Проліски дволисті
| Квітка: Проліски дволисті | |
|---|---|
| |
| Проліски дволисті | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Однодольні (Monocotyledon) |
| Порядок: | Холодкоцвіті (Asparagales) |
| Родина: | Холодкові (Asparagaceae) |
| Підродина: | Scilloideae |
| Рід: | Проліски (Scilla) |
| Вид: | Квітка: Проліски дволисті (S. bifolia)
|
| Біноміальна назва | |
| Scilla bifolia L., 1753
| |
| Синоніми | |
|
Scilla nivalis Boiss. [1844] | |
Проліски дволисті[1], також проліска дволиста[2] (Scilla bifolia L.; місцева назва — пролісок) — трав'яниста багаторічна рослина, що належить до родини холодкових (Asparagaceae).
Багаторічна трав'яниста цибулинна рослина 6—20 см заввишки. Стебло безлисте, циліндричне, голе, квітконосне з підземною цибулиною, величиною як горіх ліщини. Цибулина яйцеподібна, обгорнута чорнуватими перетинчастими оболонками. Рослина має два, дуже рідко три прикореневі листки, що своїми піхвами охоплюють стебло до середини його довжини. Листки широколінійні, жолобчасті, звужені до основи й закінчуються ковпачкоподібною верхівкою.
Квітка правильна, роздільнопелюсткова. Оцвітина проста, віночкоподібна, складається з шести довгасто-еліптичних простертих пелюсток, 6—10 мм завдовжки, блакитного, дуже рідко рожевого або білого кольору. Квітки зібрані по 2—10 у рідкі китиці. Квітконіжки спрямовані вгору, звичайно вдвічі довші за квітку. Тичинок шість, прирослих до основи оцвітини. Маточка одна, стовпчик нитчастий, приймочка маленька, зав'язь верхня.
Плід — чорна, куляста тупотригранна коробочка з майже кулястими насінинами в кожному гнізді.
Ареал охоплює Центральну Європу, Середземномор'я, Кавказ, Малу Азію[3].
В Україні поширені у Карпатах, на півдні Правобережного Полісся, у Лісостепу, Степу і Гірському Криму[2].
._%D0%A5%D0%BE%D1%80%D1%82%D0%B8%D1%86%D1%8F.jpg)
Проліски дволисті — цибулинний пучкокореневий геофіт, за сезонним життєвим циклом належить до ранньовесняних ефемероїдів.
Рослина відносно світлолюбна, але здатна витримувати помірне затінення (сціогеліофіт), відносно вимоглива до умов зволоження (мезофіт). Віддає перевагу добре дренованим та плодючим ґрунтам (мегатроф)[4].
Є типовим мешканцем лісових ландшафтів (сільвант)[4]. В межах ареалу та в Україні зростає переважно в листяних лісах, а також на узліссях, трав'янистих схилах, піднімаючись у гори до субальпійських лук[5][3].
В умовах Запорізького Придніпров'я спорадично зустрічається в розріджених байрачних і заплавних лісах і чагарниках, рідше на прилеглих до них ділянках вторинних суходільних і заплавних лук[6][7].
Ентомофіл. Цвіте в другій половині березня — квітні. Поширення насіння відбувається переважно завдяки мурахам (мірмекохорія)[4].
В Україні вид перебуває під охороною — включено до офіційних переліків регіонально рідкісних видів Вінницької, Дніпропетровської, Запорізької, Київської, Сумської, Харківської, Чернігівської областей.
Причини зниження чисельності: руйнування місць зростання, збір на букети та для пересадки[8].
У Дніпропетровській області охороняється в Дніпровсько-Орільському природному заповіднику та Криворізькому ботанічному саду[8].
У Запорізькій області охороняється в Національному заповіднику «Хортиця»[9], ландшафтних заказниках «Балка Малишевська», «Верхів'я балки Канцерівська», «Томаківський» та ряді інших природно-заповідних об'єктів[7].
Декоративна, медоносна і лікарська рослина. Культивується з XVI сторіччя.
