Левіафан (фільм, 2014)
 | Ця стаття може містити помилки перекладу з іншої мови. |
Левіафан | |
|---|---|
| Левиафан | |
 | |
| Жанр | драма, кримінальний |
| Режисер | Андрій Звягінцев |
| Продюсер |
Олександр Роднянський Сергій Мелькумов |
| Сценарист |
Олег Негін Андрій Звягінцев |
| У головних ролях |
Олексій Серебряков Олена Лядова Роман Мадянов Володимир Вдовиченков |
| Оператор | Михайло Крічман |
| Композитор | Філіп Ґласс |
| Монтаж | Анна Масс |
| Кінокомпанія | Нон-стоп продакшн |
| Дистриб'ютор | Cirko Filmd[1][2] |
| Тривалість | 142 хв. |
| Мова | російська |
| Країна |
 Росія |
| Рік | 2014 |
| Кошторис | 220 млн. рублів |
| Касові збори | 386 894 доларів[3] |
| IMDb | ID 2802154 |
| sonyclassics.com/leviathan/ | |
 Левіафан у Вікісховищі | |
Левіафан (рос. Левиафан) — фільм-драма російського кінорежисера Андрія Звягінцева. Згідно зі старозавітною Книгою Йова Левіятан був морським страховиськом. Англійський філософ XVII ст. Томас Гобс у книзі «Левіафан»[4] порівняв державну систему з Левіафаном, що знищує людську природу, свободу. Фільм показує соціальне життя в епоху перемін, проводячи паралелі поміж життям праведного Йови та сучасного грішника, якого не цікавить сенс життя.
Світова презентація відбулась 23 травня 2014 на 67-му Каннському кінофестивалі в рамках головного конкурсу.
Висунутий номінантом[en] на 87 церемонії вручення Премії «Оскар» за найкращий фільм іноземною мовою.
Сюжет[ред. | ред. код]
У північному селищі Прибережному біля Баренцового моря живе автослюсар Миколай Сергєєв із другою дружиною Лілією та сином Романом від першого шлюбу. Він приятелює з поліціянтом Полівановим і його дружиною. Корумпований мер міста бажає знести його будинок, автомайстерню для будівництва особливо важливої будівлі — власного опрічного будинку. Сергєєв програє два суди, а за встановлену судом суму викупу придбати нове помешкання неможливо. Сергєєв звертається до свого армійського товариша Дмитра Селезньова, який є відомим у столиці адвокатом. Той доходить до висновку, що єдиним засобом боротьби проти мера наразі є лише компромат на нього.
Адвокат показує меру теку з компроматом, натякає на знайомство з впливовими політиками та пропонує припинити переслідувати Сергєєва, виплативши йому за майно суму, визначену незалежним оцінювачем (3,5 млн рублів замість 649 тисяч). Після цього адвокат в готелі займається сексом з Лілією, яка першою почала його зваблювати.
Утішений Сергєєв з сім'єю та друзями організовує пікнік, під час якого Роман неподалік місця пиятики помічає Лілію разом з адвокатом у недвозначному положенні. Поміж Сергєєвим і Селезньовим відбувається бійка.
Наляканий мер радиться із суддею, прокурором, начальником поліції та єпископом, який навчає його «показати силу». Адвоката заманюють у безлюдне місце, б'ють, погрожуючи вбивством. Адвокат повертається до Москви, водночас Сергєєв намагається пробачити Лілії. Та, після сварки з Романом, іде на берег моря і перестає відповідати на телефонні дзвінки та, зрештою, гине за невідомих обставин. Сергєєва арештовують за підозрою у вбивстві та присуджують 15 років ув'язнення, а дім руйнують. Задоволений мер після вироку каже: «Знатиме тепер до кого приставати».
У фіналі єпископ у присутності мера, губернатора читає проповідь у церкві, збудованій на місці будинку Сергєєва.
Відгуки[ред. | ред. код]
Багато критиків відзначають, що у фільмі немає позитивних героїв, усі зраджують усіх[5].
