Роднянський Олександр Юхимович
Роднянський Олександр Юхимович | |
---|---|
Народився |
2 липня 1961[1] (61 рік) Київ, УРСР |
Громадянство |
![]() |
Діяльність | кінобізнес, медіабізнес, режисер, продюсер |
Alma mater | Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого |
Знання мов | російська і українська |
Членство | 1+1 і СТС Медіа |
Роки активності | 1988 — тепер. час |
Діти | Олександр Роднянський[d] |
Нагороди | |
IMDb | ID 0734954 |
Родня́нський Олекса́ндр Юхи́мович (нар. 2 липня 1961, Київ, Українська РСР) — український[2][3][4][5][6] та російський[7][8] режисер, продюсер та менеджер єврейського походження. Двоюрідний брат та бізнес-партнер німецького медіамагната-інвестора Бориса Фуксмана.
Разом з Фуксманом є співзасновником та співвласником української мережі кінотеатрів «Сінема-Сіті» та київського готелю «Hilton Kyiv». Разом з Фуксманом є співзасновником та колишнім власником українського телеканалу 1+1.
Родина[ред. | ред. код]
Народився в родині кінематографістів (його дід, Зиновій Роднянський був головним редактором Кіностудії документальних фільмів, батько — головним інженером, мати — Лариса Роднянська — директор кіностудії «Контакт» Спілки кінематографістів України)
Освіта[ред. | ред. код]
1983 року закінчив Київський інститут театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого (факультет кінорежисури).
Кінематографічна діяльність[ред. | ред. код]
Український період[ред. | ред. код]
У 1983–1990 працював на студії «Київнаукфільм».
Олександр Роднянський — секретар правління Спілки кінематографістів України.
Заслужений діяч мистецтв України.
Європейські періоди[ред. | ред. код]
У 1990 році став головним продюсером кінокомпанії «Innova Film» (Німеччина), співпрацюючи, як режисер, також із кіностудією «Контакт» Спілки кіноматографістів України.
1 березня 2010 року стало відомо про купівлю Олександром Роднянським 51 % акцій дистриб'ютора авторських прав кампанії «Кино без границ» и 51 % акцій шведської кампанії Maywin Films AB.[9].
Російський період[ред. | ред. код]
З 2002 року Роднянський є членом Європейської кіноакадемії від Росії.[10]
Роднянський є одним з найвпливовіших телепродюсерів Росії. З 2002 по 2008 рік був генеральним директором російського телеканалу СТС, з 2004 по 2008 рік також був головою «СТС Медиа» (телеканали СТС, Домашній тощо). З 2009 по 2011 рік був головою експертної ради російської «Національної медіа групи» (телеканал РЕН ТВ, П'ятий канал тощо). Крім телебачення Роднянський також є одним з найвпливовіших кінопродюсерів Росії, серед найуспішніших стрічок що спродюсував Роднянський — 9 рота (2005), Сталінград (2013), Населений острів (2008), та Дуелянт (2016).[11] Він також є академіком Російської Академії кінематографічних мистецтв «Ніка» та головою опікунської ради Відкритого російського кінофестивалю «Кінотавр».
Нагороджений за фільм «Місія Рауля Валленберга» призом Союзу кінематографістів СНД «Ніка» в номінації «найкращий документальний фільм 1990 року», і за фільм «Прощай, СССР‑2» призом Союзу кінематографістів СНД «Ніка» в номінації «найкращий документальний фільм 1994 року».
У 1991 році фільм «Місія Рауля Валенберга» був нагороджений премією «Фелікс» Європейської кіноакадемії як найкращий європейський документальний фільм. Також серед нагород ‑ приз журі і приз ФІПРЕССІ міжнародного кінофестивалю в Ямагата (Японія, 1995), гран‑прі міжнародного фестивалю в Страсбурзі (Франція, 1995), спеціальний приз журі на міжнародному фестивалі в Ніоне (Швейцарія, 1992).
Світове визнання[ред. | ред. код]
Лауреат понад 20 міжнародних кінофестивалів.
Як продюсер Роднянський двічі був номінований на премію «Оскар» — приз Американської кіноакадемії: за фільм режисера Нани Джорджадзе «1001 рецепт закоханого кухаря» в категорії «Найкращий іноземний фільм» в 1996 році і за копродукційний фільм Режиса Варньє «Схід — Захід» у категорії «Найкращий іноземний фільм» 2000 року.
