Королівка (Коломийський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Королівка
Церква Святої Покрови
Церква Святої Покрови
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район/міськрада Коломийський район
Рада Королівська сільська рада
Код КОАТУУ 2623282701
Основні дані
Засноване 13 березня 1453 р. (перша згадка)
Населення 1026
Площа 4,79 км²
Густота населення 214,2 осіб/км²
Поштовий індекс 78215
Телефонний код +380 03433
Географічні дані
Географічні координати 48°31′16″ пн. ш. 25°06′13″ сх. д. / 48.52111° пн. ш. 25.10361° сх. д. / 48.52111; 25.10361Координати: 48°31′16″ пн. ш. 25°06′13″ сх. д. / 48.52111° пн. ш. 25.10361° сх. д. / 48.52111; 25.10361
Водойми Косачів, Ридилівка
Місцева влада
Адреса ради 78214, Івано-Франківська обл., Коломийський р-н, с. Королівка, вул. Шкільна, 27
Карта
Королівка. Карта розташування: Україна
Королівка
Королівка
Королівка. Карта розташування: Івано-Франківська область
Королівка
Королівка
Мапа

Королі́вка — село Коломийського району Івано-Франківської області. Центр сільської ради.

Головні кутки села: Гора, Долина, Левади, Біля Ґрунта. Лежить за 3 кілометри від Коломиї, має вигідне транспортне сполучення.

Історія[ред. | ред. код]

Село Королівка є одним, хоча й не найдавнішим, однак дуже давнім поселенням Коломийщини, якому 13 березня 2003 року виповнилось 550 років. Звісно, не з часу заснування цього поселення, а з часу першої згадки про нього в писемних джерелах. Перша писемна згадка про село Королівщизна — а саме такою була первісна назва поселення — відома в наш час[коли?] вузькому колу дослідників, належить до 13 березня 1453 р. Чому Королівщизна? Тому, що нове поселення було засноване на землях, які було королівською власністю. Після того, як село Королівщизна з невідомої причини зникло з лиця землі, а відтак у 1551 р. наново відродилося, воно отримало назву — Королівське поле[1]. Справді, поле, на якому було засновано село, належало королю, і звідси його назва. Проте між 1570 і 1752 роками село змінило свою назву вже втретє — відтепер воно стало називатися Королівка. За Королівською люстрацією 1565 року в селі налічувались 32 господарі-кмети і піп (отже, була й церква). Від часу заснування і до зруйнування, а відтак відродження і до часу загарбання Галичини Австрією 1772 року, село Королівка належало до Руського воєводства, Галицької землі, Коломийської волості, Коломийського староства. За свідченням писемних джерел, 1770 року, а отже і в попередні десятиліття до Коломийського негродового (нефортечного) староства належали власне Коломия, Корнич, Королівка, Кроповище і Матіївці, а державцем цих дібр був Гнат Дмитрук. Після загарбання 1772 р. частини Польщі, у тому числі й Галичини, Австрією, частково ці добра було замінено на інші, а чистину спродано в різні роки Антонові Білявському та Антонові Малевичу. Від часу загарбання Галичини Австрією 1772 і до 1854 р. Королівка перебувала в складі громади — Королівка, домінії — Коломия, Станіславського циркулу. Згідно з розпорядженням міністрів справ внутрішніх, правосуддя і фінансів від 24 квітня 1854 р. були створені нові адміністративні одиниці — повіти, внаслідок чого Королівка опинилась у складі Коломийського повіту, Коломийського округу, Станіславського окружного суду. У складі повіту село перебувало до 17 січня 1940 р. На той час у Королівці діяли паровий бровар, який належав Стефану Вайсу, та цегельня — власність Віннера і Радзвілла. У повоєнний час якась частина земель угідь, належних Королівці, разом із цегельнею відійшли до Коломиї де і виник сучасний Коломийський керамічний завод. У селі була кузня, тримали коней, займалися столярними роботами, був шинок, вирощували збіжжя, овочі. Згідно з розпорядженням Станіславського воєводи Ягодзінського від 1 вересня 1934 р. село Королівка було поділено на два окремі самостійні населені пункти — Королівка Долішня та Королівка Горішня і втративши свою адміністративну самостійність, разом з іншими селами опинились у складі Коломийської збірної ґміни (управи) до першої совітської окупації краю, а також до німецько-угорської. Від 17 січня 1940 р. і досі село Королівка перебувало в складі Коломийського району. Нове утворення Королівської сільської ради відбулося в квітні 1944 р., а повторне її стимулювання в 50-х — 60-х роках XX ст. Останнє утворення самоврядування в Королівці — Королівська сільська рада — відбулося згідно з рішенням президії обласної ради народних депутатів від 12.12.1990 р.[2]

1902 року в селі Королівці була заснована однокласна етатова системна школа. Окрім української, а відтак і утраквістичної (мішаної) існувала в Королівці суто польська школа, заснована між 1909—1913 р. Польська школа була розміщена на Горішньому Куті, біля гостинця Коломия-Заболотів, в одноповерховій цегляній будівлі, яка повоєнний час була зруйнована. Тоді ж на місці школи збудували «забігайлівку» під назвою «Гуцулка», яка діє й тепер. Закінчила своє недовге існування Королівська початкова школа 1970 р. Тепер у колишньому шкільному приміщенні, спорудженому на громадські кошти, Королівська сільська рада. На 1.09.1999 р. в Королівці налічувалось 178 дітей шкільного віку. Але оскільки школи в Королівці немає, то уже 29 років школярі змушені так само, як їхні дідусі й бабусі, ходити на навчання до Корницької середньої школи.

