Слобода (Коломийський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Слобода
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район/міськрада Коломийський район
Громада Печеніжинська селищна громада
Код КОАТУУ 2623286601
Основні дані
Засноване 1646
Населення 1022
Площа 22,26 км²
Густота населення 45,91 осіб/км²
Поштовий індекс 78278
Телефонний код +380 03433
Географічні дані
Географічні координати 48°27′30″ пн. ш. 24°49′02″ сх. д. / 48.45833° пн. ш. 24.81722° сх. д. / 48.45833; 24.81722Координати: 48°27′30″ пн. ш. 24°49′02″ сх. д. / 48.45833° пн. ш. 24.81722° сх. д. / 48.45833; 24.81722
Водойми Сопівка
Місцева влада
Адреса ради 78278, Івано-Франківська область, Коломийський район, с. Слобода, вул. І.Франка, 37, тел. 63-5-10
Карта
Слобода. Карта розташування: Україна
Слобода
Слобода
Слобода. Карта розташування: Івано-Франківська область
Слобода
Слобода

Слобода́ (колишні назви Золотий Потік, Слобода-Рунгурська‎) — село в Україні, в Печеніжинській селищній територіальній громаді Коломийського району Івано-Франківської області. У минулому — один з найбільших на Прикарпатті осередків нафтової промисловості.

Назва[ред. | ред. код]

7 червня 1946 року указом Президії Верховної Ради УРСР село Рунгурська Слобода Печеніжинського району перейменовано на село Слобода і Рунгурівсько-Слобідську сільську раду — на Слобідська.[1]

Історія[ред. | ред. код]

На території Слободи виявлено мідні знаряддя праці III тисячоліття до н. е.

Село відоме з 1646 року як Золотий Потік. Зацікавлені в освоєнні цих земель власники надавали певні пільги новим поселенцям. Так, грамотою 1722 року селяни були звільнені від сторожової служби при Печеніжинському замку. Тому за поселенням пізніше закріпилася назва Слобода-Рунгурська.

Починаючи щонайменше з 1711, в околицях села видобували нафту.

Промислова розвідка запасів нафти поблизу старих нафтових розробок у Слободі-Рунгурській почалися 1862 року, а перша свердловина («шиба») з'явилася тут 1872 року. Хоча кількість «шиб» швидко зростала, проте збирання ропи вручну (в колодязях або копальнях) не припинялося. Праця була нелегка й небезпечна. Через вибухи метану й обривання линв траплялися смертельні випадки, особливо багато робітників загинуло під час вибуху 1874 року.

Виявлення додаткових великих запасів нафти пов'язано з діяльністю інженера Станіслава Щепановського, який прибув у Галичину після навчання та роботи в Британії і якого вважають піонером промислового нафтовидобутку на Коломийщині. 1879 року він заклав у Слободі-Рунгурській свій великий нафтопромисел. Із застосуванням глибинного буріння у 1880-х роках різко зріс видобуток нафти. Відтак Слобода стала найбільшим нафтовидобувним осередком у Галичині, а недалекі Печеніжин і Коломия — центрами нафтопереробки та торгівлі нафтою.

1880 — С.Щепановський заклав у Слободі-Рунгурській першу в Галичині фабрику гірничих машин.

1881 — С.Щепановський створив у Слободі-Рунгурській Перше товариство експлуатації нафти й озокериту.

1883 — С.Щепановський збудував у сусідньому Печеніжині найсучасніший і найбільший, як на ті часи, нафтоперегінний завод.

1885 — у Слободі-Рунгурській діяли 300 свердловин, які давали понад 75 тис. т нафти.

1886 — С.Щепановський побудував нафтопровід Слобода-Рунгурська — Печеніжин та залізничну лінію Печеніжин-Коломия, де паротяг kkStB 98 LCJE 034 був названий на честь села.

1887 — С.Щепановський був усунений компаньйонами від усіх справ і вимушено залишив нафтові промисли у Слободі-Рунгурській.

