Роднянський Олександр Юхимович
| Роднянський Олександр Юхимович | |
 |
|
| Народився | 2 липня 1961 (56 років) Київ, УРСР |
|---|---|
| Громадянство |  ->  |
| Діяльність | кінобізнес, медіабізнес, режисер, продюсер |
Родня́нський Олекса́ндр Юхи́мович (нар.2 липня 1961, Київ) — український та російський кінорежисер, кіно- і телевізійний продюсер, телевізійний менеджер. Двоюрідний брат та бізнес-партнер Бориса Фуксмана.
Зміст
Родина[ред. • ред. код]
Народився в родині кінематографістів (його дід, Зіновій Роднянський був головним редактором Кіностудії документальних фільмів, батько — головним інженером, мати — Лариса Роднянська — директор кіностудії «Контакт» Спілки кінематографістів України)
Освіта[ред. • ред. код]
У 1983 році закінчив Київський інститут театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого (факультет кінорежисури).
Кінематографічна діяльність[ред. • ред. код]
Український період[ред. • ред. код]
У 1983–1990 працював на студії «Київнаукфільм».
Олександр Роднянський — секретар правління Спілки кінематографістів України.
Заслужений діяч мистецтв України.
Європейські періоди[ред. • ред. код]
У 1990 році став головним продюсером кінокомпанії «Innova Film» (Німеччина), співпрацюючи, як режисер, також із кіностудією «Контакт» Спілки кіноматографістів України.
1 березня 2010 року стало відомо про купівлю Олександром Роднянським 51% акцій дистриб'ютора авторських прав кампанії «Кино без границ» и 51% акцій шведської кампанії Maywin Films AB.[1].
Російський період[ред. • ред. код]
академік Російської Академії кінематографічних мистецтв «Ніка»; Голова опікунської ради Відкритого російського кінофестивалю «Кінотавр».
Нагороджений за фільм «Місія Рауля Валленберга» призом Союзу кінематографістів СНД «Ніка» в номінації «найкращий документальний фільм 1990 року», і за фільм «Прощай, СССР‑2» призом Союзу кінематографістів СНД «Ніка» в номінації «найкращий документальний фільм 1994 року».
У 1991 році фільм «Місія Рауля Валенберга» був нагороджений премією «Фелікс» Європейської кіноакадемії як найкращий європейський документальний фільм. Також серед нагород ‑ приз журі і приз ФІПРЕССІ міжнародного кінофестивалю в Ямагата (Японія, 1995), гран‑прі міжнародного фестивалю в Страсбурзі (Франція, 1995), спеціальний приз журі на міжнародному фестивалі в Ніоне (Швейцарія, 1992).
Світове визнання[ред. • ред. код]
Лауреат більше 20 міжнародних кінофестивалів.
Як продюсер Роднянський двічі був номінований на премію «Оскар» — приз Американської кіноакадемії: за фільм режисера Нани Джорджадзе «1001 рецепт закоханого кухаря» в категорії «Найкращий іноземний фільм» в 1996 році і за фільм Режиса Варньє «Схід — Захід» у категорії «Найкращий іноземний фільм» 2000 року.
Телевізійна діяльність[ред. • ред. код]
З 1997 року ‑ президент Телевізійної академії України.
ТРК «Студія 1+1»[ред. • ред. код]
У 1995 році Роднянський заснував в Україні телерадіокомпанію «Студія 1+1» [2] і став її генеральним директором і генеральним продюсером.
Починаючи від серпня 2005 і до весни 2008 — голова ради директорів телеканалу 1+1.
Робота на телебаченні в Росії[ред. • ред. код]
У травні 2002 призначений генеральним директором телеканалу СТС (Росія), з лютого 2004 — президент американської медіакомпанії Story First Communications, яка володіє акціями СТС. У 2004 році, залишаючись гендиректором телеканалу СТС, був вибраний президентом холдингу «СТС Медіа». У 2005 році став також генеральним директором телеканалу «Домашній».
Член правління Академії російського телебачення; асоційований член Міжнародної ради національної академії телевізійного мистецтва (США).
Роднянський — лауреат премії в області медіа‑бізнесу «Медіаменеджер Росії-2004».
