Рахункова палата України
| Рахункова палата | |
|---|---|
.svg) | |
| Загальна інформація | |
| Юрисдикція |  Україна |
| Керівництво діяльністю здійснює | Верховна Рада України |
| Штаб-квартира | 01601, м. Київ, вул. Михайла Коцюбинського, 7 |
| Річний бюджет | 1 181 185 200 ₴[1]  |
| Голова | Ольга Піщанська |
| Ключовий документ | Закон України «Про Рахункову палату» |
| rp.gov.ua | |
 | |
Рахунко́ва пала́та — вищий аудиторський державний колегіальний орган фінансового контролю (аудиту), який від імені Верховної Ради України здійснює контроль за надходженням коштів до Державного бюджету України та їх використанням.
Підзвітна Верховній Раді України та регулярно її інформує про результати своєї роботи.
Створена відповідно до прийнятої 1996 року Конституції та Закону України «Про Рахункову палату» від 02 липня 2015 року[2]. Раніше був чинним Закон «Про Рахункову палату» від 11 липня 1996 року[3]. 19 грудня 2024 року набув чинності Закон «Про внесення змін до Закону України "Про Рахункову палату" та деяких інших законодавчих актів України».
Рахункова палата є організаційно, функціонально, політично та фінансово незалежною, самостійно планує свою діяльність. Її діяльність ґрунтується на принципах законності, незалежності, об’єктивності, безсторонності, гласності та неупередженості.
Організаційно-методологічні засади здійснення державного зовнішнього фінансового контролю (аудиту) визначаються Рахунковою палатою відповідно до Системи професійних документів INTOSAI (IFPP)
День Рахункової палати відзначається щороку 22 жовтня.
Розвиток державного аудиту в Україні нерозривно пов’язаний з історією становлення держави.
В Україні події того часу супроводжувалися швидкими змінами уряду – Тимчасовий уряд (березень – грудень 1917 р.), Українська Центральна Рада (березень 1917 – квітень 1918 р.), уряд гетьмана П. Скоропадського (квітень – листопад 1918 р.) та Українська директорія на чолі з С. Петлюрою (грудень 1918 р. – лютий 1919 р.).
10 червня 1917 р. був прийнятий І Універсал, що проголошував автономію України. Вдосконалення структури Генерального секретаріату та його діяльності розпочалося відразу після створення. При Генеральному Секретаріаті для контролю за справами передбачається посада Генерального Контрольора, який би брав участь у засіданнях Генерального Секретаріату з правом вирішального голосу.
14 січня 1918 р. Українська Центральна Рада ухвалила закон «Про тимчасову організацію державного контролю Української Народної Республіки», який узаконював діяльність, визначав склад, права й обов’язки установ Державного Контролю УНР, гарантував незалежність Контролю та контрольних урядовців.
26 квітня 1918 року Рада Народних Міністрів УНР ухвалює закон «Про обрання Державного Контрольора та Товариша Державного Контрольора».
17 квітня 1918 року КНМ УНР ухвалив «Правила прискорення ревізії в контрольних установах». Також було розроблено і введено в дію «Положення про юрисконсультську частину Державного контролю».
Ще в жовтні 1917 р. Декларація Генерального секретаріату передбачила організацію економічного комітету. Однак ця ідея почала реалізуватися лише в останній місяць існування Центральної Ради, коли 31 березня 1918 р. до неї надійшов проєкт закону «Про вищу економічну раду УНР». До цієї Ради з правом дорадчого голосу входив представник державного контролю. Закон було ухвалено Центральною Радою 25 квітня 1918 року і опубліковано в газеті «Нова Рада» 27 квітня 1918 року (№ 69).
29 квітня 1918 р. Гетьман П. Скоропадський видає «Грамоту до Всього Українського Народу» (всі міністри звільняються, закони продовжують діяти до прийняття нових) та «Закони про тимчасовий Державний устрій України» (опубліковано в газеті «Державний вісник» від 16 травня 1918 року, № 1). «Закон про Вищу Економічну Раду» вводить до цієї Ради з правом дорадчого голосу представника державного контролю.
02 червня 1918 року прийнятий закон про скасування закону «Про тимчасову організацію контролю Української Народної Республіки, виданого Центральною Радою 24-го січня 1918 року».
30 серпня 1918 року ухвалено новий закон УНР «Про тимчасову організацію державного контролю».
09 квітня 1919 року приймають «Закон про організацію контролю Української Народної Республіки», в якому скасовують закон від 30 серпня 1918 р., ухвалюють тимчасовий статут контролю УНР, визначають нові правила ревізії, міняють чинні штати контрольних установ та їх оклади [4].
