Юридична відповідальність

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Юридична відповідальність — різновид соціальної відповідальності, який закріплений у законодавстві і забезпечуваний державою юридичний обов'язок правопорушника пізнати примусового позбавлення певних цінностей, що йому належать[1]. Іншими словами, це застосування до винної особи примусових заходів за вчинене правопорушення.

Співвідношення соціальної та юридичної відповідальності[ред.ред. код]

Юридична відповідальність виступає основним і самостійним різновидом соціальної відповідальності.

Єдиною підставою юридичної відповідальності є вчинення особою правопорушення за умови наявності правової (договірно-правової) норми, що встановлює міру відповідальності за нього.

Ознака Юридична відповідальність Соціальна відповідальність
Призначається компетентними органами держави недержавними структурами
Регламентуються правовими нормами соціальними нормами
Має примусовий характер як правило, не є засобом примусу
Застосування відповідно до нормативно закріпленого процесу у довільному порядку
Вид та форма визначений довільний
Обов'язки породжує доповнюючий обов'язок націлені на реалізацію основного обов'язку
Відповідальність наступає за правопорушення та є його наслідком пов'язуються з порушенням соціальних норм
Пов'язана з державно-владною діяльністю засобами громадського впливу
Призначається відповідно до санкції правової норми вільного уявлення — соціальні норми не мають відповідних структурних елементів
Незворотність дії настає незалежно від розуміння змісту норм суб'єктами та ставлення до них настають лише в результаті порушення норм у залежності від розуміння їх змісту і ставлення до них
Вид виключно правовий характер існують у різних видах[2]

Концепції юридичної відповідальності[ред.ред. код]

У результаті активних наукових досліджень в юридичній науці склалося декілька концепцій юридичної відповідальності за правопорушення, багато з них доповнюють і розвивають один одного, збагачуючи теорію юридичної відповідальності новими знаннями.

Юридична відповідальність — покарання. «Покарання — це і є юридична відповідальність», — вважає Н. С. Малеїн. Сутність відповідальності, її невід'ємна ознака полягає у покаранні правопорушника. Виходячи з такого трактування відповідальності, Н. С. Малеїн робить висновок, що юридична відповідальність має своєю метою захист справедливості.

Критика підходу Полемізуючи з Н. С. Малеїним, В. А. Хохлов підкреслював: «Це зовсім не принцип справедливості, а майже не прикритий принцип таліона, коригований Н. С. Малеїним лише необхідністю враховувати провину». Покарання характеризує юридичну відповідальність, але остання до нього не зводиться. Покаранню передують обов'язок правопорушника його зазнати, факт засудження, а після відбування покарання слідує стан покаранності.

Юридична відповідальність — реалізація санкції. Позиція інших науковців полягає в тому, що вони розглядають юридичну відповідальність у нерозривному зв'язку з санкцією правової норми і визначають її як реалізацію санкції. Л. С. Явич: «У самому простому підході, юридична відповідальність — це застосування відповідної санкції порушеної правової норми». Е. Лейст стверджує: «Широко поширене визначення юридичної відповідальності як реалізації санкцій».

Юридична відповідальність — міра державного примусу. І. С. Самощенко і М. X. Фарукшин розуміють під юридичною відповідальністю державний примус до виконання вимог права, що містить осуд діяння правопорушника державою і суспільством.

Ознаками юридичної відповідальності, на думку авторів, є осуд правопорушника і державний примус (головна ознака, на думку авторів). «Юридичною відповідальністю називається застосування до осіб, які вчинили правопорушення, передбачених законом заходів примусу у встановленому для цього процесуальному порядку».

Критика підходу Юридична відповідальність пов'язана з державним примусом. Державний примус — ознака юридичної відповідальності. Проте заходи державного примусу, які застосовуються до правопорушників і неправопорушників, різноманітні, багато з них не є заходами юридичної відповідальності. Не належать до числа заходів юридичної відповідальності і заходи безпеки.

