Криничеватівська волость

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Криничеватівська волость
Центр Криничувате (Кринички)
Площа 11 165 (122 км²) (1886)
Населення 4363 осіб (1886)
Густота 35.8 осіб / км²
Наступники Криничанський район

Криничеватівська волость — адміністративно-територіальна одиниця Катеринославського повіту Катеринославської губернії.

Станом на 1886 рік складалася з 2 поселень, об'єднаних в сільську громаду. Населення — 4363 особи (2198 чоловічої статі та 21650 — жіночої), 655 дворових господарств [1].

Земля волості
Площа, десятин У тому числі орної, десятин
Сільських громад 11097 7880
Іншої власності 68 30
Загалом 11165 7910

Найбільше поселення волості:

  • Криничувате (Кринички) — село при річці Мокра Сура за 90 верст від повітового міста, 4357 осіб, 654 двори, православна церква, школа, земська лікарня, 3 лавки, 3 ярмарки на рік.

Джерела[ред.ред. код]

  • Екатеринославская губернія съ Таганрогскимъ градоначальствомъ. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ И Вильсономъ. 1859. — IV + 452 с. (рос. дореф.)
  • Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  • рос. дореф. Списокъ населенныхъ мѣстъ Екатеринославскаго уѣзда Екатеринославской губерніи съ приложеніемъ карты. Изданіе Екатеринославской Губерной Земской Управы. Екатеринославъ. Типографія Губернскаго земства. 1911

Примітки[ред.ред. код]

  1. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)