Красіков Вадим Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Красіков Вадим Миколайович
рос. Вадим Николаевич Красиков
Народився10 серпня 1965(1965-08-10) (59 років)
Кенестобе, Район Байдібека, Туркестанська область, Казахська РСР, СРСР
Країна Росія
Діяльністьагент, вбивця
Галузьспецслужба[d][1] і політичне вбивство[d][1]
Знання мовросійська[1]
Військове званняполковник

Вадим Миколайович Красіков (народився 10 серпня 1965 селі Кенестобе Чимкентської області Казахської РСР) — офіцер російських спецслужб, засуджений у Німеччині до довічного ув'язнення за вбивство Зелімхана Хангошвілі на території Німеччини у 2019 році. Діяв під ім'ям Вадим Соколов[2].

1 серпня 2024 року повернувся до Росії після міжнародного обміну ув'язненими[3].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Вадим Красіков народився 10 серпня 1965 року в селі Кенестобе Казахської РСР[4], служив у військах спеціального призначення, жив в Іркутську та в Москві, був двічі одружений, у нього троє дітей[5]. Ветеран афганської війни[5].

За заявою The Wall Street Journal, західні розвідки припускали, що Красіков був особистим охоронцем Путіна, імовірно їх зв'язки сягають того часу, коли Путін був заступником мера Санкт-Петербурга. Вони разом відвідували стрільбище[5].

Друга дружина Красікова Катерина Александрова народилася в Харкові, її родичі, які проживають в Україні, надали слідству ряд фотографій, які сприяли впізнанню Красікова, а чоловік її сестри виступив у Берліні на суді. Він заявив, що Красіков справляв враження військового, його дружина нібито бачила у нього посвідчення співробітника російської ФСТ, нібито кілька років тому він отримав звання полковника[6].

У 2014 році Красіков був заявлений російською поліцією в розшук через Інтерпол як підозрюваний у причетності до вбивства; у 2015 році розшуковий ордер був відкликаний, проте фотографія Красікова збереглася в базі даних Інтерполу і також послужила його впізнанню. Згідно з інформацією незалежних розслідувачів, приводом для розшуку стало вбивство підприємця Альберта Назранова, яке відбулося в Москві 19 січня 2013 року, до якого вбивця під'їхав на велосипеді[4].

Вбивства

[ред. | ред. код]

За неперевіреними даними у 2007 році Красіков та два його спільники, чинні співробітники ФСБ, розстріляли голову товариства підприємців та міського депутата Костомукші Юрія Козлова. У 2014 році спільники були затримані[7]. Також Красіков був основним підозрюваним у справі про вбивство підприємця Альберта Назарова з Нальчика, якого застрелили в Москві в ніч проти 19 січня 2013 року[8][9]. Пізніше всі підозри щодо Красікова були зняті, через брак доказів.

У 2019 році за документами на ім'я Вадима Соколова Красіков в'їхав до Франції, звідки через Польщу перебрався до Берліна. Згідно з матеріалами суду, 23 серпня того ж року Красіков убив у Берліні чеченського польового командира Зелімхана Хангошвілі, який воював у Другій чеченській війні на боці сепаратистів ЧРІ, який пізніше співпрацював зі спецслужбами Грузії й перебрався до Німеччини. Він під'їхав до нього ззаду велосипедом і тричі вистрілив у Хангошвілі, вбивши його на місці, потім викинув у води річки Шпрее пістолет і велосипед, зняв перуку і швидко переодягся. Двоє підлітків, які випадково помітили ці підозрілі дії, викликали поліцію, і Красіков був затриманий [10][11].

Розслідування та суд

[ред. | ред. код]

У грудні 2019 року розслідування злочину було передано до Федеральної прокуратури ФРН — як зазначає преса, це зазвичай відбувається у тих випадках, коли є підстави припускати участь у злочині спецслужб іншої держави [12].

7 жовтня 2020 року у Вищому земельному суді Берліна розпочався процес у цій справі, і представник Федеральної прокуратури Рональд Георг заявив про те, що вбивство було скоєно за завданням державної влади Російської Федерації[13]. Такого ж висновку дійшов за підсумками очільник судового процесу суддя Олаф Арнольді, який при винесенні вироку 15 грудня 2021 року заявив:

Мотивами Російської Федерації були помста та відплата. Крім того, такий злочин мав стати публічним сигналом… Це не що інше, як державний тероризм [12].

