Фінансове право

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Для виконання своїх повноважень державі необхідна значна кількість фінансових ресурсів, які витрачаються на утримання армії, державних органів, охорону здоров'я, спорт, культуру, соціальний захист тощо. Через це держава повинна дбати про формування прибутків. Для цього збираються кошти у вигляді різноманітних платежів, податків. Саме цю діяльність держави регулює Фінансове право

Фінансове право — (лат. «finansia» — «готівка», «прибуток») це система правових норм, що регулюють суспільні відносини у сфері збирання та використання органами влади коштів для забезпечення виконання функцій держави.


Ознаки фінансового права[ред.ред. код]

  • •встановлюється чи санкціонується державою (встановлені норми фінансового права містяться в законах (Так, відповідно до ст. 92 Конституції України, виключно законами України встановлюються:
1) державний бюджет України (бюджетна система України)
2) система оподаткування (податки і збори)
3) статус національної валюти (а також статус іноземних валют на території України)
  • •має, як правило імперативний характер
  • •є системою норм, що мають внутрішній розподіл на підгалузі та інститути фінансового права
  • •є загальнообов'язковим, так як приписи фінансових норм обов'язкові для виконання тими особами, яким вони адресовані
  • •є відносно стабільним і динамічним (норми податкового і банківського права є відносно стабільними, а норми бюджетного права приймаються компетентними органами щорічно)
  • •є формально визначеним
  • •забезпечується примусовою силою державного апарату.

Норми фінансового права[ред.ред. код]

Норми фінансового права розподіляються на дві великі частини:

Загальну частину (норми якої закріплюють загальні принципи здійснення фінансової діяльності)

Особливу частину, норми якої розподілені на окремі сукупності, що є підгалузями фінансового права:

  •  — бюджетне право;
  •  — податкове право;
  •  — банківське право.

Кожна підгалузь в свою чергу поділяється на правові фінансові інститути (групи правових норм, об'єднані в глави Бюджетного кодексу України):

  •  — доходи і видатки державного бюджету України;
  •  — виконання державного бюджету України;
  •  — надходження та витрати місцевих бюджетів;
  •  — між бюджетні трансферти;
  •  — відповідальність за бюджетні правопорушення та інші.


Методи фінансового права[ред.ред. код]

Методи фінансового права бувають:

  • імперативний метод[1] (пов'язаний із високим рівнем визначеності фінансово-правових норм, які вимагають точного і безумовного виконання їх приписів і забороною учасникам фінансово-правових відносин самостійно вибирати певну поведінку в конкретних умовах)
  • субординаційний метод (базується на юридичній нерівності сторін, при цьому однією зі сторін фінансово-правових відносин завжди виступає представник держави, який направляє іншій стороні владну вказівку, закріплену в нормативно — правовому акті, що має бути виконаною)
  • диспозитивний метод(дозволяє суб'єкту вибирати певну поведінку в межах передбачених правовою нормою, зазвичай має місце в банківських відносинах)
  • рекомендаційний метод (пов'язаний із визначенням компетентними органами певних зразків поведінки суб'єктів, що можуть бути використані ними на власний розсуд).

Фінансово — правові відносини[ред.ред. код]

Фінансово правові відносини можуть виникати:

  • •між державою та її адміністративно-територіальними одиницями (селами, містами, областями, районами та ін.)
  • •між центральними та місцевими органами влади та місцевого самоврядування
  • •між установами, організаціями.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Метод фінансового права //Словник фінансово-правових термінів / за заг. ред. д. ю.н., проф. Л. К. Воронової. – 2-е вид., переробл. і доповн. – К.: Алерта, 2011– 558 с.

Література[ред.ред. код]

  • Правознавство: підруч. для 10 кл. загальноосвіт. навч. закл.: рівень стандарту, академ. рівень / С. Б. Гавриш, В. Л. Сутковий, Т. М. Філіпенко. — К.: Генеза, 2010.

Посилання[ред.ред. код]