Проліски дволисті і пониклі — гарні декоративні ранньовесняні рослини. Рекомендуються для кам'янистих гірок, але найкраще вони ростуть суцільними насадженнями під різними листяними деревостанами на родючому ґрунті. Вони легко розселяються самосівом і вегетативно (цибулинками-дітками), тому в цих умовах не потрібно особливо турбуватися про їхнє розмноження.
Всі види пролісків — ранньовесняні медоноси і пилконоси. Медопродуктивність їх незначна (4 мг нектару з однієї рослини), але вони цінні тим, що зацвітають відразу ж після танення снігу.
У народній медицині використовують цибулини пролісків дволистих. Вони містять алкалоїд силіцил, дубильну кислоту, камедь та інші речовини і мають сечогінні, відкашлюванні, а у великих дозах блювотні й проносні властивості. З квіток можна одержати блакитну фарбу.
За морфологічними ознаками до пролісок дволистих близькі проліски пониклі (S. cernua Red.) (S. sibirica Andrz.). Вони мають кілька сплюснутих квіткових стебел, квітка з пониклою широкодзвоникуватою оцвітиною, а насінина без принасінника. Ростуть в тих же умовах, що й проліски дволисті, поширені у Лісостепу і Степу, переважно на Лівобережжі.
Запорізьке Правобережжя
-
У балці Остапова -
У долині р. Верхня Хортиця -
У балці Крутий Яр -
У балці Канцерівська -
У долині р. Томаківка -
У балці Дубова
._%D0%91%D0%B0%D0%BB%D0%BA%D0%B0_%D0%9E%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B0.jpg)
._%D0%9A%D1%80%D1%83%D1%82%D0%B8%D0%B9_%D0%AF%D1%80.jpg)
._Kantserivska.jpg)
._%D0%A2%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%BA%D1%96%D0%B2%D0%BA%D0%B0.jpg)
._Balka_Dubova.jpg)
- ↑ Scilla bifolia // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ а б Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. (рос.) (укр.)
- ↑ а б Флора Европейской части СССР / Отв. ред. А. А. Федоров. — СПб : Наука, 1979. —Т. 4 / Ред. тома Ю. Д. Гусев. — 355 с. (с. 242)
- ↑ а б в Тарасов В. В. Флора Дніпропетровської і Запорізької областей. Судинні рослини: монографія. — Дніпропетровськ : Ліра, 2012 — Видання друге. — 296 с. (с. 206). — ISBN 966-551-166-1
- ↑ Определитель высших растений Украины / Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н. и др. — К. : Наук. думка, 1987. — 548 с. (с. 397)
- ↑ Рідкісні рослини, тварини, гриби і лишайники Запорізької області : навч. посібник / В. І. Петроченко, В. І. Шелегеда, О. В. Жаков [та ін.]; за ред. В. І. Петроченка. — Запоріжжя : Поліграф, 2005. — 224 с. (с. 82—83). — ISBN 966-375-018-9
- ↑ а б Петроченко В. І. Рідкісні первоцвіти Запорізького Правобережжя // Краєзнавство Запорожжя. — 2017. — № 3(4). — С. 55—80 (с. 76—77)
- ↑ а б Червона книга Дніпропетровської області (рослини) / Автори-укл. : Б. О. Барановський, В. В. Тарасов. — Дніпропетровськ, 2010 — 500 с. (с. 102)
- ↑ Корещук К. Е., Петроченко В. И. Флора высших растений острова Хортица // Природа острова Хортица: сб. науч. трудов Национального заповедника «Хортица» / под ред. В. И. Петроченко. — Запорожье: Днепровский металлург, 1993. — Вып. 1. — С. 4—61 (с. 53)
- Флора УРСР. — К. : Вид-во АН УРСР. — Т. 3 / Ред. : М. І. Котов, А. І. Барбарич. — 428 с. (с. 206—210).
- Чопик В. И., Дудченко Л. Г., Краснова А. Н. Дикорастущие полезные растения Украины : справочник. — К. : Наукова думка, 1983. — 400 с. (рос.)
- Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шабарова С. І. Дари лісів. — Київ : Урожай, 1979. — 440 с.
