Громадянська війна в Китаї

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Громадянська війна в Китаї
ChineseCivilWarCollage.PNG 'Зверху вниз, зліва направо: ' Солдати Народно-визвольна армія Китаю під час оборони Сипін (1946); Мусульманські воїни НРА; Мао Цзедун (1930-ті); Чан Кайші інспектує частини НРА; Су Ю (другий ліворуч), що спостерігає за ходом битви при Менлянгу (1947)
Дата 1) Квітень 1927 — грудня 1936
2) січень 1941 — липня 1945
3) березня 1946 — Травень 1950
Місце Китай
Результат Перехід континентальної частини Китаю під контроль комуністів. Створення КНР. Відступ Гоміньдану на Тайвань і проголошення його територією Китайської Республіки.
Противники
Flag of the Republic of China.svg Республіка Китай Flag of the Chinese Communist Party.svg Комуністична партія Китаю (19461949)
КНР Китайська Народна Республіка (19491950)
Командуючі
Flag of the Republic of China.svg Чан Кайші
Flag of the Republic of China.svg Бай Чунсі
Flag of the Republic of China.svg Чень Чен
Flag of the Republic of China.svg Лі Цзунжень
Flag of the Republic of China.svg Янь Сишань
Flag of the Republic of China.svg Хе Інцінь
КНР Мао Цзедун
КНР Чжу Де
КНР Пен Дехуай
КНР Лінь Бяо
КНР Хе Лун
КНР Чжоу Еньлай

Громадянська війна в Китаї — серія збройних конфліктів на території Китаю між силами, підконтрольними владі Китайської Республіки та китайськими комуністами в 1927 — 1950 роках (з перервами).

Війна почалася в 1927 році після Північного походу, в ході якого за рішенням правого крила Гоміньдану, на чолі якого стояв Чан Кайші, був розірваний союз між Гоміньданом та КПК.

Перший етап (1927-1936)[ред.ред. код]

Влітку 1926 року частини китайської Національно-революційної армії (НРА) на чолі з Чан Кайши виступила у військовий похід в Північний Китай (згодом увійшов в історію як Північний похід). Чан Кайши мав намір покінчити з клікою бейянських мілітаристів, що панувала в північних і північно-східних районах Китаю, а по-друге - звільнити від іноземців так звані «відкриті» порти, в яких раніше їм було дозволено вести торгівлю.

У міру просування на північ НРА вела успішні військові дії проти мілітаристських лідерів. На початку 1927 року під контроль урядових військ перейшли провінції Хунань, Цзянси, Фуцзянь. Вожді мілітаристів, побоюючись розгрому з боку НРА, переходили на її сторону для збереження своїх сил. 21 березня 1927 року війська Чан Кайши взяли Шанхай. Однак у цей момент між Гоміньданом і китайськими комуністами почали виникати розбіжності. Найважливішою їх причиною стала стратегія комуністів, що викликала невдоволення серед населення і суперечила прагненню гоміньданівців до відновлення стабільності в країні. Комуністи, у свою чергу, виступали проти отримання коштів на потреби держави з боку великих землевласників та іноземних капіталістів.

Як наслідок, в квітні 1927 року Чан Кайши, побоюючись можливого захоплення влади комуністами, розірвав зв'язки з КПК, а також відмовився від присутності на території Китаю військових радників з СРСР. Почалися арешти членів КПК. У період з 12 по 15 квітня тривали масові арешти комуністів на території Китаю: були розгромлені комуністичні організації в містах Нанкін, Ханчжоу, Нінбо, Аньцін, Фучжоу. Комуністичні виступи в Шанхаї, що виникли на початку місяця, були жорстоко придушені. Квітневі події 1927 згодом отримали назву Шанхайська різанина.

У грудні 1936 року гоміньданівські генерали Чжан Сюелян та Ян Хучен під час так званого «Сіаньського інциденту» заарештували Чан Кайші, змусивши його погодитися на пропозицію комуністів про перемир'я — з тим щоб обидві сторони могли зосередитися на боротьбі проти японських загарбників. Після перемоги над Японією громадянська війна відновилася з новою силою.

Другий етап (1945-1950)[ред.ред. код]

Другий етап тривав з 10 жовтня 1945 року, від зриву гоміньданівцями чунцинських мирних переговорів, які велися під патронажем Патріка Джея Херлі, по 7 серпня 1950 року, коли завершилася битва за острови Ваньшань. Основна фаза широкомасштабних дій з боку КПК почалася 26 червня 1946 року. Міжнародно визнаний китайський уряд (гоміньданівський) неодноразово безуспішно намагався домовитися з СРСР про сприяння в діалозі з КПК. У 1946 р. Цзян Цзинго за дорученням свого батька Чан Кайши провів у Москві переговори з Йосипом Сталіним. Переговори закінчилися провалом: Сталін відмовився допомогти врегулювати відносини Гоміньдану з КПК, незважаючи на величезні вигоди, які обіцяв йому Чан Кайши[1].

У березні 1947 р. гоміньданівські війська перейшли в наступ і взяли місто Яньань, де розташовувався ЦК КПК і головний штаб НВАК. Але це був тимчасовий успіх і через деякий час комуністи перейшли в контрнаступ. У листопаді 1948 р. всі сили НВАК були зведені в чотири армії:

  • 1 армія (ком. Пен Дехуай) — на північному заході
  • 2 армія (ком. Лю Бочен) — в центрі Китаю
  • 3 армія (ком Чень І) — на сході Китаю
  • 4 армія (ком. Лінь Бяо) — на північному сході.

5 грудня 4 армія і дві групи військ Північного Китаю перейшли в наступ на фронті протяжністю 800 км. Метою операції було оволодіння центром провінції Чахар, Тяньцзінем — найбільшим економічним центром і портом, а також оволодіння Пекіном.

Після ряду успішних операцій, 31 січня 1949 року Китайська Червона Армія без бою вступила в Пекін. 21 квітня комуністи форсували Янцзи, узявши 23 квітня Нанкін. В цей час в збройне протистояння виявились втягнутими кілька військових кораблів Великої Британії. 27 травня був узятий Шанхай. 1 жовтня в Пекіні була проголошена Китайська Народна Республіка. 14 жовтня був узятий Гуанчжоу.

Основні бойові дії завершилися з висадкою китайських червоноармійців на острові Хайнань і повним оволодінням ним за допомогою місцевих партизан навесні 1950 року, після чого під контролем комуністів виявився континентальний Китай і острів Хайнань, а під владою Гоміньдану залишилися острова Тайвань, Пенху (в Тайванській протоці) і група островів (Цзіньмень та Мацзу), що відносяться до провінції Фуцзянь.

Значну підтримку НВАК та КПК надавав Радянський Союз.

Формально КНР досі знаходиться з Китайською Республікою в стані війни.

Посилання[ред.ред. код]

  1. Ледовський А.М. 2005. СРСР, США і китайська революція очима очевидця 1946-1949. М.: Ін-т Далекого Сходу РАН

Посилання[ред.ред. код]