Шойгу Сергій Кужугетович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сергій Кужугетович Шойгу
(рос. Сергей Кужугетович Шойгу)
Сергій Кужугетович Шойгу(рос. Сергей Кужугетович Шойгу)

Міністр оборони Російської Федерації
Нині на посаді
На посаді з 6 листопада 2012 року
Президент   Володимир Путін
Прем'єр-міністр   Дмитро Медведєв
Попередник Сердюков Анатолій Едуардович

Голова МНС Росії
Час на посаді:
20 січня 1994 — 11 травня 2012
Президент Борис Єльцин
Володимир Путін
Дмитро Медведєв
Прем'єр-міністр   Віктор Черномирдін
Сергій Кирієнко
Євген Примаков
Сергій Степашин
Володимир Путін
Михайло Касьянов
Михайло Фрадков
Віктор Зубков
Володимир Путін
Дмитро Медведєв

Народився 21 травня 1955(1955-05-21) (61 рік)
Чадан Тувинська АРСР, РРФСР, СРСР
Громадянство Росія Росія
Національність тувинець
Політична партія КПРС
Єдина Росія
Звання Army General shoulder boards Army RF.png Генерал армії
Нагороди
Герой Російської Федерації
Орден «За особисту мужність»
Орден «За заслуги перед Вітчизною» III-го ступеня

Сергій Кужугетович Шойгу (рос. Сергей Кужугетович Шойгу, тув. Сергей Күжүгет оглу Шойгу; * 21 травня 1955(19550521), Чадан Тувинська АРСР, РРФСР, СРСР) — російський державний діяч та політик тувинського походження, міністр оборони Російської Федерації (з 2012). Генерал армії. Член Бюро Вищої ради партії «Єдина Росія».[1]. Президент Російського географічного товариства. Академік Академії проблем якості Російської Федерації, Міжнародної академії наук з екологічної безпеки, а також Російської і Міжнародної інженерних академій.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в місті Чадан Тувинської АРСР в сім'ї потомствених кочівників-скотарів. Батько все життя працював у партійно-радянських органах і вийшов на пенсію першим заступником Ради міністрів Тувинської АРСР. У школі Сергій Шойгу відзначався посередньою успішністю.

У 1972 році, після закінчення школи, поїхав вчитися до Красноярського політехнічного інституту, який закінчив у 1977 році за спеціальністю «інженер-будівельник».

Кар'єра[ред.ред. код]

1977—1978 рр. — Майстер тресту «Промхімстрой» (Красноярськ).

1978—1979 рр. — Майстер, начальник дільниці тресту «Тувінбуд» (Кизил).

1979—1984 рр. — Старший виконроб, головний інженер, начальник будівельного тресту «Ачінскалюмінійстрой» (Ачинськ).

1984—1985 рр. — Заступник керуючого трестом «Саяналюмінбуд» (Саяногірськ).

1985—1986 рр. — Керуючий трестом «Саянважкбуд» (Абакан).

1986—1988 рр. — Керуючий трестом «Абаканвагонбуд» (Абакан).

1988—1989 рр. — Другий секретар Абаканського ДК КПРС (Абакан).

1989—1990 рр. — Інспектор Красноярського крайкому КПРС (Красноярськ).

1990—1991 рр. — Заступник голови Державного комітету РРФСР з архітектури і будівництва (Москва).

1991-й — голова Російського корпусу рятувальників (Москва).

З 1991 року — голова Державного комітету РРФСР з надзвичайних ситуацій.

З 1994-го — Міністр РФ у справах цивільної оборони, надзвичайних ситуацій і ліквідації наслідків стихійних лих.

З січня 2000 року — заступник Голови Уряду Російської Федерації — Міністр Російської Федерації у справах цивільної оборони, надзвичайних ситуацій і ліквідації наслідків стихійних лих.

З 18 травня 2000-го — Міністр Російської Федерації у справах цивільної оборони, надзвичайних ситуацій і ліквідації наслідків стихійних лих.

