Обговорення:Черкаси у Другій світовій війні

Ця стаття є частиною Проєкту:Черкащина (рівень: невідомий)
	Мета проєкту — покращувати усі статті, що розповідають про Черкаську область. Ви можете покращити цю статтю, відредагувавши її, а на сторінці проєкту вказано, чим ще можна допомогти. Учасники проєкту будуть вам вдячні.
???	Цю статтю ще ніхто не оцінив за шкалою оцінок статей Проєкту:Черкащина.
	Чим допомогти: Необхідні статті • Незавершені статті Статистика відвідуваності статті «Черкаси у Другій світовій війні»

Загальна ситуація, яка існувала в Черкасах на момент початку Другої світової.

• місто було у складі Київської області УРСР (створити уявлення, що таке Черкаси і їх місце у ДСВ);
• військовий компонент, що дислокувався в місті (війська, штаби, бази, оборонні споруди тощо);
• об'єкти, що грали стратегічне значення в цілому в обороні країни;

Оборона міста (1941)

Друга Світова війна для міста Черкаси розпочалась 22 червня 1941 року, коли німецька авіація розпочала авіаційне бомбардування вулиць і стратегічних об'єктів міста^{[джерело?]} (^{99% інформація не достовірна}). Так, одразу були знищені місцева залізнична станція та мости через Дніпро^{[джерело?]}. Радянські війська, які знаходились у місті, одразу розпочали оборонну підготовку до наступу німецьких вояків. В районі сучасного мікрорайону Південно-Західного був збудований 12-кілометровий протитанковий рів. На його будівництво з ініціативної молоді формувались і проводились навчання ополченців. Окрім цього, була також збудована і тимчасова переправа через Дніпро^{[джерело?]}.

• Безпосередня оборона міста
  

На початку серпня 1941 року німецькі війська захопили Умань, розбивши 6-ту та 12-ту радянські армії. Танкові з'єднання генерала Клейста рухались на Київ, де намагались прорвати оборону з півдня і легко виступити в бік Донбасу. Місто Смілу німці захопили 4 серпня, до Черкас лишалось більше 20 км. Підступи до міста були перекриті двома дивізіями фронтового підпорядкування — 116-та стрілецька та 212-та мотострілецька^{[джерело?]} (^{більш детальніше, який фронт, армія, командування, склад ?}). Був створений оборонний рубіж з протитанковими ровами, також допомагала і місцевість — Мошногірський кряж з Ірдинським болотом під ним та болотистий Тясмин з горбистим плато над ним. Через ці перепони німецьке командування не направляло на Черкаси основні танкові з'єднання^{[джерело?]}. Однак Черкаський напрямок фронту, про який у повідомленнях Радінформбюро і згадки не було виник сам по собі. Він одразу отримав назву Черкаський плацдарм. Зламавши з ходу стрімким натиском оборонний рубіж по Ірдинському болоті перед Білозір'ям, німці прорвались через центр села і вийшли у відкритий степ перед Черкасами.

Вранці 13 серпня ворожі війська почали наступ. На захоплення Черкас ними були кинуті піхотна дивізія СС^{[джерело?]} (^{більш детальніше, зі складу якої групи армій, армії, командування, #, склад ?}), румунські та італійські^{[джерело?]} (^{більш детальніше, командування, склад ?}) з'єднання, батальйон мотоциклістів, танкові підрозділи. Не чекаючи значного опору німецькі війська були впевнені у легкому захопленні міста. Того ж дня вперше прозвучало повідомлення Радінформбюро про захоплення Черкас. На підтримку оборони із-за Дніпра була направлена ескадрилья бомбардувальників у супроводі винищувачів. Саме того дня здійснив свій подвиг Герой Радянського Союзу (посмертно) командир ланки винищувачів старший лейтенант Петро Битюцький. Вступивши в бій з ворожими літаками, він одного збив, а іншого протаранив в лоб. Зазнавши великих втрат німецькі війська відступили^{[джерело?]} (^{не логічно}).