Сам Красіков протягом процесу наполягав на тому, що справді є Вадимом Соколовим, інженером-будівельником із Брянська[14].

Переговори про обмін

[ред. | ред. код]

За даними Wall Street Journal, ще до винесення вироку Красікову, Путін просив секретаря Ради безпеки Росії Миколу Патрушева «вивчити можливість обміну ув'язненими для звільнення Красікова». Пізніше, посилаючись на джерела в урядах західних країн, видання повідомляло про залаштункові переговори, які Росія веде із Заходом, намагаючись повернути Красікова до Росії[15].

У липні 2022 року РФ попросила включити Вадима Красікова до списку для обміну[16][17]. До цього прохання приєдналася влада США, але Німеччина не погодилася, вказавши на тяжкість злочину Красікова[18]. У грудні 2022 року РФ намагалася обміняти Красікова на американця Пола Уілана, але безуспішно[19][20].

За даними The Wall Street Journal, чиновники кількох країн вважали, що багатостороння угода щодо обміну російських громадян, затриманих у західних країнах, на громадян західних країн, що утримуються в Росії, а також на російських дисидентів на кшталт Олексія Навального, можлива[21]. У 2024 році в інтерв'ю Такеру Карлсону президент Росії Володимир Путін визнав бажаність обміну Красікова, заявивши, що «ця людина за патріотичними спонуканнями ліквідувала бандита в одній з європейських столиць»[22][23].

На думку журналіста «BILD російською» Філіпа Пятова[de], Росія брала участь у переговорах між Німеччиною та США щодо обміну Красікова на Пола Вілана, Олексія Навального[24][25] і журналіста Евана Гершковича[26][27][28]. Однак ні російські, ні американські, ні німецькі офіційні особи не підтвердили факту ведення подібних переговорів; при цьому деякі засоби масової інформації США і Німеччини з посиланням на анонімні джерела повідомили про те, що такі переговори, нібито, велися, але розійшлися в оцінках того, на якій стадії ці переговори перебували, і зійшлися в тому, що остаточної згоди сторони в жодному разі не дійшли[29][30][31][32]. Після оприлюднення заяви Пєвчих про те, що Навального мали обміняти на Красікова[33], новинне агентство «Рейтер» з посиланням на анонімне джерело в офіційних колах Росії повідомило, що Навальний і його дружина Юлія, нібито, були в курсі подібних переговорів і були згодні на обмін Олексія на Красікова[34], хоча сам Навальний за життя ніколи про це не заявляв і не демонстрував обізнаності щодо подібних переговорів, і його дружина також не підтвердила обставин, наведених у повідомленні «Рейтер». Пізніше видання «Politico», яке переговорило з двома високопоставленими американськими чиновниками, повідомило, що переговори щодо можливого обміну Навального на Красікова велися суто між США і Німеччиною, а Росії з цього приводу не було надіслано жодної — навіть неофіційної — пропозиції, а заява Пєвчих про затвердження якогось плану обміну не відповідає дійсності[35]. 17 березня 2024 року Владимир Путін, відповідаючи на запитання американського журналіста, сказав, що незадовго до смерті Навального йому [Путіну] було повідомлено, що існує ідея про обмін Навального на деяких російських громадян, які утримуються у в'язницях у західних країнах, на що сам він [Путін] дав схвалення[36]; наступного дня Дмитрій Пєсков уточнив, що будь-яких офіційних перемовин щодо цього питання не проводили та будь-якої угоди не укладали, і Путін дав згоду лише на саму ідею подібного обміну[37].

1 серпня 2024 року Красіков увійшов до списку на обмін ув'язнених між Росією та Заходом, у ніч на 2 серпня повернувся до Росії[38][39][40].

