Косово (вілайєт)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Косовський вілайєт

Late Ottoman Flag 1844-1922.png

Прапор

Kosovo Vilayet, Ottoman Balkans (1860s).png

Косовський вілайєт (осман. ولايت قوصوه) — вілайєт Османської імперії, що розташовувався в центральній частині Балканського півострова. Утворений 1877 року замість Прізренського вілайєту (вна території сучасних Сербії, Чорногорії, Македонії та Косово). Припинив існування у 1913 році після Першої Балканської війни.

Історія[ред. | ред. код]

У 1877 році в результаті реформування вілайєту Прізрен було утворено Косовський вілайєт. Адміністративний центр було перенесено до місто Ускюп. Невдовзі став базою для війни із Князівством Сербія та Російською імперією у 1877—1878 роках. В Косов знайшли прихисток до 70 тис. мусульман, що втекли з Дунайського вілайєту. У 1878 році вибухноло потужне сербське повстання в Куманово, що охопила північні санджаки вілайєту. Проте османським військам вдалося його придушити.

Після поразки у російсько=турецькій війні 1877—1878 року разом з Боснійським вілайєтом Косово перетворилося на прикордонну провінцію. Найбільшу загрозу являли війська Сербії. Тому в містах вілайєту розташовувалися значні залоги. також зведенно потужні оборонні споруди на межі Косовського вілайєту.

З 1878 до 1909 року Єніпазарський санджак було окуповано Австро-Угорщиною. У 1878 році в місті Прізрен було сформовано лігу, чим започатково становлення албанського національного руху за незалежність. Втім османський уряд вбачав більшу загрозу з боку сербів. Тому усіляко підтримував албанців. У 1894 році в Ускюпі створено револційний округ Болгаро-македонського революційного комітету, спрямованого на звільнення від османського панування та утворення Великої Болгарії.

У 1901 році албанці за потурання державних установ та поліції влаштували масові вбивства сербів на півночі вілайту та в Приштині. У 1903 році частину вілайєту охопило Ілінденське повстання, яке тривало з серпня по жовтень. Проте до 1911 року відбувалися невеличкі повстання, очолюванні болгарськими революціонерами та сербськими четніками.

Втім посилення албанського впливу зрештою призвело до бажання албанських очільників створити власну автономію. У 1910 року вони підняли повстання, що охопило також Янінський вілайєт. Зрештою було погоджено про утворення Албанського вілайєту з частин Янінського та Косовського вілайєтів. Цьому завадило початок війни проти османської імперії з боку Сербії, Болгарії, Греції та Чорногорії (Перша Балканська війна).

Косовський вілайєт став місцем значних битв під час Першої балканської війни 1912—1913 років, насамперед битві біля Куманово 23-24 жовтня 1912 року, де сербські війська завдали поразки Західній армії на чолі із Зекі-пашою. Невдовзі після цього війська Сербії та Чорногорії окупували вілайєт, а потім за рішенням Лондонського договору розділили його між собою. Остаточно Османська імперія визнала це угодою із Сербією 14 березня 1914 року.

Структура[ред. | ред. код]

У 1877—1880 роках вілайєт складався з 5 санджаків, у 1880 і 1902 роках додано ще два санджаки замість Новопазарського:

Найбільш населеними були міста Ускюп та Прізрен, що мали 35 та 30 тис. мешканців відповідно.

Валі[ред. | ред. код]

  • Ібрагім Едхем Паша (1877—1878)
  • Хафіз Мехмед Паша (1894—1899)
  • Решид-бей Паша (1900—1902)
  • Абеддін Паша (1902—1903)
  • Шакір Паша Нуман (1903—1904)
  • Мехмед Шефкет Паша (1905—1907)
  • Хаді Паша (1908)
  • Мазхар-бей Паша (1909—1910)
  • Халіл-бей Паша (1911)
  • Галіб Паша (1912)

Населення[ред. | ред. код]

Основними громадами на початку утворення вілайєту були албанська, сербська, болгарська. До 1900 року їх чисельність була приблизно рівною. Втім політика центрального уряду, спрямована на підтримку косовських албанців, що переважно були мусульманами, призвела до того, що у 1906 році відповідно до спостережень британських дослідників албанці в вілайєті становили 2/3 усього населення.

У 1912 році в Косовського війєті мешкало близько 830 тис. осіб, з яких 418 тис. були албанцями, 250 тис. — болгарами, 113 тис. — сербами, 14 тис. — помаками, 9 тис. — турками. зафіксовано невеличкі громади греків, волохів, циган. після 1913 року значна частина мусульман переселена до вілайєтів в Малой Азії. Кількість ербів зщначно збільшилася.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Karpat, Kemal (1985). Ottoman Population, 1830-1914: Demographic and Social Characteristics. University of Wisconsin Press. ss. 176-177. ISBN 9780299091606.
  • George Gawrych The Crescent And The Eagle: Ottoman Rule, Islam And The Albanians, 1874-1913 (I. B. Tauris & Company, 2006).
  • Ağanoğlu, Yıldırım (2000). Salnâme-i Vilâyet-i Kosova: Yedinci defa olarak vilâyet matbaasında tab olunmuştur: 1896 (hicri 1314) Kosova vilâyet-i salnâmesi (Üsküp, Priştine, Prizren, İpek, Yenipazar, Taşlıca). İstanbul: Rumeli Türkleri Kültür ve Dayanışma Derneği.