С-400

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Зенітно-ракетний комплекс С-400 «Тріумф»
ЗРК С-400 Триумф (SA-21) на репетиции 4 мая 2010.jpg
ЗРК С-400 Тріумф (SA-21) на репетиції 4 травня 2010
Тип: зенітна ракетна система (ЗРС) великої і середньої дальності
Походження: Росія Росія
Історія служби
Термін використання 2007 — сьогодення
Використання у Росія Росія
Історія виробництва:
Конструктор НПО «Алмаз» ім. О. О. Расплєтіна
Виготовлено 2007 — сьогодення

Commons-logo.svg С-400 у Вікісховищі

С-400 («Тріумф», спочатку — С-300ПМ3, індекс УВ ППО — 40Р6, за кодифікацією НАТО — SA-21 Growler, буквально «Буркотун») — російська зенітно-ракетна система великого і середнього радіусу дії, зенітний ракетний комплекс (ЗРК) нового покоління. Створений для ураження всіх сучасних і перспективних засобів повітряно-космічного нападу — літаків-розвідників, літаків стратегічної та тактичної авіації, тактичних, оперативно-тактичних балістичних ракет, балістичних ракет середньої дальності, гіперзвукових цілей, встановлювачів перешкод, літаків радіолокаційного дозору і наведення та інших. Кожна ЗРС забезпечує одночасний обстріл до 80 цілей (за наявності 8 ЗРК) з наведенням на них до 160 ракет[1][2][3]. .

Історія створення[ред.ред. код]

Бойове застосування[ред.ред. код]

Громадянська війна в Сирії[ред.ред. код]

РЛС всевисотного виявлення 96Л6 на задньому плані (крайній з права) на авіабазі Хмеймім
Дві пускові установки 5П85СМ та радар наведення 92Н6 комплексу С-400 на авіабазі Хмеймім

На поширених на початку листопада 2015 року російським міністерством оборони фото знімках з авіабази Хмеймім був помічений радар 96Л6. Радари цієї моделі входять до складу комплексу С-400 «Тріумф», також можуть бути використані в системах С-300ПМ/ПМУ/ПМУ1 та С-300ПМУ2[4].

Збиття російського Су-24 турецькими ВПС 25 листопада 2015 року стало зручним приводом до наступного витка акції залякування: вже через добу після збиття Су-24, міністр оборони Росії Сергій Шойгу повідомив про розгортання комплексу С-400 «Тріумф» в Латакії[5][6]. На підтвердження розгортання комплексу С-400 російське міністерство оборони поширило відео та фотографії з яких випливало, що в Сирії розгорнута нетипова модифікація системи на шасі МАЗ-543М[7]. Крім того, на поширених фотографіях були показані дві транспортно-пускові установки, радар виявлення 96Л6, проте на них не був показаний радар наведення ракет та командний центр 92Н6 (92Н2), без якого система не дієздатна[8].

Знаходження радару наведення ракет 92Н6 було підтверджене російським міноборони 6 грудня та на супутникових знімках наступного дня. Таким чином, було завершене комплектування системи до її повністю дієздатного складу[9].

Теоретично, встановлений на базі комплекс С-400 здатен вражати цілі над більшою частиною Сирії, півднем Туреччини, східною частиною Середземного моря, більшою частиною Ізраїлю, британською авіабазою Акротирі на Кіпрі[10]. Також наказ на вихід в море з порту Тартус та знищення всіх цілей, що становитимуть загрозу отримав ракетний крейсер «Москва»[6].

Однак, попри такі можливості, Ізраїльські ВПС й надалі завдавали ударів по об'єктах в Сирії. Так, 20 грудня 2015 року Ізраїльські літаки завдали удару по будівлі в Джерамана де знищили терориста з угрупування Хезболла Саміра Кантара разом з його поплічниками. Ізраїльський уряд відмовився офіційно визнавати участь в цьому ударі. За однією з версій, цей удар став можливим завдяки попереднім домовленостям між прем'єр-міністром Беньяміном Нетаньягу та Володимиром Путіним[11][12][13].

Оператори[ред.ред. код]

Дійсні[ред.ред. код]

Майбутні[ред.ред. код]

  • Індія Індія: в грудні 2015 року уряд ухвалив рішення придбати 5 батальйонів С-400 та ракети до них за $4,5 млрд[14]. Також розглядалась можливість спільного виробництва окремих складових системи (радари, системи управління)[15].
  • КНР КНР

Примітки[ред.ред. код]

  1. http://dokwar.ru/publ/vooruzhenie/pvo_i_rvsn/zrs_s_400_triumf/16-1-0-54
  2. http://ria.ru/defense_safety/20100430/228581189.html
  3. http://ria.ru/infografika/20100217/209523539.html
  4. David Cenciotti (13 листопада 2015). This Infographic Provides Lots of Details about Russia’s S-400 Advanced Air Defense Systems allegedly deployed to Syria. The Aviationist. 
  5. Judah Ari Gross (26 листопада 2015). Russia deploys S-400 missile battery in Syria, state media says. The Times of Israel. 
  6. а б David Cenciotti (25 листопада 2015). After the Turkish Air Force shot down a Russian Su-24, Moscow has decided to deploy some air defense systems to western Syria. The Aviationist. 
  7. Новейший российский зенитный комплекс С-400 в Сирии оказался на древнейшем шасси. Фото. AutoConsulting. 26 листопада 2015. 
  8. Ігор Сутягін (4 грудня 2015). S-400s to Syria: Now You See Them, Now You Don’t. RUSI. 
  9. Sean O'Connor, Jeremy Binnie (10 December 2015). Russia deploys additional Su-34s to Syria. IHS Jane's Defence Weekly. 
  10. Russia deploys missile system able to hit Tel Aviv planes. Arutz Sheva. 13 листопада 2015. 
  11. Lebanese militant killed in airstrike in Damascus. Deutsche Welle. 20.12.2015. 
  12. Dana Regev (21.12.2015). Kantar's death throws spotlight on Israeli 'targeted killings'. Deutsche Welle. 
  13. Nazir Majli (Tuesday, 22 Dec, 2015). Israeli Sources on the Assassination of Kantar: Moscow Ignored 3 Similar Attacks. Asharq al-Awsat. 
  14. Franz-Stefan Gady (21 грудня 2015). India Cleared Purchase of Russian S-400 Missile Defense System. The Diplomat. 
  15. India's Reliance, Russian Almaz-Antey in S-400 Missile Partnership. Defense World. December 24, 2015. 

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]