Діївка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Діївка
Дніпро
Загальна інформація
Країна

Flag of Ukraine.svg Україна

Район

Новокодацький

Географічні координати 48°28′38″ пн. ш. 34°55′11″ сх. д. / 48.4773583° пн. ш. 34.9198944° сх. д. / 48.4773583; 34.9198944Координати: 48°28′38″ пн. ш. 34°55′11″ сх. д. / 48.4773583° пн. ш. 34.9198944° сх. д. / 48.4773583; 34.9198944
Головні вулиці

Велика Діївська; Юрія Кондратюка; Вільямса; Мукачівська

Підприємства

Депо Дніпровського метрополітену; Депо приміських поїздів Придніпровської залізниці; Меблева фабрика "Модуль - Люкс"; тютюнова фабрика

Заклади освіти
та культури

Середні загальноосвітні школи №№ 84, 92, 94.

Парк

Діївський лісопарк; парк Діївки - 2 біля вул. Заслонова

Транспорт
Станції метрополітену:

Покровська

Залізнична інфраструктура

Діївка, Платформа 178 км

Зовнішні посилання:
У проекті OpenStreetMap пошук
Карта
Діївка is located in Україна
Діївка
Діївка

Діївка — житловий масив на заході міста Дніпра. Поділяється на Діївку -1 та Діївку - 2, розмежовані Криничною (Безп 'ятою) балкою.

Головні вулиці — вулиця Велика Діївська, колишній Київський шлях, Братів Трофимових; Юрія Кондратюка (до 2015 р. - Комунарівська); Вільямса; Мукачівська.

Місцевість сильно розсічена балками, що збігають з півдня на північ до Дніпра. На півночі знаходяться Дніпровські плавні. Тут планувалося побудувати за радянських часів місцевий Гідропарк. На півдні проходить залізниця «Кривий Ріг-Донбас». Тут розташовується залізнична станція «Діївка-1» («Діївка-2» називалася «Платформа 178 км»). Колишній центр села був над вулицею Велика Діївська неподалік від Хрестовоздвиженської церкви.

Історичний огляд[ред.ред. код]

Перша документальна згадка датується 1755 роком.

За переказом, що задокументований Дмитром Яворницьким, заснував село Б.Дій — запорозький козацький старшина. Він, за дозволом новокодацького полковника зайняв ділянку на захід від Нового Кодаку, де оселив свою рідню з Конотопщини.

Яворницьккий згадує про Січову гору, балку Безп'яту (сучасна Кринична).

Після 1784 року з початком будівництва Катеринославу на території Половиці, частина її колишніх мешканців заселила Діївку. 1798 року Діївка отримує статус державної казенної слободи, що давало вільний статус її мешканцям. У 1803 році утворилася правослана община, для якої був зведений Хрестовоздвижний собор. Ініціатором його будівництва був син Максима Дія Семен Дієнко, якого підтримував тодішній губернатор Михайло Миклашевський.

Станом на 1886 рік у колишньому власницькому селі, центрі Діївської волості Катеринославського повіту Катеринославської губернії, мешкало 3824 особи, налічувалось 641 дворове господарство, існували православна церква, школа й лавка[1].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 6138 осіб (3045 чоловічої статі та 3093 — жіночої), з яких 6136 — православної віри[2].

У 1925 році — 8946 мешканців (Діївка-1: 4252 мешканців, Діївка-2: 4694 мешканців). 1895 року була відкрита залізнична станція «Діївка». Тут працювала два кар'єри та два черепичних заводи (розроблялася гончарна біла глина у Діївці-2). У 1913 році коштом громади спорудили діївську лікарню (сучасна 5-та міська лікарня за адресою: вул. Братів Трофимових 111).

1923 року Діївка стала центром Діївського району Катеринославської округи, який у 1926 році об'єднали з Лоцкам'янським районом у Дніпропетровський район. У 1925 році у Діївці було 17 вітряків, з маслобійні, 3 ковальні. У 1930-их роках Діївку-1 було переіменовано у селище Димитрова, а Діївку-2 — у селище Чкалова. Хрестовоздвижну церкву було закрито у 1930-их роках за часів боротьби з вірою в Бога.

У серпні 1941 в результаті жорстких боїв за місцевість, німці ввійшли у селище. У 1941 німецька окупаційна влада дозволила відновити богослужіння. Після цього церква вже не закривалася. У селищі є монумент 2-ої світової війни — Безіменна висота.

За радянської влади у місті пропагувалося зневажливе ставлення до мешканців Діївки, як до носіїв української мови і культури. За українську мову пристижували порівнянням з мешканцями Діївки. У 1960 роках населення двох Діївок досягало 40-45 тисяч осіб.

У 1970-их роках почалося будівництво високоповерхового житлового района Петровський, який початково називався Діївський. Під нього було надано землі на північ від вулиці Братів Трофимових (Велика Діївська). На відзнаку 200-річчя Дніпропетровська (Дніпра) відкритий, пристосований для відпочинку червонокам'янський карьєр з фонтаном. У 1970-ті, −80-ті і −90-ті роки на території Діївки було побудовані житлові масиви району: Покровський (вперше забудова Комунар-2 включила у себе діючу церкву), Парус і західну частину Червоного Каменя. Планувалося будівництво житлового масиву Новий і Нарвський, на захід від Паруса і житлового масиву Заря, на південь Червоного Каменя і Покровського. У 1980-роки населення було близько 35 тисяч осіб (разом з Червоний Камінь, Покровський і Парус населення досягало 110 тисяч осіб).

В останні дні 1995 року було відкрито Дніпровський метрополітен, будівництво якого тривало понад 20 років. Зараз його кінцевою станцією є Покровська (станція метро) у самісінькому центрі давньої Діївки. За проектом, станція мала називатися Діївська.

Постаті[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  2. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-60)


Дніпро Це незавершена стаття про Дніпро.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.