Політична криза в Україні 2008

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Політична криза в Україні 2008

Політична криза в Україні 2008 — негативна політична ситуація в державі, яка виникла восени 2008 року, внаслідок розпаду «демократичної коаліції» у Верховній Раді України.

Перебіг подій[ред. | ред. код]

Парламентський блок Наша Україна-Народна Самооборона заявив 4 вересня 2008 р. про вихід з коаліції з Блоком Юлії Тимошенко, поставивши таким чином під загрозу існування уряду Юлії Тимошенко. Офіційною причиною виходу НУ-НС з коаліції стало голосування в Раді депутатів від БЮТ у блоці з Партією Регіонів за низку законопроєктів, які мали на меті обмежити владу Президента України та внести інші зміни до законодавства України. Тривалі перемови між політичними силами не дали результатів і була зроблена спроба розпустити Верховну Раду Шостого скликання, однак з обранням спікером Володимира Литвина була відновлена демократична коаліція в парламенті і політична криза завершилася. Політична криза в Українії була наслідком тривалої внутрішньої боротьби та непорозумінь між основними силами представленими в парламенті країни, зокрема між представниками БЮТ та НУ-НС.

Передумови кризи[ред. | ред. код]

Реакція України на військові дії у Грузії стало одним з протиріч правлячої коаліції у парламенті країни.

Розпад «демократичної коаліції» в парламенті був результатом суперечностей і внутрішньої боротьби між основними силами коаліції: Блоку Юлії Тимошенко та пропрезидентського блоку Наша Україна — Народна самооборона. Оглядачі також відмічали серйозні особисті та політичні розбіжності між президентом Ющенком та прем'єр-міністром Тимошенко як причину непорозумінь всередині коаліції. Майбутні президентські вибори у 2009 р. та підготовка до боротьби за посаду президента також стала однією з причин зіпсування відносин між колишніми союзниками по коаліції.[1][2]

Зокрема, одним з питань, яке загострило протистояння та викликало нові протиріччя всередині коаліції було відношення політичних сил парламенту до військових дій у Грузії у вересні 2008 р. і реакції на них України. 18 серпня 2008 р. адміністрація Президента України звинуватила уряд Тимошенко у нечіткій позиції стосовно конфлікту і навіть у державній зраді, нібито у обмін на обіцянку підтримки Тимошенко з боку Росії під час наступних президентських виборів. Юлія Тимошенко відкинула ці звинувачення, підтвердила підтримку територіальній цілосності Грузії і натомість наполягала на неприпустимості втягування України у зовнішні конфлікти.[3][4]

Розвиток подій[ред. | ред. код]

Залучення до нового формату коаліції Блока Литвина мав би стати одним з шляхів створення нової більшості в парламенті.

Останнім кроком у ескалації непорозумінь та протиріч всередині «демократичної коаліції» стало голосування у Раді блоків БЮТ та Партії Регіонів за пакет законопроєктів спрямованих на обмеження влади президента. Пропоновані законопроєкти також спрощували процедуру імпічмента президента і позбавляли права призначати голів міністерства оборони, внунтрішніх та закордонних справ та СБУ. Хоча ці законопроєкти отримали більш ніж 300 голосів депутатів, президент Ющенко проголосив їх антиконституційними і пообіцяв накласти на них вето. У той же день фракція НУ-НС оголосила про вихід з демократичної коаліції та подала відповідну заяву у секретаріат Верховної Ради.[5]

16 вересня 2008 р. спікер Верховної Ради Арсеній Яценюк заявив, що офіційно «демократична коаліція» припинила існування і наступного дня сам подав у відставку з посади спікера парламенту. Таким чином за законодавством у разі відсутності коаліції у парламенті президент мав би право розпустити парламент 3 жовтня 2008 р. Тим часом між політичними силами у Раді почалися консультації спрямовані на подолання кризи та створення нової коаліції у тому числі з Блоком Литвина чи Партією Регіонів. Зокрема, Юлія Тимошенко виступала за збереження «демократичної коаліції» у новому форматі за участю БЮТ, НУ-НС та Блоку Литвина.[6][7][8]

Розпуск парламенту[ред. | ред. код]

Протягом тривалих перемов у вересні-жовтні 2008 р. політичним силам представленим у парламенті, проте не вдалося досягти компромісу і сформувати нову більшість. Кожна із сторін звинувачували одна одну у небажанні йти на компроміс. 8 жовтня 2008 р. Президент Ющенко у телевізійному зверненні заявив про розпуск Верховної Ради Шостого скликання і про призначення дострокових виборів на 7 грудня того ж року. Разом з тим, представники БЮТ і ПР виступили із заявою, у якій оскаржили дії президента і наполягали, що парламент не мав бути розпущений до 20-х чисел листопада.[9]

За позовом депутатів від БЮТ 10 жовтня 2008 р. Окружний адміністративний суд м. Києва призупинив дію указу Президента про розпуск Верховної ради і заборонив Центрвиборчкому проводити засідання пов'язані з організацією виборів. Таке рішення судді було назване неправомірним і піддане критиці у Адміністрації президента, Генеральній прокуратурі. У той самий день Секретаріат президента оскаржив у апеляційному адміністративному суді рішення окружного суду. Разом з тим, Ющенко застеріг політичні сили проти втручання у діяльність судів і перешкоджання проведенню виборів. 12 жовтня 2008 р. у прокуратурі м. Києва були порушені кримінальні справи проти судді Володимира Келеберди, який призупинив дію указу президента та проти депутатів від БЮТ, яких звинуватили у хуліганстві та втручанні у діяльність судових органів.[10]

Завершення кризи[ред. | ред. код]

Політична криза завершилася з обранням Володимира Литвина на посаду Голови Верховної Ради 8 грудня 2008 року. Наступного дня Володимир Литвин повідомив про відновлення демократичної коаліції, до якої також приєднався і Блок Литвина. Юлія Тимошенко як прем'єр-міністр України виступила на телебаченні й заявила про закінчення політичної кризи 2008 року.[11]

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. WSJ: Правляча коаліція України розпалася.
  2. FT: Після розпаду коаліції Україні загрожують нові вибори. Архів оригіналу за 3 грудня 2008. Процитовано 20 вересня 2008. 
  3. Ющенко звинуватив Тимошенко в зраді. Архів оригіналу за 21 вересня 2008. Процитовано 20 вересня 2008. 
  4. Тимошенко вважає, що Ющенко оголосив їй війну. Архів оригіналу за 5 вересня 2008. Процитовано 20 вересня 2008. 
  5. Яценюк готовий оголосити про вихід НУ-НС із коаліції[недоступне посилання з липня 2019]
  6. Ющенко має право оголосити про розпуск парламенту 3 жовтня — Гриценко[недоступне посилання з липня 2019]
  7. Яценюк оголосив про свою відставку. Архів оригіналу за 21 вересня 2008. Процитовано 20 вересня 2008. 
  8. БЮТ хоче створити коаліцію з НУ-НС і Блоком Литвина. Архів оригіналу за 25 вересня 2008. Процитовано 21 вересня 2008. 
  9. Ющенко розпустив Верховну Раду. Архів оригіналу за 11 жовтня 2008. Процитовано 12 жовтня 2008. 
  10. Прокуратура Києва узялася за нардепів і суддю, який зупинив указ Ющенка
  11. Тимошенко: Парламентська політична криза завершена. Архів оригіналу за 20 лютого 2009. Процитовано 11 грудня 2008.