Протигрибкові засоби

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Протигрибкові засоби — лікарські препарати, які застосовують для лікування грибкових захворювань — мікозів.

Протигрибкові засоби зовнішнього застосування у вигляді мазей, розчинів тощо спричинюють відшарування ураженого епідермісу шкіри, видалення волосся та нігтів, уражених грибом, наприклад, препарати саліцилової, молочної кислот, епілін, оніхолізин тощо, або пригнічення росту грибів наприклад, аміказол, цинкундан, нітрофунгін та інші. Протигрибкові засоби загальної дії призводять до загибелі або уповільнення розмноження грибів при прийманні всередину (гризеофульвін, ністатин, леворин) або внутрішньовенному введенні (амфотерицин В).

Класифікація[ред. | ред. код]

Протигрибкові засоби поділяють за місцем дії, на:

  • місцеві
  • загальні (системні, генералізовані)

Також, існує кілька хімічних класифікацій[1][2], проте, єдиної офіційної класифікації станом на 2021 не було.

Класи (хімічних сполук):

  • Азоли
  • Аліламіни
  • Ехінокандини
  • Тіазоли
  • Імідазоли
  • Триазоли
  • Тритерпеноїди
  • інші

АТХ[ред. | ред. код]

D01 ПРОТИГРИБКОВІ ПРЕПАРАТИ ДЛЯ ЗАСТОСУВАННЯ В ДЕРМАТОЛОГІЇ[3]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ПРОТИГРИБКОВІ ПРЕПАРАТИ [Архівовано 17 червня 2016 у Wayback Machine.] //ФЕ
  2. Протигрибкові ЛЗ. Архів оригіналу за 22 листопада 2021. Процитовано 22 листопада 2021.
  3. ПРОТИГРИБКОВІ ПРЕПАРАТИ ДЛЯ ЗАСТОСУВАННЯ В ДЕРМАТОЛОГІЇ. Архів оригіналу за 22 листопада 2021. Процитовано 22 листопада 2021.

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]