Не всякий правовий примус слід визнавати юридичною відповідальністю. Юридична відповідальність — не єдиний засіб впливу на правопорушника; існують й інші ефективні заходи правового впливу, що мають на меті захист і відновлення суспільних відносин. У теорії права ці заходи отримали назву заходів захисту[3].

Підстави юридичної відповідальності[ред.ред. код]

Підстави юридичної відповідальності — це сукупність обставин, наявність яких робить юридичну відповідальність можливою і необхідною. Відсутність сукупності таких обставин виключає таку відповідальність.

В юридичній науці відрізняють форми підстави:

  • притягнення до юридичної відповідальності;
  • настання юридичної відповідальності.

Підстави притягнення до юридичної відповідальності — сукупність обставин, наявність яких робить юридичну відповідальність можливою. Такими є:

  1. Наявність складу правопорушення — фактична підстава.
  2. Наявність норми права, що прямо передбачає склад правопорушення — нормативна підстава.

Приклад

Кримінальна відповідальність є кримінально-правовим поняттям. Вона пов'язана з кримінальним покаранням особи. Її основою в правовій державі є правовідношення, однією із сторін якого є особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, а тому зобов'язана понести у зв'язку з цим певні правові обмеження, а другою — держава з її правом публічного засудження винного і призначення законного, обґрунтованого і справедливого покарання. Де правовідношення виникає з моменту вчинення кримінального правопорушення. Таким чином, не органи держави, а закон покладає на винного кримінальну відповідальність. Суд своїм обвинувальним вироком лише констатує наявність кримінально-правового відношення і від імені держави покладає на винного покарання.

Підстави настання юридичної відповідальності — це сукупність обставин, наявність яких робить юридичну відповідальність належною.

Такими підставами є:

  1. Факт учинення небезпечного діяння (правопорушення) — фактична підстава.
  2. Наявність норми права, яка забороняє таку поведінку та встановлює відповідні санкції — нормативна підстава.
  3. Відсутність підстав звільнення від юридичної відповідальності.
  4. Наявність правозастосовного акта — рішення компетентного органу, яким покладається юридична відповідальність, визначаються вид та міра державного впливу — процесуальна підстава[4].

Цілі і функції юридичної відповідальності[ред.ред. код]

«

Допоки суспільство не встановить, до чого воно дійсно прагне: спокути, ізоляції, виховання чи настрашення потенційних злочинців, - у нас не буде ні спокути, ні виховання, ні настрашення, а тільки плутанина, в якій один злочин породжує інший.

 »

Норберт Вінер, "Кібернетика та суспільство" (М., 1958)

Оригінальний текст (рос.)

До тех пор, пока общество не установит, чего же оно действительно хочет: искупления, изоляции, воспитания или устрашения потенциальных преступников,- у нас не будет ни искупления, ни воспитания, ни устрашения, а только путаница, где одно преступление порождает другое. - Н. Винер


Цілі юридичної відповідальності — це конкретний прояв загальних цілей права (закріплення, врегулювання та охорона суспільних відносин).

Цілі юридичної відповідальності передбачають:

  • Забезпечення прав та свобод суб'єктів шляхом їх гарантування, охорони та відновлення.
  • Охорона та захист суспільного порядку шляхом запобігання правопорушенням та перевиховання правопорушників.
  • Захист правопорядку та виховання громадян шляхом створення умов для покарання винних осіб та їх перевиховання; здійснення правової пропаганди та визначення переваг правомірної поведінки.
  • Компенсація спричиненої порушенням шкоди та відновлення порушених суб'єктивних прав.
  • Запобігання скоєнню правопорушень у майбутньому.

