Королівка (Коломийський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Королівка
Церква Святої Покрови
Церква Святої Покрови
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район/міськрада Коломийський район
Рада/громада Королівська сільська рада
Код КОАТУУ 2623282701
Основні дані
Засноване 13 березня 1453 р. (перша згадка)
Населення 1026
Площа 4,79 км²
Густота населення 214,2 осіб/км²
Поштовий індекс 78215
Телефонний код +380 03433
Географічні дані
Географічні координати 48°31′16″ пн. ш. 25°06′13″ сх. д. / 48.52111° пн. ш. 25.10361° сх. д. / 48.52111; 25.10361Координати: 48°31′16″ пн. ш. 25°06′13″ сх. д. / 48.52111° пн. ш. 25.10361° сх. д. / 48.52111; 25.10361
Водойми Косачів, Ридилівка
Місцева влада
Адреса ради 78214, Івано-Франківська обл., Коломийський р-н, с. Королівка, вул. Шкільна, 27, тел. 7-67-24
Карта
Королівка is located in Україна
Королівка
Королівка
Королівка is located in Івано-Франківська область
Королівка
Королівка

Королі́вкасело Коломийського району Івано-Франківської області. Центр сільської ради.

Головні кутки села: Гора, Долина, Левади, Біля Ґрунта. Лежить за 3 кілометра від Коломиї, має вигідне транспортне сполучення.

Історія[ред.ред. код]

Село Королівка є одним, хоча й не найдавнішим, однак дуже давнім поселенням Коломийщини, якому 13 березня 2003 року виповнилось 550 років. Звісно, не з часу заснування цього поселення, а з часу першої згадки про нього в писемних джерелах. Перша писемна згадка про село Королівщизна – а саме такою була первісна назва поселення – відома в наш час[Коли?] вузькому колу дослідників, належить до 13 березня 1453 р. Чому Королівщизна? Тому, що нове поселення було засноване на землях, які було королівською власністю. Після того, як село Королівщизна з невідомої причини зникло з лиця землі, а відтак у 1551 р. наново відродилося, воно отримало назву – Королівське поле. Справді, поле, на якому було засновано село, належало королю, і звідси його назва. Проте між 1570 і 1752 роками село змінило свою назву вже втретє – відтепер воно стало називатися Королівка. Від часу заснування і до зруйнування, а відтак відродження і до часу загарбання Галичини Австрією 1772 року, село Королівка належало до Руського воєводства, Галицької землі, Коломийської волості, Коломийського староства. За свідченням писемних джерел, 1770 року, а отже і в попередні десятиліття до Коломийського народового староства належали власне Коломия, Корнич, Королівка, Кроповище і Матіївці, а державницею цих дібр був Гнат Дмитрук. Після загарбання 1772 р. частини Польщі, в тому числі й Галичини, Австрією, частково ці добра було замінено на інші, а чистину спродано в різні роки Антонові Білявському та Антонові Малевичу. Від часу загарбання Галичини Австрією 1772 і до 1854 р. Королівка перебувала в складі громади – Королівка, домінії – Коломия, Станіславського циркулу. Згідно з розпорядженням міністрів справ внутрішніх, правосуддя і фінансів від 24 квітня 1854 р. були створені нові адміністративні одиниці, внаслідок чого Королівка опинилась в складі Станіславського окружного суду, Коломийського округу, Коломийського повіту. У цьому складі село перебувало практично до 3 грудня 1920 р. На той час у Королівці діяли паровий бровар, який належав Стефану Вайсу, та цегельня — власність Віннера і Радзвілла. У повоєнний час якась частина земель угідь, належних Королівці, разом із цегельнею відійшли до Коломиї де і виник сучасний Коломийський керамічний завод. У селі була кузня, тримали коней, займалися столярними роботами, був шинок, вирощували збіжжя, овочі. Згідно з розпорядженням Станіславського воєводи Ягодзінського від 1 вересня 1934 р. село Королівка було поділено на два окремі самостійні населені пункти — Королівка Долішня та Королівка Горішня і втративши свою політичну самостійність, разом з іншими селами опинились у складі Коломийської збірної глини (управи) до першої світської окупації краю, а також до німецько-угорської. Від 17 січня 1940 р. і до кінця XX ст. село Королівка перебувало в складі Станіславської області (від 9 листопада 1962 р. — Івано-Франківської) Коломийського району. Нове утворення Королівської сільської ради відбулося в квітні 1944 р., а повторне її стимулювання в 50-х — 60-х роках XX ст. Останнє утворення самоврядування в Королівці – Королівська сільська рада — відбулося згідно з рішенням президії обласної ради народних депутатів від 12.12.1990 р. 1902 року в селі Королівці була заснована однокласна статова системна школа. Окрім української, а відтак і утраквістичної (мішаної) існувала в Королівці суто польська школа, заснована між 1909-1913 р . Польська школа була розміщена на Горішньому Куті, біля гостинця Коломия-Заболотів, в одноповерховій цегляній будівлі, яка повоєнний час була зруйнована. Тоді ж на місці школи збудували “забігайлівку” під назвою “Гуцулка”, яка діє й тепер. Закінчила своє недовге існування Королівська початкова школа 1970 р. Тепер у колишньому шкільному приміщенні, спорудженому на громадські кошти, Королівська сільська рада. На 1.09.1999 р. в Королівці налічувалось 178 дітей шкільного віку. Але оскільки школи в Королівці немає, то уже 29 років школярі змушені так само, як їхні дідусі й бабусі, ходити на навчання до Корницької середньої школи.

