічки стане Рон Говард.[31] 2015 року з'явилася інформація, що кіностудія «Fox» збирається екранізувати ще один дитячий роман письменника — «На щастя, молоко». Сценаристом кіноадаптації стане Брет Маккензі, продюсером — Джонні Депп, а режисерське місце займе Едгар Райт.[32][33]

Ґейман написав сценарій четвертого епізоду шостого сезону науково-фантастичного телесеріалу «Доктор Хто» з Меттом Смітом у головній ролі.[34] У серпні 2010 року розпочалися зйомки епізоду, який спочатку мав назву «Будинок нічого»,[35] але згодом отримав назву «Дружина Доктора[en]».[36] Прем'єра відбулася 2011 року, а вже наступного року епізод здобув премію «Г'юго» за найкращу драматичну постановку.[37][38] Невдовзі Ґейман написав сценарій для ще одного епізоду — Срібний жах[en]), прем'єра якого відбулася 11 травня 2013 року.[39][40]

2011 року стало відомо, що Ґейман візьметься за сценарій для нової кіноверсії китайського роману «Подорож на Захід».[41][42]

Ґейман зіграв самого себе в одному з епізодів «Сімпсонів» — «Книжкове діло» (англ. The Book Job), який транслювався 20 листопада 2011 року.[43][44][45]

У 2016—2018 роках транслювався телесеріал «Люцифер», що зображує персонажів, яких першопочатково створив Ніл Ґейман для «Vertigo».

2017 року вийшла екранізація науково-фантастичного оповідання Ніла Ґеймана «Як розмовляти з дівчатами на вечірках».

30 квітня 2017 року на телеканалі «Starz» відбулася прем'єра серіалу «Американські боги», що знятий на основі однойменної книги письменника.[46] Прем'єра другого сезону запланована на 2019 рік. Також готується екранізація ще одного роману Ґеймана «Добрі передвісники»; вихід міні-серіалу, що складається з 6 епізодів, заплановано на 2019 рік.

Особисте життя[ред. | ред. код]

Ґейман одружувався двічі, у нього троє дітей від першого шлюбу. Колишня дружина — Мері МакҐрат. Наразі Ґейман одружений з Амандою Палмер, солісткою гурту The Dresden Dolls. У вересні 2015 року в них народився син, Ентоні.

Бібліографія[ред. | ред. код]

Комікси[ред. | ред. код]

Романи[ред. | ред. код]

Написані самим автором
Написані у співавторстві

Збірки оповідань та поезія[ред. | ред. код]

Дитячі книжки[ред. | ред. код]

Публіцистика[ред. | ред. код]

  • Дюран Дюран: перші чотири роки чудесної п'ятірки (англ. Duran Duran: The First Four Years of the Fab Five); біоґрафія поп-гурту Duran Duran, Proteus Publishing, 1984
  • Неймовірно жахливо (англ. Ghastly Beyond Belief); кепські цитати з науково-фантастичних романів, фільмів та реклами відредаговано Нілом Ґейманом та Кімом Ньюманом, Arrow, 1985
  • Не панікуйте: Офіційний додаток до путівника мандрівника автостопом по галактиці (англ. Don't Panic: The Official Hitchhiker's Guide to the Galaxy Companion); «Посібник» до культової комічної трилогії Дугласа Адамса Путівник Галактикою, Titan Books, 1988
  • Створюйте гарне мистецтво (англ. Make Good Art), William Morrow, 2013
  • Вид з дешевого місця (англ. The View from the Cheap Seats), William Morrow, 2016
  • Скандинавська міфологія (англ. Norse Mythology), 2017

Нагороди[ред. | ред. код]

Переклади українською[ред. | ред. код]

Романи, збірки оповідань
Публіцистика
Комікси
Дитячі книжки
Статті та есе

Джерела[ред. | ред. код]