Функції юридичної відповідальності — це основні напрями впливу на суспільство, завдяки яким досягається мета відповідальності та які визначають її призначення як засобу забезпечення суспільного порядку. Основними функціями юридичної відповідальності є наступні:

  • Репресивно-каральна функція свідчить про те, що юридична відповідальність є уособленням негативної реакції держави на скоєне правопорушення; це акт покарання від імені держави та засіб запобігання нових правопорушень. Покарання реалізується або шляхом зміни правового статусу порушника завдяки обмеженню його прав та свобод, або ж шляхом покладення на нього доповнюючих обов'язків.
  • Правопоновлююча функція протистоїть формальному покаранню винного та спрямована на забезпечення порушеного інтересу і поновлення порушених протиправною поведінкою суспільних відносин. Як правило, ця функція характеризує майнову відповідальність. Стягнення збитків з правопорушника компенсує втрати потерпілої сторони та поновлює її майнові права. Ця функція націлена також на примусове виконання невиконаних обов'язків.
  • Виховна функція спрямована на формування у суб'єктів потреби правомірної поведінки та усвідомленого ставлення до наданих прав і покладених обов'язків. Ця функція сприяє зміцненню у громадян віри у справедливість, у захист належних їм прав і свобод, підвищує рівень правової культури громадян, правову дисципліну та активність у сфері права. Виховна функція має дві форми — загальнопревентивну, що націлена на виховання у громадян поваги до закону, та спеціальнопревентивну, що націлена на перевиховання самого правопорушника.
  • Регулятивна функція. Її змістом є забезпечення регулювання суспільних відносин шляхом запобігання правопорушенням, покарання винних у їх скоєнні осіб та відновлення порушених внаслідок правопорушень прав і законних інтересів[5]

Принципи юридичної відповідальності[ред.ред. код]

Принципи юридичної відповідальності — це вимоги до юридичної відповідальності, які визначають її зміст, функції, підстави, гарантії, процедури здійснення.

Форма закріплення принципів юридичної відповідальності може бути прямою — шляхом фіксування в тексті нормативно–правового акта, або опосередкованою іншими джерелами права.

Принцип справедливості[ред.ред. код]

Передбачає:

  • Умови та підстави притягнення до юридичної відповідальності та її здійснення повинні бути рівними для всіх суб'єктів, які вчинили правопорушення.
  • Юридична відповідальність спрямована на відновлення прав, свобод і законних інтересів, порушених винною особою.
  • Санкція завжди повинна відповідати рівню соціальної небезпечності та тяжкості вчинку.
  • За вчинене правопорушення повинна відповідати тільки та особа, яка його вчинила, за умови доведення її провини. Особа може бути притягнута до юридичної відповідальності лише за її власні дії. Виняток становить тільки протиправна поведінка неповнолітніх, які завдали майнової шкоди. В цьому випадку згідно з цивільним правом] юридичну відповідальність несуть їх батьки.
  • Закон, що встановлює чи посилює відповідальність не має зворотної сили. Засуджена особа звільняється від відповідальності за скоєння злочину, якщо набрав чинності новий закон, який скасовує покарання за таке діяння.
  • Слід враховувати обставини, які обтяжують та пом'якшують відповідальність.
  • Заходи відповідальності не повинні принижувати людської гідності. Державно-примусові заходи повинні ґрунтуватися на принципі гуманізму, згідно з яким виключається можливість вибору жорстких та негуманних заходів впливу на винну особу.
  • До винної особи можна застосовувати лише одне покарання одного виду відповідальності за вчинення нею одного правопорушення. При цьому особа може нести одночасно різні види відповідальності: кримінальну та цивільну, адміністративну та дисциплінарну тощо.

Принцип законності[ред.ред. код]

Принцип законності полягає в тому, що як правопорушення розглядаються тільки ті діяння, які передбачені чинним законодавством. Відповідно до ч.2 ст.58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавались законом правопорушеннями.

Передбачає:

  • Притягнення до юридичної відповідальності здійснюється лише на підставі закону за правопорушення, що вступив у силу і був доведений до загального відома.
  • Фактичною підставою юридичної відповідальності є правопорушення — винне протиправне діяння, скоєне деліктоздатною особою;
  • Притягувати до юридичної відповідальності можуть тільки уповноважені законом органи і тільки в установленому законом порядку.
  • Міра покарання за скоєне правопорушення чітко обмежується санкцією правової норми і може бути пом'якшена, але не повинна перевищувати верхньої межі санкції.
  • Реалізація юридичної відповідальності здійснюється у встановленій законом процесуальній формі.

