Вакцинація проти COVID-19

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця стаття в процесі редагування певний час.

Будь ласка, не редагуйте її, оскільки Ваші зміни можуть бути втрачені.

Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування.

Останнє редагування зробив користувач Yukh68 (внесок, журнали) о 15:28 UTC (0 хвилин тому).

Станом на 7 травня 2023 року в усьому світі було введено 13,4 мільярда доз вакцини проти COVID-19, причому 67,9 % населення світу отримали принаймні одну дозу. Хоча щодня у всьому світі вводилося 4,19 мільйона вакцин, згідно з офіційними звітами національних служб охорони здоров'я, зібраним електронним проєктом «Our World in Data», лише 22,3 % осіб у ​​країнах з низьким рівнем доходу отримали принаймні першу дозу вакцини до вересня 2022 року.[1]

Під час пандемії у 2020 році, коли кількість випадків COVID-19 швидко зростала, міжнародні організації, зокрема Всесвітня організація охорони здоров'я і Коаліція з питань інновацій для готовності до епідемій, розробники вакцин, уряди та промисловість оцінили масштам можливої потреби у вакцині.[2] Окремі країни, які виробляли вакцину, могли віддати перевагу тому, хто запропонує найвищу ціну для їх продукції, або надати перевагу своїй країні.[3][4][5][6] Експерти наголошують, що ліцензовані вакцини мають бути ефективними та доступними для осіб, які беруть безпосередню участь у боротьбі з епідемією, та мають у ній найбільшу потребу.[3][4][6]

У квітні 2020 року повідомлено, що Велика Британія погодилася співпрацювати з 20 іншими країнами та міжнародними організаціями, включаючи Францію, Німеччину та Італію, щоб створити вакцину та поділитися результатами, і що громадяни Великої Британії не матимуть преференційного доступу до будь-якої нової вакцини проти COVID‑19, розроблених британськими університетами, які фінансуються платниками податків.[7] Кілька компаній планували спочатку виробляти вакцину за штучно заниженими цінами, а потім підвищити ціни для прибутковості пізніше, якщо знадобляться щорічні щеплення, і коли країни створюватимуть запаси для майбутніх потреб.[6]

ВООЗ поставила за мету вакцинувати 40 % населення світу до кінця 2021 року та 70 % до середини 2022 року[8], але багато країн не досягли позначки 40 % наприкінці 2021 року.[9][10]

Розподіл вакцин[ред. | ред. код]

Поетапний розподіл[ред. | ред. код]

Багато країн запровадили поетапні плани розподілу вакцин, які надають пріоритет тим, хто має найвищий ризик ускладнень, зокрема люди похилого віку, і тим, хто має високий ризик зараження та передачі вірусом, зокрема медичні працівники.[11]

У США Консультативний комітет з імунізації Центрів з контролю та профілактики захворювань проголосував у грудні 2020 року за те, що перші дози вакцини мають бути пріоритетними для медичних працівників, мешканців і персоналу будинків для пристарілих.[12] Консультативний комітет з імунізації рекомендував, щоб другий етап розподілу включав осіб віком більше 75 років і працівників життєво необхідних галузей, не пов'язаних із медичним обслуговуванням, зокрема працівників продуктових магазинів, ресторанів, військових, правоохоронних органів, пожежних відділів, роздрібної торгівлі, санітарії, шкіл, громадського транспорту, складів індивідуального зберігання, готелів, складів та засобів масової інформації.[13] Проте окремі штати самостійно контролюють остаточні плани визначення пріоритетів, розподілу та матеріально-технічного забезпечення вакцинації всіх у міру наявності запасів.[14]

Європейський Союз розпочав поетапне запровадження вакцинації 27 грудня 2020 року. Кожна держава-член самостійно керувала розподілом, приділяючи більшу увагу медичним працівникам, людям із високим ризиком зараження, людям похилого віку та людям із серйозними захворюваннями.[15][16]

Програма вакцинації проти COVID‑19 у Великій Британії надавала пріоритет мешканцям закладів догляду за людьми похилого віку та особам, які здійснюють догляд, за ними йшли медичні працівники та особи старше 80 років. Подальші етапи програми в основному залежали від віку, починаючи з 75 років, із кроком у 5 років.[17]

