Латвійсько-радянський мирний договір (1920)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Латвійсько-радянський мирний договір
Тип Мирний договір
Підписано 11 серпня 1920
Закінчився 1940 (початок Радянська окупація Латвії (1940)
Сторони
Підписання договору в Ризі

 

Історія Латвії

Латвійсько-радянський мирний договір, також відомий як Ризький договір, був підписаний 11 серпня 1920 року представниками Латвійської Республіки та Радянської Росії . Це офіційно завершило війну за незалежність Латвії .

У статті II договору Радянська Росія визнавала незалежність Латвії непорушною «на всі майбутні часи». [1]

Хронологія[ред. | ред. код]

  • 11 листопада 1918: Закінчення Першої світової війни
  • 18 листопада 1918: проголошено Латвійську Республіку
  • 1 грудня 1918: Червона армія вторглася в Латвію
  • 17 грудня 1918: утворено Латвійську Соціалістичну Радянську Республіку
  • 13 січня 1920: Уряд Латвійської Соціалістичної Радянської Республіки йде у відставку
  • 1 лютого 1920: між Росією і Латвією було підписано перемир'я
  • 11 серпня 1920: латисько-радянський мирний договір підписаний
  • 4 жовтня 1920: У Москві відбувся обмін ратифікаційними грамотами, і договір набрав чинності.

Фон[ред. | ред. код]

Після Першої світової війни радянська Росія хотіла повернути Латвію, оскільки вона колись була частиною Російської імперії. [2] Червона армія вторглася в Латвію в 1918 році після того, як прем'єр-міністр Латвії Карліс Улманіс проголосив її незалежність. Червона армія змогла захопити столицю Ригу, а радянський уряд змінив Ульманіса. Німеччина послала війська, щоб допомогти Латвії витіснити більшовицькі війська, але після того, як це було зроблено, німці відмовилися залишити, порушуючи Версальський договір . Після того як 3-я дивізія естонської армії вигнала німецькі війська, радянські війська знову виступили на Ригу. Ці війська були витіснені з Латвії на початку 1920 року. Латвійсько-радянський мирний договір формально завершив війну за незалежність Латвії.

Положення договору[ред. | ред. код]

Договір складався з двадцяти трьох статей і стосувався суверенітету латвійської держави. Перша стаття зазначала, що «стан війни, який існує між сторонами, припиняється з дня набрання чинності цим мирним договором». [3] Стаття 2 проголошувала незалежність і суверенітет Латвії, а стаття 3 встановлювала кордони Латвійської держави, а також встановлювала кінцеві терміни, до яких іноземні війська повинні залишити Латвію. Статті 4-6 стосувалися військових справ і збитків від війни, стаття 7 - положень про повернення військовополонених, якщо вони бажають повернутися. Статті з 8 по 9 стосувалися громадянства, репатріації біженців і майнових позовів. Дорослі віком від 18 років могли вільно обирати латвійське чи російське громадянство, за замовчуванням особи були громадянами держави, в якій вони проживали на момент підписання договору. Статті з 11 по 16 стосувалися репарацій, які Росія повинна була зробити латвійській державі та її громадянам. Статті 17 і 18 стосуються комерційних, транзитних, поштових і навігаційних домовленостей, а стаття 19 - дипломатичних відносин. Стаття 20 стосується питань громадянства, а стаття 21 створила комісію для вирішення питань, що становлять взаємний інтерес. Статті 22 і 23 стосуються технічних деталей договору, таких як мова та ратифікація.

Наслідки договору[ред. | ред. код]

Хоча договір містив положення про репарації, Латвія не мала практичного засобу для відновлення своєї промислової інфраструктури, значна частина якої була вивезена до Росії. Сільське господарство та необхідна земельна реформа стали центром економічного розвитку нової держави. [4]

Дивись також[ред. | ред. код]

Список літератури[ред. | ред. код]

  1. Peace Treaty between Latvia and Russia. Ministry of Foreign Affairs of the Republic of Latvia. Процитовано 4 May 2008.
  2. Kohn, George Childs. “Treaty of Riga (1920).” Dictionary of Historic Documents. Revised ed. Modern World History Online. Web. 27 January 2010.<http://www.fofweb.com/‌NuHistory/‌default.asp?ItemID=WE53&NewItemID=True >.
  3. “Peace Treaty between Latvia and Russia.” Ministry of Foreign Affairs Website. Ministry of Foreign Affairs of the Republic of Latvia, n.d. Web. 1 February 2010.<http://www.worldlii.org/int/other/LNTSer/1920/63.html>.
  4. Latvian Institute Website. Latvian Institute, n.d. Web. 1 February 2010.<http://www.li.lv/>.

Бібліографія[ред. | ред. код]