Верхня Хортиця
| Верхня Хортиця Запоріжжя | ||||
 Запорізька гімназія № 81 — колишній вчительський інститут менонітів | ||||
| Загальна інформація | ||||
|---|---|---|---|---|
| 47°51′41″ пн. ш. 35°00′41″ сх. д. / 47.8615194° пн. ш. 35.0116250° сх. д.Координати: 47°51′41″ пн. ш. 35°00′41″ сх. д. / 47.8615194° пн. ш. 35.0116250° сх. д. | ||||
| Країна |
 Україна | |||
| Адмінодиниця | Дніпровський район | |||
| Засновано | 1790 | |||
| Телефонний код | 61 | |||
| Головні вулиці | Істоміна, Зачинєва, Героїв 37-го батальйону, Лікарняна, Розенталь | |||
| Заклади освіти та культури |
Загально-освітня середня школа № 81 | |||
| Транспорт | ||||
| Залізнична інфраструктура | Канцерівка | |||
| Автобус | 45, 47, 49, 66, 75, 76, 92 | |||
| Тролейбус | 2, 8 | |||
| Карта | ||||
| ||||
Верхня Хортиця — історична місцевість у правобережному районі сучасного Запоріжжя, колишня німецька колонія. У 1969 році смт Верхня Хортиця[1] приєднана до складу м. Запоріжжя[2]. Межує з Осипенківським мікрорайоном і знаходиться над річкою Верхня Хортиця, або Вища (Верхня) Хортиця, що впадає у річище у районі Вирви.
Назва[ред. | ред. код]
Вища Хортиця — варіант української назви, схоже словотворення місцевим стилем, як сусідня Вищетарасівка, проте більш розповсюджена в місті назва — Верхня Хортиця[3].
Про походження назви Хортиця історики сперечаються й понині. Одні фахівці вважають, що у назві захований іранський географічний термін хор — невелика річка, висохле русло, а інші гадають, що назва походить від Бога сонцю Хорсу, якому поклонялися слов'яни. Існує також версія, що назва походить від слова орта, яке означає що «знаходиться посередині», а Хортиця якраз знаходиться посеред Дніпра.
А ось назви саме Верхньої та Нижньої Хортиці, мабуть, дали річки, за твердження істориків. Навпроти острова Хортиця є три правобережні річки: Верхня, Середня та Нижня. І в одній із записок від 1594 року вказано: «три річки, всі звуться Хортиця, і назву це вони передали обом островам».Якщо вірити цій версії, то селище Верхня Хортиця отримало назву на честь однойменної річки.
Історія[ред. | ред. код]
Заснована як менонітська колонія у 1790 році за наказом Григорія Потьомкіна. На південь від менонітської колонії Хортиця вздовж річки Канцурівка існувала німецька колонія Розенталь, або Канцурівка, назва якої збереглася у назві залізничної станції[4].
Раніше було адміністративним центром Хортицької волості Катеринославського повіту.
Станом на 1886 рік у Верхній Хортиці налічувалось 977 мешканців, 102 домогосподарств, молитовний будинок, 2 школи, арештантське подвір'я, 9 лавок, 2 машинні фабрики, ливарний завод, машинний завод, фарбовий завод, колісний завод, пивоварний завод, цегляний завод, готель. За 3 версти — лісова пристань, за 15 верст — цегельний завод[5].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2046 осіб (1053 чоловічої статі та 993 — жіночої), з яких 663 — православної віри, 1134 — протестантської[6].
На початку XX століття тут створена перша в Україні і у Російській імперії спілка захисників природи.
Незважаючи на свою назву, селище це розташоване зовсім не на острові Хортиця, а не правому березі річки Дніпро у однойменній річки. Саме Верхня Хортиця стала першим населеним пунктом німців-менонітів в Придніпровських степах, а потім впродовж півтора століття вважалося центром їх суспільного життя. Саме німецькі колонії адже були зовсім невеликими — по парі сотень людей, як тільки ця цифри збільшувалася, частина людей йшла і засновувала нове поселення де-небудь поблизу. А тому Верхня Хортиця з її майже тисячею чоловік населення виглядала практично мегаполісом. Тут були дві школи, дев'ять магазинів, сталеливарний завод, машинний завод, фарбувальна фабрика, колісний завод, гончарна майстерня, готель і навіть в'язниця. Тут же організували і педагогічний інститут, у якому готували вчителів для німецьких шкіл регіону. Більшість збережених до наших днів німецьких «пам'яток» розташовані досить скупчено, у центрі селища, яке, до речі, в 1970-х роках увійшло до складу Запоріжжя[7].
Під час німецько-радянської війни селище деякий час було центром Хортицького ґебіту.
Збереглися історичні будівлі: замок Вальмана, гімназія № 81 — колишній вчительський інститут менонітів[8], чоловіча гімназія та старовинний цвинтар.
У північній частині Верхньої Хортиці по вулиці Героїв 37-го батальйону розташований найдавніший у регіоні Запорозький 700-річний дуб.
Уродженці[ред. | ред. код]
- Воїнов Михайло Львович (1904—1970) — лейтенант Червоної армії, учасник Другої світової війни, Герой Радянського Союзу
- Липський Микола Костянтинович — керівник оркестру та композитор, заслужений працівник культури.
- Надєждін Андрій Михайлович (1963—2022) — художник, мистецтвознавець, педагог.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 196.
- ↑ Відомості Верховної Ради Української PCP. — 1969. — № 22. — с. 203
- ↑ Дізнайся про місто більше. Чому таку назву мають мікрорайони. zp.vgorode.ua. 12 лютого 2020. (рос.)
- ↑ Верхня Хортиця. Тут мешкали меноніти. Архів оригіналу за 7 квітня 2019. Процитовано 7 квітня 2019.
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-62. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ Верхня Хортиця — столиця українських німців-менонітів
- ↑ Архітектура Запоріжжя. Замок Вальмана. hronologia.zp.ua.
Посилання[ред. | ред. код]
- Верхня Хортиця. Дорогами менонітів.
- Верхня Хортиця — територія Бабурка (фоторепортаж).
- Замок Катаринини Вальмана з висоти пташиного польоту (фото).
| |||||
| ||||||||||||||||
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |