Шойгу Сергій Кужугетович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сергій Шойгу
(рос. Сергей Шойгу)
тув. Сергей Күжүгет оглу Шойгу
Сергій Шойгу (рос. Сергей Шойгу)
Russian Ministry of Defence Standart.svg Міністр оборони Російської Федерації
Нині на посаді
На посаді з 6 листопада 2012
Президент Володимир Путін
Прем'єр-міністр Дмитро Медведєв
Михайло Мішустін
Попередник Анатолій Сердюков
Coat of arms of Moscow Oblast (large).svg Губернатор Московської області
11 травня — 6 листопада 2012
Президент Володимир Путін
Попередник Борис Громов
Наступник Андрій Воробйов
Mchs russia.svg Міністр Російської Федерації у справах цивільної оборони, надзвичайних ситуацій і ліквідації наслідків стихійних лих
20 січня 1994 — 11 травня 2012
Президент Борис Єльцин
Володимир Путін
Дмитро Медведєв
Прем'єр-міністр Віктор Черномирдін
Сергій Кирієнко
Євген Примаков
Сергій Степашин
Володимир Путін
Михайло Касьянов
Михайло Фрадков
Віктор Зубков
Володимир Путін
Дмитро Медведєв
Наступник Володимир Пучков
Народився 21 травня 1955(1955-05-21) (67 років)
Чадан Тувинська АРСР, РРФСР
Відомий як політик, військовослужбовець, економіст, інженер-будівельник
Громадянство Росія Росія
Національність тувинець
Alma mater Красноярський державний технічний університетd
Політична партія КПРС
Єдина Росія
Батько Кужугет Шойгуd
Мати Aleksandra Shoygud
У шлюбі з Irina Shoygud
Діти Шойгу Юлія Сергіївна і Kseniya Shoygud
Звання Army General shoulder boards Army RF.png Генерал армії
Релігія православ'я
Нагороди
Підпис Sergey Shoygu, signature.svg

Сергій Кужугетович Шойгу (рос. Сергей Кужугетович Шойгу, тув. Сергей Күжүгет оглу Шойгу; 21 травня 1955(19550521), Чадан, Тувинська АРСР, Російська РФСР) — російський державний діяч та політик тувинського походження. Міністр оборони Російської Федерації з 6 листопада 2012 року. Герой Росії (1999).

Генерал армії. Член Бюро Вищої ради партії «Єдина Росія».[1]

Президент Російського географічного товариства. Академік Академії проблем якості Російської Федерації, Міжнародної академії наук з екологічної безпеки, а також Російської і Міжнародної інженерних академій.

Підозрюваний у вчиненні особливо тяжких злочинів проти основ національної безпеки України, миру та міжнародного правопорядку[2].

Життєпис

Народився в сім'ї спадкових кочівників-скотарів. Батько Кужугет Сергійович Шойгу (уроджений Шойгу Сергійович Кужугет) — усе життя працював у партійно-радянських органах і вийшов на пенсію першим заступником Ради міністрів Тувинської АРСР, був редактором районної газети. Мати — зоотехнік Олександра Яківна Шойгу (Кудрявцева) (родичі Сергія Шойгу по материнській лінії уродженці України, Шойгу був хрещений у православ'я 1960 року в Стаханові Луганської області[3]).

У школі Сергій Шойгу мав посередню успішність. 1972 року, після закінчення школи, поїхав вчитися до Красноярського політехнічного інституту, який закінчив 1977 року за спеціальністю «інженер-будівельник». Закінчив військову кафедру.

Міністр МНС Росії, 2002 рік

Кар'єра

  • 1977—1978 рр. — майстер тресту «Промхімстрой» (Красноярськ).
  • 1978—1979 рр. — майстер, начальник дільниці тресту «Тувінбуд» (Кизил).
  • 1979—1984 рр. — старший виконроб, головний інженер, начальник будівельного тресту «Ачінскалюмінійстрой» (Ачинськ).
  • 1984—1985 рр. — заступник керівника трестом «Саяналюмінбуд» (Саяногірськ).
  • 1985—1986 рр. — керівник трестом «Саянважкбуд» (Абакан).
  • 1986—1988 рр. — керівник трестом «Абаканвагонбуд» (Абакан).
  • 1988—1989 рр. — другий секретар Абаканського ДК КПРС (Абакан).
  • 1989—1990 рр. — інспектор Красноярського крайкому КПРС (Красноярськ).
  • 1990—1991 рр. — заступник голови Державного комітету РРФСР з архітектури і будівництва (Москва).
  • 1991-й — голова Російського корпусу рятувальників (Москва).
  • З 1991 року — голова Державного комітету РРФСР з надзвичайних ситуацій.
  • З 1994-го — міністр РФ у справах цивільної оборони, надзвичайних ситуацій і ліквідації наслідків стихійних лих.
  • З січня 2000 року — заступник голови Уряду Російської Федерації — міністр Російської Федерації у справах цивільної оборони, надзвичайних ситуацій і ліквідації наслідків стихійних лих.
  • З 18 травня 2000-го — міністр Російської Федерації у справах цивільної оборони, надзвичайних ситуацій і ліквідації наслідків стихійних лих.

Обіймав посаду голови МНС в урядах Віктора Черномирдіна, Сергія Кирієнка, Євгена Примакова, Сергія Степашина, Володимира Путіна (двічі), Михайла Касьянова, Михайла Фрадкова, Віктора Зубкова.

Політична кар'єра

Сергій Шойгу, Президент Росії Володимир Путін та начальник генштабу Валерій Герасимов на військових навчаннях Центр-2019. Полігон «Донгуз» в Оренбурзькій області. 20 вересня 2019 року.

Політична кар'єра почалася 1995 р. після вступу до складу руху «Наш дім — Росія», очолюваного Віктором Черномирдіним.

А 1999 року, у момент передачі влади Єльциним Путіну, Шойгу став керівником нового руху «Єдність». На виборах у Держдуму цей рух поступився КПРФ, зате обійшов очолюваний Юрієм Лужковим рух «Вітчизна — вся Росія».

1 грудня 2001 року Шойгу став співголовою партії «Єдина Росія», що утворилася з колишніх конкурентів на виборах до Державної Думи 1999 року (міжрегіонального руху «Єдність» і суспільно-політичної організації «Вітчизна — вся Росія»). Постом лідера «єдиноросів» Шойгу поступився Борису Гризлову.

Після першого успіху на виборах Шойгу, хоч і зберіг високий пост в партійній ієрархії, від активної публічної діяльності відійшов, поступившись першими позиціями в «Єдиній Росії» іншим особам. При цьому прізвище Шойгу перебувало на верхніх рядках списків «єдиноросів» як на виборах 2003 р. (другий у списку), так і 2007 р. (Лідер списку партії в найбільш проблемному для неї регіоні — Ставропольському краї).

Шойгу та Україна

У вересні 2015 року включений до санкційного списку України у відповідь на російську збройну агресію[4][5][6]. До списку були включені його поплічники — Валерій Герасимов, Олександр Лєнцов, Володимир Шаманов та інші.

Фігурант бази даних центру «Миротворець» як особа, що становить загрозу національній безпеці України й міжнародному правопорядку[7].

Оцінки

« Сергій Шойгу за роки керування російським військовим відомством став доларовим мультимільйонером, награбувавши з бюджету більше грошей, ніж будь-який військовий міністр в історії людства. Але він виявився розумнішим, ніж його попередники: для забезпечення своєї діяльності він створив гігантську піар-машину, яка годувала населення Росії та Володимира Путіна особисто казками, мультфільмами, байками, роликами і текстами про те, що армія Росії — сильна, мобільна непереможна, повністю забезпечена всім необхідним та оснащена найкращою технікою у світі. Для показухи в РФ дійсно було створено кілька підрозділів постійної готовності, які ходили на паради, брали участь у зйомках пропагандистських роликів та іноді брали участь у операціях за кордоном. Але решта армії залишилася бідною, голодною, немитою, невмілою і неповороткою. На рівні 1985 року, але тільки зі старою іржавою технікою, без сучасного зв’язку та системи управління.

