Борисівка (Нікопольський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Борисівка
Країна Україна Україна
Область Дніпропетровська область
Район/міськрада Нікопольський
Рада/громада Дмитрівська сільська рада
Код КОАТУУ 1222981002
Облікова картка Борисівка 
Основні дані
Населення 733
Поштовий індекс 53261
Телефонний код +380 5662
Географічні дані
Географічні координати 47°44′45″ пн. ш. 34°35′35″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
56 м
Місцева влада
Адреса ради 53261, с. Дмитрівка, вул. Центральна, 94-б, тел. 67-22-10
Сільський голова Довгань Алла Михайлівна
Карта
Борисівка. Карта розташування: Україна
Борисівка
Борисівка
Борисівка. Карта розташування: Дніпропетровська область
Борисівка
Борисівка

Борисі́вка — село в Україні, в Нікопольському районі Дніпропетровської області.

Орган місцевого самоврядування — Дмитрівська сільська рада. Населення — 733 мешканця.

Географічне розташування[ред. | ред. код]

Село Борисівка знаходиться за 4 км від села Дмитрівка. По селу протікає пересихаючий струмок з загатою. Через село проходить автомобільна дорога Т 0435.

Історичні відомості[ред. | ред. код]

Перші мешканці на цих землях оселилися в 1857 році. Це були переселенці з Курської губернії Обоянського повіту. Спочатку вони були переселені в Бессарабію. Коли закінчилася Кримська війна і був підписаний Паризький договір, південна частина регіону увійшла до складу Молдавського князівства. Перед ними постав вибір: залишатися на місці або переселятися на територію Російської імперії. Для переселення потрібно було отримати дозвіл царя. Вони делегували свого представника - Харіна Єфрема Григоровича, отримали дозвіл і так потрапили в Катеринославську губернію (сучасна Дніпропетровська обл.). Спочатку жили в землянках, а на зиму перебралися в сусіднє село. Навесні повернулися та почали будувати постійне житло.

Станом на 1886 рік в селі, центрі Борисівської волості Катеринославського повіту Катеринославської губернії, мешкало 1478 осіб, налічувалось 252 двори, православна церква, школа, 3 лавки[1].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2343 осіб (1171 чоловічої статі та 1172 — жіночої), з яких 2340 — православної віри[2].

Серед селян були заможні сім'ї, яким належали кілька вітряків. Один з них - Потап Іванович Єременко - цікавився передовими технологіями та намагався жити в ногу з часом.

«Він дізнався, що в Швейцарії проводиться першокласне обладнання та вирішив його купити. Переправляли обладнання через Балтійське море, Атлантичний океан та Чорне море в Одесу, а звідти прямо в Борисівку. В 1895 р млин запустили. Побудували її на цьому місці не випадково, оскільки тут знаходиться джерело, який забезпечував роботу парового котла. Опалювався котел соломою та дровами, а потім вугіллям», - розповів Олександр Бойко.

Виробництво на млині не припинялося ні під час голодомору, ні під час окупації регіону нацистами. На початку 1944 р німці хотіли вивезти обладнання в Німеччину, але наступ радянських військ зірвав ці плани. Тоді інтендант наказав знищити будівлю, але місцеві мешканці відстояли млин. У 50-х роках вона продовжувала працювати, але паровий котел замінили на електричний привід. Паровий двигун та колесо вдалося зберегти, і тепер вони вважаються історичною цінністю села. [3]

Економіка[ред. | ред. код]

  • ТОВ «Атлант».

Об'єкти соціальної сфери[ред. | ред. код]

  • Школа.

Туризм[ред. | ред. код]

  • Село славиться своїм цілющим джерелом, яке відоме з незапам'ятних часів. Шубовснути у воду сюди приїжджають навіть жителі сусідніх областей.

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  2. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-59)
  3. Унікальний паровий млин зберегли для майбутніх поколінь