Отже, основним завданням контрольних органів стало забезпечення цільового використання ресурсів, одержаних на потреби утримання органів влади і війська. Важливу роль відігравали контрольні палати Державного контролю, що функціонували у губерніях, повітах і волостях, а також спеціальний апарат Державного Контрольора* з надзвичайними правами і повноваженнями, що проіснували до встановлення радянської влади.
У 1919 р. всі установи Державного контролю, що функціонували раніше, було об’єднано у Всеукраїнську робітничо-селянську інспекцію (РСІ) з центром у Харкові, з виділенням у ній фінансово-кредитної, лісозаготівельної, культурно-освітньої, адміністративної, транспортної інспекцій, а також військового відділу та інспекцій народного господарства і постачання.
Було утворено місцеві органи РСІ – губернські відділи, повітові й волосні інспекції, групи і гуртки сприяння, спеціальні відділи «робітничих летючих ревізій». Перед ними було поставлено задачу контролю роботи усіх органів управління, підприємств і установ, громадських організацій, викривання фактів зловживань і розкрадання «соціалістичного» майна.
У 1922 р. Народний комісаріат РСІ було реорганізовано у Народний комісаріат Робітничо-селянського Державного контролю УРCР. Згідно з прийнятим цього ж року Положенням про Робітничо-селянський Державний контроль УРCР на Народний комісаріат Робітничо-селянського Державного контролю покладалися: фактична перевірка законності роботи усіх органів радянської влади і громадських організацій, наступний фактичний контроль за витрачанням грошових і матеріальних ресурсів, збирання і аналіз матеріалів, що можуть бути використані для законотворчої діяльності, нагляд за правильністю відображення господарських операцій в обліку, створення осередків контрольного сприяння серед населення, прийом скарг на протизаконні дії і правопорушення з боку посадових осіб, боротьба з бюрократизмом, удосконалення форм звітності тощо.
У 1923 р. було реорганізовано Центральну контрольну комісію партії більшовиків, представників якої було включено до керівництва РСІ. Остання була перетворена у Народний Комісаріат Робітничо-селянської інспекції СРСР зі значним розширенням повноважень. Отже, фактично було об’єднано системи партійного і робочого контролю.
Серйозні економічні зміни не могли не вплинути на форми і методи діяльності РСІ. Так, головними завданнями РСІ стали: своєчасне виправлення недоліків у роботі установ, а також надання їм допомоги на місці, перевірка видачі і приймання грошей та матеріальних цінностей в усіх радянських установах і підприємствах, встановлення доцільності операцій для державної казни, їх можливих наслідків для народного господарства.
У вересні 1923 р. було прийнято постанови «Про реорганізацію народних комісаріатів Робітничо-селянської інспекції союзних республік» і «Про звільнення Робітничо-селянської інспекції від низки належних їй функцій». Відповідно до зазначених нормативних актів РСІ припинили здійснювати суцільний поточний контроль і нагляд за окремими грошовими операціями державних органів, запобіжні ревізії всіх авансових асигнувань, систематичні наступні документальні ревізії щоденних грошових операцій.
Діяльність РСІ спрямовувалася на нагляд за системою обліку і звітності, боротьбу з розтратами і шахрайством через проведення фактичних ревізій.
У цей час простежується перевага фактичної ревізії над документальним контролем, широке застосування «летючих» ревізій, під час яких розслідувалися скарги на дії державних органів і посадових осіб і оперативно вживалися заходи з усунення знайдених порушень і зловживань. З часом отримала розвиток попередня ревізія, що проводилася в напрямку особливо важливих витрат і грошових оборотів.
У складі Народного комісаріату фінансів СРСР у 1923 р. було утворено Фінансово-контрольне управління, перед яким було поставлено завдання документальної перевірки доходів і витрат бюджету, оборотів грошових коштів, матеріальних цінностей, суцільної документальної ревізії виконання бюджету всіма відомствами. З 1926 р. Фінансово-контрольне управління Народного комісаріату фінансів було перетворене на Головне управління фінансового контролю при Народному комісаріаті фінансів СРСР і почало здійснювати фактичну ревізію фінансово-господарських операцій на місцях їх здійснення з вибірковою перевіркою підтверджуючих документів.
У 1927 р. контрольний орган при Народному комісаріаті фінансів отримав назву Контрольно-ревізійного управління і спочатку виконував функції загальнодержавного і відомчого фінансового контролю. У 1932 р. КРУ було перейменовано на Фінансово-бюджетну інспекцію з покладенням на неї функції проведення ревізій і обстежень не лише бюджетних установ, але й підприємств і організацій.
Кінець 30-х років ХХ ст. характеризується складною політичною ситуацією і внутрішніми соціально-економічними проблемами в країні, що вимагало зміцнення і розширення фінансового контролю. У 1937 р. Фінансово-бюджетна інспекція була перетворена у Контрольно-ревізійне управління Народного комісаріату СРСР.
З 1937 р. до 1956 р. фінансовий контроль в Україні здійснювало Контрольно-ревізійне управління Наркомату, пізніше Міністерство фінансів СРСР.
Подальше зміцнення системи контролю державних фінансів супроводжувалося переданням місцевих органів контрольно-ревізійного управління Міністерства фінансів СРСР у відання міністерств фінансів союзних республік. Тому у 1956 р. у складі Міністерства фінансів УРСР було утворене Контрольно-ревізійне управління, що утримувалося коштом союзного бюджету і мало чотири сектори: ревізій місцевих бюджетів і фінансових органів, ревізій підприємств та господарських організацій, ревізій установ, що перебувають на республіканському бюджеті, організаційно-інструкторської роботи. Основні завдання новоствореного органу полягали у контролі за виконанням державного бюджету, правильним і економним витрачанням бюджетних і власних коштів установами, підприємствами та організаціями.
У 1957 р. результатом проведення політики розширення прав союзних республік і місцевих органів стало перетворення Міністерства державного контролю СРСР на Комісію радянського контролю Ради Міністрів СРСР. Задачі Комісії полягали у перевірці від імені уряду фактичного виконання його рішень у найважливіших сферах народного господарства, аналізі структури і проблемних аспектів роботи державного апарату, контролі правильності і доцільності витрачання державних коштів і ресурсів. При цьому республіканські комісії радянського контролю не підпорядковувалися союзній Комісії, а лише координували з нею свою діяльність.
У грудні 1965 р. органи партійно-державного контролю» перетворено в органи «народного контролю». Але участь широких мас трудящих у контролі залишалася лише ширмою для зміцнення тотальної системи партійного контролю, а ідея справжнього народного контролю залишилася інструментом в адміністративно-бюрократичних інтригах партійного керівництва.
У 1991 р. було прийнято закон СРСР «Про Контрольну палату СРСР», що визначав статус контрольної палати відповідно до вимог Лімської декларації 1977 р., зокрема щодо конституційного статусу вищого контрольного органу в країні та його повноважень. Проте норми зазначеного закону не були втілені у життя у зв’язку з припиненням існування СРСР і утворенням нових самостійних і незалежних держав.
Подальша реорганізація системи контролю державних фінансів в Україні пов’язана з прийняттям 24 серпня 1991 р. Акта проголошення незалежності України і зміною соціально-економічного устрою.
Становлення незалежного зовнішнього контролю державних фінансів України розпочалося з 1996 р. з прийняттям Конституції. Основний закон закріпив засади справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами, на яких побудовано бюджетну систему, та обов’язковість оприлюднення регулярних звітів про доходи і видатки Державного бюджету (стаття 95). Також було визначено контрольний орган, що діє від імені Верховної Ради України, – Рахункову палату.
Конституція України закріпила конституційний статус Рахункової палати як державного органу, що діє від імені Верховної Ради України та здійснює контроль за використанням коштів Державного бюджету України. Надалі статтю, яка визначає цей статус будуть змінювати кілька разів.
Робота над проєктом закону про Контрольну палату (так спочатку передбачали назвати цей державний орган) розпочалася ще у 1992–1993 роках, а відповідний закон був прийнятий Верховною Радою 24 травня 1996 року. Однак тоді президент Леонід Кучма його ветував.
Згодом же ухвалено новий Закон України «Про Рахункову палату» № 315/96-ВР від 11 липня 1996 р., (набув чинності 22 жовтня 1996 р. – і саме цей день вважається днем заснування інституції). За ним Рахункову палату було визнано постійно діючим органом контролю, який утворюється Верховною Радою України, підпорядкований і підзвітний їй, але визначено, що Рахункова палата здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від будь-яких інших органів держави.
04 грудня 1996 року першим Головою Рахункової палати України було призначено Валентина Симоненка.
28 грудня того ж року Президент України Леонід Кучма звернувся до Конституційного Суду з поданням щодо відповідності Закону «Про Рахункову палату» положенням нової Конституції. Розглянувши подання Конституційний Суд ухвалив рішення, яким визнав деякі положення цього закону неконституційними, позбавивши Рахункову палату повноважень здійснювати контроль за виконанням дохідної частини Державного бюджету України та розпоряджанням державним майном.
Ґрунтуючись на останній редакції статті 98 Конституції України, 02 липня 2015 року Верховна Рада прийняла новий Закон України «Про Рахункову палату» № 576-VIII, який суттєво розширив функції та повноваження інституції щодо контролю за надходженням коштів до Державного бюджету України та їх використанням.
23 травня 1997 року відбулось перше засідання Колегії Рахункової палати. Того року було проведено 69 перевірок, а Колегією Рахункової палати розглянуто 48 справ: 13 - підготовлено і розглянуто за дорученням Верховної Ради України; 6 – за дорученням Комітетів Верховної Ради України; 7 – відповідно до депутатських запитів, в установленому порядку проголосованих Верховною Радою України; 10 – відповідно до звернень народних депутатів України; три справи – відповідно до інших звернень до Рахункової палати.
Першими резонансними справами стали наслідки перевірок: про стан використання у тому ж році коштів резервного фонду Кабінету Міністрів України; про результати діяльності Національного диспетчерського центру України з питань організації емісії та обігу векселів; надання кредитів Міністерству агропромислового комплексу України, Міністерству оборони, Міністерству внутрішніх справ України комерційним банком «Україна»; робота, пов’язана з перевірками державних матеріальних резервів, а також Висновків до Звіту Кабінету Міністрів України «Про виконання Державного бюджету України за 1996 рік».
У 1998 році Рахункова палата стала членом Міжнародної організації вищих органів аудиту (INTOSAI), а у 1999 році – членом Європейської організації вищих органів аудиту (EUROSAI).
24-26 червня 1999 року у Києві відбувся міжнародний симпозіум «Роль вищих органів фінансового контролю у бюджетному процесі та державному управлінні», організований Рахунковою палатою України, Програмою розвитку ООН і Представництвом ООН в Україні. У цьому заході взяли участь керівники та провідні аудитори вищих органів фінансового контролю низки країн, представники закордонного дипломатичного корпусу, а також - законодавчої, виконавчої та судової гілок влади, відомі вчені нашої держави. Місце проведення – Рахункова палата України.
На виконання Указу Президента України від 19 вересня 2000 року №1074/2000 «Про заходи щодо підвищення ефективності контролю за використанням бюджетних коштів» створюються підрозділи Рахункової палати в регіонах України.
На засіданні Колегії Рахункової палати від 22 січня 2001 року розглянуто питання про створення територіальних управлінь Рахункової палати і департаменту організації та здійснення контролю за використанням коштів державного бюджету в регіонах Рахункової палати. Постановою Колегії Рахункової палати від 22 січня того ж року № 2-1 було створено дев’ять територіальних управлінь і департамент організації та здійснення контролю за використанням коштів державного бюджету в регіонах.
Наказом Голови Рахункової палати від 19 липня 2002 року № 58 затверджено та введено в дію Регламент Рахункової палати (перша редакція).
У практику роботи Рахункової палати в 2004 році запроваджено проведення паралельних та спільних аудитів. З країнами-сусідами визначено спільні проблеми, що потребують перевірки і передусім в соціально-економічній сфері, у сфері природокористування, з питань перетину державного кордону тощо.
У 2005 році Рахунковою палатою України і Верховною контрольною палатаою Республіки Польща вперше проведено паралельний аудит автомобільних пунктів пропуску на польсько-українській ділянці кордону. Перевірка була проведена на підставі власних програм контролю з урахуванням чинного законодавства та організаційно-фінансових умов, що діють у цих країнах. Дослідженнями були охоплені 2000-2004 роки. За результатами паралельного аудиту ухвалено Комюніке Голови Верховної контрольної палатої Республіки Польща та Голови Рахункової палати України у справі проведення паралельної перевірки дорожніх прикордонних переходів на українсько-польському кордоні. Відповідальний за проведений аудит В. І. Невідомий – головний контролер – директор департаменту з питань оборони та правоохоронної діяльності.
У 2006 році інституція запрацювала контролюючи повний цикл бюджетного процесу. З 01 січня набула чинності стаття 98 Конституції України, якою поновлено повноваження Рахункової палати щодо контролю за надходженням коштів до Державного бюджету України.
У 2008 рік Рахункову палату на VII Конгресі EUROSAI у місті Кракові (Республіка Польща) до Ради керуючих EUROSAI.
В рамках роботи очолюваної Рахунковою палатою спеціальної підгрупи EUROSAI WGEA з аудиту ліквідації наслідків природних і техногенних катастроф та радіоактивних відходів у 2008 році відбулось завершення та підписання сімома Вищими органами фінансового контролю спільного Звіту за результатами міжнародного координованого аудиту Чорнобильського Фонду «Укриття». Пропозиції за результатами міжнародного координованого аудиту «Укриття» було враховано в Законі України від 15.01.2009 № 886-VI «Про Загальнодержавну програму зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС і перетворення об’єкта «Укриття» на екологічну систему.