Західна преса відзначила фільм як один із найкращих у 2014 (Sight & Sound)[6], критикою путінської Росії (The Guardian[7], International Business Times[8]) та беззубим фільмом, що підкреслює споконвічність корупції, релігійного лицемірства в Росії й після якого Путін може спокійно спати (London Evening Standard[en][8]). У Росії виявилась неоднозначна позиція двох діаметрально протилежних таборів — від підкреслення можливого несприйняття фільму публікою через показ життя, де бог і віра замінені ритуалами та риторикою (Искусство кино[ru][9], Новая газета[10], Meduza, 12.01.2015[11]) до звинувачень в антиросійському спрямуванні (НТВ[12],[13],[14]), закликів заборони показу (ВВС[15],[16]).
На початок 2015 фільм має значні проблеми з отриманням дозволу на показ у Росії через присутність ненормативної лексики у героїв.
Актори[ред. | ред. код]
- Олексій Серебряков — Миколай Сергєєв, автослюсар, чоловік Лілії, батько Романа
- Олена Лядова — Лілія Сергєєва, дружина Миколая, мачуха Романа , що працює на рибзаводі біля транспортеру та нудьгує від одноманітного життя
- Володимир Вдовиченков — Дмитро Селезньов, старий друг Миколая, член Московської колегії адвокатів.
- Роман Мадянов — Вадим Шелевят, мер міста, для якого місцеві мешканці «комахи, що тонуть у лайні»
- Олексій Розін[ru] — сержант поліції Павло Поліянов, чоловік Анжели
- Ганна Уколова — Анжела Поліянова, подруга Лілії Сергєєвої, дружина Павла Поліянова
- Валерій Гришко[ru] — єпископ
- Алла Ємінцева — Тарасова, суддя
- Сергій Бачурський — — працівниця прокуратури, полковник поліції Іван Дегтярь ов
- Маргарита Шубіна — Горюнова, прокурорка
- Дмитро Биковський[ru] — Ткачук, начальник поліції
- Сергій Романюк ― епізодична роль[17]
- Марія Скорницька — працівниця прокуратури
- Ігор Савочкін — слідчий
- Ігор Сергєєв — отець Василь, священик
- Леся Кудряшова — Юля, секретарка мера
- В'ячеслав Гончар — Василь, водій мера
Номінант премій[ред. | ред. код]
- 67-й Каннський кінофестиваль
- нагорода за найкращий сценарій — Андрію Звягінцеву і Олегу Негіну
- номінація на Золоту пальмову гілку
- 32-й Мюнхенський кінофестиваль
- приз «Найкращий іноземний фільм»[18]
- Лондонський кінофестиваль 2014
- приз «Найкращий іноземний фільм»[19]
- Кінофестиваль Abu Dhabi Film Festival 2014
- Гран-прі «Чорна перлина»
- приз за найкращу чоловічу роль — Олексій Серебряков
- Satellite Award
- номінація на премію «Найкращий фільм іноземною мовою»
- премія Золотий глобус за найкращий фільм іноземною мовою 2014
- 45-й Індійський міжнародний кінофестиваль[20]
- премія «Золотий павич» за найкращий фільм
- премія за найкращу чоловічу роль — О. Серебряков
- премія кіноакадемії Азійсько-Тихоокеанського реґіону[21]
- головний приз за найкращий фільм року
- номінація за найкращу операторську роботу
- 22-й міжнародний фестиваль мистецтва кінооператорів Camerimage у Бидгощі, Польща
- головний приз «Золота Жаба» — Михайло Кричман[22]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ http://nmhh.hu/dokumentum/166259/premierfilmek_forgalmi_adatai_2014.xlsx
- ↑ http://nmhh.hu/dokumentum/198182/terjesztett_filmalkotasok_art_filmek_nyilvantartasa.xlsx
- ↑ [LEVIATHAN (2014) (англ.). Архів оригіналу за 18 листопада 2018. Процитовано 19 січня 2015. LEVIATHAN (2014) (англ.)]
- ↑ Hobbes's Leviathan: reprinted from the edition of 1651(англ.)
- ↑ Новая газета - Novayagazeta.ru. Новая газета - Novayagazeta.ru (рос.). Архів оригіналу за 13 серпня 2020. Процитовано 7 грудня 2020.
- ↑ [The 20 best films of 2014 (англ.). Архів оригіналу за 1 січня 2016. Процитовано 22 січня 2015. The 20 best films of 2014 (англ.)]
- ↑ [Cannes 2014 review: Leviathan — a new Russian masterpiece (англ.). Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 22 січня 2015. Cannes 2014 review: Leviathan — a new Russian masterpiece (англ.)]
