Протипухлинні препарати

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
На фото жінка, яка отримує хіміютерапію доцетакселом з приводу раку молочної залози. З метою попередження токсичного ефекту препарату на нігті пацієнтки на кінцівки встановлені охолжувальні рукавички та шкарпетки.

Протипухлинні препарати (засоби) — ліки, які застосовують для лікування злоякісних пухлин.

Загальна характеристика[ред.ред. код]

Застосування протипухлинних засобів при певних формах пухлин сприяє видужанню або значному подовженню життя хворого. В основі дії цих засобів лежить пригнічення прискореного розмноження або руйнування пухлинних клітин. Протипухлинні засоби, як правило, мають широкий спектр дії, наприклад похідні нітрозосечовини застосовують при лімфогранулематозі, лімфомах, мієломі, гострій формі лейкемії, раку, метастазах у тканинах мозку. Більшість протипухлинних препаратів загалом мають токсичну дію і на здорові клітини та тканини організму, тобто так званна низька селективна дія.[1] Наприклад, алкілуючі речовини та інші, водночас спричинюють пригнічення кровотворення, облисіння, нудоту, блювання, кровотечу тощо. Протипухлинні засоби поряд з хірургічними методами лікування та методами променевої терапії займають важливе місце в практиці онкології.

Класифікація[ред.ред. код]

Протипухлинні препарати поділяють на синтетичні та природні, за хімічним складом та механізмом дії. Серед протипухлинних засобів розрізняють алкілуючі речовини (но-вембіхін, циклофосфан, допан, хлорбутин, сарколізин та ін.), похідні нітрозосечовини (нітрозометилсечовина, ВХНМ, ЦГНМ), антибіотики (адріаміцин, олівоміцин, рубоміцин тощо), алкалоїди та інші речовини рослинного походження (вінбластин, вінкристин, колхамін), деякі гормональні препарати та інгібітори синтезу гормонів (фосфестрол, хлортрианізен, хлодитан та ін.) тощо.


Посилання[ред.ред. код]

  1. Lind M.J. (2008). Principles of cytotoxic chemotherapy. Medicine 36 (1). с. 19–23. 

Джерела[ред.ред. код]