Визначною подією стало призначення у 2009 році Рахункової палати зовнішнім аудитором Організації з Безпеки та Співробітництва в Європі (ОБСЄ). Члени аудиторської групи ОБСЄ: Василь Невідомий, Юлія Мироненко, Ольга Дикуха, Антон Лазарєв. Надалі Постійна Рада ОБСЄ прийняла рішення про продовження терміну виконання Рахунковою палатою повноважень зовнішнього аудитора ОБСЄ до максимально можливого - 4 роки (2019–2013 роки).
Діяльність аудиторської групи ОБСЄ контролювалася Аудиторським Комітетом ОБСЄ та була високо оцінена ним. По завершенню виконання Рахунковою палатою повноважень зовнішнього аудитора ОБСЄ Генеральний Секретар ОБСЄ Ламберто Заньєр висловив подяку Президенту України за високопрофесійну роботу аудиторів Рахункової палати та вагомий внесок їх аудиторської діяльності у розвиток фінансової діяльності ОБСЄ і зміцнення її системи внутрішнього контролю.
У 2010 році змінено статтю 98 Конституції України, якою скасовано повноваження Рахункової палати щодо контролю за надходженням коштів до Державного бюджету України.
12 квітня 2012 року Романа Магуту призначено Головою Рахункової палати Постановою Верховної Ради України № 4632-VI.
Законом України від 19 вересня 2013 № 586-VII «Про внесення змін до статей 98 Конституції України» Рахунковій палаті були поновлені повноваження щодо контролю за надходженням коштів до Державного бюджету України. Розширення повноважень дає можливість Рахунковій палаті забезпечити дієвий контроль за виконанням державного бюджету в повному обсязі, посилює її контроль як незалежного органу фінансового контролю в Україні, дає новий поштовх для розбудови в цілому системи державного фінансово-економічного контролю в державі.
У червні 2014 року на IX Конгресі EUROSAI створено Робочу групу EUROSAI з аудиту коштів, виділених на попередження та ліквідацію наслідків катастроф під головуванням Рахункової палати України.
Створенню робочої групи передувала трирічна діяльність (2006-2008 рік) спеціальної підгрупи з аудиту природних, техногенних катастроф і радіоактивних відходів робочої групи EUROSAI з аудиту навколишнього середовища, а також шестирічна діяльність (2008-2014 рік) спеціальної групи EUROSAI з аудиту коштів, виділених на попередження та ліквідацію наслідків катастроф.
Робоча група працює і понині, її мандат неодноразово подовжувався Конгресами EUROSAI. Наразі до її складу входять 17 вищих органів аудиту, з яких 15 ВОА – члени Робочої групи та 2 спостерігачі. Протягом всього періоду діяльності Робочу групу очолювала Рахункова палата України.
Робоча група діє відповідно до Стратегічних планів, її місія полягає у підвищенні потенціалу, об’єднанні та координації зусиль європейських вищих органів аудиту у сприянні національним урядам у розробці дієвих та ефективних інструментів попередження та ліквідації наслідків катастроф.
Ухвалення Верховною Радою України Закону України «Про Рахункову палату» від 02 липня 2015 № 576-ІІІ стало ключовою подією року для Рахункової палати, важливим кроком в її інституційному розвитку та новим етапом впровадження в Україні системи управління державними фінансами.
15 березня 2018 року Валерія Пацкана призначено Головою Рахункової палати Постановою Верховної Ради України № 2346-VIII.
У 2018 році вперше провели зовнішню функціональну оцінку діяльності Рахункової палати. Оцінювання здійснювали фахівці Вищого аудиторського офісу Великої Британії із залученням експертів Німеччини та Польщі.
Розробляється і затверджується перша Стратегія розвитку Рахункової палати на 2019 – 2024 роки. Рахункова палата розпочинає проводити фінансові аудити за міжнародними стандартами.
23 жовтня 2020 року Рахункова палата завершила перший за всю історію незалежності України аудит Верховної Ради. Аудитом охоплено 7 років роботи ВРУ (2013−2019 роки). Аудит проводили 5 членів Рахункової палати в межах розподілених між ними завдань.
Після повномасштабного вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року життя Рахункової палати, як і всього українського суспільства, кардинально змінилось. Міжнародна діяльність Рахункової палати значним чином була спрямована у дипломатичну площину. Було припинено головування країни-агресора в Міжнародній організації вищих органів аудиту INTOSAI. Ініціатива розвитку INTOSAI (IDI) призупинила двосторонню співпрацю з ВОА рф. Аналогічне рішення ухвалила і керівна рада Європейської організації вищих органів аудиту EUROSAI, призупинивши співпрацю з вищим органами аудиту росії і білорусі та будь-якими державними установами цих країн.