Для захисту Черкаського плацдарму, що окреслився в межах 60 км по Дніпру та 30 км у ширину і набув важкого стратегічного значення, терміново створили 38-у армію, командуючим якої був призначений генерал-лейтенант Д. І. Рябишев, який вже зустрічався з генералом Клейстом під Дубно^{[джерело?]} (^{не звучить, потрібно вказати, що це була битва під Дубно}). Отримавши нове призначення генерал 14 серпня вирушив із Ніжина на Черкаси разом з корпусним штабом. Одразу був припинений самовільний відступ через Дніпро радянських бійців 6-ї та 12-ї армій. За два дні був сформований резерв штабу армії, який нараховував 7 тисяч бійців мотострілецького полку. Командиром був призначений майор Рябишев, рідний брат командарма^{[джерело?]}. В місті знову запрацювали підприємства, електростанція та водогін, значно активізувались фортифікаційні роботи на 3 лініях оборонного рубежу навколо міста. На танконебезпечних ділянках мінери 45-го мото-інженерного батальйону облаштували мінні поля.

Лист радянського воїна, який був в оборонній смузі біля Соснівки Павла Никифорова:

Пишу листа 18 серпня. Писати не збирався, бо нічим дихати. Загину, напевне, і знати не будете. А тут таке діється, що загинути доведеться, становище надто тяжке. Будьте здорові! Прошу всіх вас, дорогі, моліться за мене, можливо, зостанусь таким живим, хоч і невелика надія

До новоствореної армії з тилу почало надходити підкріплення — військові, озброєння та військова техніка. Від Канева по Дніпру спустились кораблі Пінської військової флотилії. 16 серпня були перекинуті на плацдарм 97-а та 196-та стрілецькі дивізії. Але бракувало танків та протитанкових гармат. Німці теж підтягували свої резерви, перегруповувались^{[джерело?]}.

17 серпня вони розгорнули наступ на Черкаси, їм вдалось прорвати лінію оборони на ділянці 116-ї стрілецької дивізії, яка перейшла у багнетну контратаку^{[джерело?]}. За наказом командира на підмогу виступив резервний мотопіхотний полк майора Рябишева. Німці не втримали такого рішучого удару і відступили назад до Білозір'я. Радянські війська, які відбили атаку навіть організували наступ по шляху до Сміли.

18 серпня німецькі війська спробували прорвати оборону на правому фланзі, в зоні бойових дій 196-ї дивізії. Для цього було зосереджено велику кількість танків, артилерії та піхоти. Бої набули жорсткого характеру, перекинулись із Свидівка на Дахнівку, а потім і Соснівку та околиці міста. Німці безперервно атакували, їх активно підтримувала авіація. Нападники націлились на залізничний міст через Дніпро. Несучи численні втрати, радянські війська перекрили шлях німцям до річки. Не домігшись успіху, німці відновили наступ на лівому фланзі, ввівши в бій нові сили. Ворожі танки наступали на місто, їм перешкоджала авіадивізія генерал-майора А. А. Демидова, але наступ припинити не вдалось. Щоб зміцнити оборону міста, радянські війська залишили Дубіївку та Руську Поляну. Бої перемістились безпосередньо до Черкас, на лінію протитанкового рову. Німецька артилерія почала напряму обстрілювати міські об'єкти. В самому місті німцям перешкоджали воїни 4-ї повітряно-десантної бригади, 56-о залізничного полку НКВД та інших військових частин і підрозділів армійського і фронтового підпорядкування, а також бійці черкаських винищувальних батальйонів і народні ополченці. Німецьким танкам все ж таки вдалось прорватись на міські околиці і направитись до дерев'яного мосту. За наказом командарма радянські зенітні гармати було перенацілено на пряму наводку. Від пострілів артилерії німецькі танкові війська були зупинені і нападники відійшли. Однак враховуючи ускладнену обстановку на інших ділянках фронту Верховне головнокомандування віддало наказ про відступ радянських військ з Черкаського плацдарму за Дніпро. Організовано і цілком приховано, за умовним знаком «Блискавка»^{[джерело?]}, всі військові з'єднання і підрозділи 38-ї армії на світанку 22 серпня залишили Черкаси, знищивши за собою всі 3 мости (залізничний, дерев'яний та наплавний) через Дніпро^{[джерело?]}. Черкаси стали третім містом України, після Києва та Одеси, яке в 1941 році так довго не могли захопити німецькі війська^{[джерело?]} (^{5 діб ?}).