Розташування[ред.ред. код]

Село Королівка розташоване на рівнинній місцевості. Через поселення пролягає гостинець республіканського значення: Івано-Франківськ–Коломия–Заболотів–Снятин–Чернівці. У поселенні 14 вулиць: Броварська, Двірська, Заводська, Зелена, Лесі Українки, Мазепи, Міцкевича, Млинська, Молодіжна, Приміська, Проектна, Спортивна, Шевченка, Шкільна, Коломийська. Через село протікають дві невеличкі річки – Косачівка і Радиліка, які є лівими протоками Пруту.

Інфраструктура[ред.ред. код]

Північною околицею села пролягає залізнична колія Львів-Чернівці. Броварня, яка діяла в межах с. Королівки понад 100, а можливо й 150 років і спроможна була видавати за 28-денний цикл 500 тисяч декалітрів пива, перейшла в розряд бездіяльних (від листопада 1997 р.). Після утворення 2 квітня 1998 р. на базі Королівського пивзаводу акціонерного товариства “Криничка” підприємство тимчасово перепрофілювалось. Тепер на ньому щомісячно виготовляють майже 10 000 півлітрових пляшок мінеральних та газованих вод декількох ґатунків а також 20 000 пляшок оцту. На підприємстві налагоджено відгодівлю свиней. Відроджується броварня, збудовано млин. Окрім підприємства “Криничка” на сьогоднішній час у Королівці діє ще “Коломиянафтозбуд”, ТВП “Покуття”, ТОВ “Королівка нафтосервіс” які належать компанії Західнафтосервіс. Також є у селі підприємство з виготовлення м’яких меблів “Тиса”.

Населення[ред.ред. код]

У XIX—ХХ ст. Королівка розвивалася в наступному плані: на кінець 1831 р. в селі налічувалося всього 378 жителів греко-католицького обряду. На 31 грудня 1880 р. в Королівці налічувалося 382 жителі греко-католицького і римо-католицького обрядів та 45 юдеїв, тобто німецьких Жидів. Ці зайди, позначені в статистичних довідниках під назвою "Гандбух" німецьким словом "Гутсгебете", яке означає кількість господарств колоністів у тих чи інших населених пунктах Галичини. Отже, за минулих 50 років приросту місцевого населення практично не відбулося. На 31 грудня 1900 p., на зламі століть, у Королівці, площа якої сягала 267 гектарів, налічувалося 108 будинків і 563 жителі, в тому числі осіб чоловічої статі 286, жіночої – 277, римо-католиків – 124, греко-католиків – 412, юдеїв – 26, осіб інших віросповідань – 1. При цьому 412 жителів села своєю рідною мовою вважали русинську (українську), 124 – польську, 27 – німецьку. Селу на цей час належало 311 гектарів земельних угідь (оподаткованих 288 га), в тому числі орних земель – 274 га, лук – 11 га, городів – 4,68 га, пасовиськ і полонин – 4,10 га. Жителі Королівки утримували в своїх господарствах 27 коней, 42 голови великої рогатої худоби та 87 свиней. Село складалося з двох частин: Гори, де в 36 будинках мешкало 163 особи, і .власне, Королівки, де в 72 будинках проживало 400 осіб. Поміщикові на той час належало 44 гектари земельних угідь (окремо від належного селу масиву). При фільварку числилося 50 жителів, Е тому числі 27 осіб чоловічої і 23 особи жіночої статі; 19 римо-католиків, 8 греко-католиків і 23 юдеї. При цьому 23 особи вважали своєю рідною мовою німецьку, 19 – польську, 8 – русинську. Прифільваркові мешканці (11 осіб мешкали в одному спільному будинку на Горі, а 39 – у чотирьох будинках у Королівці) утримували спільно з поміщиком 21 коня, 72 голови великої рогатої худоби, 2 свиней. За свідченням статистичного довідника, в селі діяла каса ощадно-позичкова, однокласна народна школа, поштовий уряд, станція телеграфна при пошті й пристанок колійовий, навпроти пивзаводу. На 30 вересня 1921 р. в селі налічувалося 140 будинків (2 при фільварку) і 713 жителів (5 при фільварку), в тому числі: осіб чоловічої статі – 361, жіночої – 352, греко-католиків – 412, римо-католиків – 269, юдеїв – 32. При цьому 406 жителів своєю рідною мовою вважали русинську, 305 – польську, 2 – єврейську. На 9 грудня 1931 р. в Королівці було 188 будинків, в яких проживало 815 жителів. Загальна площа земельних угідь, належних селу, сягала 5 км², В т.ч. 2,82 км². загальних ужитків і 2,46 км². орних земель. Розвиток Королівки в останній чверті XIX і першій третині XX ст. відбувався доволі інтенсивно, проте за рахунок чужинців – польських, німецьких і жидівських зайд. Все це було наслідком австро-угорської, а відтак і польської колонізаторської політики.

Відомі уродженці[ред.ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.