Огорожа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Огоро́жа, огоро́да або загорожа (від прасл. *gorditi) — загальне поняття для позначення парканів, плотів тощо. Огорожі ділянки (тини, паркани, частоколи, плоти, мури та ін.) ставляться на кордонах, межах, визначених відповідними місцевими органами державної виконавчої влади.

Види огорож[ред. | ред. код]

Вориння в Словенії
  • Вориння, ворина (від прасл. *vorъ, пор. «ворота», «верея», «обора»[1][2]), тин[3] — огорожа з жердин (зокрема, довгих горизонтальних)[4][5]. Окремий елемент у такий огорожі називають вори́ною[5] (збірн. вор'я, вір'я), парні стійки, між якими защемлювалися кінці ворин — кілєм (кіллям), лозові кільця-обв'язки верху кілля — гужвою (гуже́вкою), нижню ворину для запобігання гниттю вкладали на камені-підставки — підніжки[6].
  • Живопліт (живий паркан) — огорожа з кущів
  • Палісад (частокіл) — огорожа з вертикальних колів, паль
  • Парапет — невисока, переважно суцільна огорожа по краях мостів, балконів та ін.
  • Паркан — назва переважно дерев'яної огорожі[7]
  • Перила (поруччя, поручні, бильця) — невисока огорожа по краях сходів, балкона, містка, трибуни
  • Пліт, тин, ліса[3][8] — огорожа, плетена з пруття
  • Стіна (мур) — переважно мурована огорожа
  • Штахети — огорожа з дерев'яних дощечок або металевих прутів[9]

Інше[ред. | ред. код]

В огорожах для проходу влаштовують ворота, хвіртки, перелази. Зверху її можуть покривати дашком, покрівлею (на плотах вона була відома як «острішок»)[10].

Історія[ред. | ред. код]

  • Зі словом «городити» пов'язані за походженням слова «город», «город». У давніх слов'ян «городами» називалися укріплені поселення, обнесені частоколом.

Анатомія[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — 632 с.
  2. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.
  3. а б Тин // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  4. Вориння // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  5. а б Ворина // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  6. Пліт // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  7. Паркан // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  8. Ліса // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  9. Штахети // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  10. Острішок // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.