Я думаю, Шойгу теж був упевнений, що жодної великої війни вже не буде, тому можна красти гроші, показувати мультики і доповідати про те, що все йде чудово. Він так і робив, і не без успіху — всі й справді думали, що армія РФ дуже сильна. Але зараз увесь світ побачив худих, голодних і замурзаних солдатів, які не розуміють, де опинилися, і добувають їжу мародерством. Бачать командирів, котрі просто не вміють керувати військами. Бачать старі кинуті танки і гради, які стоять без пального через невмілу логістику. За два тижні міф про непереможність російської армії повністю розсипався (Іван Яковина)[8]

«

Нагороди

  • У серпні 1991 року, під час путчу «ГКЧП» Шойгу активно підтримав Єльцина, за що згодом був нагороджений медаллю «Захиснику вільної Росії».
  • У лютому 1994 року його було нагороджено новою нагородою — орденом «За особисту мужність».
  • Лауреат Премії Андрія Первозванного 1997 року «за блискуче рішення в найкоротші терміни завдання формування загальноросійської служби „допомоги і порятунку“, що стала для мільйонів людей символом надійності і надії».
  • Лауреат Премії Володимира Висоцького «Своя колія» 1998 року «за пошук своїх оригінальних рішень, активність творчої самовіддачі та високий професійний рівень».
  • Лауреат Національної громадської премії імені Петра Великого 1999 року «за ефективне управління та розвиток національної системи цивільної безпеки Росії».
  • 20 вересня 1999 року Шойгу був удостоєний звання Героя Росії «за мужність і героїзм, проявлені при виконанні військового обов'язку в екстремальних ситуаціях».
  • Заслужений рятувальник Російської Федерації (2000)
  • 21 травня 2002 — орден «Данакер» за великий внесок у зміцнення дружби і співпраці між РФ і Киргизстаном.
  • 20 серпня 2004 р. — цивільний орден «срібний хрест» I ст. за гідне виконання військового і громадянського обов'язку (фонд «Суспільне визнання»).
  • У день 50-річчя 21 травня 2005 року Шойгу був нагороджений орденом «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня.
  • Постановою Міжнародної асоціації дитячих фондів у жовтні 2005 року, нагороджений Почесною золотою медаллю імені Льва Толстого за видатні заслуги в справі захисту дитинства і благодійному служінні.
  • Лауреат міжнародної премії «Персона року — 2006» Російського інформаційного агентства «РосБізнесКонсалтинг» в номінації «За реалізацію комплексу заходів щодо попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій».
  • Указом Президента Республіки Інгушетія від 13 січня 2007 року, нагороджений орденом «За заслуги» за великий внесок у становлення і розвиток рятувальних служб Республіки Інгушетія і надання допомоги в ліквідації наслідків стихійних лих.
  • Лауреат «Національної екологічної премії» за 2011 рік «за узгодженість дій при управлінні ліквідацією катастрофічних пожеж влітку 2010 року».[9]
  • 9 березня 2022 року отримав лист-подяку від НАЗК «за неоціненний внесок у те, що російські засоби та ресурси забезпечення для нападу на Україну були розкрадені ще на етапі їх накопичення на кордоні двох держав».[10]

Критика та корупція

У різноманітних засобах масової інформації часто піддається критиці, ввиду того, що ні дня не служив у російській армії. Дослідники політики Путіна та команда Навального такі заслуги Шойгу, ввиду відсутності професійних якостей, пояснюють лише близьким знайомством з Путіним — він виступає як близька людина на яку той може покластися, очолював виборчий список Партії «Єдина Росія» за останні роки президентства Путіна став медійною особою.

