Мілутін Міланкович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мілутін Міланкович
Милутин Миланковић
Milutin Milanković.jpg
Народився 28 травня 1879(1879-05-28)
Даль, Австро-Угорщина (зараз Хорватія)
Помер 12 грудня 1958(1958-12-12) (79 років)
Белград, Югославія
Громадянство
(підданство)
Австро-Угорщина
Національність Серб
Alma mater Віденський технічний університет
Галузь наукових інтересів астрономія
Науковий керівник Emanuel Czuber[d]
Відомий завдяки: цикли Міланковича,
новоюліанський календар


CMNS: Мілутін Міланкович на Вікісховищі

Мілутін Міланкович (серб. Милутин Миланковић; 28 травня 1879, Даль, Австро-Угорщина (нині Хорватія) — 12 грудня 1958, Белград, Югославія) — сербський цивільний інженер, кліматолог, геофізик, астроном, математик та письменник-фантаст, академік Сербської академії наук і мистецтв (1924).

Відомий теорією, яка передбачає, що через періодичні зміни параметрів своєї орбіти Земля проходить через повторювані льодовикові періоди. Розробив новоюліанський календар, прийнятий грецькою і низкою інших помісних православних церков (окрім Російської, Єрусалимської, Сербської та Афону).

Життєпис[ред.ред. код]

Народився в місті Даль. 1903 року закінчив будівельний інститут у Бечі. Отримав освіту у Вищій технічній школі Відня (нині Віденський технічний університет), де 1904 року захистив докторську дисертацію і став працювати інженером-будівельником. Того ж року вступив до Белградського університету, де пройшло все його наукове життя, з 1909 — професор теоретичної механіки, небесної механіки та теоретичної фізики Белградського університету. Під час Першої світової війни потрапив у полон у Будапешті, але завдяки угорським колегам продовжував свої дослідження. Багато років Міланкович намагався дізнатися історію клімату Землі. З травня 1948 по 26 липня 1951 був директором Белградської обсерваторії.

Основні наукові роботи стосуються небесної механіки, фізики планетних атмосфер, метеорології, кліматології. Розробив ряд складних питань кількісної теорії теплових явищ у планетних атмосферах, які обумовлені впливом сонячної радіації, і застосував цю теорію до вивчення коливанні клімату Землі в минулі геологічні епохи; зокрема, глобальні коливання клімату в плейстоцені вперше успішно пояснив змінами параметрів орбіти Землі (ексцентриситету та довготи перигелію) і кута нахилу осі обертання Землі до площини орбіти. Одним з перших у 1914—1916 роках чітко розглянув кліматичні умови на Марсі і зробив розрахунок температури на його поверхні та в атмосфері; обчислив, що верхня межа температури на поверхні становить −3 °C на екваторі і −52 °C на полюсах (ці значення близькі до сучасних даних). У 1932—1934 досліджував рух полюсів Землі, обумовлений розподілом континентів на земній кулі. Вивчав питання реформи календаря, розробив новоюліанський календар, який, порівняно з юліанським, скорочено на 7 діб за 900 років (на відміну від григоріанського, в якому скорочення становить 3 доби за 400 років). В цьому календарі помилка в 1 добу накопичується за 43 500 років. Автор підручників «Небесна механіка» (1935) та «Історія астрономії» (1948).

Член Німецької академії природодослідників «Леопольдина».

Мілутін Міланкович та фантастика[ред.ред. код]

Мілутін Міланкович є автором романтичного науково-фантастичного роману «Крізь простір та століття[en]» (серб. Kroz vasionu i vekove) (1928), написаного у формі листів до невідомої молодої жінки. Книга вважається одним з найпомітніших науково-фантастичних романів довоєнної літератури Югославії[джерело?].

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Міланкович М. Математическая климатология и астрономическая теория колебаний климата М., Л.: ГОНТИ; Ред. техн.-теорет. лит., 1939

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]