Олаф I Трюґґвасон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Олаф Трюггвасон)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олаф I Трюґґвасон
норв. Olav Tryggvason
Коронація Олафа
Народився960
Норвегія
Помер9 вересня 1000
Битва під Сволдером
·загиблий у бою
КраїнаНорвегія
Діяльністьвоїн, монарх
Знання мовдавньоскандинавська[1]
Посадакороль Норвегії
РідСписок королів Норвегії з династії Інглінгів (Харфаргів)
БатькоТрюггві Олафссон[2]
МатиAstrid Eiriksdatterd[2]
Брати, сестриAstrid Tryggvesdatterd
У шлюбі зҐейраd, Tyra of Denmarkd і Gudrun Skjeggesdatterd
ДітиTryggvi the Pretenderd
Олаф I

Олаф I Трюґґвасон (норв. Olav Tryggvason; близько 9641000) — король Норвегії з 995 до 1000 року. Походив з династії Інґлінґів.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Молоді роки

[ред. | ред. код]

Син Трюґґве Олафсона, володаря Вестфолду та внука Гаральда I, й Астрід Ейріксдотір, доньки Ейріка I «Кривава Сокира».

Після загибелі батька при Гаральді II Сірому Плащі Астрід з молодим Олафом змушена була втекти до Швеції, а звідси до Холм-Городу (або Гольмґарду;[3] згідно саґ)[4]. Тут на службі у великого князя Володимира Святославича був брат Астрід — Сігурд. На шляху до Новгорода (на думку Юрія Диби й Ігоря Мицька, цим Новим городом міг бути розташований на Лузі волинський го́род — дитинець майбутнього Володимира[5]) Олафа разом з його судном захопили естські пірати поблизу острова Сааремаа[3] й майбутній король став рабом пірата Клеркона. На той час Олафові виповнилося три роки. Тільки через 6 років Сігурд Еріксон дізнався, що його небіж Олаф у рабстві в естів і викупив його. Після цього Олаф мешкав у Холм-Городі (за іншою версією — у Новгороді).

З часом Олаф вступив на службу до великого князя Володимира й заступив посаду у Новгороді, яку до того обіймав його дядько Сіґурд. Утім, незабаром почалися тертя між Олафом та його паном — великим князем й Олаф покинув службу у володаря Русі та вирушив до Балтики.

Олаф почав здійснювати піратські рейди на землі балтійських країн. Під час одного з них у Вендланді він познайомився з місцевою володаркою Гейрою і незабаром одружився з нею. Олаф допоміг Гейрі приборкати непокірних їй васалів, після цього здійснив декілька успішних морських походів до Сконе і Готланду. Після цього брав участь у війні з'єднаних сил Данії, Вендланду та Норвегії проти імператора Священної Римської імперії Оттона III, який намагався підкорити балтійські землі імператорській владі. У результаті цих дій Оттон III зазнав поразки.

Після цього Олаф продовжив мешкати у Вендланді, а після смерті дружина Гейри, з 984 року почав знову здійснювати походи до Фрисландії, Гебридських та Оркнейських островів. У 988 Олаф воював у центральній Ірландії. Цього ж 994 року Олаф у Кентербері (Англія) прийняв християнство.

Володарювання

[ред. | ред. код]

У 995 році накопичення незадоволення правлінням Гокона Сіґурдсона вилилося у заколот проти нього. Врешті-решт того було вбито власним рабом. Загальний тінг Норвегії запросив Олафа зайняти трон королівства. На загальних зборах він був проголошений верховним конунгом (королем) Норвегії. Норвегія вийшла з-під влади Данії.

Із самого початку Олаф I почав проводити політику зі зміцнення країни, впровадження християнства як заходу послаблення влади місцевих гевдинґів і посилення впливу короля. У 995 році н. е. побудовано було першу дерев'яну церкву в Норвегії. Він хрестив Лейва Еріксона, майбутнього першопроходця в Америці та найвпливовішого володаря у Гренландії, який надалі поширював християнську віру на Гренландії. З цього моменту гренладські землі вважалися власністю норвезького короля. Олаф I також хрестив мешканців Оркнейських островів, які визнавали владу Норвегії. Водночас у 997 році було засновано столиці країни — Нідарос (сучасний Тронгейм).

Битва під Сволдером (Slaget ved Svoldre). Картина Петера Арбо

Олаф I мав намір поширити вплив та владу Норвегії на більшість земель Балтики. У цій боротьбі проти норвезького короля виступили володарі Данії, Швеції та Вендланда. Вирішальна битва між супротивниками відбулася у 1000 році біля Сволдера, в якій Олаф зазнав поразки й загинув.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Identifiants et RéférentielsABES, 2011.
  2. а б Lundy D. R. The Peerage
  3. а б Войтович Л. Гольмґард… — С. 41.
  4. За іншими версіями, Новгорода.
  5. Диба Ю., Мицько І. Неіснуючий похід 981 р. князя Володимира на ляхів [Архівовано 14 червня 2020 у Wayback Machine.] // Старий Луцьк. — 2015. — Вип. ХІ. — С. 32.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Грушевський М. Сага про Олафа Тригвасона // Виїмки з жерел до історії України-Руси до половини XI віку / Грушевський М. С. Твори у 50 томах. — Львів: Світ, 2004. — Т. 6. — С. 116—118.