Розташування[ред. | ред. код]

Село Королівка розташоване на рівнинній місцевості. Через поселення пролягає гостинець республіканського значення: Івано-Франківськ–Коломия–Заболотів–Снятин–Чернівці. У поселенні 14 вулиць: Броварська, Двірська, Заводська, Зелена, Лесі Українки, Мазепи, Міцкевича, Млинська, Молодіжна, Приміська, Проектна, Спортивна, Шевченка, Шкільна, Коломийська. Через село протікають дві невеличкі річки — Косачівка і Радиліка, які є лівими протоками Пруту.

Інфраструктура[ред. | ред. код]

Північною околицею села пролягає залізнична колія Львів-Чернівці. Броварня, яка діяла в межах с. Королівки понад 100, а можливо й 150 років і спроможна була видавати за 28-денний цикл 500 тисяч декалітрів пива, перейшла в розряд бездіяльних (від листопада 1997 р.). Після утворення 2 квітня 1998 р. на базі Королівського пивзаводу акціонерного товариства «Криничка» підприємство тимчасово перепрофілювалось. Тепер на ньому щомісячно виготовляють майже 10 000 півлітрових пляшок мінеральних та газованих вод декількох ґатунків а також 20 000 пляшок оцту. На підприємстві налагоджено відгодівлю свиней. Відроджується броварня, збудовано млин. Окрім підприємства «Криничка» на сьогоднішній час у Королівці діє ще «Коломиянафтозбуд», ТВП «Покуття», ТОВ «Королівка нафтосервіс» які належать компанії Західнафтосервіс. Також є у селі підприємство з виготовлення м'яких меблів «Тиса».

Населення[ред. | ред. код]

У XIX—ХХ ст. Королівка розвивалася в наступному плані: на кінець 1831 р. в селі налічувалося всього 378 жителів греко-католицького обряду. На 31 грудня 1880 р. в Королівці налічувалося 382 жителі греко-католицького і римо-католицького обрядів та 45 юдеїв, тобто німецьких Жидів. Ці зайди, позначені в статистичних довідниках під назвою «Гандбух» німецьким словом «Гутсгебете», яке означає кількість господарств колоністів у тих чи інших населених пунктах Галичини. Отже, за минулих 50 років приросту місцевого населення практично не відбулося. На 31 грудня 1900 p., на зламі століть, у Королівці, площа якої сягала 267 гектарів, налічувалося 108 будинків і 563 жителі, у тому числі осіб чоловічої статі 286, жіночої — 277, римо-католиків — 124, греко-католиків — 412, юдеїв — 26, осіб інших віросповідань — 1. При цьому 412 жителів села своєю рідною мовою вважали русинську (українську), 124 — польську, 27 — німецьку. Селу на цей час належало 311 гектарів земельних угідь (оподаткованих 288 га), у тому числі орних земель — 274 га, лук — 11 га, городів — 4,68 га, пасовиськ і полонин — 4,10 га. Жителі Королівки утримували в своїх господарствах 27 коней, 42 голови великої рогатої худоби та 87 свиней. Село складалося з двох частин: Гори, де в 36 будинках мешкало 163 особи, і власне Королівки, де в 72 будинках проживало 400 осіб. Поміщикові на той час належало 44 гектари земельних угідь (окремо від належного селу масиву). При фільварку числилося 50 жителів, у тому числі 27 осіб чоловічої і 23 особи жіночої статі; 19 римо-католиків, 8 греко-католиків і 23 юдеї. При цьому 23 особи вважали своєю рідною мовою німецьку, 19 — польську, 8 — русинську. Прифільваркові мешканці (11 осіб мешкали в одному спільному будинку на Горі, а 39 — у чотирьох будинках у Королівці) утримували спільно з поміщиком 21 коня, 72 голови великої рогатої худоби, 2 свиней. За свідченням статистичного довідника, у селі діяла каса ощадно-позичкова, однокласна народна школа, поштовий уряд, станція телеграфна при пошті та пристанок колійовий, навпроти пивзаводу. На 30 вересня 1921 р. в селі налічувалося 140 будинків (2 при фільварку) і 713 жителів (5 при фільварку), у тому числі: осіб чоловічої статі — 361, жіночої — 352, греко-католиків — 412, римо-католиків — 269, юдеїв — 32. При цьому 406 жителів своєю рідною мовою вважали русинську, 305 — польську, 2 — єврейську. На 9 грудня 1931 р. в Королівці було 188 будинків, у яких проживало 815 жителів. Загальна площа земельних угідь, належних селу, сягала 5 км², у тому числі 2,82 км². загальних ужитків і 2,46 км². орних земель. Розвиток Королівки в останній чверті XIX і першій третині XX ст. відбувався доволі інтенсивно, проте за рахунок чужинців — польських, німецьких і жидівських зайд. Все це було наслідком австро-угорської, а відтак і польської колонізаторської політики.

Відомі уродженці[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]