У 2005 році Роднянський став лауреатом премії «Телегранд‑2004» — за заслуги в розвитку недержавного телебачення в Україні і в Росії; премії «Люди року GQ ‑ 2005» в номінації «Продюсер року»; премії «За видатний внесок у розвиток кіновиробництва» IV національної церемонії вручення призів за досягнення в кінобізнесі; премії Академії російського телебачення «ТЕФІ» — за серіал «Моя прекрасна няня» в номінації «Найкращий продюсер».
У 2006 році Академія Російського телебачення «Ніка» нагородила Роднянського премією в номінації «Найкращий ігровий фільм» за картину «9 рота»; того ж року він став лауреатом премії Академії Російського телебачення «ТЕФІ» в номінації «Найкращий телевізійний продюсер» за проект «Не родися красивою».
24 червня 2008 року стало відомо, що Роднянській залишає пости керівника телеканалу СТС і холдингу «СТС Медіа».
Фільмографія[ред. • ред. код]
Режисер[ред. • ред. код]
- «Втомлені міста» (1988, співавт. сценарію з В.Трояновським),
- «Хто з нас Шая?» (1989),
- «Місія Рауля Валленберга» (1990),
- «Зустріч із батьком» (1990),
- «Прощавай, СРСР» (1992–1994),
- «Марш живих» (1993),
- «Подвійний агент» (1994).
- «Дякувати Богові, ти Прийшов» (2006 телесеріал).
Сценарист[ред. • ред. код]
Актор[ред. • ред. код]
- «Школа лихослів'я» (2001, телесеріал).
Продюсер[ред. • ред. код]
![[icon]](/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Wiki_letter_w_cropped.svg){kind=small} |
Цей розділ потребує доповнення. (серпень 2012) |
- «Гагарін, я вас кохала» (1994, режисер — Валентина Руденко),
- «Співачка Жозефіна і мишачий народ» (1994, режисер — Сергій Маслобойщиков),
- «Перше кохання» (1995, режисер — Роман Балаян),
- «1000 і один рецепт закоханого кулінара» (1996, режисер — Нана Джорджадзе),
- «Два місяця, три сонця» (1998, режисер — Роман Балаян),
- «Схід-Захід» (1999, режисер — Режис Варньє),
- «Водій для Віри» (2004, режисер — Павло Чухрай),
- «Моя прекрасна нянька» (телесеріал), 2004–2008,
- «Віола Тараканова. У світі злочинних пристрастей» (телесеріал), 2004–2007,
- «9 рота» (режисер Федір Бондарчук), 2005,
- «Мила, діти та завод», 2005–2006,
- «Не народися вродливою» (телесеріал), 2005–2006,
- «Пітер ФМ» (режисер Оксана Бичкова), 2006,
- «Спека», 2006,
- «Курсантство» (телесеріал), 2006–2007,
- «Валіза зі світлим майбутнім» (телесеріал; режисер В'ячеслав Криштофович), 2007,
- «Жага екстриму» (2007, режисер Андрій Дончик),
- «18—14», 2007,
- «Татусеві доньки», (телесеріал), 2007–2009,
- «Я лечу» (телесеріал), 2008,
- «Ранетки» (телесеріал), 2008–2010,
- «Населений острів» (режисер Федір Бондарчук), 2008,
- «Кремлівські курсанти» (телесеріал), 2009,
- «Населений острів: сутичка» (режисер Федір Бондарчук), 2009,
- «В суботу» (режисер Олександр Міндадзе), 2011,
- «Олена» (режисер Андрій Звягінцев), 2011,
- «Автівка Джейн Менсфілд» (режисер Біллі Боб Торнтон), 2012,
- «Мачете вбиває» (режисер Роберт Родрігес), 2013,
- «Місто Гріхів 2» (режисер Роберт Родрігес), 2013,
- «Авантюристи» (режисер Костянтин Буслов), 2014,
- «Левіафан» (режисер Андрій Звягінцев), 2014,
- «Біси» (режисер Володимир Хотиненко), 2014,
- «Дуелянт» (режисер Олексій Мізгірьов), 2016 [3].
Нагороди[ред. • ред. код]
- У 2006 році отримав премію Телетріумф у номінації «За особистий внесок у розвиток українського телебачення премія Телетріумф»
Примітки[ред. • ред. код]
Посилання[ред. • ред. код]
- Человек с киноаппратом // Esquire Україна, липень 2013, стор. 91-95 (рос.)