Обіймав посаду голови МНС в урядах Віктора Черномирдіна, Сергія Кирієнка, Євгена Примакова, Сергія Степашина, Володимира Путіна (двічі), Михайла Касьянова, Михайла Фрадкова, Віктора Зубкова.

Політична кар'єра[ред.ред. код]

Політична кар'єра почалася в 1995 р. зі вступу до складу руху «Наш дім — Росія», очолюваного Віктором Черномирдіним. А в 1999 р., у момент передачі влади від Бориса Єльцина Володимиру Путіну, Сергій Шойгу став на чолі нового руху «Єдність». На виборах в Держдуму цей рух поступився КПРФ, зате обійшов очолюваний Юрієм Лужковим рух «Вітчизна — вся Росія».

1 грудня 2001 Шойгу став співголовою партії «Єдина Росія», що утворилася з колишніх конкурентів на виборах до Державної Думи 1999 року (міжрегіонального руху «Єдність» і суспільно-політичної організації «Вітчизна — вся Росія»). Пост лідера «єдиноросів» Шойгу поступився Борису Гризлову.

Після першого успіху на виборах Шойгу, хоч і зберіг високий пост в партійній ієрархії, від активної публічної діяльності відійшов, поступившись перші позиції в «Єдиній Росії» іншим особам. При цьому прізвище Шойгу перебувало на верхніх рядках списків «єдиноросів» як на виборах 2003 р. (другий у списку), так і 2007 р. (Лідер списку партії в самому проблемному для неї регіоні — Ставропольському краї).

Війна на сході України[ред.ред. код]

У вересні 2015 року Сергій Шойгу був включений до санкційного списку (номер 168 у списку), запровадженого Україною у відповідь на російську збройну агресію[2][3][4]. До списку були включені його поплічники — Валерій Герасимов, Олександр Лєнцов, Володимир Шаманов та інші.

Нагороди[ред.ред. код]

  • У серпні 1991 року, під час путчу «ГКЧП» Шойгу активно підтримав Єльцина, за що згодом був відзначений медаллю «Захиснику вільної Росії».
  • У лютому 1994 року його заслуги були відзначені новою нагородою — орденом «За особисту мужність».
  • Лауреат Премії Андрія Первозванного 1997 року «за блискуче рішення в найкоротші терміни завдання формування загальноросійської служби „допомоги і порятунку“, що стала для мільйонів людей символом надійності і надії».
  • Лауреат Премії Володимира Висоцького «Своя колія» 1998 року «за пошук своїх оригінальних рішень, активність творчої самовіддачі та високий професійний рівень».
  • Лауреат Національної громадської премії імені Петра Великого 1999 року «за ефективне управління та розвиток національної системи цивільної безпеки Росії».
  • 20 вересня 1999 Шойгу був удостоєний звання Героя Росії «за мужність і героїзм, проявлені при виконанні військового обов'язку в екстремальних ситуаціях».
  • Заслужений рятувальник Російської Федерації (2000)
  • Указом Президента Киргизької Республіки від 21 травня 2002 р. нагороджений орденом «Данакер» за великий внесок у зміцнення дружби і співпраці між Російською Федерацією і Киргизькою Республікою.
  • Постановою Правління, Опікунської ради та Президії національного фонду «Суспільне визнання» від 20 серпня 2004 р. нагороджений Почесним цивільним орденом Срібний Хрест I ступеня за гідне виконання військового і громадянського обов'язку.
  • У день 50-річчя 21 травня 2005 року Шойгу був нагороджений орденом «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня
  • Постановою Міжнародної асоціації дитячих фондів у жовтні 2005 р. нагороджений Почесною золотою медаллю імені Льва Толстого за видатні заслуги в справі захисту дитинства і благодійному служінні.
  • Лауреат міжнародної премії «Персона року — 2006» Російського інформаційного агентства «РосБізнесКонсалтинг» в номінації «За реалізацію комплексу заходів щодо попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій».
  • Указом Президента Республіки Інгушетія від 13 січня 2007 р. нагороджений орденом «За заслуги» за великий внесок у становлення і розвиток рятувальних служб Республіки Інгушетія і надання допомоги в ліквідації наслідків стихійних лих.
  • Лауреат «Національної екологічної премії» за 2011 рік «за узгодженість дій при управлінні ліквідацією катастрофічних пожеж влітку 2010 року»[5]

Родина[ред.ред. код]

Одружений. Є дві доньки — Юлія (1977 р. н.) та Ксенія (1991 рр.).