Принцип невідворотності[ред.ред. код]

Принцип невідворотності полягає у тому, що правопорушення повинно обов'язково за будь-яких умов тягти за собою відповідальність правопорушника.

Якщо правопорушення скоєне, а відповідальність не наступила, то це спричиняє шкоду авторитету закону та влади.

Впровадження в суспільну свідомість уявлення про неминучість покарання за порушення норми права є важливим виховним і попереджувальним правопорушення фактором.

Головний зміст принципу невідворотності полягає в тому, ніхто не може бути звільнених від відповідальності без законних підстав.

Принцип доцільності[ред.ред. код]

Принцип доцільності полягає у відповідності заходів покарання цілям юридичної відповідальності.

Заходи покарання повинні відповідати тяжкості вчиненого правопорушення з урахуванням вимоги індивідуалізації відповідальності.

Принцип доцільності гарантується правом правоохоронних та судових органів обирати і застосовувати більш доцільну санкцію до винної особи.

Для цього передбачено різні види санкцій, які дозволяють урахувати умови вчинку і індивідуальність винної особи.

Принцип доцільності передбачає обов'язок вирішувати питання про можливість пом'якшення відповідальності або про відмову її застосування, якщо можливо досягти мети юридичної відповідальності без застосування державного примусу.

Принцип обґрунтованості[ред.ред. код]

Передбачає:

  • об'єктивне вивчення обставин справи, збір та оцінку доказів, аргументованість висновку про те, чи винна особа, яка притягується до відповідальності, чи було скоєно правопорушення, чи підлягає застосуванню передбачена санкція;
  • визначення конкретної міри покарання, стягнення, відшкодування збитків згідно з критеріями, встановленими законом.

Принцип гуманізму[ред.ред. код]

Передбачає визначає пріоритет загальнолюдських цінностей, до яких належать права і свободи особи, що носять природний характер і визнаються найвищою соціальною цінністю.

Особи, притягнені до юридичної відповідальності, користуються правами і свободами людини і громадянин. Нормами міжнародного права заборонені жорстокі покарання, які принижують честь і гідність людини, мають характер тортур.

На сьогоднішній зростає кількість країн, які скасували смертну кару.

В країнах, де вона збереглася, смертні вироки виносяться лише за найтяжчі злочини і не застосовуються до вагітних жінок і неповнолітніх.

Види юридичної відповідальності[ред.ред. код]

Залежно від галузі, до якої належить юридична відповідальність, виділяють наступні її види:

Кримінальна відповідальність[ред.ред. код]

Застосовується за вчинення злочину.

Докладніше у статті Кримінальна відповідальність

Адміністративна відповідальність[ред.ред. код]

Настає за вчинення адміністративного проступку і тягне за собою накладення адміністративного стягнення.

Докладніше у статті Адміністративна відповідальність

Цивільна відповідальність[ред.ред. код]

Настає за порушення договірних зобов'язань або заподіяння позадоговірної шкоди. Тягне повне відшкодування завданої шкоди, як майнової, так і немайнової, а також сплату неустойки.

Докладніше у статті Цивільна відповідальність

Дисциплінарна відповідальність[ред.ред. код]

Застосовується за порушення трудової, навчальної, службової, військової дисципліни. Основні заходи цього виду відповідальності — догана і звільнення.

Докладніше у статті Дисциплінарна відповідальність

Матеріальна відповідальність[ред.ред. код]

Настає за шкоду, заподіяну роботодавцю працівником[6].

Докладніше у статті Матеріальна відповідальність

Фінансова відповідальність[ред.ред. код]

Платники податків притягуються до фінансової відповідальності за податкового законодавства, що тягне застосування санкції у виді штрафу та/або пені. Притягнення до фінансової відповідальності не звільняє від притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності за наявності підстав для цього[7].

Докладніше у статті Фінансова відповідальність

Конституційна відповідальність[ред.ред. код]

Як приклад, можна навести імпічмент Президента, відставка Уряду.

Докладніше у статті Конституційна відповідальність

Міжнародно-правова відповідальність[ред.ред. код]

Існують різні види відповідальності у міжнародному праві — репарації, реституція, сатисфакція, ін.