Рахункова палата отримала статус спостерігача Контактного комітету вищих органів аудиту Європейського Союзу та відтепер має право брати участь у його роботі.
Рахункова палата складається з 11 членів (включно з Головою).
Є апарат, що складається з департаментів, територіальних управлінь та інших структурних підрозділів (включаючи патронатні служби членів Рахункової палати).
Члени Рахункової палати, Секретар Рахункової палати, його заступник, державні аудитори і радники членів Рахункової палати є посадовими особами, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну службу". Інші посадові особи апарату Рахункової палати є державними службовцями.
| ПІБ | Посада | Дата призначення |
| Клименко Кирило Олегович | член Рахункової палати | 21 грудня 2023 року |
| Ключка Сергій Сергійович | Заступник Голови Рахункової палати | 21 грудня 2023 року |
| Піщанська Ольга Станіславівна | Голова Рахункової палати | 21 грудня 2023 року |
| Пліс Геннадій Володимирович | член Рахункової палати | 13 грудня 2022 року |
| Пушко-Цибуляк Єлизавета Михайлівна | член Рахункової палати | 21 грудня 2023 року |
Голова призначається на посаду Верховною Радою за поданням Голови ВРУ.
Голова:
- очолює Рахункову палату, здійснює керівництво та забезпечує організацію роботи;
- представляє Рахункову палату у відносинах з ВРУ та іншими державними органами, установами та організаціями;
- головує на засіданнях Рахункової палати;
- вносить на розгляд палати пропозиції щодо концепції роботи, кадрової політики, кошторису, структури і штатного розкладу;
- вносить на розгляд пропозиції щодо призначення на посаду та звільнення Секретаря палати, згідно з рішенням патати призначає та звільняє з посади Секретаря;
- інформує ВРУ про державний зовнішній фінансовий контроль;
- підписує рішення палати та протоколи її засідань;
- здійснює зв'язки з громадськістю та ЗМІ;
- виконує інші повноваження.
У 1996—2011 роках першим Головою Рахункової палати був Валентин Симоненко.
З 2012 року — Головою був Роман Магута.
15 березня 2018 — Головою палати призначено нардепа від «Блоку Порошенка» Валерія Пацкана.[5]
Після звільнення Валерія Пацкана певний час керівництво Рахунковою палатою здійснював його заступник Андрій Майснер.
З 10 січня 2024 року Рахунковою палатою керує Ольга Піщанська.
Заступник Голови Рахункової палати обирається із складу членів Рахункової палати. Обрання та увільнення від виконання обов’язків заступника Голови Рахункової палати здійснюється на засіданні Рахункової палати шляхом відкритого голосування за поданням Голови Рахункової палати.
Чинним заступником Голови Рахункової палати відповідно до рішення Рахункової палати від 19.04.2024 № 19-2 Сергій Ключка.
Секретар Рахункової палати за посадою є керівником апарату Рахункової палати. З червня 2024 року секретарем Рахункової палати т.в.о. є Василь Невідомий.
Члени Рахункової палати призначаються на посади та звільняються з посад Верховною Радою України.
Членом палати може бути громадянин України, не молодший тридцяти років, який володіє державною мовою та однією з офіційних мов Ради Європи, має вищу освіту не нижче ступеня магістра, стаж роботи не менше 7 років, стаж роботи у сфері державного контролю (аудиту), економіки, фінансів або права не менше 5 років та бездоганну ділову репутацію.
Строк повноважень членів палати — 6 років, одна особа не може обіймати цю посаду понад два строки.
Актуальна інформація про призначених осіб на посади членів Рахункової палати розміщується на порталі Верховної Ради України.
