Правовий статус особи

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Правови́й ста́тус осо́би — це положення людини у правовій реальності, що відображає її (людини) фактичний стан у взаємовідносинах з суспільством і державою. Це сукупність суб'єктивних прав,юридичних обов'язків і законних інтересів суб'єктів права[1].

Це «правовий рівень (зріз) структури особистості» (М. П. Орзіх).

Категорія правового статусу особи носить збірний, узагальнювальний характер[2].

Загальна характеристика правового статусу особи[ред. | ред. код]

Правовий статус виступає найважливішим способом ефективного задоволення потреб та інтересів кожної людини. Закріплений у законі правовий статус особи є не результатом довільних дій держави — він детермінований у кінцевому рахунку об'єктивними конкретно-історичними соціальними факторами і закономірностями, зокрема суспільним становищем і станом свободи індивідів. Також він детермінований і суто юридично, зокрема принципами правової держави, вимогами міжнародно-правових актів щодо прав людини.

Структура правового статусу особи[ред. | ред. код]

До правового статусу особи входять такі базові елементи:

  1. правосуб'єктність;
  2. права, свободи, обов'язки, законні інтереси;
  3. юридична відповідальність;
  4. гарантії правового статусу.

Зрізи правового статусу особи[ред. | ред. код]

Регламентування правового статусу особи різними галузевими актами законодавства (а точніше — джерелами права) утворює низку «зрізів» цього поняття:

  • Загальний (міжнародний);
  • Конституційний;
  • Цивільний;
  • Трудовий;
  • Адміністративний тощо.

Одна й та сама особа може володіти усіма чи деякими елементами цих статусів.

Надбудови правового статусу особи[ред. | ред. код]

Правовий статус конкретної особи — складне поєднання і переплетіння правомочностей. Наприклад, якщо Іванов є громадянином України, до її правового статусу людини (загального для всіх людей як біологічних істот) додається правовий статус громадянина (що відображає тісний правовий зв'язок з державою). Якщо ця ж особа обрана народним депутатом України, до її статусу громадянина надбудовується статус народного депутата. Якщо цей народний депутат є особою пенсійного віку — додається статус пенсіонера. Якщо він служив раніше у правоохоронних органах — додається статус пенсіонера відповідних органів, і т. д.

Правовий статус особи приклад.jpg

Іноді має місце і несумісність правових статусів: так, статус судді виключає статус підприємця.

Класифікація правових статусів особи[ред. | ред. код]

За характером (змістом):

  1. Загальний (конституційний). Визначається конституцією і не залежить від певних поточних факторів, є рівним, єдиним, стабільним, для всіх суб'єктів. Зміна цього статусу залежить від волі законодавця, а не від бажання конкретного суб'єкта. Даний статус є базовим, вихідним для решти статусів, тому він не повинен враховувати багатоманітності суб'єктів права, їх особливостей та специфіки. Він визначає ступінь демократичності та соціальне призначення держави;
  2. Спеціальний (родовий) статус відображає особливості правового становища певних суб'єктів або їх категорій. Він базується на загальному, хоча детальніше характеризує доповнюючи права, обов'язки та пільги, передбачені законодавством для певної категорії суб'єктів;
  3. Галузевий статус — відображає особливості прав та обов'язків учасників правовідносин певної сфери, зумовлені нормами певної галузі права.
  4. Індивідуальний статус особи фіксує можливості та обов'язки конкретного суб'єкта. Він є сукупністю персоніфікованих прав та обов'язків, є динамічним та змінюється відповідно до змін у житті суб'єкта.

За суб'єктами розрізняють правовий статус:

  1. фізичних осіб
  2. юридичних осіб
  3. держави
  4. іноземців, осіб без громадянства
  5. біженців
  6. українських громадян, які перебувають за кордоном
  7. професійний та посадовий статус.
  8. інших суб'єктів

Склад конституційно-правового статусу особи[ред. | ред. код]

Розрізняють конституційно-правові статуси людини; індивіда; особи; особистості; громадянина; іноземця; особи без громадянства.

Усі громадяни України володіють конституційно-правовим статусом, який містить такі елементи:

  1. громадянство;
  2. права і свободи за галузями;
  3. обов'язки;
  4. гарантії прав і свобод[3][4].

Основні ідеї правового статусу особи[ред. | ред. код]

 — Свобода і рівність, що забезпечуються кожній людині і громадянину від народження і до смерті. Гарантування і захист цих прав — головний обов'язок держави;
 — Принцип свободи у приватно-правовій сфері полягає у тому, що «дозволено все, що не заборонено законом»;
 — Свобода повинна відповідати праву, і бути в межах закону;
 — Права людини можуть бути обмежені лише у спосіб та у випадках, передбачених Конституцією та законодавством.[5]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Теорія держави і права. Підруч. для студ. вищ. навч. закл./За заг. ред. О. В. Петришин  — X.: Право, 2014.
  2. Теория государства и права: Учебник для вузов / Под ред. проф. В.М. Корельского, В.Д. Перевалова. — 2-е изд., изм. и доп. — Москва : НОРМА, 2002. — С. 548-549. — ISBN 5-89123-388-6.
  3. Ківалов С.В., Музиченко П.П., Крестовська Н.М., Крижановський А.Ф. Основи правознавства України: Навчальний посібник. — Х. : Одіссей, 2002. — С. 90-134. — ISBN 966-633-125-Х.
  4. Малько А.В. Теория государства и права в вопросах и ответах: Учебно-методическое пособие. — 4-е изд., перераб. и доп. — Москва : Юристъ, 2002. — С. 116. — ISBN 5-7975-0484-7.
  5. Панчишин А. В. Поняття, ознаки та структура категорії «правовий статус». Часопис Київського університету права. — 2010. — № 2. — С. 95-98.

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Зайчук О. В., Оніщенко Н. М. Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник / За ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. — К.: Юрінком Інтер, 2006. — 688 с.
  • Чиркин В. Л. Конституционное право зарубежных стран. — М.: Юрист, 1997. — 568 с.
  • Шаповал В. М. Конституційне право зарубіжних країн. — К.: АртЕк, 1997. — 264 с.
  • Скакун О. Ф. Теорія права і держави: Підручник. — 2-ге видання. — К.: Алерта; ЦУЛ, 2011. — 520 с.
  • Петришин О. В. Теорія держави і права. Підруч. для студ. вищ. навч. закл. — X.: Право, 2014.
  • Панчишин А. В. Поняття, ознаки та структура категорії «правовий статус». Часопис Київського університету права. — 2010. — № 2.
  • Витрук Н. В. Общая теория правового положения личности. — М.: Норма, 2008. — 448 с. — ISBN 978-5-468-00162-2.