Окупація міста (1941—1943)

Окупувавши територію Черкащини, німецька влада почала впроваджувати свій адміністративно-територіальний поділ і формувати місцеві органи управління. Територія Черкащини була включена до райхскомісаріату Україна з центром у Рівному. Більша частина відійшла до Київського генерального комісаріату, частини до Житомирського та Миколаївського комісаріатів. Головним завданням перед собою нова влада ставила знищення слов'янського населення і, насамперед, носіїв комуністичної ідеології та радянських активістів. З перших днів німецькі війська проводили місцеві зачистки — 1942 року були розстріляні голова Черкаського райвиконкому Яцик Петро Андрійович та голова Кам'янського райвиконкому, організатор і керівник партійного підпілля Василина Петро Кирилович. Масового характеру набуло знищення євреїв, яких розстрілювали.

Одночасно з формуванням окупаційних органів влади німці створювали систему ідеологічного забезпечення «нового порядку». У вересні 1941 року почала видаватись україномовна газета «Українська думка», в якій друкувались матеріали, за якими українці підтримували райх та Гітлера. Навчанням були охоплені діти лише до 11 років, неукомплектовані школи закривались. У вищі навчальні заклади набирались студенти, які пізніше відправлялись до Німеччини. Театри обслуговували лише німецьку публіку. Руйнувались церкви.

З перших днів окупації німці із залученням української поліції встановили суворий контроль за усіма сферами життя, насамперед господарством. Одразу була запроваджена господарська повинність, під яку підпадало населення віком від 18 до 45 років. Колгоспи було перейменовано в громадські господарства, радгоспи — в державні господарства. Сільські господарства повинні були поставляти сільськогосподарську продукцію для німецької армії. Праця селян суворо обліковувалась і контролювалась. Техніки майже не було, як тяглова сила використовувались коні та воли. Для підготовки весняної сівби зернових використовувалась також і ручна праця, що було здійснено за розпорядженням райхкомісара Еріха Коха^{[джерело?]}.

Населення також повинно було сплачувати натуральний податок у вигляді продуктів харчування — картоплю, насіння соняшника, молоко та м'ясо. Торгівля була дозволена лише в неділю з 6 до 13 години і лише тими товарами, які не підлягали здаванню в порядку заготівель. Була відновлена робота на маслозаводі, цукровому та консервному заводах. Трагедією для населення стало масове вивезення людей на каторжні роботи до Німеччини. Добровільний виїзд робочої сили не дав результатів, тоді розпочались облави, спалення домівок, взяття заручників. Військово-полонених відправляли до концтабору у Смілі.

По закінченню окупації, під ударами Червоної армії, окупаційна влада почала конфісковувати у населення все можливе, знищувала майно, споруди та обладнання. Це робилось згідно наказу німецького комісаріату від 7 вересня 1943 року^{[джерело?]}, який зобов'язував: «на випадок відступу слід повністю знищити на території, яка залишається, всі споруди і запаси…, житлові приміщення, машини, млини, колодязі, скирти сіна та соломи. Усі без винятку будинки слід спалювати, печі в будинках підривати за допомогою ручних гранат, колодязі робити непридатними шляхом знищення підривними пристроями, а також кидаючи в них нечистоти».

Опір

Окупаційний режим німецької влади породив опір населення шляхом розгортання партизанського і підпільного рухів. Вже наприкінці літа 1941 року на території Черкащини і Черкас розгорнули свою діяльність підпільні групи та партизанські загони. Для забезпечення їхніх дій заздалегідь були створені запаси зброї і продовольства. До початку окупації в районі та Черкасах було створено 8 партизанських загонів, 5 з яких діяли в місті. Вони були сформовані в липні 1941 року з бійців винищувального батальйону НКВД та партійного активу. Командирами загонів були призначені члени КПРС — Савченко Феодосій Родіонович, Ковальов Василь Григорович, Стеценко Артем Якович та Коновалов Дмитро Васильович.

