Луфар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Луфареві)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Луфар

Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Підцарство: Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Клас: Променепері (Actinopterygii)
Підклас: Новопері (Neopterygii)
Інфраклас: Костисті риби (Teleostei)
Надряд: Акантопері (Acanthopterygii)
Ряд: Скумбрієподібні (Scombriformes)
Родина: Луфареві (Pomatomidae)
Gill, 1865
Рід: Луфар (Pomatomus)
Lacépède, 1802
Вид: Луфар
Біноміальна назва
Pomatomus saltatrix
(Linnaeus, 1766)
Посилання
Вікісховище: Pomatomus saltatrix
Віківиди: Pomatomus saltatrix
EOL: 205264
ITIS: 168559
NCBI: 75034
Fossilworks: 83269

Луфар, або луфар-танцівниця (Pomatomus saltatrix) — морська зграйна риба ряду окунеподібних. Єдиний представник роду луфар (Pomatomus) і родини луфаревих (Pomatomidae).

Зазвичай тримається на поверхні. Тіло довжиною до 1 метра, стиснене з боків, жива маса до 15 кілограм. Нерест навесні, ікра пелагічна, плодючість до 1 млн ікринок. Хижак, живиться рибами. Зустрічається у Атлантичному та Індійському океанах, також поширений у тропічних і помірних морях, в Україні — у Чорному і Азовському морях. Здійснює значні сезонні міграції. М'ясо луфаря смачне, завдяки чому він є цінним об'єктом промислу та марикультури.

Систематика[ред. | ред. код]

Луфар — єдиний живий вид родини луфаревих (Pomatomidae). Колись разом з ними включалися і скомбропси, але тепер їх згрупували в окрему монотипічну родину Scombropidae. Одним із вимерлих родичів луфаря був Lophar miocaenus із пізнього міоцену, скам'янілості якого знайдено у Південній Каліфорнії.

Розповсюдження[ред. | ред. код]

Тролінґ на луфара, літографія Currier & Ives[en], 1866 р.

Луфар широко поширений у світі в тропічних і субтропічних водах. Вони зустрічаються в пелагічних водах більшою частиною континентальних шельфів уздовж сходу Америк (але не між півднем Флориди і північною частиною Південної Америки), Африки, Середземного і Чорного морів (а під час міграції і між ними), Південно-Східної Азії та Австралії. Вони зустрічаються в різних прибережних областях: над континентальним шельфом, в бурхливих прибережних водах, використовуваних для серфінґу, або коло скелястих мисів[1]. Вони також заходять в гирла річок і населяють солонуваті води[2][3][4]. Час від часом вони залишають береги та кочують зграями відкритим морем[5][6].

Вздовж східного узбережжя США луфар зимою зустрічається біля берегів Флориди. У квітні вони звідти пропадають, прямуючи на північ. У червні їх можна знайти у Массачусетса; у роки високої чисельності відсталих рибин знаходять на півночі аж до Нової Шотландії. У жовтні вони полишають води на північ від Нью-Йорка, прямуючи на південь (тоді як деякі луфарі, можливо, менш кочові[7][8], мешкають в Мексиканській затоці протягом усього року). В цілому схожим чином економічно значуща для вилову популяція, яка нереститься в Чорному морі, мігрує на південь через Стамбул (Босфор, Мармурове море, Дарданелли й Егейське море послідовно) і восени за холодної пори — до середземноморського узбережжя Туреччини[9]. Вздовж південноафриканського узбережжя та околиць моделі руху приблизно паралельні[10].

Життєвий цикл[ред. | ред. код]

Дорослі луфарі зазвичай мають довжину від 20 до 60 см, а найбільший зареєстрований розмір складав 120 см і 14 кг. Вони розмножуються навесні та влітку і можуть прожити до 9 років[5][6]. Мальки луфаря вливаються у зоопланктон і значною мірою залежить від течій[11][12]. Луфар, що віднерестився, був виявлений коло східно-центральної Флориди, мігруючи на північ. Як і більшість морських риб, його нерестові звички є маловідомими. У західній частині Північної Атлантики зустрічаються щонайменше дві популяції, розділені мисом Гаттерас у Північній Кароліні. Гольфстрим може переносити мальків, що нерестяться, на південь від мису Гаттерас, на північ, а морські вири можуть розкручуватися, забираючи їх у популяції, що мешкають біля берегів Середньої Атлантики та штатів Нової Англії[13].

