Волоське (Дніпровський район)
| село Волоське | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Дніпропетровська область | ||||
| Район | Дніпровський район | ||||
| Громада | Новоолександрівська сільська громада | ||||
| Основні дані | |||||
| Населення | 1 362 | ||||
| Поштовий індекс | 52043 | ||||
| Телефонний код | +380 56 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 48°18′17″ пн. ш. 35°08′21″ сх. д.H G O | ||||
| Середня висота над рівнем моря |
92 м | ||||
| Водойми | р. Дніпро, Мокра Сура | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 52043, с. Волоське, вул. Центральна, 18 | ||||
| Сільський голова | Малаканов Віктор Борисович | ||||
| Карта | |||||
  Волоське | |||||
 Волоське | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
Воло́ське (Волошське) — село в Україні, у Новоолександрівській сільській територіальній громаді Дніпровського району Дніпропетровської області. Населення за переписом 2001 року становило 1362 особи.
Географія[ред. | ред. код]
Село Волоське розміщене на правому березі річки Дніпро в місці впадання в нього річки Мокра Сура, вище за течією на протилежному березі річки Мокра Сура розташоване село Дніпрове, нижче за течією на відстані 2 км наявне село Майорка, на протилежному березі — село Перше Травня. Біля с. Волоське, між порогами Сурським і Лоханським знаходиться скеляста гряда, яка відома у місцевих жителів під назвою «Стрільча Скеля».
Назва і історія[ред. | ред. код]
Село засноване 1769 року як цивільне поселення Запоріжжя.
Давнє козацьке селище Волошське входило до складу Кодацької паланки.
Назва села походить від полонених волохів, захоплених запорізькими козаками у часи російсько-турецької війни під Очаковом (1770): «Волохи запорозькою партією у границях Оттоманської імперії минулого 1770 року полонені з-під Очакова при тому ж містечку багаточисельно поселені там, де річка Сура впадає у Дніпро».[1]
Волохи прийшли зі своїм «духовним отцем й керівником» Ісаком Бицем й спочатку належали «за своїми духовними потребами» до Старокодацького церковного приходу. Згодом волошани збудували у себе дерев'яну церкву у 1780 році й одійшли од церкви Старого Кодаку.
Згідно з даними офіційної ревізії 1776 p., у Волоському були 221 двір та 23 бездвірні хати, а саме тільки доросле населення становило 1264 душі (650 чоловіків і 614 жінок).[2]
На 1859 рік Волошське було державним селом. Тут було 470 подвір'їв, 1 православна церква, завод і мешкало 3151 особа.[3]
Станом на 1886 рік у селі, центрі Волоської волості Катеринославського повіту Катеринославської губернії, мешкало 3600 осіб, налічувалось 650 дворових господарств, існували православна церква, школа, 3 лавки, відбувалось 2 ярмарки на рік[4].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 4912 осіб (2473 чоловічої статі та 2439 — жіночої), з яких 4865 — православної віри[5].
1989 року за переписом тут проживало приблизно 1500 осіб.
До 2005 року існував річковий причал.
Уздовж правого берега річки Сури і до самої Стрільчої скелі простяглось село Волоське, де живуть колишні
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1495 осіб, з яких 674 чоловіки та 821 жінка.[6]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1356 осіб.[7]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[8]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 92,29 % |
| російська | 6,53 % |
| вірменська | 0,44 % |
| молдовська | 0,37 % |
| інші | 0,37 % |
Археологія[ред. | ред. код]
Село має дуже давню історію. Люди селилися тут з часів давньої кам'яної доби. Біля Волоського багато пам'яток археології, включаючи поселення, могильники та могили.
Економіка[ред. | ред. код]
- ТОВ «Стіл-Агро».
- База відпочинку «Барракуда».
- ФГ «Малик».
Об'єкти соціальної сфери[ред. | ред. код]
- Школа.
- Дитячий садок.
- Фельдшерсько-акушерський пункт.
- Будинок культури.
- Клуб.
- Храм святого архистратига Михаїла Дніпропетровської єпархії Російської Православної Церкви в Україні
- Дитячий будинок сімейного типу.
- Дніпропетровська обласна благодійна організація «Сяйво веселки».
Пам'ятки[ред. | ред. код]
- Музей української старовини
- Навпроти села були Дніпрові пороги — Сурський та Лоханський. Сучасне село є південним передмістям міста Дніпро.
- Поблизу села є геологічна пам'ятка природи місцевого значення Гранітні скелі.