На своїй батьківщині, в Республіці Тува, влаштував культ своєї особи — від вказівки розвішування власних портретів у державних установах до влаштування музею своєї особи у 2015 році із численними картинами, де він зображений у різних ́образах.[11]

Причетний до розкрадання армії та привласнення коштів родиною та приближеними особоми. Зокрема, його дружина, раніше нікому невідома стюардеса після знайомства із Шойгу стала мільярдером на державних контрактах з МЧС Росії та міністерством оборони, згодом купивши палац на Рублівці поруч із рештою друзів Путіна. Несподівано великими статками раптово стали володіти дочки Шойгу.[12]

Родина

Одружений. Є дві доньки — Юлія (1977 р. н.) та Ксенія (1991 рр.). За заявою команди Навального, має позашлюбного сина.[12]

Дружина

Дружина раніше працювала у міжвідомчий організації рос. «Пищевик», яка забезпечувала харчування на місцях де працюють російські рятівники, де і познайомилась із Шойгу.[12]

Ксенія

Дочка Ксенія маючи будучи у віці 18 років на Рублівці купила маєток за 9 мільйонів долларів, згодом на різноманітних державних будівництвах за допомогою друга Путіна Тімченка заробила біля двох мільярдів доларів, та купила нерухомості більше чим на пів мільярда доларів. Регулярне відвідує країни західного світу в той час як її батько висловлює антизахідну риторику.[12]

Юлія

Займає високий пост, який раніше займав її батько, її наречений — замісник Генерального прокурора Росії, колишній прокурор Московської області.[12]

Цікаві факти

  • Через введення Росією своїх військ до східної України 29 серпня 2014 р. Польща закрила свій повітряний простір для літака міністра оборони РФ Шойгу й літак змушений був повернутися назад на аеродром у Братиславі[13] Питання про надання дозволу на переліт до Москви росіяни змогли вирішити лише на дипломатичному рівні.
  • Батько Сергія Шойгу — мав ім'я Шойгу та родове ім'я — Кужугет. Коли після приєднання у 1944 році Туви до Росії тувинцям почали видавати паспорти, працівник НКВС, який займався цією справою, поміняв місцями родове і особисте ім'я, вирішивши, що багато тувинців будуть мати однакове прізвище[14]
  • Своєю кар'єрою Сергій Шойгу зобов'язаний своєму тестю — головному інженеру будівельного тресту «Ачинськалюмінбуд» Олександру Антипіну, крісло якого зайняв вже через кілька років після одруження та другого тестя — першому секретарю Ачинського міськкому КПРС Олегу Шеніну, що став згодом секретарем ЦК КПРС, а у пострадянський час відомим діячем КПРФ.[15] Під час Серпневого путчу дороги шляхи Шойгу та Шеніна розійшлися, оскільки перший підтримав Єльцина, а другий — ГКЧП.
  • Сергій Шойгу «пережив» на своєму посту вже двох президентів і 21 відставку уряду. І це абсолютний рекорд для пострадянської Росії.
  • Шойгу є шанувальником генерала Білої армії барона Романа фон Унгерна.
  • 2009 року на зустрічі з ветеранами у Волгограді Шойгу заявив, що:[16]
« Я вважаю, що нашому парламенту треба прийняти закон, який би передбачав кримінальну відповідальність за заперечення перемоги СРСР у Великій Вітчизняній війні, і тоді б президенти деяких країн, які заперечують це, не змогли б безкарно приїжджати в нашу країну… «
  • 18 лютого 2015 року Шойгу затвердив офіційне гасло для російських військ матеріального забезпечення:
« «Ніхто краще за нас» (рос. Никто лучше нас)[17]. «

Як з'ясувалося, цей вислів грубо порушує норми російської мови[18]. Цей казус породив у соціальних мережах цілу хвилю сарказму, уїдливих та пародійних насмішок:
«після нас хоч ніщо», «від нас сховатися ніде»;
«ніщо краще нас», «ніде краще нас», «ніколи краще нас»;
«хто такий Ніхто? чим він краще нас?»,
«ніхто більш краще нас»;
«мабуть гасло через гугл-транслейт перекладали»;
«ніде краще тут», «Моя твоя не понимать»
[19].