  1. https://www.youtube.com/watch?v=4IzHxftS8MI
  2. щодо правильної вимови прізвища дивіться інтерв'ю автора
  3. Wagner, Hank; Golden, Christopher; Bissette, Stephen R. (2008). The Interview. Prince of Stories: The Many Worlds of Neil Gaiman. New York, New York: St. Martin's Press. с. 447–449. ISBN 978-0-312-38765-5. 
  4. Gaiman, Neil (16 січня 2009). Journeys End. Neil Gaiman's Journal. Архів оригіналу за 11 березня 2012. Процитовано 16 січня 2009. «My paternal great-grandfather came to the UK before 1914; and he would have come from Antwerp.» 
  5. Lancaster, James (11 жовтня 2005). Everyone has the potential to be great. The Argus. с. 10–11. «David Gaiman quote: "It's not me you should be interviewing. It's my son. Neil Gaiman. He's in the New York Times Bestsellers list. Fantasy. He's flavour of the month, very famous» 
  6. Gaiman, Neil (20 грудня 2008). Trees. Neil Gaiman's Journal. Архів оригіналу за 29 вересня 2013. Процитовано 26 липня 2011. 
  7. а б в г Goodyear, Dana (25 січня 2010). Kid Goth Neil Gaiman’s fantasies. The New Yorker. Архів оригіналу за 27 квітня 2013. 
  8. Whitaker, Steve (січень 1989). Neil Gaiman interview. FA (109): 24–29. 
  9. а б в г д е Abbey, Cherie D. (ed.) (2010). Biography Today General Series. Omnigraphics Inc. с. 66. ISBN 978-0-7808-1058-7. 
  10. Before there was Ian Fleming, there was Dennis Wheatley. Bloomsburyreader.wordpress.com. 10 жовтня 2013. Архів оригіналу за 3 березня 2014. Процитовано 12 червня 2015. 
  11. Neil Gaiman wins children's book prize. BBC News. 25 червня 2010. Архів оригіналу за 11 вересня 2013. Процитовано 25 червня 2010. 
  12. Flood, Alison (24 червня 2010). Neil Gaiman wins Carnegie Medal. The Guardian. Архів оригіналу за 26 жовтня 2013. Процитовано 26 червня 2010. 
  13. а б East Grinstead Hall of Fame – Neil Gaiman. East Grinstead Community Web Site. n.d. Архів оригіналу за 18 серпня 2013. 
  14. Neil Gaiman. Exclusive Books. Архів оригіналу за 4 грудня 2008. Процитовано 2 лютого 2012. 
  15. Head Bars Son of Cult Man. The Times. 13 серпня 1968. с. 2. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. «A headmaster has refused the son of a scientologist entry to a preparatory school until, he says, the cult "clears its name". The boy, Neil Gaiman, aged 7, (...) Mr. David Gaiman, the father, aged 35, former South Coast businessman, has become in recent weeks a prominent spokesman in Britain for scientology, which has its headquarters at East Grinstead.» 
  16. Gaiman, Neil (18 жовтня 2014). My hero : Mary Shelley by Neil Gaiman. The Guardian. Архів оригіналу за 6 червня 2015. 
  17. Olsen, Steven P. (2005). Neil Gaiman (Library of Graphic Novelists). New York, New York: Rosen Publishing. с. 16–18. ISBN 978-1404202856. 
  18. Ball, Natasha (11 травня 2014). Lafferty Lost and Found. This Land Press. Архів оригіналу за 20 вересня 2015. 
  19. Barnett, David (13 серпня 2014). RA Lafferty – the secret sci-fi genius more than ready for a comeback. The Guardian. Архів оригіналу за 17 червня 2015. 
  20. а б «Of Meetings and Partings» by Neil Gaiman, introduction to This Mortal Mountain: Volume 3 of The Collected Stories of Roger Zelazny, NESFA Press, edited by David G. Grubbs, Christopher S. Kovacs, and Ann Crimmins, 2009, page 12.
  21. «Something Else Like … Roger Zelazny» by Jo Walton, Tor.com, 11 листопада 2012.
  22. а б Wagner, Hank; Golden, Christopher; Bissette, Stephen R. (2008). The Scripts. Prince of Stories: The Many Worlds of Neil Gaiman. New York, New York: St. Martin's Press. с. 413–448. ISBN 978-0-312-38765-5. 