Деякі країни використовували програми прискореного введення першої дози із подовженими інтервалами до другої дози після першої дози, щоб поширити вакцинацію на якомога більше людей, доки доступність вакцини не покращиться.[18][19][20][21] Дані досліджень свідчать про те, що особам, які одужали від COVID-19, може знадобитися лише одна доза мРНК-вакцини, щоб досягти повного дводозового імунітету.[22]

Змішування вакцин[ред. | ред. код]

Використання різних вакцин у схемі двох ін'єкцій не є широко поширеним; немає даних щодо ефективності змішаних введень вакцин проти COVID-19, але очікується, що такі вакцинації не будуть небезпечними або неефективними.[23] Центри з контролю та профілактики захворювань у США рекомендують використовувати змішане введення вакцин лише у виняткових випадках, наприклад, коли друга доза тієї ж вакцини не може бути доставлена ​​в розумний проміжок часу.[24] У Канаді влада досліджувала ефективність змішаного введення вакцин, і врешті-решт рекомендувала використання першої вакцинації вакциною Oxford-AstraZeneca, а потім однією з мРНК-вакцин.[25][26][27] У червні 2021 року влада Німеччини рекомендувала використовувати мРНК-вакцини як друге щеплення після щеплення вакциною AstraZeneca молодшим людям як запобіжний захід, щоб уникнути рідкісного побічного ефекту — порушення згортання крові, пов'язаного з вакциною AstraZeneca.[28] Таїланд почав змішувати та підбирати дози вакцин «AstraZeneca» та Sinovac у липні 2021 року через побоювання щодо довгострокового захисту вакцини «Sinovac».[29]

Рівний доступ[ред. | ред. код]

У 2020 році, коли пандемія COVID‑19 була в розпалі поширення в усьому світі, а розробка вакцини активізувалася, програма COVAX Всесвітньої організації охорони здоров'я прийняла девіз «Ніхто не в безпеці, якщо всі не в безпеці», щоб підкреслити необхідність рівноправної вакцинації. Програма поставила за мету постачати вакцини проти COVID‑19 майже в 100 країн із низьким і середнім рівнем доходу, які не можуть собі їх дозволити. COVAX мав намір зібрати 6,8 мільярда доларів США на закупівлю та доставку вакцин у країни-учасниці пропорційно їхньому населенню.[30] 18 грудня 2020 року програма оголосила про угоди з виробниками вакцин щодо постачання 1,3 мільярда доз для 92 країн із низьким і середнім доходом у першій половині 2021 року.[31]

Проте до середини грудня близько 16 країн, які представляють лише 14 % населення світу, попередньо замовили понад 10 мільярдів доз вакцини або близько 51 % доступних світових запасів.[32][33] Зокрема, Канада, Австралія та Японія, на які припадало лише 1 % випадків COVID-19 у світі, разом зарезервували близько 1 мільярда доз вакцини[32], тоді як програма COVAX зарезервувала лише кілька сотень мільйонів доз.[30] На саміті Великої сімки в червні 2021 року США пообіцяли розподілити 500 мільйонів доз вакцини по цілому світу; цей розподіл розпочався 17 серпня.[34]

Попередні замовлення з багатих країн були зроблені протягом 2020 року від 13 різних виробників вакцин, тоді як замовлення для країн із низьким і середнім рівнем доходу були зроблені в основному на вакцину Oxford–AstraZeneca, яка є найдешевшою та не потребує спеціального охолодження.[33][32]

CEPI, ВООЗ та благодійні організації з постачання вакцин, такі як Фонд Білла і Мелінди Гейтс та GAVI, протягом першої половини 2020 року залучили понад 20 мільярдів доларів США для фінансування розробки вакцини та підготовки до щеплень, особливо для дітей у слаборозвинених країнах.[5][35][36] CEPI, який був створений для моніторингу справедливого розподілу вакцин проти інфекційних захворювань у країнах з низьким і середнім рівнем доходу[37][38], рекомендував розглянути виробничі потужності, фінансування та закупівлю, а також випуск вакцини з відповідальністю.[39] Незважаючи на спротив деяких виробників вакцин[38][40], CEPI переглянув свою політику рівноправного доступу в лютому 2020 року, щоб застосовувати її конкретно до фінансування вакцини проти COVID-19:

