Культура ямково-гребінцевої кераміки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ямково-гребінцевої кераміки культура 4 тисячоріччя до Р.Х.
Ямково-гребінцевої кераміки культура у 2-ій половині 4 тисячоріччя до Р.Х.

Я́мково-гребінце́вої кера́міки культу́ра — археологічна культура доби пізнього неоліту (4 і 3 тисячоліття до н. е.), поширена на північному сході Європи й на північному заході Азії. На заході охоплює фінське узбережжя Ботнічної затоки, північ Норвегії й Швеції, на півдні у долині Вісли, на сходи переходить за Уральські гори до Барабинського степу та Алтаю.

В Україні була поширена в північній лісовій частині Лівобережжя (стоянки Погорілівка, Мис Очкинський та інші).

Відомі залишки поселень на берегах річок або на піщаних підвищеннях біля озер і боліт.

Населення цієї культури жило з мисливства і рибальства, зауважено зародки скотарства і хліборобства, споруджувало наземні житла і напівземлянки, переходячи від підокруглих будівель до підпрямокутних.

Знаряддя праці були з кременю, кістки і рогу, посуд виготовлявся з глини з домішкою піску, прикрашався орнаментом із ямок, поділених рядами гребінцевих відтисків, чим культура і завдячує своїй назві.

Змінилася культурами епохи бронзи.

Ямково-гребінцевої кераміки культурно-історична область[ред.ред. код]

Об'єднує пам'ятки доби неоліту зі знахідками керамічного посуду, прикрашеного ямковим орнаментом, розташовані в лісовій та лісостеповій зоні Східної Європи — від Зах. Двіни та Дніпра на заході до Уральських гір на сході, від Карелії на півночі до Середнього Дону на півдні. Датується 5—3 тис. до н. е. Складається з ряду археологічних культур та локальних типів пам'яток.

На території України виявлено понад 70 невеликих поселень Я.-г.к.к.-і.о. У Подесенні більш ранні з них відносяться до пам'яток типу Вирчище, пізніші — до деснянської культури з ромбоямковою керамікою. У лісостеповому Лівобережжі Дніпра та у верхній течії Сіверського Дінця (прит. Дону) поширені пам'ятки з ямковою та ямково-накольчастою керамікою, споріднені з рязансько- долговською культурою Верхнього Дону. Поселення розташовані на піщаних підвищеннях біля водоймищ. Розкопувалися Вирчище, Гришівка, Лисогубівка, Луком'я, Скуносове.

Житла наземні стовпові або напівземлянкові. З кременю і кварциту виготовлялися скребачки, ножі, різці, свердла, двобічнооброблені листоподібні підтрикутні вістря списів та стріл, клини, жолобчасті долота, сокири; з кістки і рогу — гарпуни, риболовні гачки. Керамічний посуд — ліпні гостро- та округлодонні слабопрофільовані горщики, прикрашені горизонтальними або геометричними зонами з ямкових вдавлень, що перемежовуються неорнаментованою поверхнею або зонами відбитків гребінцевого штампа.

Господарство переважно рибальсько-мисливське, але під впливом контактів із носіями трипільської культури поширюються землеробство і скотарство.

На терени України людність Я.-г.к.к-і.о. потрапила з північніших територій унаслідок кількох хвиль міграцій. Її представники належать до лапаноїдного антропологічного типу. Більшість дослідників вважають відповідне населення носіями уральських мов. На території України пам'ятки Я.-г.к.к.-і.о. досліджували М.Рудинський, В.Непріна, Д.Телегін.

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]