- ↑ а б [Пресса Британии о «Левиафане»: Библия, коррупция и водка (рос.). Архів оригіналу за 17 листопада 2014. Процитовано 19 січня 2015. Пресса Британии о «Левиафане»: Библия, коррупция и водка (рос.)]
- ↑ [Декалог от Андрея Звягинцева. «Левиафан», режиссер Андрей Звягинцев (рос.). Архів оригіналу за 15 січня 2015. Процитовано 22 січня 2015. Декалог от Андрея Звягинцева. «Левиафан», режиссер Андрей Звягинцев (рос.)]
- ↑ [Learn, we are fun! (рос.). Архів оригіналу за 19 січня 2015. Процитовано 22 січня 2015. Learn, we are fun! (рос.)]
- ↑ [Знак беды Юрий Сапрыкин — о том, почему «Левиафан» нравится на Западе и раздражает в России (рос.). Архів оригіналу за 20 січня 2015. Процитовано 22 січня 2015. Знак беды Юрий Сапрыкин — о том, почему «Левиафан» нравится на Западе и раздражает в России (рос.)]
- ↑ [«Поганая клевета» и «тухлая ложь»: в Рунете раскритиковали «Левиафан» (рос.). Архів оригіналу за 22 січня 2015. Процитовано 22 січня 2015. «Поганая клевета» и «тухлая ложь»: в Рунете раскритиковали «Левиафан» (рос.)]
- ↑ [В РПЦ назвали «антихристианским» фильм Звягинцева «Левиафан» (рос.). Архів оригіналу за 22 січня 2015. Процитовано 22 січня 2015. В РПЦ назвали «антихристианским» фильм Звягинцева «Левиафан» (рос.)]
- ↑ [Мединский о «Левиафане»: это признание российского кино (рос.). Архів оригіналу за 14 січня 2015. Процитовано 22 січня 2015. Мединский о «Левиафане»: это признание российского кино (рос.)]
- ↑ [В Самаре просят наказать актера за роль в «Левиафане» (рос.). Архів оригіналу за 22 січня 2015. Процитовано 22 січня 2015. В Самаре просят наказать актера за роль в «Левиафане» (рос.)]
- ↑ [Глава Териберки выступила против показа фильма «Левиафан» (рос.). Архів оригіналу за 18 січня 2015. Процитовано 22 січня 2015. Глава Териберки выступила против показа фильма «Левиафан» (рос.)]
- ↑ «Я завжди готовий віддати себе повністю, згоріти на сцені для глядача» - франківський актор Сергій Романюк - "Репортер". "Репортер" (укр.). 28 лютого 2017. Архів оригіналу за 19 лютого 2022. Процитовано 8 жовтня 2018.
- ↑ [Фильм «Левиафан» Андрея Звягинцева завоевал главный приз Мюнхенского кинофестиваля (рос.). Архів оригіналу за 8 січня 2015. Процитовано 19 січня 2015. Фильм «Левиафан» Андрея Звягинцева завоевал главный приз Мюнхенского кинофестиваля (рос.)]
- ↑ [International politics creeps into LFF Awards (англ.). Архів оригіналу за 24 липня 2015. Процитовано 19 січня 2015. International politics creeps into LFF Awards (англ.)]
- ↑ Левиафан, созданный при поддержке Фонда кино, стал победителем Индийского международного фестиваля. (рос.). Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 22 січня 2015.
- ↑ [Российское кино получило ряд наград престижного фестиваля в Абу-Даби (рос.). Архів оригіналу за 13 грудня 2014. Процитовано 22 січня 2015. Российское кино получило ряд наград престижного фестиваля в Абу-Даби (рос.)]
- ↑ [CAMERIMAGE 2014 WINNERS! (англ.). Архів оригіналу за 21 грудня 2014. Процитовано 22 січня 2015. CAMERIMAGE 2014 WINNERS! (англ.)]
Посилання[ред. | ред. код]
- «Якщо більш немає диваків, хто скаже про беззаконня та брехню?» [Архівовано 21 січня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
- Преса Британії про «Левіятан»: Біблія, корупція, горілка [Архівовано 17 листопада 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- о.Яків Кротов: Надувной «Левиафан» [Архівовано 3 лютого 2015 у Wayback Machine.]. // «Сноб», 26.01.2015
|
| |||||