  1. ціни на вакцини будуть встановлені якомога нижчими для територій, які є або можуть постраждати від спалаху захворювання, для розробки вакцини для якого використовувалося фінансування CEPI;
  2. інформація, ноу-хау та матеріали, пов'язані з розробкою вакцини, повинні бути передані (або передані) CEP», щоб він міг взяти на себе відповідальність за розробку вакцини, якщо компанія припинить витрати на перспективну вакцину-кандидата;
  3. CEPI матиме доступ до прав інтелектуальної власності (тобто патентів) на багатообіцяючі вакцини та, можливо, керувати ними;
  4. CEPI отримає частку фінансових вигод, які можуть бути отримані від розробки вакцини, спонсорованої CEPI, для реінвестування в підтримку своєї місії щодо забезпечення глобальної користі для громадського здоров'я; і
  5. Прозорість даних між партнерами з розробки повинна підтримувати Заяву ВООЗ щодо публічного оприлюднення результатів клінічних випробувань, і вимога публікації результатів у публікаціях із відкритим доступом.[38]

Міжнародні групи, такі як Центр мистецького активізму та Університети, об'єднані життєво необхідними лікарськими засобами, також виступали за справедливий доступ до вакцин.[41][42] Вчені заохочували співпрацю між ВООЗ, CEPI, корпораціями та урядами, щоб гарантувати, що вакцини застосовуються у спосіб, що ґрунтується на доказах на основі ризику інфікування[37][38], а також у першу чергу надаються медичним працівникам, уразливим групам населення, і дітям.[4][5][40]

До середини березня 2021 року 67 країн, переважно в Африці та на Близькому Сході, ще не повідомили про початок щеплень.[43] Країни, які почали вакцинацію, загалом надавали пріоритет таким групам населення, як медичні працівники та особи похилого віку. Також було запропоновано, щоб хворі, яким треба було планові операції, мали пріоритет, оскільки хворий, який одужує після операції, буде більш уразливим, ніж у середньому випадку.[44] Частина оглядачів висловили занепокоєння коротким терміном придатності вакцин Moderna та Pfizer-BioNTech, термін придатності яких закінчується протягом кількох годин після того, як їх виймають із морозильної камери; вони стверджували, що після розморожування вакцини краще ввести цю вакцину будь-кому, кого вдасться знайти, а не викидати флакон.[45]

