Сурсько-Литовське

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Сурсько-Литовське
Sursko-lytovske gerb.png Sursko-lytovske prapor.png
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Дніпропетровська область
Район/міськрада Дніпровський район
Громада Сурсько-Литовська сільська громада
Код КОАТУУ 1221487501
Облікова картка Сурсько-Литовське 
Locator Dot2.gif
Розташування села Сурсько-Литовське
Основні дані
Засноване 1795
Населення 4 264
Територія 15,6 км²
Густота населення 273 осіб/км²
Поштовий індекс 52064
Телефонний код +380 56
День села 23 жовтня
Географічні дані
Географічні координати 48°20′06″ пн. ш. 34°56′13″ сх. д. / 48.33500° пн. ш. 34.93694° сх. д. / 48.33500; 34.93694Координати: 48°20′06″ пн. ш. 34°56′13″ сх. д. / 48.33500° пн. ш. 34.93694° сх. д. / 48.33500; 34.93694
Середня висота
над рівнем моря
63 м
Водойми р. Мокра Сура
Відстань до
обласного центру
19 км
Відстань до
районного центру
27 км
Найближча залізнична станція Сурське
Місцева влада
Адреса ради с. Сурсько-Литовське, вул. Польова, 58
Сільський голова Андрєєв Григорій Дмитрович
Карта
Сурсько-Литовське is located in Україна
Сурсько-Литовське
Сурсько-Литовське
Сурсько-Литовське is located in Дніпропетровська область
Сурсько-Литовське
Сурсько-Литовське

Су́рсько-Лито́вське — село в Україні, центр Сурсько-Литовської сільської територіальної громади Дніпровського району Дніпропетровської області. Населення за переписом 2001 року становило 4264 особи.

Географія і розташування[ред.ред. код]

Село Сурсько-Литовське розміщене в центральній частині Дніпропетровської області на берегах річки Мокра Сура. Відстань до околиць Дніпропетровська — 5 кілометрів. Село входить до Дніпровської агломерації.

Сурсько-Литовське розташоване у фізико-географічній зоні Придніпровська височина. Висота над рівнем моря в селі змінюється від 55-60 метрів (у долині Мокрої Сури) до 80-90 метрів.

Сусідні населені пункти: села Новоолександрівка (на схід) і Сурсько-Клевцеве (на південний захід).

Селом проходить автошлях Т 04 21, а також лінія АпостоловеНижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, станція Сурське.

Див. також Балка Кирпична.

Назва[ред.ред. код]

…кажуть, колись на береги річки Сура приїхали литовці, думаючи, що тут живуть їхні земляки. Але село виявилося білоруським. Місцеві жителі звалися литвинами, бо Білорусь колись була у складі Великого князівства Литовського.

Історія[ред.ред. код]

Виникнення поселення на місці сучасного села припадає на кінець XVIII століття, коли після перемоги російських військ у російсько-турецькій війні 1787—1791 років почалось інтенсивне заселення земель Південної України.

30 травня 1793 року, згідно з царським указом, селяни казенної суконної мануфактури з містечка Дубровного Могильовської губернії переводилися до Катеринослава[1]. В липні 1794 року для роботи на фабриках прибуло 285 сімей, всього 1792 особи. Їх розмістили по навколишніх казенних поселеннях.

Переселенням литвинів з Дубровного займався зокрема поручик Євстафій Шпігельберг.

Весною 1795 селяни переїхали у побудовані для них по берегах Мокрої Сури 225 хат.

Побудовані 225 будівель до весни були необмазані, а дахи підрядниками так покриті, що їх було необхідно перекривати. Ярої пшениці селянам було відпущено мало і занадто пізно, тому все, що було посіяно, пропало, врожаю не було… Не змогли литвини звикнути і до місцевої води, яку, через відсутність колодязів, вони брали з річки Сури. Та час від часу зацвітала — тоді наставала хвороба з гарячкою[2].

Через неврожай, нестачу продуктів та питної води, що спричиняло хвороби, поселенці виснажувались, їх кількість за 4 роки після переселення зменшилась на 599 осіб.

У перші роки після заснування поселення не мало офіційної назви. Але вже 1798 року в одному з документів воно згадується як казенне село Дубровинське, а в іншому — як слобода Сурська. На початку XIX століття за селом закріпилась назва фабричної слободи Сурсько-Литовської[3].

На початку 19 століття тут збудували прядильню і ткальню з чотирма верстатами, які були філією Катеринославської суконної фабрики. Проте ці майстерні проіснували недовго.

Завдяки своєму близькому розташуванню біля великого промислового центра, яким у другій половині 19 століття став Катеринослав, Сурсько-Литовське починає зростати кількісно.

