Таромське

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
селище міського типу України
населений пункт
Таромське
Дніпро
Таромське
Загальна інформація
48°27′42″ пн. ш. 34°46′58″ сх. д. / 48.4618917° пн. ш. 34.7828917° сх. д. / 48.4618917; 34.7828917Координати: 48°27′42″ пн. ш. 34°46′58″ сх. д. / 48.4618917° пн. ш. 34.7828917° сх. д. / 48.4618917; 34.7828917
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Район Новокодацький район
Адмінодиниця Дніпро
Водойма Ставок Дорофея, р. Дніпро
Площа 75
Населення 15,5 тис.чол. (2005)
Поштовий індекс 49490-494
Телефонний код 562
Транспорт
Залізнична інфраструктура Сухачівка, Платформа 169 км
Зовнішні посилання:
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Карта
Таромське. Карта розташування: Україна
Таромське
Таромське
Таромське (Україна)

Таро́мське (Таромськ, Тарамське, Таромка) — житловий район Дніпра, до 2001 року — селище міського типу. Займає західну частину Новокодацького району міста.

Символiка[ред. | ред. код]

Затверджена наказом начальника управлiння Днiпро(петр)овськоï мiськоï ради по управлiнню майном колишнього смт Таромське N° 19 вiд 10 березня 2009 року.

Герб[ред. | ред. код]

В лазуровому полi на зеленому пагорбi срiбна козацька сторожова вежа, що оточена частоколом, над нею три 7-променевi золотi зiрки, двi над одною.

За офiцiйним обгрунтуванням, наводиться цiлком новий «iсторичний факт» заснування Таромського як «захисноï вiйськовоï споруди» нiбито пiд назвою Козирева балка на пагорбi Висока гора у 1631—1640 рр., що його вiдображае сторожова вежа. Зiрки запозиченi з гербу Днiпра як ознака належности Таромського до мiста. Лазуровий вказуе на рiчку Днiпро, над якою стоïть Таромське, «зелене символiзуе багатство та чудовi краевиди Таромського, також здоров'я та» землеробство мешканцiв, золотий — "добробут людей ïхне душевне здоров'я й щирiсть.[1]

Прапор[ред. | ред. код]

Квадратне полотнище, роздiлене на чотири рiвновеликих квадратних поля, верхне вiд древка (з трьома золотими 7-променевими зiрками, два пiд одною) та нижне з вiльного краю (з бiлою козацькою вежею, що оточена частоколом) поля лазуровi, а два iнших зеленi.

Історія[ред. | ред. код]

У давнину ця місцевість називалася Тарентський Ріг й описувало Таромську гору, з якої видно долину Дніпра. Перша згадка : Феодосій Макаревський описав запорізьке козацьке містечко Таромське у 1704 році біля міста Новий Кодак, коли він подорожував цими місцями.

За твердженням Дмитра Яворницького, козаки вважали урочище Таромське своїм найдавнішим займищем.

Воно розташовувалося на старовинному шляху з Києва «вниз», вздовж Дніпра на Хортицю, Крим, Кавказ, Азію.

Містечко належало до Кодацької паланки Запорожжя.

Походження назви за народною версією пов'язують зі звуком Тарам-тарам, що виникав під час тарамтіння возів розбитою кам'яною дорогою у центрі Таромського. Інша версія наводить дослов'янське походження назви від «Тар» — «розділяти на частини»: з кручі Таромської гори можна бачити, як ріг ніби врізається у Дніпро.

На 1859 рік Таромське було державним селом. Тут було 146 подвірь 1 православна церква й мешкало 1165 осіб.[2]

Станом на 1886 рік у колишньому власницькому селі Діївської волості Катеринославського повіту Катеринославської губернії мешкало 1552 особи, (282 двора)[3].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2140 осіб (1061 чоловічої статі та 1079 — жіночої), з яких всі — православної віри[4].

У кінці 18 сторіччя біля Дніпра у старій частині поселення побудовано церкву Святої Покрови. Сучасну церкву звели 1905 року. Інші найдавніші будівлі Таромського: залізнична станція і земська школа.

Географія[ред. | ред. код]

Розташоване на правому березі Дніпра, на західній околиці м. Дніпро і межує з селищем Карнаухівка, що входить до складу м. Кам'янське.

Старовинний центр знаходиться в поймі Дніпра. Сучасний центр розташований за 4 км на південь біля залізничної станції Сухачівка.

У селищі 3 середні школи і лікарня. У північній частині розташована ботанічна пам'ятка природи місцевого значення Ділянка дубових насаджень

Господарство[ред. | ред. код]

Релігія[ред. | ред. код]

Православна (займають старовинний собор біля Дніпра — пам'ятка архітектури), п'ятидесятницька і баптиська громади.

Інше[ред. | ред. код]

Вода у криницях Таромського отруєна хімікатами та урановими відходами зі звалищ Придніпровського хімічного заводу. У ній допустимий рівень свинцю перевишений удвічі, кадмію — у 100 разів[джерело?].

Постаті[ред. | ред. код]

  • Малолітній Олександр Іванович (1979—2014) — солдат Збройних сил України, боєць Добровольчого корпусу «Правий Сектор».
  • Мартинов Олександр Олександрович (1987—2014) — солдат Збройних сил України, боєць Добровольчого корпусу «Правий Сектор».

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Геральдика Дніпропетровщини. Офіційні символи територіальних та муніципальних утворень. Дніпро: Арт-Прес. 2012. с. с.168(герб)–169(значення та прапор) −192с. ISBN ISBN 978-966-348-279-8. 
  2. Списки населенных мест Российской империи, составленные и издаваемые Центральным статистическим комитетом Министерства внутренних дел (По сведениям 1859 года). 42 выпуска - Санкт-Петербург.: издание Центрального статистического комитета Министерства внутренних дел, 1861-1885.
  3. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  4. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-63)