Свидівок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Свидівок
Svidivok gerb.jpg Svidivok prapor.jpg
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район/міськрада Черкаський район
Рада/громада Свидівоцька сільська рада
Код КОАТУУ 7124986001
Облікова картка картка 
Основні дані
Населення 2220
Площа км²
Густота населення 0 осіб/км²
Поштовий індекс 19622
Телефонний код +380 472
Географічні дані
Географічні координати 49°30′49″ пн. ш. 31°54′32″ сх. д. / 49.51361° пн. ш. 31.90889° сх. д. / 49.51361; 31.90889Координати: 49°30′49″ пн. ш. 31°54′32″ сх. д. / 49.51361° пн. ш. 31.90889° сх. д. / 49.51361; 31.90889
Середня висота
над рівнем моря
78 м
Водойми Дніпро
Місцева влада
Адреса ради 19622, Черкаська обл., Черкаський р-н, с. Свидівок, вул. Шевченка, 177, тел. 308-279
Сільський голова Вовк Світлана Миколаївна
Карта
Свидівок. Карта розташування: Україна
Свидівок
Свидівок
Свидівок. Карта розташування: Черкаська область
Свидівок
Свидівок

Свидівок у Вікісховищі?

Свиді́вок — село в Україні, в Черкаському районі Черкаської області. У селі мешкає 2220 людей.

На честь село названа вулиця Свидівоцька у місті Черкаси.

Історія[ред. | ред. код]

За переказами, заселення території села розпочалося наприкінці 17-го століття рибалками.

Герб села Свидівок. Знак на в'їзді з боку Канівського шосе.

Перші поселення виникали на правому (підвищеному) березі Дніпра серед численних боліт, оточених непрохідними хащами. У лісах водилося багато хутряних звірів, на болотах — птиця. Перша церква була збудована 1672 р., зараз від неї не залишилося й сліду.

Перша писемна згадка про село Свидівок датується 1740 р. За легендою село у його сучасних межах засновано козаком, переяславським отаманом Свидом (Свідовим), у якого була дружина Ганка і 7 доньок, за що хутір називали поза очі «Світ дівок». Коли ж він видавав їх заміж, то всі зяті лишались разом з дівчатами та їхнім батьком-козаком. Це й були перші мешканці села.

У липні 1752 р. гайдамацький загін кількістю 11 чоловік під проводом отамана Кирила Уса здійснив напад на польську шляхту та орендарів.

Село вважалося державним, селяни не выдбували кріпаччини, тому населення поповнювалося за рахунок кріпаків-утікачів.

У 1873 р. у старій найманій хаті була відкрита перша церковно-приходська школа.

У 1918 р. у селі було створено комнезам та проголошена Радянська влада. Першим головою комнезаму був Яценко Антон Васильович, заступник — Перевала Давид Степанович. Була створена також жіноча організація, жінорг Я. А. Сайченко.

У 1922 р. — організована комсомольська первинна організація. Першими комсомольцями Свидівка були Яценко Сергій Антонович, Яценко Яків Антонович, Радіон Сопілка, М'якота Ганна Костівна, М'якота Петро Андрійович, Харченко Василь Титонович, Борисенко Гнат Зінов'євич, Карпо Савченко, Захарко Жирний, Коломієць Павло.

У 1926 р. — створено партійний більшовицький осередок.

У 19251926 р.р. — створено артіль «Червоний бондар», члени якої займалися деревообробкою. Перший голова артілі — Жалдак Пилип Захарович. У 1931 р. артіль перейменовано на «Прогрес». Головою артілі було обрано Борисенка Петра Івановича. Зараз на території артілі міститься фабрика кухонних меблів «Прогрес».

У 1928 р. створення першої організації спільного обробітку землі (СОЗ). Перший СОЗ, очолюваний Горником Демидом Дмитровичем, було формально приєднано до Василицького СОЗу «Надія».

У 1929 р. у селі було збудовано нову школу. У 1931 р. — клуб, дитячі ясла, медпункт.