Станом на березень 2021 року США замовили удвічі більше необхідних доз для покриття власного населення, але залишалося незрозумілим, коли вони можуть поділитися надлишковими дозами з іншими країнами.[46][47]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Richie H, Ortiz-Ospina E, Beltekian D, Methieu E, Hasell J, Macdonald B, Giattino C, Appel C, Rodes-Guirao L, Roser M (1 вересня 2021). Coronavirus (COVID-19) Vaccinations - Statistics and Research. Our World in Data. Архів оригіналу за 10 березня 2021. Процитовано 26 січня 2021.  (англ.)
  2. ↑ Update on WHO Solidarity Trial – Accelerating a safe and effective COVID-19 vaccine. World Health Organization (WHO). 27 квітня 2020. Архів оригіналу за 30 квітня 2020. Процитовано 2 травня 2020.  (англ.)
  3. ↑ а б Gates B (30 квітня 2020). The vaccine race explained: What you need to know about the COVID-19 vaccine. The Gates Notes. Архів оригіналу за 14 травня 2020. Процитовано 2 травня 2020.  (англ.)
  4. ↑ а б в Gates B (квітень 2020). Responding to Covid-19 - A Once-in-a-Century Pandemic?. The New England Journal of Medicine 382 (18): 1677–1679. PMID 32109012. doi:10.1056/nejmp2003762.  (англ.)
  5. ↑ а б в Weintraub R, Yadav P, Berkley S (2 квітня 2020). A COVID-19 vaccine will need equitable, global distribution. Harvard Business Review. ISSN 0017-8012. Архів оригіналу за 9 червня 2020. Процитовано 9 червня 2020.  (англ.)
  6. ↑ а б в Steenhuysen J, Eisler P, Martell A, Nebehay S (27 квітня 2020). Special Report: Countries, companies risk billions in race for coronavirus vaccine. Reuters. Архів оригіналу за 15 травня 2020. Процитовано 2 травня 2020.  (англ.)
  7. ↑ Gartner A, Roberts L (3 травня 2020). How close are we to a coronavirus vaccine? Latest news on UK trials. The Telegraph. ISSN 0307-1235. Архів оригіналу за 4 травня 2020. Процитовано 3 травня 2020.  (англ.)
  8. ↑ WHO, UN set out steps to meet world COVID vaccination targets. World Health Organization (WHO). 7 жовтня 2021. Архів оригіналу за 31 грудня 2021. Процитовано 31 грудня 2021.  (англ.)
  9. ↑ COVID-19: WHO calls on countries to vaccinate 70% of their population by mid-2022. 29 грудня 2021. Архів оригіналу за 31 грудня 2021. Процитовано 31 грудня 2021.  (англ.)
  10. ↑ Covid-19 vaccinations: African nations miss WHO target. BBC. 31 грудня 2021. Архів оригіналу за 31 грудня 2021. Процитовано 31 грудня 2021.  (англ.)
  11. ↑ Covid-19 vaccine: who are countries prioritising for first doses?. The Guardian. 18 листопада 2020. Архів оригіналу за 18 січня 2021. Процитовано 28 січня 2021.  (англ.)
  12. ↑ Dooling K, McClung N, Chamberland M, Marin M, Wallace M, Bell BP, Lee GM, Talbot HK, Romero JR, Oliver SE (грудень 2020). The Advisory Committee on Immunization Practices' Interim Recommendation for Allocating Initial Supplies of COVID-19 Vaccine - United States, 2020. MMWR. Morbidity and Mortality Weekly Report 69 (49): 1857–1859. PMC 7737687. PMID 33301429. doi:10.15585/mmwr.mm6949e1. Архів оригіналу за 18 січня 2021. Процитовано 18 січня 2021.  (англ.)
  13. ↑ Dooling K, Marin M, Wallace M, McClung N, Chamberland M, Lee GM, Talbot HK, Romero JR, Bell BP, Oliver SE (січень 2021). The Advisory Committee on Immunization Practices' Updated Interim Recommendation for Allocation of COVID-19 Vaccine - United States, December 2020. MMWR. Morbidity and Mortality Weekly Report 69 (5152): 1657–1660. PMC 9191902. PMID 33382671. doi:10.15585/mmwr.mm695152e2. Архів оригіналу за 20 травня 2022. Процитовано 18 липня 2022.  (англ.)
  14. ↑ Sun LH, Stanley-Becker I. Health-care workers and nursing home residents should be the first to get coronavirus vaccines, CDC advisory group says. The Washington Post. Архів оригіналу за 19 січня 2021. Процитовано 3 грудня 2020.  (англ.)