  23. Neil Gaiman and Roger Avary: Shaping Beowulf's story. Stv.tv. 2007. Архів оригіналу за 25 June 2012. 
  24. Ambrose, Tom (December 2007). He Is Legend. Empire. с. 142. 
  25. Neil Gaiman's Film Work. Neil Gaiman.com. 13 August 2007. Архів оригіналу за 20 September 2013. Процитовано 2 August 2010. 
  26. Burns, Tom (n.d.). Neil Gaiman Takes Hollywood. UGO.com. Архів оригіналу за 13 May 2011. Процитовано 2 August 2010. 
  27. Sanchez, Robert (2 August 2006). Neil Gaiman on Stardust and Death: High Cost of Living!. IESB.net. Архів оригіналу за 13 August 2006. Процитовано 25 February 2007. 
  28. Gaiman, Neil (9 January 2007). The best film of 2006 was... Neil Gaiman's Journal. Процитовано 25 February 2007. 
  29. The Vulture Transcript: Neil Gaiman on Comics, Twilight, Twitter Etiquette, Killing Batman, and Sharing Porn With His Son. 14 October 2010. 
  30. Gaiman, Neil (1998). Smoke and Mirrors: Short Fictions and Illusions. Avon. с. 384. ISBN 978-0380789023. 
  31. Kit, Borys (22 January 2013). Ron Howard in Talks to Direct Disney's Graveyard Book. The Hollywood Reporter. Архів оригіналу за 26 October 2013. Процитовано 25 October 2013. 
  32. Johnny Depp to Star in Edgar Wright's ‘Fortunately, the Milk’, a Neil Gaiman Story
  33. Edgar Wright dirigirá una adaptación de Fortunately, the Milk de Neil Gaiman
  34. Exclusive Neil Gaiman Confirms Doctor Who Episode. SFX. Архів оригіналу за 19 August 2013. Процитовано 17 March 2010. 
  35. Masters, Tim (24 May 2010). Neil Gaiman reveals power of writing Doctor Who. BBC News. Архів оригіналу за 18 March 2013. Процитовано 24 May 2010. 
  36. Doctor Who: Title Of the Neil Gaiman Episode Revealed. SFX. 28 March 2011. Процитовано 6 May 2011. 
  37. Davis, Lauren (7 April 2012). The 2012 Hugo Nominations have been announced!. io9. Процитовано 7 April 2012. 
  38. Fox, Rose (2 September 2012). Hugo Awards Liveblog. Publishers Weekly. Архів оригіналу за 13 October 2013. Процитовано 2 September 2012.  Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  39. Tweet. Doctor Who Magazine. Twitter. 26 March 2013. Процитовано 16 April 2013. 
  40. Jeffery, Morgan (9 November 2012). 'Doctor Who' writer Neil Gaiman: 'I want to make the Cybermen scary again'. Digital Spy. Процитовано 16 April 2013. 
  41. Neil Gaiman's Journal: A quick in and out. Journal.neilgaiman.com. 12 March 2011. Процитовано 26 July 2011. 
  42. Coonan, Clifford (10 March 2011). Neil Gaiman to script 'Journey'. Variety. Архів оригіналу за 13 March 2011.  Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  43. Author Neil Gaiman to guest star on The Simpsons. BBC News. 13 January 2011. Архів оригіналу за 30 December 2011. Процитовано 13 January 2011. 
  44. Campbell, Josie (19 November 2011). Neil Gaiman on His Simpsons Appearance, Teen Lit and Trolls. Comic Book Resources. Архів оригіналу за 5 October 2013. Процитовано 26 October 2013. 
  45. Gaiman, Neil (20 November 2011). Hey Hey We're, er, on The Simpsons. Neil Gaiman's Journal. Архів оригіналу за 24 January 2012. Процитовано 26 October 2013.  Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  46. Falcone, Dana Rose (16 June 2015). Neil Gaiman's American Gods gets series order at Starz. Entertainment Weekly. Архів оригіналу за 20 September 2015.  Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)

Посилання[ред. | ред. код]

Офіційні сторінки Ніла Ґеймана:

Українські переклади лекції "Чому наше майбутнє залежить від читання: "