Особливості харчування[ред. | ред. код]

Велика особина луфаря
Зовнішні відеофайли
«Нальот луфаря» – YouTube
Шалена годівля луфаря – YouTube

Дорослі луфарі сильні й агресивні, живуть розрізненими зграями. Це швидкі плавці, які полюють на косяки кормової риби і продовжують нападати на них у шаленій годівлі навіть після того, як вони наїлися досхочу[5][6]. Залежно від району і сезону вони воліють менхаден[en] і інших оселедцевих (Clupeidae), скумбрієвих (Scombridae), горбаневих (Sciaenidae), помадазієвих (Haemulidae), анчоусових (Engraulidae), креветок і кальмарів. Вони канібали і можуть знищити своїх дитинчат[14]. Луфар іноді переслідує жертву через область прибою, нападаючи на косяки на мілководді, збиваючи воду, як центрифуга. Таку поведінку іноді називають «нальотом луфаря»[15].

Своєю чергою, на луфаря полюють великі хижаки на усіх щаблях їхнього життєвого циклу. Молодими вони стають жертвами різних океанічних хижаків, як-то смугастого окуня, доросліших луфарей, параліхтів, королівського горбаня, тунця, акул, скатів і дельфінів. У дорослому віці луфаря ловлять тунець, акули, морський окунь, тюлені, морські леви, дельфіни, морські свині та багато інших видів[16].

Луфар агресивний і, як відомо, завдає рибалкам сильних укусів. Перехід вбрід або плавання серед косяків луфаря може бути небезпечним[17]. У липні 2006 року семирічна дівчинка зазнала нападу, ймовірно, луфарем на пляжі неподалік іспанського міста Аліканте[18]. У Нью-Джерсі великі зграї, що годуються на пляжі, дуже поширені, проте рятувальники повідомляють, що жодного разу за їхню кар'єру не бачили, як луфар кусає купальників[джерело?].

Паразити[ред. | ред. код]

Яєчник луфаря з видимими самицями нематоди Philometra

Як і інші риби, луфар потерпає від низки паразитів. Одним з паразитів є Philometra saltatrix, філометридна нематода у яєчниках[19].

Вилов[ред. | ред. код]

Любительське рибальство[ред. | ред. код]

В Австралії луфаря, званого «кравцем», ловлять на західному узбережжі від Ексмута до Олбані, причому найплідніші райони рибальства знаходяться в біорегіоні західного узбережжя[20].

Світовий рекорд рибалки за версією IGFA для луфаря становить 31 фунт 12 унцій (14,4 кг), виловлений Джеймсом Гассі неподалік Гаттераса, Північна Кароліна[21].

В Україні вилов луфаря заборонено[22].

Промислове рибальство[ред. | ред. код]

Вилов луфаря у дикій природі країнами у тисячах тонн, 1950–2010 рр., за даними FAO.[23]

У США луфаря виловлюють в основному для любительського рибальства, але важливі комерційні промисли також існують у помірних і субтропічних водах[24]. Чисельність популяції луфаря, зазвичай, циклічна, причому чисельність широко різниться протягом 10 років і більше[25].

Нагляд[ред. | ред. код]

Луфар є досить поширеною у світі рибою задля спортивного і харчового вилову[26]. Управління рибальством загалом усталило її популяцію. У середньоатлантичному регіоні США наприкінці 1990-х років луфар зазнавала надмірного вилову, але до 2007 року ретельний нагляд відновив запаси[27]. В деяких місцях зусилля щодо підвищення обізнаності громадськості, такі як фестивалі луфаря, у поєднанні з обмеженнями на вилов можуть позитивно вплинути на зниження навантаження на регіональні запаси[28].

В кулінарії[ред. | ред. код]

Луфаря можна запікати та варити[29], або коптити[30]. Дрібних особин зазвичай смажать, тому що вони не дуже жирні[31].