Вже в перші дні окупації німецька влада для боротьби з партизанами створила поліцейське формування з українських націоналістів. Багато було розстріляно, ще більше розсіялось. За межами міста діяло 3 партизанських загони загальною чисельністю 70 осіб. 13 вересня 1941 року вони об'єднались в один загін під командуванням Свиридова Сергія Костянтиновича, представника Київського обкому КПУ, комісаром призначений Пальоха Сергій Наумович. На початку жовтня загін Свиридова встановив зв'язок з міськими загонами Савченка та Ковальова. Постало питання про об'єднання всіх районних та міських угруповань в одну військову одиницю. 9 жовтня 1941 року в Черкаському бору відбулась нарада командирів усіх загонів та груп. Було вирішено утворити Черкаський партизанський батальйон у складі 4 рот. Командиром став Савченко Ф. Р., комісаром — Пальоха С. Н. ^{[джерело?]} (^{То що наради вони проводили, це цікаво. Результат за два роки?}). Першою операцією став напад 12 жовтня на поліцейську дільницю в Геронимівці.

При форсуванні Дніпра в листопаді 1943 року партизани брали найактивнішу участь, підготовляючи плацдарми для радянських військ^{[джерело?]} (^{Звідки дані? Підготувати плацдарм силами партизанських загонів через Дніпро, це круто!}). Про взаємодію партизан та армії біля села Сокирного було встановлено пам'ятний знак.

В цілому матеріал дуже цікавий, але ще дуже-дуже сирий. Багато нестиковок, місцями нелогічно. З повагою, Olegvdv68 19:12, 25 січня 2011 (UTC)

ОУН на Черкащині

@Вальдимар: Припиніть необгрунтоване вилучення матеріалу.--PsichoPuzo (обговорення) 09:07, 14 березня 2018 (UTC)

Назва статті чітко вказує на історію міста у 1941-1943 роках. Історію міста, а не усієї області. У тій інформації жодного слова про місто. --Вальдимар 09:12, 14 березня 2018 (UTC)

У інших роздлах мова так само йде про Черкащину загалом. Спекуляція назвою не дає підстав на вилучення вмісту статті.--PsichoPuzo (обговорення) 09:26, 14 березня 2018 (UTC)

@VoidWanderer: Прошу висловити сторонню думку.--PsichoPuzo (обговорення) 09:28, 14 березня 2018 (UTC)

Нісенітниці. Немає там інформації про історію області в роки Другої світової війни. --Вальдимар 09:34, 14 березня 2018 (UTC)

Бо не радянська правильна версія?)--PsichoPuzo (обговорення) 09:37, 14 березня 2018 (UTC)

Бо немає там інформації про область, немає. Чи я не знаю, про що саме створював статтю? --Вальдимар 09:40, 14 березня 2018 (UTC)

Вибачайте, але нісенітницю пишете ви. Це відсутність інформації про область?

Перші похідні групи ОУН проявили свою діяльність спершу в західних районах нинішньої території Черкащини: Монастирищенському, Христинівському, Уманському, Звенигородському, Жашківському і Тальнівському районах. Дещо пізніше похідні групи охопили своїм впливом і інші райони Уманщини, а також на Холодноярщині, Канівщині і в лівобережних районах нинішньої Черкаської області. Місцевим населенням оунівці були сприйняті прихильно і з розумінням їхньої місії.

--PsichoPuzo (обговорення) 09:48, 14 березня 2018 (UTC)

І де тут Черкаси? --Вальдимар 09:56, 14 березня 2018 (UTC)

@PsichoPuzo: Щонайменш це порушення авторських прав. Будь ласка, не копіюйте тексту з захищених авторським правом джерел без дозволу — NickK (обг.) 10:01, 14 березня 2018 (UTC)

Щонайменше текст початково доданий був у 2014 році іншим користувачем і нікого це не бентежило до цього моменту, тут є привід до переформулювання, а не вилучення, а це потребує відповідного шаблону на те що варто переписати, аж ніяк не тихцем вилучити.--PsichoPuzo (обговорення) 10:21, 14 березня 2018 (UTC)

Те, що копівіо не по темі три роки (стаття про Черкаси, а не про Черкаську область) залишалося непоміченим і провисіло в статті, не є підставою для його збереження надалі — NickK (обг.) 10:28, 14 березня 2018 (UTC)

Те що підміна понять й спекуляція назвою не є підставою вилучення матеріалу. У залишеному вмісті також багато опису не про місто. Якщо ви бодай колись плануєте бути послідовними, а не вести порожню полеміку, вилучайте все інше, що прямо не стосується лише самого міста.--PsichoPuzo (обговорення) 10:36, 14 березня 2018 (UTC)