Депортація до Росії

[ред. | ред. код]

Німецька влада не помилувала засудженого довічно та звільненого росіянина Вадима Соколова (Красікова), його депортували з країни. Про це повідомляє німецьке видання Die Welt. Відповідно до законодавства ФРН, помилування при довічному тюремному терміні може бути здійснено лише в тому випадку, якщо засуджений провів в ув'язненні не менше 15 років. Видання зазначає, що росіянина міг помилувати федеральний президент Франк-Вальтер Штайнмаєр⁣, але в канцелярії розповіли, що він не отримував такого прохання, тому уряд вибрав варіант з депортацією.

Красіков був депортований за рішенням імміграційної служби міста Нижній Баварії, де він відбував термін. Федеральний генпрокурор висловився проти звільнення громадянина РФ, але Мін'юст ФРН вплинув на підсумкове рішення[41].

Зв'язок із ФСБ

[ред. | ред. код]

Зі спільного розслідування «The Insider», «Bellingcat» і «Der Spiegel» випливає, що Красіков служив у спецназі ФСБ «Вимпел» і разом з двома напарниками по спецпідрозділу брав участь як мінімум у двох вбивствах на замовлення в Росії [15][42][43].

2 серпня 2024 року Кремль визнав службу Красікова у ФСБ Росії. Як повідомив Дмитро Пєсков, Красіков служив у підрозділі «Альфа» з охоронцями Путіна[44].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Czech National Authority Database
  2. ↑ Сокол Путина. Убийца чеченца в Германии связан с российскими спецслужбами. The Insider (рос.). 30 серпня 2019. Процитовано 11 лютого 2024.
  3. ↑ Россия обменяла политзаключенных на шпионов. Среди освобожденных: Кара-Мурза, Гершкович, Яшин, Курмашева, Скочиленко, Чанышева и другие. The Insider (рос.). Процитовано 1 серпня 2024.
  4. ↑ а б Киллер на велосипеде. Убийцей чеченца в Берлине оказался рецидивист Вадим Красиков, и его покрывает государство. The Insider (рос.). 3 грудня 2019. Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 11 лютого 2024.
  5. ↑ а б в Inside the Secret Negotiations to Free Evan Gershkovich.
  6. ↑ Украинец против России: внезапные откровения на суде по делу об убийстве чеченца в Берлине Архівна копія на сайті Wayback Machine. // Дойче Велле, 27.10.2021.
  7. ↑ Кто такой Вадим Красиков, отбывающий пожизненное за убийство чеченца в Германии, о котором все говорят после интервью Путина Карлсону. Новая газета (рос.). 26 лютого 2024. Архів оригіналу за 28 лютого 2024. Процитовано 28 лютого 2024.
  8. ↑ Алексея Навального, как утверждают его соратники, планировали обменять на Вадима Красикова. Что известно об этом человеке?. Meduza (рос.). 27 лютого 2024. Архів оригіналу за 27 лютого 2024. Процитовано 28 лютого 2024. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |accessyear= (можливо, |access-date=?) (довідка)
  9. ↑ Названо настоящее имя задержанного за убийство чеченского полевого командира в Берлине. Подозреваемого разыскивали за похожее убийство в Москве. Meduza (рос.). 3 грудня 2019. Архів оригіналу за 28 лютого 2024. Процитовано 28 лютого 2024.
  10. ↑ Michael Weiss (27 вересня 2019). A Murder in Berlin: The Untold Story of a Chechen 'Jihadist' Turned Secret Agent. The Daily Beast. Архів оригіналу за 16 грудня 2021. Процитовано 12 грудня 2019.
  11. ↑ Свидетели о задержании убийцы чеченца в Берлине: «Это было как в кино» Архівна копія на сайті Wayback Machine. // Deutsche Welle, 24.11.2020.
  12. ↑ а б Фото киллера, слова Путина и другие детали: как судили убийцу Хангошвили Архівовано грудень 17, 2021 на сайті Wayback Machine. // Дойче Велле, 15.12.2021.
