Верхня Хортиця
| Верхня Хортиця Запоріжжя |
||
| Загальна інформація | ||
|---|---|---|
| Країна | ||
| Географічні координати | 47°51′41″ пн. ш. 35°00′41″ сх. д. / 47.8615194° пн. ш. 35.0116250° сх. д.Координати: 47°51′41″ пн. ш. 35°00′41″ сх. д. / 47.8615194° пн. ш. 35.0116250° сх. д. | |
| Транспорт | ||
| Залізнична інфраструктура | ||
| Зовнішні посилання: | ||
| У проекті OpenStreetMap | пошук у Nominatim | |
| Карта | ||
 Верхня Хортиця
Верхня Хортиця (Україна)
|
||
Верхня Хортиця — історична місцевість у правобережному районі сучасного Запоріжжя, колишня німецька колонія.
Лежить над річкою Хортиця, або Вища (Верхня) Хортиця, що впадає у Річище у районі Вирви.
Вища Хортиця — варіант української назви, схоже словотворення місцевим стилем, як сусідня Вищетарасівка. Але більш розповсюджена в місті назва — Верхня Хортиця.
Заснована як менонітська колонія 1790 року за Григорія Потьомкіна. На південь від колонії Хортиця вздовж річки Канцурівка існувала німецька колонія Розенталь, або Канцурівка, назва якої зберіглася у назві залізничної станції.
Було центром Хортицької волості Катеринославського повіту.
На 1886 рік тут було 977 мешканців, 102 двори, молитовний будинок, 2 школи, арештантське подвір'я, 9 лавок, 2 машинні фабрики, ливарний завод, машинний завод, фарбовий завод, колісний завод, пивоварний завод, цегляний завод, готель. За 3 версти — лісова пристань, за 15 верст — цегельний завод[1].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2046 осіб (1053 чоловічої статі та 993 — жіночої), з яких 663 — православної віри, 1134 — протестантської[2].
На початку XX століття тут створена перша в Україні і у Російській імперії спілка захисників природи.
Під час Німецько-радянської війни селище деякий час було центром Хортицького ґебіту.
Збереглися історичні будівлі: школа № 81 — колишній вчительський інститут менонітів, чоловіча гімназія та старовинне кладовище.
У північній частині Верхньої Хортиці по вулиці Шушенській розташований найдавніший у регіоні Запорізький 700-річний дуб.
Уродженцем Верхньої Хортиці є Липський Микола Костянтинович — керівник оркестру та композитор, заслужений працівник культури.
Посилання[ред. • ред. код]
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- ↑ рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-62)
|
|||||
|
||||||||||||||||
 |
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
