Волоське (Дніпровський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Волоське
Країна Україна Україна
Область Дніпропетровська область
Район/міськрада Дніпровський район
Громада Новоолександрівська сільська громада
Код КОАТУУ 1221481501
Основні дані
Населення 1 362
Поштовий індекс 52043
Телефонний код +380 56
Географічні дані
Географічні координати 48°18′17″ пн. ш. 35°08′21″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
92 м
Водойми р. Дніпро, Мокра Сура
Місцева влада
Адреса ради 52043, с. Волоське, вул. Центральна, 18; тел. 711-33-23
Сільський голова Малаканов Віктор Борисович
Карта
Волоське. Карта розташування: Україна
Волоське
Волоське
Волоське. Карта розташування: Дніпропетровська область
Волоське
Волоське

Воло́ське (Волошське) — село в Україні, в Новоолександрівській сільській територіальній громаді Дніпровського району Дніпропетровської області. Населення за переписом 2001 року становило 1362 особи.

Географічне розташування[ред. | ред. код]

Село Волоське розміщене на правому березі річки Дніпро в місці впадання в нього річки Мокра Сура, вище за течією на протилежному березі річки Мокра Сура розташоване село Дніпрове, нижче за течією на відстані 2 км наявне село Майорка, на протилежному березі — село Перше Травня.

Назва і історія[ред. | ред. код]

Село засноване 1769 року як цивільне поселення Запоріжжя.

Давнє козацьке селище Волошське входило до складу Кодацької паланки.

Назва села походить від полонених волохів, захоплених запорізькими козаками у часи російсько-турецької війни під Очаковом (1770): «Волохи запорозькою партією у границях Оттоманської імперії минулого 1770 року полонені з під Очакова при тому ж містечку багаточисельно поселені там, де річка Сура впадає у Дніпро».[1]

Волохи прийшли зі своїм «духовним отцем й керівником» Ісаком Бицем й спочатку належали «за своїми духовними потребами» до Старокодацького церковного приходу. Згодом волошани збудували у себе дерев'яну церкву у 1780 році й одійшли од церкви Старого Кодаку.

Згідно з даними офіційної ревізії 1776 p., у Волоському були 221 двір та 23 бездвірні хати, а саме тільки доросле населення становило 1264 душі (650 чоловіків і 614 жінок).[2]

На 1859 рік Волошське було державним селом. Тут було 470 подвір'їв, 1 православна церква, завод і мешкало 3151 особа.[3]

Станом на 1886 рік у селі, центрі Волоської волості Катеринославського повіту Катеринославської губернії, мешкало 3600 осіб, налічувалось 650 дворових господарств, існували православна церква, школа, 3 лавки, відбувалось 2 ярмарки на рік[4].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 4912 осіб (2473 чоловічої статі та 2439 — жіночої), з яких 4865 — православної віри[5].

1989 року за переписом тут проживало приблизно 1500 осіб.

До 2005 року існував річковий причал.

Уздовж правого берега річки Сури і до самої Стрільчої скелі простяглось село Волоське, де живуть колишні

Археологія[ред. | ред. код]

Село має дуже давню історію. Люди селилися тут з часів давньої кам'яної доби. Біля Волоського багато пам'яток археології, включаючи поселення, могильники та могили.

Економіка[ред. | ред. код]

  • ТОВ «Стіл-Агро».
  • База відпочинку «Барракуда».
  • ФГ «Малик».

Об'єкти соціальної сфери[ред. | ред. код]

  • Школа.
  • Дитячий садок.
  • Фельдшерсько-акушерський пункт.
  • Будинок культури.
  • Клуб.
  • Храм святого архистратига Михаїла Дніпропетровської єпархії Української Православної Церкви
  • Дитячий будинок сімейного типу.
  • Дніпропетровська обласна благодійна організація «Сяйво веселки».

Пам'ятки[ред. | ред. код]

  • Музей української старовини
  • Навпроти села були Дніпрові пороги — Сурський та Лоханський. Сучасне село є південним передмістям міста Дніпро.
  • Поблизу села є геологічна пам'ятка природи місцевого значення Гранітні скелі.
  • Катеринівська миля: у 1787 році російська імператриця Катерина II вирішила сама оглянути землі, придбані в результаті російсько-турецьких воєн. В Україні, по якій вона подорожувала з величезною помпою, її шлях був відзначений пам'ятними знаками, т. зв. катеринівськими милями, які збереглися в різних регіонах країни. Їх можна бачити у Преображенського собору в Дніпропетровську, у Ханського палацу в Бахчисараї, у дворі краєзнавчого музею в Старому Криму тощо. У села Волоське серед кукурудзяного поля збереглася, мабуть, сама справжня, не прикрашена і не реставрована Катеринівська миля. Вона складена з пошарпаних часом вапнякових блоків і дбайливо оберігається місцевими жителями.

Відомі особи[ред. | ред. код]

У селі народився український художник — Петро Магро.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Яворницький, Дмитро. Дніпрові пороги. Дніпропетровськ. 
  2. Andreevich), Myt︠s︡yk, I︠U︡. A. (I︠U︡riĭ; Leonid., Dobri︠ansʹkyĭ, (2008). Chui︠u︡ vash holos : rodovody nadporizʹkykh sil Volosʹkoho i Maĭorky Dnipropetrovsʹkoï oblasti. Kyïv: [publisher not identified]. ISBN 9789669645838. OCLC 262618321. 
  3. Списки населенных мест Российской империи, составленные и издаваемые Центральным статистическим комитетом Министерства внутренних дел (По сведениям 1859 года). 42 выпуска - Санкт-Петербург.: издание Центрального статистического комитета Министерства внутренних дел, 1861-1885.
  4. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  5. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-59)