| ПІБ | Посада | Дата призначення | Дата звільнення |
| Перші заступники | |||
| Маліков
Валерій Васильович |
Перший заступник
Голови Рахункової палати, член Рахункової палати |
05.05.1997 | 22.06.2004 |
| Першин
Володимир Леонідович |
Перший заступник
Голови Рахункової палати, член Рахункової палати |
07.07.2004 | 06.04.2008 |
| Заступники | |||
| Мельничук
Віталій Григорович |
Заступник Голови Рахункової палати, член Рахункової палати | 23.12.1997 | 14.01.2005 |
| Яременко Олександр Степанович | Заступник Голови Рахункової палати, член Рахункової палати | 12.04.2005 | 03.09.2020 |
| Майснер
Андрій Васильович |
Заступник Голови Рахункової палати, член Рахункової палати | 19.03.2018 | 19.04.2024 |
| Члени Рахункової палати | |||
| Дімітрієв
Іван Григорович |
член Рахункової палати | 24.04.1997 | 09.07.1999 |
| Даневич
Олександр Степанович |
член Рахункової палати | 24.04.1997 | 04.03.1998 |
| Немировській Володимир Лукич | член Рахункової палати | 02.06.1997 | 17.06.2004 |
| Фліссак
Ярослав Антонович |
член Рахункової палати | 07.03.1997 | 29.08.2011 |
| Іваненко
Юрій Вікторович |
член Рахункової палати | 12.05.1997 | 26.08.2011 |
| Невідомий
Василь Іванович |
член Рахункової палати | 13.05.1997 | 23.04.2024 |
| Пилипенко
Вячеслав Павлович |
член Рахункової палати | 23.12.1997 | 15.03.2018 |
| Хропатий
Борис Федорович |
член Рахункової палати – Секретар Рахункової палати | 23.12.1997 | 19.01.2005 |
| Огородник
Віктор Саввич |
член Рахункової палати | 23.12.1997 | 28.01.2005 |
| Вітковська
Лариса Володимирівна |
член Рахункової палати | 09.01.1998 | 30.09.2015 |
| Зіпір
Андрій Петрович |
член Рахункової палати | 09.07.1999 | 18.10.2006 |
| Тахтай
Володимир Єпіфанович |
член Рахункової палати | 27.12.2001 | 02.06.2004 |
| Головань
Михайло ихайлович |
член Рахункової палати | 27.12.2001 | 16.12.2010 |
| Шулежко
Марія Яківна |
член Рахункової палати | 21.07.2004 | 15.03.2018 |
| Юхимчук Анатолій Петрович | член Рахункової палати – Секретар Рахункової палати | 29.03.2005 | 15.03.2018 |
| Самусь
Георгій Юрійович |
член Рахункової палати | 29.03.2005 | 15.03.2018 |
| Заремба
Ігор Миколайович |
член Рахункової палати | 29.03.2005 | 15.03.2018 |
| Огонь
Цезар Григорович |
член Рахункової палати | 16.03.2018 | 23.04.2024 |
| Іванова
Ірина Миколаївна |
член Рахункової палати | 21.03.2018 | 23.04.2024 |
| Дідик
Андрій Миколайович |
член Рахункової палати | 21.03.2018 | 23.04.2024 |
| Яремчук
Ігор Миколайович |
член Рахункової палати | 23.03.2018 | 23.04.2024 |
| Богун
Віктор Павлович |
член Рахункової палати | 27.03.2018 | 24.04.2024 |
Функціонує 7 територіальних управлінь Рахункової палати, компетенція яких поширюється на декілька регіонів.
Усі працівники територіальних управлінь приймаються виключно на центральному рівні шляхом складної процедури співбесід та конкурсних відборів і є працівниками 2 — 4 категорій державних службовців.
Територіальні управління — структурний підрозділ Рахункової палати без статусу юридичною особи. Центрами територіальних управлінь є Київ, Харків, Донецьк (тимчасово не працює), Львів, Вінниця, Одеса, Дніпро.
Компетенція більшості територіальних управлінь поширюється на 2 або 3 регіони, крім теруправлінь у Вінниці та Львові, які діють на території 4-6 областей.
Одним з поворотних моментів сучасної історії Рахункової палати став підписаний 17 грудня 2024 року Президентом України Закон «Про внесення змін до Закону України "Про Рахункову палату" та деяких інших законодавчих актів України» (№ 4042-IX)
Проєкт Закону було розроблено робочою групою до складу якої входили народні депутати України, представники Рахункової палати, Міністерства фінансів України, міжнародні експерти (від Представництва ЄС в Україні, програми SIGMA та проєкту МТД USAID) та представники громадськості. Свої пропозиції до законопроєкту також були надані, зокрема вищими органами аудиту Естонії, Латвії, Литви, Німеччини, Чехії, а також ініціативою інституційного розвитку INTOSAI (IDI). Законодавчі пропозиції розроблено з урахуванням євроінтеграційних зобов’язань України та рекомендацій, відображених у звітах Європейської Комісії, SIGMA та меморандумів МВФ.
Мета Закону - наближення статусу та правових основ діяльності Рахункової палати до стандартів Міжнародної організації вищих органів аудиту (INTOSAI).
