Онисифор
| Онисифор | |
|---|---|
| Народився |
1 століття Конья |
| Помер |
Ефес, Сельчук, Ізмір (іл), Туреччина |
| У лику | священномученик |
| День пам'яті | 7 вересня |
Онисифор («приносячий прибуток» або «корисний») християнин, про якого йдеться в новозавітному 2-му посланні до Тимофія (1:16-18) і (4:19). Згідно з листом, надісланим апостолом Павлом, Онисифор розшукав Павла, який тоді був ув'язнений у Римі.
Біографія[ред. | ред. код]
.jpg)
За православною традицією Онисифор був одним із семидесяти учнів, обраних і посланих проповідувати. Вони були обрані трохи пізніше після Дванадцятьох апостолів (Лк. 10:1–24).[1] Онисифор був єпископом у Колофоні (Мала Азія), а потім у Коринфі.
Як православна, так і римо-католицька церкви стверджують, що Онисифор помер мученицькою смертю в місті Парій (недалеко від Ефесу) на березі Геллеспонту.[2]
2-е послання до Тимофія[ред. | ред. код]
Переслідування християн під час правління Нерона зробили Рим небезпечним для християн. Павло у Посланнях хвалить Онисифора за його гостинність, доброту і мужність.[3][4] Онисифор протиставляється іншим християнам в Азії, які покинули Павла у складний час. У 2 Тим. 4:16–18 Павло посилає привітання дому цього чоловіка в Ефесі і згадує те, як він допоміг Павлу раніше в Ефесі. Тимофій, який очолював ефеську церкву, знайомий з цими подіями.[5] Похвала Павлом Онисифора є важливою, оскільки була написана незадовго до смерті автора, як останнє заохочення для Тимофія.
Однак у Посланні також відомо про дійсний час, що «...один Лука зі мною» (2 Тим. 4:10). Оскільки Павло говорить про Онисифора лише в минулому часі, бажає благословення його дому (сім'ї) і милосердя для нього «в той день», деякі вчені вважають, що Онисифор у цей момент вже помер.[6] Ближче до кінця того самого Послання, у (2 Тим. 4:19), Павло посилає вітання «Прискиллі та Акилі та дому Онисифора», це теж робить очевидною ситуацію, відрізняючи Онисифора від ще живих Прискілли та Акили. Посилання Павла на Онисифора разом з (2 Мак. 12:40–46) цитується католиками, як один із перших прикладів молитви за померлих[7], тоді як деякі протестанти, які виступають проти цієї практики, відкидають дане тлумачення.[8]
Вшанування[ред. | ред. код]
Вшановують 6 вересня у Римо-католицькій церкві[9] та 7 вересня у Православній церкві та греко-католицьких церквах.[10]
Ідентифікація[ред. | ред. код]
Не слід плутати з Онисифором Ефеським, який був замучений разом з Порфирієм під час гонінь Діоклетіана і вшановується 9 листопада.
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ "Lives of all commemorated on December 8", Orthodox Church in America. Oca.org. Процитовано 3 вересня 2013.
- ↑ Vailhé, Siméon. "Parium." The Catholic Encyclopedia. Vol. 11. New York: Robert Appleton Company, 1911. 27 Mar. 2013. Newadvent.org. 1 лютого 1911. Процитовано 3 вересня 2013.
- ↑ Homework Help and Textbook Solutions | bartleby. www.bartleby.com.
- ↑ «...бо він багаторазово покоїв мене і не соромився кайданів моїх» (2 Тим. 1:16)
- ↑ Rutherford, John. "Onesiphorus", The International Standard Bible Encyclopedia. Searchgodsword.org. Процитовано 3 вересня 2013.
- ↑ Rutherford, John. "Onesiphorus", The International Standard Bible Encyclopedia. Searchgodsword.org. Процитовано 3 вересня 2013.
- ↑ Toner, Patrick. "Prayers for the Dead." The Catholic Encyclopedia. Vol. 4. New York: Robert Appleton Company, 1908. 27 Mar. 2013. Newadvent.org. Процитовано 3 вересня 2013.
- ↑ Did Paul Pray for the Dead?. ChristianCourier.com. Архів оригіналу за 3 липня 2022. Процитовано 3 вересня 2013.
- ↑ St. Onesiphorus, Catholic Online, процитовано 1 липня 2016
- ↑ Apostle Onesiphorus of the Seventy, Orthodox Church in America. Oca.org. Процитовано 3 вересня 2013.
Посилання[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття про християнство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||
|