2016 року Олександра Роднянського було обрано до членів журі Американської кіноакадемії, що присуджують премію «Оскар»[12]
Громадянська позиція[ред. | ред. код]
Після нападу РФ на Україну та військових злочинів, скоєних її військовослужбовцями в Київській області, виїхав з Росії та неодноразово висловлював протест проти дій Кремля[13][14][15][16].
Телевізійна діяльність[ред. | ред. код]
Робота в Україні[ред. | ред. код]
З 1997 року ‑ президент Телевізійної академії України.

У 1995 році Роднянський заснував в Україні телерадіокомпанію «Студія 1+1»[17] і став її генеральним директором і генеральним продюсером.
Починаючи від серпня 2005 і до весни 2008 — голова ради директорів телеканалу 1+1.
Робота на телебаченні в Росії[ред. | ред. код]
У травні 2002 призначений генеральним директором телеканалу СТС (Росія), з лютого 2004 — президент американської медіакомпанії Story First Communications, яка володіє акціями СТС. У 2004 році, залишаючись гендиректором телеканалу СТС, був вибраний президентом холдингу «СТС Медіа». У 2005 році став також генеральним директором телеканалу «Домашній».
Член правління Академії російського телебачення; асоційований член Міжнародної ради національної академії телевізійного мистецтва (США).
Роднянський — лауреат премії в області медіа‑бізнесу «Медіаменеджер Росії-2004».
У 2005 році Роднянський став лауреатом премії «Телегранд‑2004» — за заслуги в розвитку недержавного телебачення в Україні і в Росії; премії «Люди року GQ ‑ 2005» в номінації «Продюсер року»; премії «За видатний внесок у розвиток кіновиробництва» IV національної церемонії вручення призів за досягнення в кінобізнесі; премії Академії російського телебачення «ТЕФІ» — за серіал «Моя прекрасна няня» в номінації «Найкращий продюсер».
У 2006 році Академія Російського телебачення «Ніка» нагородила Роднянського премією в номінації «Найкращий ігровий фільм» за картину «9 рота»; того ж року він став лауреатом премії Академії Російського телебачення «ТЕФІ» в номінації «Найкращий телевізійний продюсер» за проект «Не родися красивою».
24 червня 2008 року стало відомо, що Роднянській залишає пости керівника телеканалу СТС і холдингу «СТС Медіа».
Фільмографія[ред. | ред. код]
Режисер[ред. | ред. код]
- «Втомлені міста» (1988, співавт. сценарію з В.Трояновським),
- «Хто з нас Шая?» (1989),
- «Місія Рауля Валленберга» (1990),
- «Зустріч із батьком» (1990),
- «Прощавай, СРСР» (1992–1994),
- «Марш живих» (1993),
- «Подвійний агент» (1994).
- «Дякувати Богові, ти Прийшов» (2006 телесеріал).
Сценарист[ред. | ред. код]
Актор[ред. | ред. код]
- «Школа лихослів'я» (2001, телесеріал).
Продюсер[ред. | ред. код]
![]() | Цей розділ потребує доповнення. (серпень 2012) |
- «Гагарін, я вас кохала» (1994, режисер — Валентина Руденко),
- «Співачка Жозефіна й Мишачий Народ» (1994, режисер — Сергій Маслобойщиков),
- «Перше кохання» (1995, режисер — Роман Балаян),
- «1000 і один рецепт закоханого кулінара» (1996, режисер — Нана Джорджадзе),
- «Два місяця, три сонця» (1998, режисер — Роман Балаян),
- «Схід-Захід» (1999, режисер — Режис Варньє),
- «Водій для Віри» (2004, режисер — Павло Чухрай),
- «Моя прекрасна нянька» (телесеріал), 2004—2008,
- «Віола Тараканова. У світі злочинних пристрастей» (телесеріал), 2004—2007,
- «9 рота» (режисер Федір Бондарчук), 2005,
- «Мила, діти та завод», 2005—2006,
- «Не народися вродливою» (телесеріал), 2005—2006,
- «Пітер ФМ» (режисер Оксана Бичкова), 2006,
- «Спека», 2006,
- «Кадетство» (телесеріал), 2006—2007,
- «Валіза зі світлим майбутнім» (телесеріал; режисер В'ячеслав Криштофович), 2007,
- «Жага екстриму» (2007, режисер Андрій Дончик),
- «18—14», 2007,
- «Татусеві доньки», (телесеріал), 2007—2009,
- «Я лечу» (телесеріал), 2008,
- «Ранетки» (телесеріал), 2008—2010,
- «Населений острів» (режисер Федір Бондарчук), 2008,
- «Кремлівські курсанти» (телесеріал), 2009,
- «Населений острів: сутичка» (режисер Федір Бондарчук), 2009,
- «В суботу» (режисер Олександр Міндадзе), 2011,
- «Олена» (режисер Андрій Звягінцев), 2011,
- «Автівка Джейн Менсфілд» (режисер Біллі Боб Торнтон), 2012,
- «Біла гвардія» (реж. Сергій Снєжкін), 2012.