  13. ↑ В Берлине начался суд по делу об убийстве чеченца Хангошвили Архівовано грудень 17, 2021 на сайті Wayback Machine. // Дойче Велле, 7.10.2020.
  14. ↑ «Он усмехался, он смеялся». В Берлине начался суд над подозреваемым в убийстве Хангошвили[недоступне посилання] // RTVI, 7.10.2020.
  15. ↑ а б «Из патриотических соображений ликвидировал». BBC News Русская служба (рос.). 9 лютого 2024. Архів оригіналу за 12 лютого 2024. Процитовано 12 лютого 2024. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |accessyear= (можливо, |access-date=?) (довідка)
  16. ↑ Москва просит обменять осуждённого за убийство в Берлине россиянина. Радио Свобода (рос.). 29 липня 2022. Архів оригіналу за 13 лютого 2024. Процитовано 13 лютого 2024.
  17. ↑ CNN: Россия предлагала обменять заключённых американцев на Вадима Красикова, осуждённого за убийство чеченского полевого командира в Берлине. Meduza (рос.). Архів оригіналу за 13 лютого 2024. Процитовано 13 лютого 2024.
  18. ↑ Inside the Prisoner Swap That Freed Brittney Griner Архівовано грудень 10, 2022 на сайті Wayback Machine., The New York Times, Dec. 9, 2022
  19. ↑ Россия предложила обменять американца Уилана на задержанного в Германии шпиона. Русская служба The Moscow Times. Архів оригіналу за 10 грудня 2022. Процитовано 10 грудня 2022.
  20. ↑ Paul Whelan: Russia demanded a spy held in Germany be freed in exchange for the American. CNN Politics. Архів оригіналу за 10 грудня 2022. Процитовано 10 грудня 2022.
  21. ↑ [[|Панчевски, Боян]]. Putin Wants His Hit Man Back : [арх. 30 квітня 2024] : [англ.] / [[|Панчевски, Боян]], [[|Куллисон, Алан]]. — The Wall Street Journal. — 2023. — 10 September.
  22. ↑ Ольга Просвирова (9 лютого 2024). Путин и Карлсон: об Украине, договоренностях и истории. BBC Russian. Архів оригіналу за 9 лютого 2024. Процитовано 9 лютого 2024.
  23. ↑ «У нас ток-шоу или серьезный разговор?» 20 фейков из интервью Такера Карлсона с Владимиром Путиным. The Insider (рос.). 10 лютого 2024. Архів оригіналу за 11 лютого 2024. Процитовано 11 лютого 2024.
  24. ↑ moscowtimes.io/2024/02/18/obmen-navalnogo-obsuzhdalsya-mezhdu-rossiei-germaniei-i-ssha-a121991 Bild: Росія обговорювала з Німеччиною і США обмін Навального (рос.). 18 лютого 2024. archive.org/web/20240218181701/https://www.moscowtimes.io/2024/02/18/obmen-navalnogo-obsuzhdalsya-mezhdu-rossiei-germaniei-i-ssha-a121991 Архів оригіналу за 18 лютого 2024. Процитовано 18 лютого 2024. {{cite web}}: |first= з пропущеним |last= (довідка)
  25. ↑ США, Росія і Німеччина обговорювали обмін Олексія Навального перед його смертю: "повинен був ось-ось вийти на свободу" - Bild. Нова газета. Балтия (рос.). 18 лютого 2024. Архів оригіналу за 18 лютого 2024. Процитовано 18 лютого 2024.
  26. ↑ Times (10 вересня 2023). ru/2023/09/10/wsj-rossiya-rassmatrivaet-obmen-killera-vadima-krasikova-naamerikanskogo-zhurnalista-evana-gershkovicha-a106394 WSJ: Росія розглядає обмін кілера Вадима Красікова на американського журналіста Евана Гершковича. Російська служба The Moscow Times (рос.). archive.org/web/20240213124243/https://www.moscowtimes.ru/2023/09/10/wsj-rossiya-rassmatrivaet-obmen-killera-vadima-krasikova-naamerikanskogo-zhurnalista-evana-gershkovicha-a106394 Архів оригіналу за 13 лютого 2024. Процитовано 13 лютого 2024.