19 серпня 1941 р. — село захопили війська гітлерівської Німеччини. Були розстріляні голова сільради Жирний Семен Гнатович, активіст Давид Горник, 14-літня піонерка Соня Коваль, колгоспниці Терещенко Варка, Борисенко Марія Григорівна, Ганна Бабак. На рабську працю до Німеччини було депортовано 80 місцевих юнаків та дівчат.

У вересні 1943 під час Німецько-радянської війни у районі села проводилась висадка Дніпровського десанту, а пізніше поруч проходило форсування Дніпра радянськими військами.

14 листопада 1943 р. села Свидівок та Сокирне були повністю звільнені від німців.

У 1952 р. у село проведено електромережі та проводове радіомовлення.

У 1956 р. артіль «Прогрес» приєднали до Руськополянського лісозаводу, а потім до меблевого комбінату «Перше Травня».

У 1956 р. у селі було збудоване нове приміщення клубу з бібліотекою.

Поворот з вулиці Шевченка на район «Багатий Хутір»

1992 р. — початок загальної газифікації села шляхом кооперування коштів громадян.

4 листопада 1995 р. — запалено символічний блакитний газовий факел, що знаменувало завершення першої черги газифікації.

У лютому 2014 року центральна вулиця Леніна була перейменована на вулицю Небесної сотні[1].

Адміністративний поділ[ред. | ред. код]

Райони села Свидівок: Дубина, Центр, Багатий Хутір, «Прогрес», «Світанок», «Селена».

Культура[ред. | ред. код]

Свидівок. Будинок культури (1956).

У селі успішно працює Будинок культури. У 1985 р.при ньому було створено самодіяльний вокально-танцювальний ансамбль «Обереги» (керівник — Гальченко Василь Миколайович). У 1987 р. колективу присвоєно звання «народний». Колектив гастролював районами Черкаської області, побував у Києві та багатьох обласних центрах України, а також і за кордоном — у Росії, Молдові, Угорщині, Румунії, Естонії, Польщі, Чехії та Словаччині.

У селі є дві церкви — православна (храм Покрови Богородиці УПЦ) та баптистська (церква християн-баптистів віри Євангельської). У центрі розташований пам'ятник мешканцям села, загиблим під час Великої вітчизняної війни.

Промисловість та сільське господарство[ред. | ред. код]

Є покинутий шовковичний сад, меблева фабрика «Прогрес», була одна з перших страусиних ферм в Україні.

У 1998 р. приватний підприємець Олександр Борисович Дігтяр реконструював старе пустуюче приміщення і відкрив у ньому сільську пекарню «Колосок». Пекарня щодня випікала до 1 тонни хлібобулочних виробів. Пізніше пекарню закрили через нерентабельність.

У селі працюють комплексний приймальний пункт та пункт по заготівлі вторинної сировини.

На території села Свидівок розташований колишній санаторій «Світанок» (теперішній власник — депутат-бютівець Зубов) та спортивний готель «Селена» (колишній власник — депутат-бютівець Павло Костенко).

З 2005 року йде активне захоплення берегів Дніпра та їх забудова. Знищено природний заказник та рибні нерестилища. Село відгорожене від Дніпра 4-х метровим бетонним муром, за яким будують свої маєтки представники різних владних структур.

Сільські Голови Свидівка[ред. | ред. код]

З 1945 р. територіальну громаду сіл Свидівок та Сокирно очолювали:

  • Жирний Семен Гнатович
  • Іващенко Йосип Олександрович
  • Філіпенко Павло Степанович
  • Сопілкова Ольга Офанівна
  • Власова Поліна Олександрівна
  • Жалдак Володимир Антонович
  • Калюжна Джаннетта Пилипівна

Постаті[ред. | ред. код]

В Свидівку похований Ложешніков Володимир Іванович — солдат резерву, капітан міліції у відставці, загинув під Іловайськом.

Галерея[ред. | ред. код]


Джерела[ред. | ред. код]

  • «Від острова Русів. Черкаський район». Черкаси, «Брама», 2004.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]