- «Мачете вбиває» (режисер Роберт Родрігес), 2013,
- «Місто Гріхів 2» (режисер Роберт Родрігес), 2013,
- «Авантюристи» (режисер Костянтин Буслов), 2014,
- «Левіафан» (режисер Андрій Звягінцев), 2014,
- «Біси» (режисер Володимир Хотиненко), 2014,
- «Дуелянт» (режисер Олексій Мізгірьов), 2016[11].
- «Нелюбов» (реж. Андрій Звягінцев), 2017.
- «Дилда» (реж. Кантемір Балаганов), 2019.
- «Чорнобиль» (реж. Д. Козловський), 2021.
- «Сьома симфонія», телесеріал (реж. Олександр Котт), 2021.
Нагороди[ред. | ред. код]
- 2006 року отримав премію Телетріумф у номінації «За особистий внесок у розвиток українського телебачення премія Телетріумф».[18]
Сім'я[ред. | ред. код]
Син Олександр Олександрович Роднянський — з вересня 2019-го головний економічний радник Кабінету міністрів України[19]. До червня 2022 року був одружений на російській акторці Яніні Студіліній[20].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Filmportal.de — 2005.
- ↑ Український продюсер увійшов до журі премії «Оскар»
- ↑ УКРАЇНСЬКИЙ ПРОДЮСЕР РОДНЯНСЬКИЙ БУДЕ ПРИСУДЖУВАТИ ОСКАРИ-2017
- ↑ Raphael Abraham: Can new film of Andrei Zvyagintsev be as daring as ‘Leviathan’?
- ↑ Fipresci — Alexander Rodnyansky on site The international federation of film critics
- ↑ Alexander Rodnyansky. Producer
- ↑ KYIV MEDIA WEEK. KYIV MEDIA WEEK (англ.). Процитовано 2 травня 2019.
- ↑ Oscar-Nominated Russian Producer Boards Serbian Art-House Project. The Hollywood Reporter (англ.). Процитовано 2 травня 2019.
- ↑ Роднянський став власником «Кино без границ»
- ↑ Влад Одуденко став членом Європейської кіноакадемії. Одеська кіностудія, 2014
- ↑ а б Ярослав Підгора-Гвяздовський. «Русскій мір», або Війна і війна // Zbruch, 27.09.2016
- ↑ Американська кіноакадемія включила Олександра Роднянського до списку журі.
- ↑ "Я знаю, что украинцы выстоят": продюсер Александр Роднянский поддержал Украину. stars.segodnya.ua (рос.). Процитовано 22 квітня 2022.
- ↑ Кінопродюсер Роднянський: У тому вигляді, у якому зараз існує Росія, мені там не місце. gordonua.com. Процитовано 22 квітня 2022.
- ↑ Малай, Катерина (8 березня 2022). Роднянський дохідливо пояснив росіянам, чому він не підтримав загарбницьку війну Путіна в Україні. OBOZREVATEL NEWS (укр.). Процитовано 22 квітня 2022.
- ↑ Александр Роднянский об отъезде из России, Буче и ответственности за войну | Интервью Би-би-си (uk-UA). Процитовано 22 квітня 2022.
- ↑ [1]
- ↑ «Телетріумф»: лауреати і номінанти 2006 року. teletriumf.ua. Процитовано 26 травня 2020.
- ↑ Сина продюсера Роднянського призначили ключовим радником Кабміну. РБК-Украина (рос.). Процитовано 25 жовтня 2019.
- ↑ "Вибрав Україну": син Роднянського розлучився з російською актрисою. РБК-Украина (рос.). Процитовано 9 червня 2022.
Посилання[ред. | ред. код]
- Н. Капельгородська, Євгенія Глущенко, О. Синько «Кіномистецтво України в біографіях» (К.: АВДІ, 2004,) — 712 стор (стор. 503, Роднянський Олександр Юхимович). ISBN 966-7785-12-2
|
- Народились 2 липня
- Народились 1961
- Випускники Київського театрального інституту
- Заслужені діячі мистецтв України
- Українські кінорежисери
- Українські телевізійні менеджери
- Українські підприємці
- Українські євреї
- Українські кінопродюсери
- Російські кінорежисери
- Російські кінопродюсери
- Російські підприємці
- Українці Росії
- 1+1
- Уродженці Києва