  27. ↑ svoboda.org/a/wsj-pri-obsuzhdenii-spiskov-na-obmen-zvuchit-i-imya-navaljnogo/32586467.html WSJ: при обговоренні списків на обмін звучить і ім'я Навального. Радіо Свобода (рос.). 10 вересня 2023. archive.org/web/20240213124243/https://www.svoboda.org/a/wsj-pri-obsuzhdenii-spiskov-na-obmen-zvuchit-i-imya-navaljnogo/32586467.html Архів оригіналу за 13 лютого 2024. Процитовано 13 лютого 2024.
  28. ↑ dw.com/ru/wsj-navalnogo-mogut-vklucit-v-obmen-na-ubijcu-hangosvili/a-66773615 WSJ: Навального можуть включити в обмін на вбивцю Хангошвілі. DW (рос.). 10 вересня 2023. Архів оригіналу за 13 лютого 2024. Процитовано 13 лютого 2024.
  29. ↑ [[|]]. Ein gefährliches Geschäft mit Putin : [[https: //web. archive.org/web/20240423095424/https://www.faz. net/aktuell/politik/ausland/gefangenenaustausch-von-nawalny-gefaehrliches-geschaeft-mit-putin-19546678.html арх.] 23 квітня 2024] : [нім.] // Frankfurter Allgemeine Zeitung : газета. — 2024. — 26 Februar.Сторінка Шаблон:Кольорове посилання/styles. css не має контенту.[[|Шмідт, Фрідріх]]. Ein gefährliches Geschäft mit Putin : [html арх. 23 квітня 2024] : [нім.]. — Frankfurter Allgemeine Zeitung. — 2024. — 26 Februar.
  30. ↑ [[|]]. Navalny Was Part of Discussions on a Prisoner Exchange : [[https: //web. archive.org/web/20240404083401/https://www.nytimes.com/2024/02/26/world/europe/navalny-prisoner-exchange-us-russia.html арх.] 4 квітня 2024] : [англ.] / [[|]], [[|Шер, Майкл]]. — The New York Times. — 2024. — 26 February.Сторінка Шаблон:Кольорове посилання/styles. css не має контенту.[[|]]. Navalny Was Part of Discussions on a Prisoner Exchange : [[https: //web. archive.org/web/20240404083401/https://www.nytimes.com/2024/02/26/world/europe/navalny-prisoner-exchange-us-russia. html арх.] 4 квітня 2024] : [англ.] / [[|]], [[|]]. — The New York Times. — 2024. — 26 February.
  31. ↑ Germany cools on Russian prisoner swap after Alexei Navalny's death : [com/content/06efe8de-ea35-4173-963d-d1e2988d7469 арх. 8 березня 2024] : [англ.]. — Financial Times. — 2024. — 26 February.Сторінка Шаблон:Цветная ссылка/styles. css не має контенту.Germany cools on Russian prisoner swap after Alexei Navalny's death : [org/web/20240308111614/https://www.ft. com/content/06efe8de-ea35-4173-963d-d1e2988d7469 арх. 8 березня 2024] : [англ.]. — Financial Times. — 2024. — 26 February.
  32. ↑ {[[|]]. Навальний, можливо, перебував за кілька днів від звільнення при обміні в'язнями перед смертю, говорить помічник : [[https: //web. archive.org/web/20240325015832/https://edition.cnn.com/2024/02/26/europe/navalny-prisoner-swap-putin-russia-intl/index. html арх.] 25 березня 2024] : [англ.] / [[|]], [[|Шукла, Себастьян]]. — CNN. — 2024. — 26 February.Сторінка Шаблон:Кольорове посилання/styles. css не має контенту.[[|]]. Навальний, можливо, перебував за кілька днів до звільнення під час обміну ув'язненими перед смертю, каже помічник : [[https: //web. archive.org/web/20240325015832/https://edition.cnn.com/2024/02/26/europe/navalny-prisoner-swap-putin-russia-intl/index.html арх.] 25 березня 2024] : [англ.] / [[|]], [[|Шукла, Себастьян]]. — CNN. — 2024. — 26 February.
  33. ↑ Пєвчих: Навального вбили, щоб зірвати його обмін на вбивцю Хангошвілі. Радіо Свобода. 26 лютого 2024. html Архів оригіналу за 2 березня 2024. Процитовано 27 лютого 2024.