  15. ↑ Overview of COVID-19 vaccination strategies and vaccine deployment plans in the EU/EEA and the UK. European Centre for Disease Prevention and Control. 2 грудня 2020. Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 1 січня 2021.  (англ.)
  16. ↑ Pietsch B (27 грудня 2020). E.U. Starts Effort to Vaccinate 450 Million. The New York Times. Архів оригіналу за 30 січня 2021. Процитовано 1 січня 2021.  (англ.)
  17. ↑ Joint Committee on Vaccination and Immunisation: advice on priority groups for COVID-19 vaccination, 30 December 2020. GOV.UK. Архів оригіналу за 17 лютого 2021. Процитовано 2 січня 2021.  (англ.)
  18. ↑ Plotkin SA, Halsey N (січень 2021). Accelerate COVID-19 Vaccine Rollout by Delaying the Second Dose of mRNA Vaccines. Clinical Infectious Diseases 73 (7): 1320–1321. PMC 7929065. PMID 33502467. doi:10.1093/cid/ciab068.  (англ.)
  19. ↑ Epperly D (2021). Evidence For COVID-19 Vaccine Deferred Dose 2 Boost Timing. SSRN. doi:10.2139/ssrn.3760833. Архів оригіналу за 25 квітня 2021. Процитовано 9 березня 2021.  (англ.)
  20. ↑ Absalon J, Koury K, Gruber WC (квітень 2021). Safety and Efficacy of the BNT162b2 mRNA Covid-19 Vaccine. Reply. The New England Journal of Medicine 384 (16): 1578. PMID 33596351. doi:10.1056/NEJMc2036242.  (англ.)
  21. ↑ More Evidence: Evidence For COVID-19 Vaccine Deferred Dose 2 Boost Timing. ReallyCorrect.com. Архів оригіналу за 23 травня 2021. Процитовано 9 березня 2021.  (англ.)
  22. ↑ Krammer F, Srivastava K, Alshammary H, Amoako AA, Awawda MH, Beach KF, Bermúdez-González MC, Bielak DA, Carreño JM, Chernet RL, Eaker LQ, Ferreri ED, Floda DL, Gleason CR, Hamburger JZ, Jiang K, Kleiner G, Jurczyszak D, Matthews JC, Mendez WA, Nabeel I, Mulder LC, Raskin AJ, Russo KT, Salimbangon AT, Saksena M, Shin AS, Singh G, Sominsky LA, Stadlbauer D, Wajnberg A, Simon V (квітень 2021). Antibody Responses in Seropositive Persons after a Single Dose of SARS-CoV-2 mRNA Vaccine. The New England Journal of Medicine 384 (14): 1372–1374. PMC 8008743. PMID 33691060. doi:10.1056/NEJMc2101667.  (англ.)
  23. ↑ Frishberg H (16 квітня 2021). Man accidentally gets one Moderna and one Pfizer COVID vaccine. NY Post. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 19 квітня 2021.  (англ.)
  24. ↑ Interim Clinical Considerations for Use of COVID-19 Vaccines Currently Authorized in the United States. Centers for Disease Control and Prevention (CDC). 13 серпня 2021. Архів оригіналу за 25 березня 2021. Процитовано 19 квітня 2021.  (англ.)
  25. ↑ Taylor B (20 травня 2021). Canadian study to investigate mix-and-match COVID-19 vaccines. CTV News. Архів оригіналу за 21 травня 2021. Процитовано 21 травня 2021.  (англ.)
  26. ↑ NACI (17 червня 2021). Summary of National Advisory Committee on Immunization statement of June 17, 2021. National Advisory Committee on Immunization (NACI): Statements and publications. Government of Canada. Архів оригіналу за 19 червня 2021. Процитовано 19 червня 2021.  (англ.)
  27. ↑ Tasker JP (17 червня 2021). Vaccine committee says provinces should give AstraZeneca recipients a different vaccine for second dose. CBC News. Архів оригіналу за 19 червня 2021. Процитовано 19 червня 2021.  (англ.)
  28. ↑ Roberts M (22 червня 2021). Angela Merkel receives Moderna as second jab after AstraZeneca shot. BBC. Архів оригіналу за 23 червня 2021. Процитовано 23 червня 2021.  (англ.)
  29. ↑ Thepgumpanat P, Wongcha-um P (12 липня 2021). In First, Thailand to Mix Sinovac, AstraZeneca Vaccine Doses. US News. Архів оригіналу за 13 липня 2021. Процитовано 13 липня 2021.  (англ.)
  30. ↑ а б COVAX: Working for global equitable access to COVID-19 vaccines. World Health Organization (WHO). 2020. Архів оригіналу за 18 серпня 2020. Процитовано 18 грудня 2020.  (англ.)
  31. ↑ COVAX announces additional deals to access promising COVID-19 vaccine candidates; plans global rollout starting Q1 2021. World Health Organization (WHO). 18 грудня 2020. Архів оригіналу за 3 лютого 2021. Процитовано 18 грудня 2020.  (англ.)