Про яку підміну понять йде мова. Я давно виносив ідею створення стаття саме про історію Черкас у ДСВ. Створив статтю ще 2011 року, але не мав можливості повернутись до неї. Тепер знайшов на цей час, поспілкувався з ветеранами, дописав її. Окрім того прибрав інформацію, яку туди додали не по темі. І не треба говорити про якусь підміну чи вихід за межі міста. Статтю створював лише я і знаю, чого саме я хотів сюди додати. Якщо є інформація про діяльність ОУН в межах міста, то без питань, давайте інформацію. Але наскільки я знаю, її не була в межах міста. тут діяли підпільні комуністичні організації, може саме через це ОУН тут і не було. --Вальдимар 11:05, 14 березня 2018 (UTC)

@PsichoPuzo: Підміна понять? Ви про що? По-перше, це абсолютно однозначне порушення авторських прав: копія дослівна. По-друге, у вилученому тексті не йдеться про жодну діяльність ОУН на території міста Черкаси або навіть Черкаського району, і швидкий пошук не дав інформації про те, що ця діяльність узагалі була. На той час Черкаси не були навіть обласним центром (Київська область), ні найбільшим містом Черкащини (Умань), ні стратегічно розташованим (німці бомбардуваннями та радянські війська при відступі зруйнували всі мости через Дніпро), і натомість були доволі комунізовані (зокрема, в 1930-ті роки в місті були зруйновані абсолютно всі церкви), тож цілком імовірно, що діяльності ОУН на території міста й околиць взагалі не було. Я не стверджую ні того, що стаття нині бездоганна, ні того, що інформація про діяльність ОУН недоречна, я лише стверджую, що копівіо про діяльність ОУН за межами Черкас у статті про Другу світову війну в Черкасах недоречна — NickK (обг.) 15:30, 14 березня 2018 (UTC)

Чи варто пошукати з якого "Ленінського листка" скопійовано інший вміст?--PsichoPuzo (обговорення) 10:24, 14 березня 2018 (UTC)

Та наче нема копівіо — NickK (обг.) 10:28, 14 березня 2018 (UTC)

@PsichoPuzo: У нас вже є статті Діяльність ОУН на Донбасі, Діяльність ОУН та УПА в Криму, Діяльність ОУН та УПА на Житомирщині, Діяльність ОУН та УПА на Полтавщині. Чому б Вам не створити статтю Діяльність ОУН та УПА на Черкащині? Там, справді ця інформація буде доречнішою. Її лише треба переписати своїми словами. --Олег (обговорення) 14:05, 14 березня 2018 (UTC)

Цілком доцільним виглядає створення окремої статті, проте це не відкидає необхідності до внесення короткого опису й перехресного посилання до ширшої за тематикою статті.--PsichoPuzo (обговорення) 14:08, 14 березня 2018 (UTC)

Окрім того питання підняте в профільному проекті Обговорення Вікіпедії:Проєкт:Історія. --PsichoPuzo (обговорення) 14:12, 14 березня 2018 (UTC)

З вашого дозволу, змінив назву гілки для передачі змісту обговорення. Щодо змісту самої статті висловлюся у згаданому профільному проекті Обговорення Вікіпедії:Проєкт:Історія, оскільки це стосуватиметься не тільки цієї статті. --VoidWanderer (обговорення) 12:06, 15 березня 2018 (UTC)

Щодо терміну "червоноармійські війська"

Анонімний користувач запевняє (ред. № 23497486), що

Не існувало ніколи Червоноармійських військ! це жахлива безграмотність ,панове! Називайте або Радянські війська,або червоноармійці.. Червоноармі́єць — військове звання і посада військовослужбовця рядового складу ЗС СРСР (РСЧА) з лютого 1918 по липень 1946 року. Фактично червоноармієць був синонімом поняття солдат, яке у РСЧА довгий час важалось буржуазним. Як персональне військове звання введено в 1935 році. У ВМФ в 1918–1946 роках званню червоноармійця відповідало звання червонофлотець ..

Лінк не було наведено. Прошу обізнаних з темою ЧА даного періоду підтвердити або спростувати це. Якщо це так, то за нагоди відкорегувати статтю --Kirotsi (обговорення) 03:37, 12 жовтня 2018 (UTC)