Ключові зміни, що відбулися у роботі Рахункової палати після ухвалення нового законодавства:
Інституційний статус та повноваження
– Рахункову палату визначено вищим державним колегіальним органом фінансового контролю (аудиту);
– систему професійних документів INTOSAI (IFPP) визначено основою організаційно-методологічних засад здійснення державного зовнішнього фінансового контролю (аудиту);
– повноваження Рахункової палати розширено на суб’єкти господарювання державного та комунального сектора економіки; на кошти, отримані від іноземних держав, Європейського Союзу, іноземних фінансових установ, міжнародних організацій, донорських установ у вигляді кредитів (позик), грантів, допомоги та на кошти фондів загальнообов’язкового державного соціального і пенсійного страхування (до прикладу, Пенсійний фонд України);
– Рахункова палата зможе здійснювати аудити консолідованої фінансової звітності суб’єктів державного сектора та бюджетів.
Гарантії незалежності Рахункової палати
– припинення чи обмеження повноважень Рахункової палати у разі закінчення строку повноважень ВРУ чи дострокового їх припинення, а також введення воєнного чи надзвичайного станів є неможливим;
– у разі неврахування у проєкті закону про Державний бюджет України пропозицій Рахункової палати щодо її фінансового забезпечення, Уряд зобов’язаний аргументувати свою позицію;
– будь-який законопроєкт, що стосується діяльності Рахункової палати чи її повноважень, має отримати відповідний висновок від інституції.
Виконання рекомендацій
– розгляд звітів Рахункової палати у профільних комітетах Верховної Ради України є обов’язковим, як і відповідне реагування парламенту на інформацію Рахункової палати про неналежне виконання її рекомендацій;
– посилено процеси аналізу та моніторингу Рахунковою палатою її рекомендацій. Інформація про це розміщується на сайті інституції;
– разом зі щорічним звітом про свою діяльність Рахункова палата може надати ВРУ пропозиції щодо вжиття заходів відносно невиконання її рекомендацій;
– змінюються підходи до оскарження рішень Рахункової палати за результатами контрольних заходів у судовому порядку, а справи щодо втручання в роботу Рахункової палати перебуватимуть у підсудності Верховного Суду.
- ↑ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4695-20
- ↑ Про Рахункову палату: Верховна Рада України; Закон від 02.07.2015 № 576-VIII. Архів оригіналу за 4 грудня 2016. Процитовано 10 серпня 2015.
- ↑ Про Рахункову палату: Верховна Рада України; Закон від 11.07.1996 № 315/96-ВР. Архів оригіналу за 31 березня 2014. Процитовано 10 серпня 2015.
- ↑ Директорія, Рада Народних Міністрів Української Народної Республіки 1918 – 1920. Документи і матеріали.- К.: Вид-во імені Олени Теліги, 2006.- Т. 2.- С. 514-516
- ↑ Rbc.ua. Пацкан призначений головою Рахункової палати України. РБК-Украина (укр.). Архів оригіналу за 9 квітня 2018. Процитовано 9 квітня 2018.
- Рахункова палата України //Словник фінансово-правових термінів / за заг. ред. д. ю.н., проф. Л. К. Воронової. — 2-е вид., переробл. і доповн. — К.: Алерта, 2011—558 с.
- [Архівовано 26 серпня 2016 у Wayback Machine.] Рахункова палата //Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.
- Офіційний сайт Рахункової палати [Архівовано 15 квітня 2009 у Wayback Machine.]
- http://www.eurosai.org [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Вебсайт Нацагентства з питань держслужби України, III тур конкурсу КДС, 2015 рік
- Вебсайт Нацагентства з питань держслужби України, III тур конкурсу КДС, 2009 рік[недоступне посилання з липня 2019]
- Церемонія нагородження найкращих державних службовців, 2009 рік [Архівовано 8 серпня 2016 у Wayback Machine.]
- Про історію рахункової палати [Архівовано 14 квітня 2021 у Wayback Machine.]
- Історія Рахункової палати
| Структура | .png) | ||
|---|---|---|---|
| Законотворчість | |||
| Скликання |
| ||
| Вибори | |||
| Явища | |||
| Висвітлення діяльності |
| ||
| Нагороди |
| ||
| Інше | |||
| Див. також | |||
Українські гроші | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| Теми | Національний банк України · Золотий запас України · Історія української гривні · Банкноти української гривні · Монети української гривні · Експедиція заготовок державних паперів · Заміна паперових купюр на монети в Україні 2018—2020 Ювілейні та пам'ятні монети України: з недорогоцінних металів / з дорогоцінних металів: з золота · Інвестиційні монети України · Нестандартні та пробні монети України |  | |||
| Гривня |
| ||||
| Копійка | |||||
| Карбованець | |||||
| Шаг | |||||
| Кунно-грошова система | |||||
| Інші | |||||
| Музеї | |||||