За даними на 1859 рік у казенному селі Катеринославського повіту Катеринославської губернії мешкало 1457 осіб (726 чоловічої статі та 731 — жіночої), налічувалось 289 дворових господарств, існувала православна церква[4].

При переселенні литвинів до України робітникам надавались російські прізвища в рамках русифікації. Тож в метричних книгах року церкви Трьохсвятительської церкви села Сурсько-Клевцеве та Свято-Духівської церкви цього села більшість селян має прізвища типу Єгоров, Степанов, Захаров, Данілов, Митрофанов, Філіпов і лише два литвинських — Зуєнок та Любченок[5].

Станом на 1886 рік у селі, центрі Сурської волості, мешкало 2267 осіб, налічувалось 390 дворових господарств, існували православна церква, школа та 3 лавки[6].

У 1908 році[7] населення зросло до 4547 осіб (2242 чоловіки та 2305 — жінок), налічувалось 731 дворове господарство.

На початку XX століття в селі було відкрито церковно-парафіяльну школу та двокласне училище.

З грудня 1919 року Сурсько-Литовське у складі УРСР. Станом на 1925 р. село належало до Сурсько-Литвинської білоруської національної сільської ради. Під час колективізації в СРСР протягом 1920-тих років в селі створено 6 колгоспів.

1929 року відкрита залізнична станція Сурське на новозбудованій залізничній лінії.

Під час Другої світової війни з серпня 1941 року по жовтень 1943 року село було окуповане німецькими військами.

У повоєнні роки почалось укрупнення колгоспів, у 1959 році на базі 6 колгоспів села створено один — ім. Дзержинського.

Дитячий комбінат, 1967 рік

У 1967 році чисельність населення Сурсько-Литовського становила 4 330 жителів. В селі була дільнична лікарня на 35 ліжок, ФАП, пологовий будинок, середня та початкова школи, дитячий комбінат. Заклади сфери побуту: 9 магазинів, їдальні, швацька і телемайстерня.

Сучасність[ред.ред. код]

1989 року за переписом тут мешкало приблизно 4700 осіб.

У Сурсько-Литовському працює декілька сільськогосподарських підприємств (найбільші — ВП «Універсалзернопродукт», ТОВ АПФ «Агроінвест»). В селі прокладено 6 кілометрів газопроводу.

Заклади соціально-культурної сфери:

  • середня загальноосвітня школа;
  • дошкільний навчальний заклад «Мальвіна»;
  • Сурсько-Литовська дільнична лікарня;
  • будинок культури;
  • бібліотека.

Пам'ятки[ред.ред. код]

1934 року радянська влада закрила і частково зруйнувала місцевий храм: були зняті дзвони і знищено купол. У тому ж році спалили Свято-Духівську дерев'яну церкву, яка вже до того часу використовувалася як комора для зберігання зерна (у заможному й великому селі колись було два храми).

Зазнали гонінь і репресій місцеві священики. У 1937-му за звинуваченням у «контрреволюційній діяльності» розстріляні священики Василь Павловський і Кузьма Григор'єв. Нині вони повністю реабілітовані.

А в 1965-му підірвано і сам храм. У незалежній Україні церкву відкрито у старовинній будівлі колишнього будинку священика. Вже понад десять років звершує богослужіння в храмі священик Дмитро Гаврилюк.

Нині у Сурсько-Литовському на правому березі Сури будується нова церква — зменшена копія спорудженої в Криму 1892 року. Новий храм в точності нагадуватиме храм Воскресіння Христового у Форосі, побудований за проектом відомого академіка архітектури Миколи Чагіна у візантійському храмовому стилі, з системою внутрішніх опор — стовпів і з застосуванням численних бань-куполів. 12 листопада 2011 року для споруджуваної храмової будівлі були освячені нові хрести і куполи.

Відомі уродженці[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Полное собрание законов Российской Империи. Собрание Первое. Том XXIII. www.runivers.ru. Процитовано 2017-02-11. 
  2. 220 років тому під Катеринославом заснували село Сурсько-Литовське. Процитовано 2017-02-26. 
  3. Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской епархии, вып. 1, стор. 178, 180
  4. Екатеринославская губернія съ Таганрогскимъ градоначальствомъ. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ И Вильсономъ. 1859. — IV + 452 с., (стор. 51) (рос. дореф.)
  5. Державний архів Дніпропетровської області ф. 193, оп. 3, спр. 243; 246
  6. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  7. рос. дореф. Списокъ населенныхъ мѣстъ Екатеринославскаго уѣзда Екатеринославской губерніи съ приложеніемъ карты. Изданіе Екатеринославской Губерной Земской Управы. Екатеринославъ. Типографія Губернскаго земства. 1911

Джерела та посилання[ред.ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.