  32. ↑ а б в So AD, Woo J (грудень 2020). Reserving coronavirus disease 2019 vaccines for global access: cross sectional analysis. BMJ 371: m4750. PMC 7735431. PMID 33323376. doi:10.1136/bmj.m4750.  (англ.)
  33. ↑ а б Mullard A (листопад 2020). How COVID vaccines are being divvied up around the world. Nature. PMID 33257891. doi:10.1038/d41586-020-03370-6.  (англ.)
  34. ↑ US to ship first of the 500 million Pfizer doses Biden pledged to donate globally. CNN. 17 серпня 2021. Архів оригіналу за 17 серпня 2021. Процитовано 17 серпня 2021.  Проігноровано невідомий параметр |vauthors= (довідка) (англ.)
  35. ↑ Global Vaccine Summit 2020: World leaders make historic commitments to provide equal access to vaccines for all. Global Alliance for Vaccines and Immunisation. 4 червня 2020. Архів оригіналу за 6 червня 2020. Процитовано 4 червня 2020.  (англ.)
  36. ↑ Wake D (4 травня 2020). EU spearheads $8 billion virus fundraiser. Yahoo! Finance. Архів оригіналу за 29 червня 2020. Процитовано 4 травня 2020.  (англ.)
  37. ↑ а б Bollyky TJ, Gostin LO, Hamburg MA (червень 2020). The Equitable Distribution of COVID-19 Therapeutics and Vaccines. JAMA 323 (24): 2462–2463. PMID 32379268. doi:10.1001/jama.2020.6641.  (англ.)
  38. ↑ а б в г Huneycutt B, Lurie N, Rotenberg S, Wilder R, Hatchett R (лютий 2020). Finding equipoise: CEPI revises its equitable access policy. Vaccine 38 (9): 2144–2148. PMC 7130943. PMID 32005536. doi:10.1016/j.vaccine.2019.12.055.  (англ.)
  39. ↑ Yamey G, Schäferhoff M, Hatchett R, Pate M, Zhao F, McDade KK (травень 2020). Ensuring global access to COVID-19 vaccines. Lancet 395 (10234): 1405–1406. PMC 7271264. PMID 32243778. doi:10.1016/S0140-6736(20)30763-7.  (англ.)
  40. ↑ а б COVID-19 pandemic reveals the risks of relying on private sector for life-saving vaccines, says expert. CBC Radio. 8 травня 2020. Архів оригіналу за 13 травня 2020. Процитовано 8 червня 2020.  (англ.)
  41. ↑ Vaccine for COVID-19. The Center for Artistic Activism. 22 березня 2020. Архів оригіналу за 9 червня 2020. Процитовано 8 червня 2020.  (англ.)
  42. ↑ UAEM response to COVID-19. Universities Allied for Essential Medicines. 2020. Архів оригіналу за 21 квітня 2020. Процитовано 9 червня 2020.  (англ.)
  43. ↑ McCann A, Gamio L (19 березня 2021). Who Can and Can't Get Vaccinated Right Now. The New York Times. ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 27 березня 2021. Процитовано 27 березня 2021.  (англ.)
  44. ↑ Nepogodiev D, Simoes JF, Li E, Glasbey J, Picciochi M, Kamarajah SK, etal (березень 2021). SARS-CoV-2 vaccination modelling for safe surgery to save lives: data from an international prospective cohort study. The British Journal of Surgery 108 (9): 1056–1063. PMC 7995808. PMID 33761533. doi:10.1093/bjs/znab101.  Проігноровано невідомий параметр |collaboration= (довідка) (англ.)
  45. ↑ Rodríguez P (14 січня 2021). Por qué las dosis sobrantes de la vacuna pueden ser un nuevo rompecabezas. ElDiario.es (ісп.). Архів оригіналу за 14 січня 2021. Процитовано 15 січня 2021. 
  46. ↑ Biden's vaccination success story is about to run into a world of pressure. The Washington Post. 24 березня 2021. Архів оригіналу за 15 квітня 2022. Процитовано 7 квітня 2021.  Проігноровано невідомий параметр |vauthors= (довідка) (англ.)
  47. ↑ Dewan A (15 квітня 2021). The US could have 300M extra vaccines. Why won't it share?. CNN. Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 15 квітня 2021.  (англ.)
Хронологія
Штами
Вплив
Події
Установи
Лікарні та готелі
Організації
Особи
Медичні працівники
Науковці
Посадові особи
ВООЗ
Країни
Інші
Померли
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вакцинація_проти_COVID-19&oldid=39655530