Через свою жирність луфар швидко прогоркає, тому, як правило, його не знайти далеко від місць його промислу[30], але там, де він доступний, він зачастую коштує недорого[32]. Його слід зберігати в холодильнику та вживати незабаром після покупки; деякі рецепти вимагають витримування його в оцті та вині перед приготуванням, як при готуванні ескабече[33]. Так само луфар багатий омега-3 ненасиченими жирними кислотами, а також ртуттю і поліхлорованими дифенілами, маючи високий рівень ртуті в середньому близько 0,4 частин на мільйон[34], що можна порівняти з довгоперим тунцем або іспанською скумбрією[35]. Так, Управління з продовольства і медикаментів США радить маленьким дітям і жінкам репродуктивного віку вживати не більше однієї порції на тиждень (розмір порції становить близько 115 грам у сирому вигляді для дорослого, 60 грам для дітей віком 4–7 років, 85 грам для дітей віком 8–10 років та 115 грам для дітей віком 11 років і старше)[36].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ (англ.) New England/Mid-Atlantic | NOAA Fisheries (PDF). 20 липня 2021. Архів оригіналу (PDF) за 17 травня 2017. Процитовано 9 червня 2022.
  2. ↑ (англ.) McBride, R. S., Conover, D. O. 1991. Recruitment of young-of-the-year bluefish Pomatomus saltatrix to the New York Bight - variation in abundance and growth of spring-spawned and summer-spawned cohorts. Marine Ecology Progress Series 78(3): 205-216, www.int-res.com/articles/meps/78/m078p205.pdf
  3. ↑ (англ.) McBride, R. S., Ross, J. L., Conover, D. O. 1993. Recruitment of bluefish Pomatomus saltatrix to estuaries of the U.S. South Atlantic bight. Fishery Bulletin, U.S. 91(2): 389-395, http://fishbull.noaa.gov/912/mcbride.pdf [Архівовано 28 грудня 2016 у Wayback Machine.]
  4. ↑ (англ.) McBride, R. S., Scherer, M. D., Powell, J. C. 1995. Correlated variations in abundances, size, growth, and loss rates of age-0 bluefish in a southern New England estuary. Transactions of the American Fisheries Society. 124(6): 898-910, DOI: 10.1577/1548-8659(1995)124<0898:CVIASG>2.3.CO;2
  5. ↑ а б в Froese R., Pauly D. (eds.) (2019). Pomatomus saltatrix на FishBase. Версія за грудень 2019 року.
  6. ↑ а б в (англ.) Pomatomus saltatrix (Linnaeus, 1766) [Архівовано 27 січня 2022 у Wayback Machine.] FAO, Species Fact Sheet. Retrieved October 2012.
  7. ↑ (англ.) Pomatomus saltatrix (Bluefish). Архів оригіналу за 2 травня 2013. Процитовано 9 червня 2022.
  8. ↑ (англ.) Common Name: Bluefish. Архів оригіналу за 11 червня 2013. Процитовано 9 червня 2022.
  9. ↑ (англ.) Saving the Sultan of Fish. Архів оригіналу за 27 листопада 2011. Процитовано 2 листопада 2012.
  10. ↑ (англ.) Pomatomus Saltatrix. 13 травня 2012. Архів оригіналу за 30 липня 2013. Процитовано 9 червня 2022.
  11. ↑ (англ.) Norcross, J. J., Richardson, S. L., Massmann, W. H., Joseph, E. B. 1974. Development of young bluefish Pomatomus saltatrix and distribution of eggs and young in Virginian coastal waters. Trans. Am. Fish. Soc. 103:477-497.
  12. ↑ (англ.) Ditty, J. G., Shaw, R. F. 1993. http://www.galvestonlab.sefsc.noaa.gov/publications/pdf/832.pdf [Архівовано 29 грудня 2016 у Wayback Machine.]
  13. ↑ (англ.) Kendall, A. W., Jr., Walford, L. A. 1979. Sources and distribution of bluefish, Pomatomus saltatrix, larvae and juveniles off the east coast of the United States. Fishery Bulletin, U.S. 77(1): 213—227, http://fishbull.noaa.gov/77-1/kendall.pdf [Архівовано 28 серпня 2017 у Wayback Machine.]
  14. ↑ (англ.) Schultz, Ken (2009) Ken Schultz's Essentials of Fishing [Архівовано 5 червня 2022 у Wayback Machine.] John Wiley & Sons. ISBN 9780470444313.