- Катеринівська миля: у 1787 році російська імператриця Катерина II вирішила сама оглянути землі, придбані в результаті російсько-турецьких воєн. В Україні, по якій вона подорожувала з величезною помпою, її шлях був відзначений пам'ятними знаками, т. зв. катеринівськими милями, які збереглися в різних регіонах країни. Їх можна бачити у Преображенського собору в Дніпропетровську, у Ханського палацу в Бахчисараї, у дворі краєзнавчого музею в Старому Криму тощо. У села Волоське серед кукурудзяного поля збереглася, мабуть, сама справжня, не прикрашена і не реставрована Катеринівська миля. Вона складена з пошарпаних часом вапнякових блоків і дбайливо оберігається місцевими жителями.
- Пам'ятник «волоському горіху» відкритий восени 2017 року недалеко від офісу старости села.
- Раніше у селі існувала Волоська вишивка. Зразки представлені у Музеї української старовини. У селі вже так ніхто на жаль не вишиває. Як виявилося, вона така складна, що її важко відтворити.
Цікаві факти[ред. | ред. код]
У Волоському збереглися традиції молдавської та румунської кухонь, тут полюбляють кислі супи, голубці з квашеною капустою, різноманітну випічку.
«Варзарі – це такий пиріг з гарбузом, у нас кажуть – з кабаком. Вертута – прісне тісто типу листкового скручується в рулет і – в сковорідку, цукром посипається, випікається. Діда також варимо. Дід – це така каша з кукурудзяної крупи. Плацинди (плачинди) – із сиром, з картоплею, з капустою.[9]
Відомі особи[ред. | ред. код]
У селі народилися:
- Магро Петро Іванович (1918—2010) — український художник.
- Молдаван Григорій Михайлович (1930—2018) — український скульптор.
Оксана Баюл — перша олімпійська чемпіонка незалежної України, яка наразі живе у США, також має коріння в цих краях.[9]
Галерея[ред. | ред. код]
-
Храм святого архістратига Михайла -
Артоб'ект "Я кохаю Волоське" -
Меморіальний комплекс захисникам Вітчизни -
Офіс старости -
Пам'ятник волоському горіху -
Каплиця святого Миколая -
Братська могила часів Другої світової війни -
Середня загальноосвітня школа, заснована в 1936 році -
Австро-угорський кам'яний хрест на козацькому цвинтарі -
Волоська катеринівська миля
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Яворницький, Дмитро. Дніпрові пороги. Дніпропетровськ.
- ↑ Andreevich), Myt︠s︡yk, I︠U︡. A. (I︠U︡riĭ; Leonid., Dobri︠ansʹkyĭ, (2008). Chui︠u︡ vash holos : rodovody nadporizʹkykh sil Volosʹkoho i Maĭorky Dnipropetrovsʹkoï oblasti. Kyïv: [publisher not identified]. ISBN 9789669645838. OCLC 262618321.
- ↑ Списки населенныхъ мѣстъ Российской империи, составленные и издаваемые Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства внутренних дѣлъ (По свѣдѣніям 1859 года). Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Т. VIII. Екатеринославская губернія с Таганрогскимъ градоначальствомъ. СанктПетербургъ. 1863. — V + 152 с., 1863. (рос. дореф.)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-59. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Дніпропетровська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення, Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Дніпропетровська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Дніпропетровська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
- ↑ а б «Варзарі», «плацинди», «дід». Як волохи, що живуть в Україні, бережуть свою історію й традиції?. Архів оригіналу за 15 лютого 2022. Процитовано 15 лютого 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Яворницький Д. І. Дніпрові пороги: Альбом фотогр. з географічно-історич. нарисом — Харків: Перша друкарня держ. видавництва України, 1928. — 76с., 69 іл.
- Історія Надпоріжжя — Придніпров'я (від перших людей до XVII ст.) [Архівовано 27 вересня 2007 у Wayback Machine.]
Посилання[ред. | ред. код]
- Волоське дивує [Архівовано 3 квітня 2022 у Wayback Machine.] - туристичний сайт Волоського
- Погода в селі Волоське [Архівовано 20 грудня 2011 у Wayback Machine.]
- «Якщо в селі немає води і все завалено сміттям, то навіщо тоді церква?» Як священник зробив вимираюче село успішним. https://thebabel.com.ua/. theБабель. 2 жовтня 2019. Архів оригіналу за 5 жовтня 2019. Процитовано 5 жовтня 2019.
| ||||||||
| ||||||||||||||||
| ||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||
