Замулинці
| село Замулинці | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Івано-Франківська область |
| Район | Коломийський район |
| Рада | Семаківська сільська рада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1604 |
| Населення | 978 |
| Площа | 7,98 км² |
| Густота населення | 122,56 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 78292 |
| Телефонний код | +380 03433 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°29′10″ пн. ш. 25°12′49″ сх. д. / 48.48611° пн. ш. 25.21361° сх. д.Координати: 48°29′10″ пн. ш. 25°12′49″ сх. д. / 48.48611° пн. ш. 25.21361° сх. д. |
| Водойми | Прут, Рудка |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 78291, Івано-Франківська обл., Коломийський р-н, с. Смаківці, вул. Центральна, 20а |
| Карта | |
  Замулинці | |
 Замулинці | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Заму́линці — село Коломийського району Івано-Франківської області.
Назва[ред. | ред. код]
Назва походить від річки Прут, яка тут часто розливалась, змінюючи русло і замулювала берег.
Географія[ред. | ред. код]
Через село тече річка Рудка, ліва притока Пруту.
Історія[ред. | ред. код]
Замулинці — старе село, відоме з 1561 р. (за іншими даними, з 1604 р.).
У XVII—XVIII ст. село належало князям Яблоновським гербу Прус ІІІ. Зокрема, князь Юзеф Александер Яблоновський отримав від короля право доживоття на село для своєї другої дружини княжни Воронецької.[1]
Наприкінці XVIII ст., після першого поділу Польщі, маєтності тут придбав львівський політик і адвокат Юзеф Дзешковський (Jozef Dzeirzkowski). Його племінник, публіцист і літератор та повний тезка Юзеф Дзешковський (1807—1865) жив у Замулинцях після листопадового повстання 1831 р.
7 липня 1941 р. комуністи заарештували, а наступного дня розстріляли Дмитра Луканюка зі звинуваченням у збиранні даних про радянські військові об’єкти в Городенці, хоч таких об’єктів у місті взагалі не було.[2]
Населення[ред. | ред. код]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[3]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,69% |
| інші | 0,31% |
Школа[ред. | ред. код]
У 1904 р. в селі відкрилася однокласна школа у селянській хаті. За два роки школа стала двокласною.
Церква[ред. | ред. код]
Храм Перенесення мощей Св. Миколая 1839 р. — пам'ятка архітектури місцевого значення № 808[4]. Настоятель — митр. прот. Василь Пятничук. У липні 2016 р. перейшла з-під юрисдикції УАПЦ в УПЦ КП[5].
Відомі люди[ред. | ред. код]
- Лесюк Степан — селянин, політичний та громадський діяч Галичини середини XIX століття століття, посол до Австрійського парламенту 1848 року.
-
Пейзаж -
Школа -
Активісти та патріоти села Замулинці
.jpg)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Boniecki Adam. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1905. — Cz. 1. — t. 8. — S. 114. (пол.)
- ↑ Реабілітовані історією. ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ОБЛАСТЬ. Книга перша. — Івано-Франківськ: Місто НВ, 2004. — С. 13. — ISBN 966-8090-63-2 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 1 жовтня 2020. Процитовано 5 грудня 2019.
- ↑ Церква Перенесення Мощів Св. Миколи. Архів оригіналу за 16 серпня 2016. Процитовано 28 липня 2016.
- ↑ 11 автокефальних церков на Коломийщині перейшли до Київського патріархату. Архів оригіналу за 1 листопада 2016. Процитовано 28 липня 2016.
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||||||||
