Таромське

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Таромське
Дніпро
Загальна інформація
48°27′42″ пн. ш. 34°46′58″ сх. д. / 48.4618917° пн. ш. 34.7828917° сх. д. / 48.4618917; 34.7828917Координати: 48°27′42″ пн. ш. 34°46′58″ сх. д. / 48.4618917° пн. ш. 34.7828917° сх. д. / 48.4618917; 34.7828917
Країна  Україна
Район Новокодацький район
Адмінодиниця Дніпро
Водойма р. Дніпро, ставок Дорофея
Засновано 18 століття
Площа 75 квадратний кілометр
Населення 15 500 (2005)
Поштовий індекс 49490—49494
Телефонний код 562
Транспорт
Залізнична інфраструктура Сухачівка, Платформа 169 км
Карта
Мапа

Тарóмське (Тарóмськ, Тарáмське, Тарóмка[1]) — житловий район на заході Новокодацького району міста Дніпра, до 2001 року — селище міського типу.

Географія[ред. | ред. код]

Таромське розташоване на правому березі річки Дніпро, на західній околиці однойменного міста і межує із селищем міського типу Карнаухівкою, що входить до складу міста Кам'янське. Старовинний центр знаходиться в поймі Дніпра. Сучасний центр розташований за 4 км на південь біля залізничної станції Сухачівка. У селищі розташовані три середні школи та лікарня. У північній частині — ботанічна пам'ятка природи місцевого значення Ділянка дубових насаджень.

Історія[ред. | ред. код]

У стародавні часи місцевість називалася Тарентський Ріг й описувало Таромську гору, з якої відкривається краєвид на долину Дніпра.

Першу згадку про запорізьке козацьке містечко Таромське, біля міста Нові Кодаки, описав Феодосій Макаревський у 1704 році, коли він подорожував цими місцями.

За твердженням краєзнавця Дмитра Яворницького, козаки вважали урочище Таромське своїм найдавнішим займищем.

Воно розташовувалося на старовинному шляху з Києва «вниз», вздовж Дніпра на Хортицю, Крим, Кавказ та Азію. Містечко належало до Кодацької паланки Запорожжя.

Походження назви за народною версією пов'язують зі звуком Тарам-тарам, що виникав під час тарамтіння возів розбитою кам'яною дорогою у центрі Таромського. Інша версія наводить дослов'янське походження назви від «Тар» — «розділяти на частини»: з кручі Таромської гори можна бачити, як ріг ніби врізається у Дніпро. Старожил-таромчанин Леонід Воловик вважає, що назва пішла від прізвища першого поселенця-козака, можливо, Тарамка.

Свято-Покровський храм під контролем РПЦвУ

Зацікавившись топонімікою рідного села, просвітянин Валентин Головко у 1974 році написав запит до Інституту мовознавства імені О. О. Потебні АН УРСР, звідки одержав відповідь, що в основі назви лежить східно-тюркське «тарам», що означає «розгалуження ріки у гирлі, дельті». І дійсно, якщо піднятися на Високу гору, то звідти видно, як Дніпро розділяється на кілька проток між острівцями. Від тодішнього директора Дніпропетровського історичного музею імені Д. І. Яворницького Г. Ф. Ватченко було отримано підтвердження гіпотези про тюркське походження слова «Таромське». Як відомо, ще задовго і до Дніпропетровська, і до Катеринослава, і до Половиці тут був Тарентський Ріг на шляху «із варяг в греки». Письменниця Галина Семенча висловила думку, що, мабуть, саме від нього походить назва — Таромське[2]

Станом на 1859 рік Таромське було державним селом, в якому налічувалось 146 подвір'їв, православна церква й мешкало 1165 осіб[3]. Станом на 1886 рік у колишньому власницькому селі Діївської волості Катеринославського повіту Катеринославської губернії мешкало 1552 особи та налічувалось 282 подвір'їв[4].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2140 осіб (1061 чоловічої статі та 1079 — жіночої), з яких всі — православної віри[5].

Наприкінці XVIII століття біля Дніпра у старій частині поселення побудована церква Святої Покрови. Сучасна церква зведена у 1905 році. Інші найдавніші будівлі Таромського: залізнична станція і земська школа.

Населення[ред. | ред. код]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[6]:

Мова Відсоток
українська 88,47%
російська 10,97%
інші/не вказали 0,56%

Символіка[ред. | ред. код]

Символіка затверджена наказом начальника управління Дніпровської міської ради по управлінню майном колишнього смт Таромське № 19 від 10 березня 2009 року.

Герб[ред. | ред. код]

В лазуровому полі на зеленому пагорбі срібна козацька сторожова вежа, що оточена частоколом, над нею три 7-променеві золоті зірки, дві над одною.

За офіційним обґрунтуванням, наводиться цілком новий «історичний факт» заснування Таромського як «захисної військової споруди» нібито під назвою Козирева балка на пагорбі Висока гора у 1631—1640 роках, що його відображає сторожова вежа. Зірки запозичені з герба Дніпра як ознака належності Таромського до міста. Лазуровий вказує на річку Дніпро, над якою стоїть Таромське, «зелене символізує багатство та чудові краєвиди Таромського, також здоров'я та» землеробство мешканців, золотий — «добробут людей, їхнє душевне здоров'я й щирість».[7]

Прапор[ред. | ред. код]

Квадратне полотнище, розділене на чотири рівновеликих квадратних поля, верхнє від древка (з трьома золотими 7-променевими зірками, два під одною) та нижнє з вільного краю (з білою козацькою вежею, що оточена частоколом) поля лазурові, а два інших зелені.

Економіка[ред. | ред. код]

Екологія[ред. | ред. код]

Вода у криницях Таромського отруєна хімікатами та урановими відходами зі звалищ Придніпровського хімічного заводу, в якому допустимий рівень свинцю перевищений удвічі, кадмію — у 100 разів[джерело?].

Освіта[ред. | ред. код]

Середня загальноосвітня школа № 124

Релігія[ред. | ред. код]

  • Храм ікони Божої Матері "Почаївської" ПЦУ (пров. Івана Сохача, 30-А);
  • Свято-Покровський храм (пам'ятка архітектури) (вул. Мостова, 51);
  • Храм Вознесіння Господнього (вул. Таромська, за селищною радою);
  • Храм Святого Миколи Чудотворця (вул. Наукова);
  • Храм на честь матері раби Божої Марії Миколаївни Манзар (вул. Академіка Павлова);
  • Церква ЄХБ (вул. Робітнича, 2);
  • П'ятдесятницька громада.

Постаті[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Паланка. Бібліографічне посилання: Панашенко В.В. [Електронний ресурс]. 
  2. Походження назви Таромське. 
  3. Списки населенныхъ мѣстъ Российской империи, составленные и издаваемые Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства внутренних дѣлъ (По свѣдѣніям 1859 года). Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Т. VIII. Екатеринославская губернія с Таганрогскимъ градоначальствомъ. СанктПетербургъ. 1863. — V + 152 с., 1863. (рос. дореф.)
  4. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — с. 20 (рос. дореф.)
  5. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-63. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  6. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  7. Геральдика Дніпропетровщини. Офіційні символи територіальних та муніципальних утворень. Дніпро: Арт-Прес. 2012. с. с.168(герб)–169(значення та прапор) −192с. ISBN ISBN 978-966-348-279-8.  {{cite book}}: Перевірте значення |isbn=: недійсний символ (довідка)

Джерела[ред. | ред. код]