Під час Першої світової війни промисли зазнали великих руйнувань, робітники терпіли значну матеріальну скруту. 15 липня 1918 вони застрайкували, вимагаючи підвищення заробітної плати на 50 %, поліпшення побутових умов. 27 липня страйк придушили. Страйкували робітники також у 1921, 1922, 1924 та 1935 роках.

1927 — в Слободі-Рунгурській створили організацію «Сельроб-Єдність».

Церква[ред. | ред. код]

Храм Різдва Пресвятої Богородиці. У 2016 р. перейшла з-під юрисдикції УАПЦ в УПЦ КП[2]. Храм УГКЦ Різдва Пресвятої Богородиці та Великомученика Юрія. Церква Різдва Пресвятої Богородиці яка була побудована у 1861 року за часів Австро-Угорщини в часи правління династії Габсбургів як церква громади греко-католиків в селі Слобода Рунгурська Станіславського повіту проіснувала до встановлення влади СРСР 1940 року, в часи радянської комуністичної влади, громада села вимушено переходить до православ'я, декілька сімей греко-католиків таємно в хатах відправляли Служби Божі де згадується Папа Римський. Велике натхнення для віруючих католиків в період заборони греко-католицької церкви надавав священник Сулятицький Михайло з сусіднього села Середній Березів. В часи Незалежної України частина громади повертається до греко-католицької віри з надією про позачерговість відправи Служби Божої, проте наштовхується на нерозуміння та навіть агресію з боку вірних УАПЦ. Декілька років вірні УГКЦ відправляли Служби Божі біля Стрілецької могили в люті морози та спекотні дні, а також не мали змоги занести покійника до церкви (на церковних воротях з'являвся іржавий ланцюг з замком) не витримавши такого приниження декілька родин перейшли до УАПЦ. Не дочекавшись на взаєморозуміння були вимушені будувати церкву на місці де була школа. За допомогою вихідців з села які проживали, та працювали за кордоном а також важкою працею вірних була побудована церква Різдва Пресвятої Богородиці та Великомученика Юрія, проте відлуння тих важких днів проявляється і сьогодні, декілька сімей відвідують різні храми а діти розділені коли відбувається перше причастя

Сучасність[ред. | ред. код]

В Слободі є неповна середня школа, клуб, бібліотека, дитячий будинок відпочинку.

Персоналії[ред. | ред. код]

У Слободі-Рунгурській 30 листопада 1888 року народився польський письменник, співець Гуцульщини — Станіслав Вінценз. У 1936 році він власним коштом біля батьківської хати у Слободі-Рунгурській встановив пам'ятник Іванові Франку[3].

Слобода-Рунгурська в літературі[ред. | ред. код]

Священик Ян Бадені у своїй книзі «Поміж слов'янами» так описував Слободу-Рунгурську:

«…трохи звертаємо і, прихована досі, постає в цілій своїй красі галицька Пенсильванія, галицьке Баку, кажучи без перебільшення, славна Слобода-Рунгурська. Оригінальне поселення… Мимоволі вже на перший погляд на думку спадає Америка, її міста, що виростають із блискавичною швидкістю серед недоторканих лісів і складаються більшою мірою з фабричних труб, ніж із житлових будинків. Долиною біжить потік, що перетинається кількома кладками, бо думати про мости немає часу, немає вигоди. До потоку з обох боків ледь схиляються численні безіменні, неначе вирізьблені, пагорби, що займають величезний простір. На них — ліс сотень бурових веж. Пробиваючись між ними, ще не рушений людьми бір, що простягається далеко-далеко, поки сягає око, ніби пробує змагатися з шумом машин та зі скреготом пилок… Нафта била фонтаном, лилася потоками, здавалося (не всім, але багатьом), що так литися буде без перерви та кінця. Отже, навіщо збирати, навіщо економити, навіщо рахуватися з вимогами будь-якого раціонального господарювання: пливе золото, нехай відпливає».

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]