Примітки

  1. Офіційний сайт партії «Єдина Росія».
  2. Перелік військових службових осіб командного складу Збройних Сил та представників влади Російської Федерації, яким Головною військовою прокуратурою повідомлено про підозру (ФОТО). Управління зв’язків із громадськістю та ЗМІ Генеральної прокуратури України. 22.08.2016. Архів оригіналу за 8 вересня 2016. Процитовано 5 вересня 2016. 
  3. Шойгу рассказал о своих украинских корнях. Архів оригіналу за 1 жовтня 2019. Процитовано 7 січня 2020. 
  4. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №549/2015. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року ’’Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)”. Сайт Президента України. 16 вересня 2015. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 18 вересня 2015. 
  5. Санкции Украины против России: полный список компаний и персон. Ліга. 16 вересня 2015. Архів оригіналу за 19 вересня 2015. Процитовано 18 вересня 2015. 
  6. Додаток 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року ― Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій). Сайт Президента України. 2 вересня 2015. Архів оригіналу за 16 вересня 2015. Процитовано 18 вересня 2015. 
  7. Шойгу Сергей Кужугетович // Миротворець. Архів оригіналу за 29 серпня 2018. Процитовано 24 липня 2017. 
  8. Іван Яковина (17 березня 2022). Найболючіший удар. Як Путін опинився загнаним у кут і що він зробить далі. Новое время. Архів оригіналу за 17 березня 2022. Процитовано 17 березня 2022. 
  9. «Национальная экологическая премия» за 2011 год. rpn.gov.ru (рос.). Федеральна служба по нагляду у сфері природокористування. Архів оригіналу за 4 серпня 2011. 
  10. Благодарственное письмо. nazk.gov.ua (рос.). Национальное агентство по предотвращению коррупции. 9 березня 2022. Архів оригіналу за 10 березня 2022. Процитовано 10 березня 2022. 
  11. "Когда он прилетает, можно рядом постоять". Культ Шойгу в Республике Тыва/Война в Украине. youtube.com (рос.). BelsatTV. 12.03.2022. 
  12. а б в г д Шойгу: миллиардер, который развалил армию России. youtube.com (рос.). Навальний LIVE. 30.06.2022. 
  13. Літак Шойгу «застряг» у Братиславі через закрите для нього небо Польщі та України [Архівовано 31 серпня 2014 у Wayback Machine.] ТСН, 29 серпня 2014 р.
  14. [Газета.ru «Сергій Шойгу про себе» (рос.). Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 31 липня 2011.  Газета.ru «Сергій Шойгу про себе» (рос.)]
  15. Загадки Шойгу. Архів оригіналу за 7 жовтня 2011. Процитовано 31 липня 2011. 
  16. Новини МНС Росії. 24 лютого 2009 р. Архів оригіналу за 13 травня 2013. Процитовано 31 липня 2011. 
  17. ТАСС: Шойгу утвердил девиз военнослужащих МТО российской армии «Никто лучше нас». Архів оригіналу за 20 лютого 2015. Процитовано 5 березня 2015. 
  18. Радіо Свобода: Шойгу и вопросы языкознания [Архівовано 3 березня 2015 у Wayback Machine.]
  19. Medialeaks: Соцсети ищут логику в новом девизе Минобороны для тыловиков «Никто лучше нас». Архів оригіналу за 15 березня 2015. Процитовано 5 березня 2015. 

Джерела