  34. ↑ [[|]]. Navalny was close to being freed in prisoner swap between Russia and West - ally : [[https: //web. archive.org/web/20240327171059/https://www.reuters.com/world/europe/navalny-was-close-being-freed-prisoner-swap-says-ally-2024-02-26/ арх.] 27 березня 2024] : [англ.] / [[|]], [[|Лебєдєв, Філіп]]. — Рейтер. — 2024. — 26 February.Сторінка Шаблон:Кольорове посилання/styles. css не має контенту.[[|]]. Navalny was close to being freed in prisoner swap between Russia and West - ally : [[https: //web. archive.org/web/20240327171059/https://www.reuters.com/world/europe/navalny-was-close-being-freed-prisoner-swap-says-ally-2024-02-26/ арх.] 27 березня 2024] : [англ.] / [[|]], [[|]]. — Рейтер. — 2024. — 26 February.
  35. ↑ {[[|]]. No Navalny prisoner swap was offered to Russia, Western officials say : [[https: //web. archive.org/web/20240228004945/https://www.politico.com/news/2024/02/26/no-offer-navany-prisoner-swap-00143328 арх.] 28 лютого 2024] : [англ.]. — Politico. — 2024. — 26 February.Сторінка Шаблон:Кольорове посилання/styles. css не має контенту.[[|]]. Росії не пропонували обміну в'язнями Навального, кажуть західні чиновники : [арх. 28 лютого 2024] : [англ.]. — Politico. — 2024. — 26 February.}
  36. ↑ [[|]]. Putin says he agreed to idea of swapping Alexei Navalny for prisoners held in the West : [[https: //web. archive.org/web/20240506002316/https://www.nbcnews.com/news/world/putin-navalny-was-part-prisoner-swap-rcna143802 арх.] 6 травня 2024] : [англ.] / [[|]], [[|Лебєдєва, Наташа]]. — NBC. — 2024. — 17 March.Сторінка Шаблон:Кольорове посилання/styles. css не має контенту.[[|]]. Путін каже, що погодився на ідею обміну Олексія Навального на ув'язнених, яких тримають на Заході : [[https: //web. archive.org/web/20240506002316/https://www.nbcnews. com/news/world/putin-navalny-was-part-prisoner-swap-rcna143802 арх.] 6 травня 2024] : [англ.] / [[|]], [[|Лебедєва, Наташа]]. — NBC. — 2024. — 17 March.
  37. ↑ {Путін говорив лише про ідею про обмін Навального, заявив Пєсков : [[https: //web. archive.org/web/20240415201212/https://ria.ru/20240318/putin-1933985233.html арх.] 15 квітня 2024] : [рос.]. — РИА Новости. — 2024. — 18 марта.Сторінка Шаблон:Цветная ссылка/styles. css не має контенту.Путін говорив лише про ідею про обмін Навального, заявив Пєсков : [арх. 15 квітня 2024] : [рос.]. — РИА Новости. — 2024. — 18 марта.
  38. ↑ Путин лично встретил Красикова и других экс-заключенных. DW (рос.). 01.08.2024. Процитовано 2 серпня 2024.
  39. ↑ Обмен. Главное Путин вернул себе Красикова — сотрудника ФСБ, сидевшего за заказное убийство (и других преступников). За это он передал Западу 16 политзаключенных. Meduza (рос.). Процитовано 2 серпня 2024.
  40. ↑ Ivan Nechepurenko, Valerie Hopkins, Alina Lobzina (1 серпня 2024). Who Was Freed in the Prisoner Swap Between Russia and the West? (англ.). New York Times. Процитовано 2 серпня 2024.
  41. ↑ Власти Германии не помиловали обменянного Красикова
  42. ↑ Путин готов обменять Гершковича на предполагаемого офицера ФСБ Красикова. Radio Free Europe / Radio Liberty (рос.). 9 лютого 2024. Архів оригіналу за 13 лютого 2024. Процитовано 13 лютого 2024.
  43. ↑ Киллер на велосипеде — II. The Insider (рос.). 6 грудня 2019. Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 11 лютого 2024. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |accessyear= (можливо, |access-date=?) (довідка)
  44. ↑ Красиков и еще несколько человек, осужденных на Западе за шпионаж и киберпреступления, вернулись в РФ в рамках масштабного обмена заключенными с Западом. «Газета.Ru» изучила их биографии.tml Кремль признал службу Вадима Красикова в ФСБ. Эхо Кавказа (рос.). 2 серпня 2024. Процитовано 2 серпня 2024.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Красіков_Вадим_Миколайович