Коронавірусна хвороба 2019 на Тайвані

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Коронавірусна хвороба 2019 на Тайвані
Хвороба COVID-19
Вірус SARS-CoV-2
Місце Китайський Тайбей Китайський Тайбей
Походження Ухань, Хубей, КНР
Підтверджені випадки 889[1][2][3]
Активні випадки 95
Одужало 787[1][2][3]
Смертей
7[1][2][3]
Офіційний сайт
{{URL|example.com|необов'язковий опис}}

Спалах коронавірусної хвороби 2019 у Тайвані — це поширення пандемії коронавірусної хвороби 2019 на територію Тайваня.

Тайвань продемонстрував один найуспішніших випадків подолання епідемії шляхом короткочасного карантину та відслідковування хворих.[4]

Значну роль у боротьбі з епідемією відіграв віцепрезидент Тайваню, міністр охорони здоров'я часів спалаху атипічної пневмонії 2003-2004 років лікар-епідеміолог Чен Чжен-жен[en]. При цьому Тайвань не є членом ВООЗ через протидію Китайської народної республіки.

З січня до листопада 2020 року в країні з 23-мільйонним населенням захворіли менше 600 осіб.

Поширення епідемії[ред. | ред. код]

Перший випадок захворювання був виявлений у чоловіка, який потрапив до країни з Уханя 26 січня 2020 року.[5]

На 31 серпня 2020 року в країні було зафіксовано 488 випадків, з них 7 завершилися смертю пацієнтів. Випадки було зареєстровано в 20 з 22 провінцій Тайваню.[4]

Протиепідемічні заходи[ред. | ред. код]

31 грудня Тайвань обмежив авіасполучення з материковим Китаєм, а всі пасажири з Уханю мали проходити скринінг на захворювання в аеропорті. У кінці січня такий скринінг було введено для всіх пасажирів з країн, де поширилася хвороба, на початку лютого - для всіх пасажирів, що в'їжджають до Тайваню. У середині березня в'їзд для іноземців у Тайвань було обмежено. У лютому також було продовжено на 2 тижні канікули студентам університетів і школярам. У березні були заборонені масові зібрання в приміщеннях більше ніж 100 осіб та на вулиці більше як 500 осіб.[4]

Відмінною рисою тайванських заходів була дія урядового наказу 2007 року, що дозволяв збирати інформацію про переміщення інфікованих осіб. Завдяки йому лікарі в лікарнях могли мати всю інформацію про кожного пацієнта та його чи її контакти в режимі реального часу. Іншою рисою було повсюдне масове носіння медичних масок з лютого.[4]

Станом на жовтень 2020 року заборони на в'їзд до Тайваню було знято, але всі, хто подорожує до цієї країни, мають пройти 14-денний карантин при в'їзді.[5]

Членство у ВООЗ[ред. | ред. код]

Попри успіхи в боротьбі з епідемією Тайвань не приймають до Всесвітньої організації охорони здоров'я через протидію Китайської Народної Республіки. Представники країни навіть не можуть узяти участь у засіданнях організації.[6]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Taiwan Centers for Disease Control. Taiwan Centers for Disease Control. Процитовано 19 January 2021. 
  2. а б в Taiwan COVID-19 Corona Tracker. Corona Tracker. Процитовано 19 January 2021. 
  3. а б в Corona Dash Board. Процитовано 19 January 2021. 
  4. а б в г Summers, Dr Jennifer; Cheng, Dr Hao-Yuan; Lin, Professor Hsien-Ho; Barnard, Dr Lucy Telfar; Kvalsvig, Dr Amanda; Wilson, Professor Nick; Baker, Professor Michael G (2020). Potential lessons from the Taiwan and New Zealand health responses to the COVID-19 pandemic. The Lancet Regional Health - Western Pacific: 100044. ISSN 26666065. doi:10.1016/j.lanwpc.2020.100044. (англ.)
  5. а б Emma Graham-Harrison. Taiwan marks 200 days without domestic Covid-19 infection. The Guardians, Oct 2020(англ.)
  6. Chao Deng. Taiwan Stopped Covid-19’s Spread, but Can’t Talk About It at WHO Meeting. Wall Street Journal, Nov. 12, 2020

Джерела[ред. | ред. код]

  • Summers, Dr Jennifer; Cheng, Dr Hao-Yuan; Lin, Professor Hsien-Ho; Barnard, Dr Lucy Telfar; Kvalsvig, Dr Amanda; Wilson, Professor Nick; Baker, Professor Michael G (2020). Potential lessons from the Taiwan and New Zealand health responses to the COVID-19 pandemic. The Lancet Regional Health - Western Pacific: 100044. ISSN 26666065. doi:10.1016/j.lanwpc.2020.100044. (англ.)

Посилання[ред. | ред. код]