Докладніше у статті Міжнародно-правова відповідальність

Класифікують юридичну відповідальність також за суб'єктами — державними органами, які застосовують відповідальність; у залежності від змісту санкцій — на штрафну та правопоновлюючу[8]; та ін.

Умови, що виключають юридичну відповідальність[ред.ред. код]

Умовами, що унеможливлюють застосування юридичної відповідальності, є:

  1. неосудність особи;
  2. наявність умов, що виключають суспільну небезпеку (шкідливість) діяння (непереборна сила, необхідна оборона, крайня необхідність, обґрунтований ризик, фізичний чи психічний примус, виконання наказу чи розпорядження, примирення сторін тощо);
  3. відсутність у діянні складу правопорушення;
  4. збіг строків давності притягнення до відповідальності;
  5. видання акту амністії чи помилування, або відміна акту, що встановлював юридичну відповідальність[9].

Джерела[ред.ред. код]

  • Зелена О. Визначення підстав юридичної відповідальності: актуальні питання // Право України. — 2003. — № 4. — С. 21-25.
  • Слободян Н. М. Конституційно-правова відповідальність людини і громадянина в Україні // Держава і право. — 2002. — Вип. 21. — С. 170—175.
  • Хуторян Н. М. Поняття юридичної відповідальності в загальній теорії права // Держава і право. Юрид. і політ. науки. — 2001. — Вип. 11. — С. 340—357.
  • Юридична відповідальність у сучасних теоретико-методологічних дослідженнях / С. Г. Стеценко // Часопис Київського університету права. — 2009. — № 3. — С. 268—269.
  • Агеєва, Е. А. Юридична відповідальність у державному управлінні: (соціально-правовий аспект) / Е. А. Агеєва .- Л.: ЛДУ, 1990—141 с.
  • Базилєв, Б. Т. Відповідальність у радянському праві / Б. Т. Базилєв .- Красноярськ: Красноярський Ун-т, 1977 .- 72 с.
  • Денисов, А. І. Загальна теорія правопорушень і відповідальності. / О. І. Денисов — Л., 1983 .- 142 с.
  • Єгоров, В. С. Теоретичні питання звільнення від кримінальної відповідальності: учеб.-метод. посібник / В. С. Єгоров .- М.: Моск. псіхол.-соц. ін-т .- 2002 .- 279 с.
  • Піголкін, А. С. Теорія держави і права: підручник / А. С. Піголкін .- М.: Юрайт, 2006 .- 613 с.
  • Юридична енциклопедія / під. ред. М. Ю. Тихомирова .- М.: 2007 .- 972с.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. — 6-е. — X. : Консум, 2002. — 160 с. — ISBN 966-7920-27-5.
  2. Зайчук О.В., Оніщенко Н.М. Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник. — К. : Юрінком Інтер, 2006. — 688 с. — ISBN 966-667-212-Х. (Таблиця адаптована автором цієї статті Вікіпедії)
  3. Малеин Н.С. Юридическая ответственность и справедливость. — 1992. — 205 с.
  4. Оборотов Ю.Н. Теория государства и права (прагматический курс): Экзаменационный справочник. — Одесса : Юридическая литература, 2006. — С. 109. — ISBN 966-8104-54-4.
  5. Цвік М.В., Петришин О.В. Цвік М.В., Петришин О.В. Загальна теорія держави і права. — Харків, 2009. — 572 с.
  6. Малько А.В. Теория государства и права в вопросах и ответах: Учебно-методическое пособие. — 4-е изд., перераб. и доп.. — Москва : Юристъ, 2002. — С. 205-206. — ISBN 5-7975-0484-7.
  7. Глава 11 Розділу ІІ Податкового кодексу України
  8. Лейст О.Э.[ru] Санкции и ответственность по советскому праву. Теоретические проблемы. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1981. — 240 с.
  9. Оборотов Ю.Н. Теория государства и права (прагматический курс): Экзаменационный справочник. — Одесса : Юридическая литература, 2006. — С. 109. — ISBN 966-8104-54-4.

Посилання[ред.ред. код]