  15. ↑ (англ.) Honachefsky, Nick (October 2016). Blues travelers. Outdoor Life. 223: 68 — через Gale Academic OneFile.
  16. ↑ (англ.) Monterey Bay Aquarium Seafood Watch. Bluefish (PDF). SeaChoice.org. 12 грудня 2013. Архів (PDF) оригіналу за 20 січня 2022. Процитовано 16 січня 2021.
  17. ↑ (англ.) Lovko, Vincent J. (2008) Pathogenicity of the Purportedly Toxic Dinoflagellates Pfiesteria Piscicida and Pseudopfiesteria Shumwayae and Related Species[недоступне посилання] ProQuest. ISBN 9780549882640.
  18. ↑ (англ.) «Un depredador rápido y muy voraz con dientes de sierra (in Spanish)» [Архівовано 20 травня 2011 у Wayback Machine.] El País, July 14, 2006
  19. ↑ (англ.) Moravec, František; Chaabane, Amira; Neifar, Lassad; Gey, Delphine; Justine, Jean-Lou (2017). Species of Philometra (Nematoda, Philometridae) from fishes off the Mediterranean coast of Africa, with a description of Philometra rara n. sp. from Hyporthodus haifensis and a molecular analysis of Philometra saltatrix from Pomatomus saltatrix. Parasite. 24: 8. doi:10.1051/parasite/2017008. ISSN 1776-1042. PMC 5364780. PMID 28287390. публікація знаходиться у відкритому доступі
  20. ↑ (англ.) Tailor recreational fishing. fish.wa.au. Government of Western Australia. Архів оригіналу за 27 червня 2018. Процитовано 27 червня 2018.
  21. ↑ (англ.) Bluefish. igfa.org. International Game Fish Association. Архів оригіналу за 27 червня 2018. Процитовано 27 червня 2018.
  22. ↑ Наказ Державного комітету рибного господарства України від 15 лютого 1999 року N19. Архів оригіналу за 28 травня 2012. Процитовано 21 березня 2012.
  23. ↑ На основі даних, отриманих з бази даних FishStat [Архівовано 7 листопада 2012 у Wayback Machine.]
  24. ↑ (англ.) Bluefish_ Status of Fishery Resources off the Northeastern US. 20 липня 2021. Архів оригіналу за 25 квітня 2018. Процитовано 5 червня 2022.
  25. ↑ (англ.) Ulanski, Stan (2011) Fishing North Carolina's Outer Banks [Архівовано 5 червня 2022 у Wayback Machine.] University of North Carolina Press. ISBN 9780807872079.
  26. ↑ (англ.) Validate User. Архів оригіналу за 5 червня 2022. Процитовано 5 червня 2022.
  27. ↑ (англ.) Bluefish [Архівовано 8 жовтня 2015 у Wayback Machine.] FishWatch, NOAA. Retrieved 5 October 2012.
  28. ↑ (англ.) Istanbul Celebrates New Hope for a Favorite Fish With First-Annual 'Lüfer Festival'. Архів оригіналу за 20 червня 2018. Процитовано 5 червня 2022.
  29. ↑ (англ.) Alan Davidson, Mediterranean Seafood, 3rd edition, 2002, ISBN 1580084516, p. 100
  30. ↑ а б (англ.) Fish Market: A Cookbook for Selecting and Preparing Seafood. с. 87.
  31. ↑ (англ.) Alan Davidson, North Atlantic Seafood, 1980, ISBN 0670515248, p. 92-93
  32. ↑ (англ.) Sam Sifton, "Smoked Bluefish Pâté", New York Times. Архів оригіналу за 5 червня 2022. Процитовано 5 червня 2022.
  33. ↑ (англ.) Florence Fabricant, "Bluefish Escabeche", New York Times Cooking. Архів оригіналу за 27 квітня 2021. Процитовано 5 червня 2022.
  34. ↑ (англ.) Burger, Joanna; Gochfeld, Michael (2011). Mercury and selenium levels in 19 species of saltwater fish from New Jersey as a function of species, size, and season. Science of the Total Environment. 409 (8): 1418—1429. Bibcode:2011ScTEn.409.1418B. doi:10.1016/j.scitotenv.2010.12.034. PMC 4300121. PMID 21292311.
  35. ↑ (англ.) Mercury Levels in Commercial Fish and Shellfish (1990-2012). FDA. Архів оригіналу за 3 травня 2015. Процитовано 13 серпня 2018.
  36. ↑ (англ.) U.S. Food & Drug Administration, «Eating Fish: What Pregnant Women and Parents Should Know» [Архівовано 23 квітня 2019 у Wayback Machine.]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Луфар&oldid=42000193