Культура шнурової кераміки

Культура шнурової кераміки
Культури шнурової кераміки (червоним) в 2300—2000 рр. до Р. Х.
Розташування	континентальна Європа
Доба	пізній енеоліт
Час існування	3200 до н. е./2300 до н. е. — 2300 до н. е./1800 до н. е.
Культура бойових сокир
Культура шнурової кераміки у Вікісховищі

Посуд племен шнурової кераміки. Берлінський музей. Виготовлений біля 2500 р до н. е.

Бойова сокира племен культури шнурової кераміки. Норвегія.

Культура шнурової кераміки (відома також як культура бойових сокир) — назва археологічних культур пізнього енеоліту, поширених у лісовій і лісостеповій зонах Північної, Центральної і Східної Європи при кінці З — середини 2 тисячоліття (в основному 2300—1700) до н. е. Загальною ознакою шнурової культури є кераміка, прикрашена відтисками шнурка, який накладали на вогкі стінки глиняного посуду, або врізний орнамент на горщиках, черпаках, мисках, кулястих амфорах з ручками. «Шнуровики» користувалися шліфованими кам'яними ножами, сокирами, в тому числі й бойовими кинджалами, долотами; вживали прикраси з кістки та металу. Час існування цієї археологічної культури на землях України більшість дослідників датують 2900—2450/2350 рр. до н. е.

Місцеві культури

Виділяють близько двох десятків локально-хронологічних груп або культур, наприклад, саксонсько-тюринзька культура в Німеччині, чесько-моравська культура в Чехії, злотська культура, межановіцька культура на території Польщі, човноподібних сокир культура і поодиноких поховань культура у балтійському регіоні й суміжних районах тощо.

На терені України

Варіант культури шнурової кераміки, Передкарпатська культура поширена головним чином на Прикарпатті, Поділлі й Волині, де знаходяться її 2 групи:

• верхньодністровська (визначніші пам'ятки у селах Кульчиці, Колпець, Крилос, Комарів, Рокитне, Стратин);
• подільська (Білогірка, Попівці, Климківці, Жуличі, Кутянка).

На Волині присутні:

• городоцько-здовбицька з пам'ятками біля сіл Городок і Здовбиця на Рівенщині, поширена на Західній Волині від річки Буг до річки Случ;
• стрижівська, названа від села Стрижів над Бугом, що охоплює Південну Холмщину і Західну Волинь.

Близькою до культури шнурової кераміки була середньодніпровська культура, поширена в сточищі середнього Дніпра і Десни.

Етнічна належність народів культур

Племена культури шнурової кераміки — вважаються індоєвропейцями, але існують різні концепції про початок їхнього формування. За однією з них вони не були автохтонами в Україні, вони прийшли ймовірно з Центральної Європи, підгірських районів Німеччини, асимілюючись з місцевим населенням. Згідно з іншою версією початок їхнього формування в степах Східної Європи.

Поселення культури шнурової кераміки мало досліджені, також невідома етнічна приналежність їхніх племен; за деякими дослідниками, це мали б бути предки слов'ян, балтійців, германців і угрофінів (І. Свешніков).

Населення культури шнурової кераміки не було однорідним за походженням. Основу його в Східній Європі склали племена ямної, середньодніпровської культур, певною мірою традиції трипільської культури, в Центральній Європі — культур лійчастого посуду, кулястих амфор. Деяка спільність в матеріальній і духовній культурі різних груп населення шнурової кераміки пояснюється занепадом землеробства, розвитком скотарства у зв'язку з погіршенням кліматичних умов і впливами зі степового Півдня Східної Європи.

Опис культур

Населення шнурової культури жило у напівземлянкових і наземних житлах стовпової конструкції. Покійників у скорченому положенні ховали у ґрунтових могилах, курганах чи в кам'яних скринях. У могилах знайдено, крім покійників, кості тварин, прикраси, кам'яні бойові топірці, крем'яне знаряддя, а також рештки страв у горщиках.

Майже для всіх культур шнурової кераміки властиві кубки з розтрубними шийками та амфори. Носії культури були осілими скотарями та хліборобами, розводили велику рогату худобу, свиней та коней. Для стжижовської культури та особливо для середньодніпровської культури характерні сильні впливи й запозичення від населення катакомбної культурно-історичної спільності.

Дослідники культур

Культуру шнурової кераміки досліджували: Г. Оссовський, М. Біляшівський, В. Деметрикевич, Я. Пастернак, Я. Махнік, І. Артеменко, Ю. Захарук, Т. Пассек, М. Пелещишин, І. Свєшніков.

Див. також

• Словацьких курганів культура

Джерела

• Пустовалов С. Шнурової кераміки (бойових сокир) культурно-історична спільність [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 650. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
• Артеменко И., Племена Верхнего и Среднего Поднепровья в эпоху бронзы. М. 1967; (рос.)
• Свешніков І., Історія населення Передкарпаття, Поділля і Волині в кінці III — на початок II тисячоліття до нашої ери. К. 1974;
• Захарук Ю., Нове джерело до вивчення культур шнурової кераміки на Волині. МДАПВ, вип. 3, К. 1961.

Посилання

• Довідник з історії України [Архівовано 18 травня 2008 у Wayback Machine.]