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Через введення Росією своїх військ до східної України 29 серпня 2014 р. Польща закрила свій повітряний простір для літака міністра оборони РФ Шойгу й літак змушений був повернутися назад на аеродром у Братиславі[6] Питання про надання дозволу на переліт до Москви росіяни змогли вирішити лише на дипломатичному рівні.
  • Батько Сергія Шойгу — мав ім'я Шойгу та родове ім'я — Кужугет. Коли після приєднання у 1944 році Туви до Росії тувинцям почали видавати паспорти, працівник НКВС, який займався цією справою, поміняв місцями родове і особисте ім'я, вирішивши, що багато тувинців будуть мати однакове прізвище[7])
  • Своєю кар'єрою Сергій Шойгу зобов'язаний своєму тестю — головному інженеру будівельного тресту «Ачинськалюмінбуд» Олександру Антипіну, крісло якого зайняв вже через кілька років після одруження та другого тестя — першому секретарю Ачинського міськкому КПРС Олегу Шеніну, що став згодом секретарем ЦК КПРС, а у пострадянський час відомим діячем КПРФ.[8] Під час Серпневого путчу дороги шляхи Шойгу та Шеніна розійшлися, оскільки перший підтримав Єльцина, а другий — ГКЧП.
  • Сергій Шойгу «пережив» на своєму посту вже двох президентів і 21 відставку уряду. І це абсолютний рекорд для пострадянської Росії.
  • Шойгу є шанувальником генерала Білої Армії барона Романа фон Унгерна.
  • 2009 р. на зустрічі з ветеранами у Волгограді Шойгу заявив, що:[9]
« Я вважаю, що нашому парламенту треба прийняти закон, який би передбачав кримінальну відповідальність за заперечення перемоги СРСР у Великій Вітчизняній війні, і тоді б президенти деяких країн, які заперечують це, не змогли б безкарно приїжджати в нашу країну...  »
  • 18 лютого 2015 Шойгу затвердив офіційне гасло для російських військ матеріального забезпечення:
« «Ніхто краще за нас» (рос. Никто лучше нас)[10].  »

Як з'ясувалося, цей вислів грубо порушує норми російської мови[11]. Цей казус породив в соціальних мережах цілу хвилю сарказму, уїдливих та пародійних насмішок:
«післе нас хоч ніщо», «від нас сховатися ніде»;
«ніщо краще нас», «ніде краще нас», «ніколи краще нас»;
«хто такий Ніхто? чим він краще нас?»,
«ніхто більш краще нас»;
«мабуть гасло через гугл-транслейт перекладали»;
«ніде краще тут», «Моя твоя не понимать»
[12].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Офіційний сайт партії «Єдина Росія».
  2. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №549/2015. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року ’’Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)”. Сайт Президента України. 16 вересня 2015. 
  3. Санкции Украины против России: полный список компаний и персон. Ліга. 16 вересня 2015. 
  4. Додаток 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року ― Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій). Сайт Президента України. 2 вересня 2015. 
  5. Сайт Федеральної служби по нагляду у сфері природокористування
  6. Літак Шойгу «застряг» у Братиславі через закрите для нього небо Польщі та України ТСН, 29 серпня 2014 р.
  7. Газета.ru «Сергій Шойгу про себе» (рос.)
  8. Загадки Шойгу
  9. Новини МНС Росії. 24 лютого 2009 р.
  10. ТАСС: Шойгу утвердил девиз военнослужащих МТО российской армии «Никто лучше нас»
  11. Радіо Свобода: Шойгу и вопросы языкознания
  12. Medialeaks: Соцсети ищут логику в новом девизе Минобороны для тыловиков «Никто лучше нас»

Джерела[ред.ред. код]