Верхня Хортиця
| Верхня Хортиця Запоріжжя | ||||
| Загальна інформація | ||||
|---|---|---|---|---|
| 47°51′41″ пн. ш. 35°00′41″ сх. д. / 47.8615194° пн. ш. 35.0116250° сх. д.Координати: 47°51′41″ пн. ш. 35°00′41″ сх. д. / 47.8615194° пн. ш. 35.0116250° сх. д. | ||||
| Країна |
 Україна | |||
| Район | Дніпровський | |||
| Засновано | 1790 | |||
| Телефонний код | 61 | |||
| Головні вулиці | Істоміна, Зачинєва, Героїв 37-го батальйону, Лікарняна, Розенталь | |||
| Заклади освіти та культури |
Загально-освітня середня школа № 81 | |||
| Транспорт | ||||
| Залізнична інфраструктура | Канцерівка | |||
| Автобус | 45, 47, 66, 75, 76, 92 | |||
| Тролейбус | 8 | |||
| Зовнішні посилання: | ||||
| У проекті OpenStreetMap | ||||
| Карта | ||||
  Верхня Хортиця Верхня Хортиця (Україна) | ||||
Верхня Хортиця — історична місцевість у правобережному районі сучасного Запоріжжя, колишня німецька колонія. У 1969 році смт Верхня Хортиця[1] включена в смугу м. Запоріжжя.[2]
Лежить над річкою Верхня Хортиця, або Вища (Верхня) Хортиця, що впадає у Річище у районі Вирви.
Вища Хортиця — варіант української назви, схоже словотворення місцевим стилем, як сусідня Вищетарасівка. Але більш розповсюджена в місті назва — Верхня Хортиця.
Історія[ред. | ред. код]
Заснована як менонітська колонія 1790 року за Григорія Потьомкіна. На південь від колонії Хортиця вздовж річки Канцурівка існувала німецька колонія Розенталь, або Канцурівка, назва якої зберіглася у назві залізничної станції[3].
Було центром Хортицької волості Катеринославського повіту.
Станом на 1886 рік тут було 977 мешканців, 102 двори, молитовний будинок, 2 школи, арештантське подвір'я, 9 лавок, 2 машинні фабрики, ливарний завод, машинний завод, фарбовий завод, колісний завод, пивоварний завод, цегляний завод, готель. За 3 версти — лісова пристань, за 15 верст — цегельний завод[4].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2046 осіб (1053 чоловічої статі та 993 — жіночої), з яких 663 — православної віри, 1134 — протестантської[5].
На початку XX століття тут створена перша в Україні і у Російській імперії спілка захисників природи.
Незважаючи на свою назву, селище це розташоване зовсім не на острові Хортиця, а не Правом березі річки Дніпро у однойменній річки. Саме Верхня Хортиця стала першим населеним пунктом німців-менонітів в Придніпровських степах, а потім впродовж півтора століття вважалося центром їх суспільного життя. Саме німецькі колонії адже були зовсім невеликими — по парі сотень людей, як тільки ця цифри збільшувалася, частина людей йшла і засновувала нове поселення де-небудь поблизу. А тому Верхня Хортиця з її майже тисячею чоловік населення виглядала практично мегаполісом. Тут були дві школи, дев'ять магазинів, сталеливарний завод, машинний завод, фарбувальна фабрика, колісний завод, гончарна майстерня, готель і навіть в'язниця. Тут же організували і педагогічний інститут, в якому готували вчителів для німецьких шкіл регіону. Більшість збережених до наших днів німецьких «пам'яток» розташовані досить скупчено, в центрі селища, яке, до речі, в 1970-х роках увійшло до складу Запоріжжя[6].
Під час Німецько-радянської війни селище деякий час було центром Хортицького ґебіту.
Збереглися історичні будівлі: школа № 81 — колишній вчительський інститут менонітів, чоловіча гімназія та старовинне кладовище.
У північній частині Верхньої Хортиці по вулиці Героїв 37-го батальйону розташований найдавніший у регіоні Запорозький 700-річний дуб.
Уродженцем Верхньої Хортиці є Липський Микола Костянтинович — керівник оркестру та композитор, заслужений працівник культури.
Уродженці[ред. | ред. код]
- Воїнов Михайло Львович (1904 — 1970) — лейтенант Червоної Армії, учасник Другої світової війни, Герой Радянського Союзу
Посилання[ред. | ред. код]
- Верхня Хортиця. Дорогами менонітів
- Верхня Хортиця — Територія Бабурка (фоторепортаж)
- Замок Вальмана з висоти пташиного польоту (фото)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 196.
- ↑ Відомості Верховної Ради Української PCP. — 1969 — № 22 — с. 203.
- ↑ Верхня Хортиця. Тут мешкали меноніти
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- ↑ рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-62)
- ↑ Верхня Хортиця — столиця українських німців-менонітів
| |||||
| ||||||||||||||||
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
