Біленьке (Запорізький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Біленьке
Країна Україна Україна
Область Запорізька область
Район/міськрада Запорізький
Рада/громада Біленьківська сільська рада
Код КОАТУУ 2322180801
Облікова картка Біленьке 
Основні дані
Перша згадка 1770
Населення 4976
Площа 81,74 км²
Густота населення 60,88 осіб/км²
Поштовий індекс 70441
Телефонний код +380 612
Географічні дані
Географічні координати 47°37′26″ пн. ш. 35°02′46″ сх. д. / 47.62389° пн. ш. 35.04611° сх. д. / 47.62389; 35.04611Координати: 47°37′26″ пн. ш. 35°02′46″ сх. д. / 47.62389° пн. ш. 35.04611° сх. д. / 47.62389; 35.04611
Середня висота
над рівнем моря
17 м
Водойми р. Дніпро
Відстань до
обласного центру
33 км
Відстань до
районного центру
33 км
Місцева влада
Адреса ради с. Біленьке, вул. Леніна, 4в
Карта
Біленьке is located in Україна
Біленьке
Біленьке
Біленьке is located in Запорізька область
Біленьке
Біленьке

Біле́ньке — село в Україні, в Запорізькому районі Запорізької області. Населення становить 4976 осіб. Орган місцевого самоврядування — Біленьківська сільська рада.

Географічне розташування[ред.ред. код]

Село Біленьке знаходиться на правому березі Каховського водосховища (Дніпро), за 25 км на південь від м. Запоріжжя. Вище по течії примикає село Біленьке Перше, нижче за течією на відстані 7 км розташоване село Червонодніпровка. По селу протікає струмок з загатою. Через село проходить автомобільна дорога Т 0806.

Історичні відомості[ред.ред. код]

На околицях села є кілька курганів, в яких виявлено поховання доби бронзи (II — початок І тисячоліття до н. е.), скіфського часу (V–IV ст. ст. до н. е.) та кочівників (X–XII ст. ст. н. е.). В одному з скіфських поховань, в т. зв. Товстій Могилі, знайдено золоті та срібні прикраси, а також бронзові наконечники стріл.

Село засноване у другій половині XVIII ст. поблизу річки Біленької, від якої і пішла назва поселення. Вперше воно згадується в документах за 1770 рік, де говориться про розподіл військових повинностей серед запорізького козацтва Давнє козацьке село Біленьке входило до Кодацької паланки.

У 1780 році землі ліквідованої Запорізької Січі, розташовані навколо Білої гори, Катерина II віддала у рангову дачу генерал-фельдмаршалові графу Каменському. Після розмежування, проведеного 1784 року, за Біленьким записано близько 14 тис. десятин землі. Для їх обробки потрібна була робоча сила, і поміщик купував кріпаків у північних губерніях, переселяючи їх до Біленького. Водночас він скуповував і освоював нові й нові землі, і невдовзі мав уже 20 тис. десятин.

На початку 1802 року село разом з землями і людьми придбав поміщик Міклашевський. Відчуваючи нестачу робочих рук, він купив 495 кріпаків і перевіз їх з Комишів Полтавської губернії до Біленького. Поміщик оселяв на своїх землях також кріпаків-втікачів та козаків, поступово покріпачуючи їх.

Розташоване на мальовничому березі Дніпра, село швидко розросталося. Замість однієї вулиці, що була на початку XIX ст., у 50-ті роки тут з'явилось 3: Старий Базар, Озерка та Козача. На цих вулицях стояли здебільшого бідні хати-мазанки під очеретяними стріхами. Проте хати були старанно побілені, віконниці розмальовані рослинним орнаментом, і село мало більш-менш привабливий вигляд. У кожному дворі — вишневі садочки, над якими високо піднімалися могутні крони диких груш. Характерною оздобою кожної хати були рушники, якими прикрашали ікони, вікна чи просто вішали на стінах. Стіл та вербові лави вздовж стін — оце й уся обстановка. Лави служили водночас і ліжком для дорослих, діти ж спали на печі.

За даними на 1859 рік у власницькому селі Катеринославського повіту Катеринославської губернії мешкало 1208 осіб (608 чоловічої статі та 600 — жіночої), налічувалось 150 дворових господарств, існували православна церква, училище та 2 заводи[1].

Станом на 1886 рік у селі, центрі Біленської волості, мешкало 1536 осіб, налічувалось 307 дворових господарств, існували православна церква, школа, земська лікарня, 3 лавки та цегельний завод[2].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 3253 осіб (1610 чоловічої статі та 1643 — жіночої), з яких 3221 — православної віри[3].

У 1908 році[4] населення зросло до 3610 осіб (1823 чоловіки та 1787 — жінок), налічувалось 540 дворових господарств.

У лютому 2015 року в Біленькому невідомі завалили пам'ятник Леніну.[5]

Економіка[ред.ред. код]

  • «Теплицяагро», ПП.
  • «Бліц», ТОВ.
  • «Бакай-агро», ТОВ.
  • Біленьківська виправна колонія № 99.

Об'єкти соціальної сфери[ред.ред. код]

  • Школа.
  • Вечірня школа.
  • Будинок культури.
  • Біленьківська дільнична лікарня.
  • Біленьківська муз. школа.

Персоналії[ред.ред. код]

В селі народилися:

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Екатеринославская губернія съ Таганрогскимъ градоначальствомъ. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ И Вильсономъ. 1859. — IV + 452 с., (стор. 238) (рос. дореф.)
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  3. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-59)
  4. рос. дореф. Списокъ населенныхъ мѣстъ Екатеринославскаго уѣзда Екатеринославской губерніи съ приложеніемъ карты. Изданіе Екатеринославской Губерной Земской Управы. Екатеринославъ. Типографія Губернскаго земства. 1911
  5. У Запорізькій області розтрощили ще два пам'ятники Леніну


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.