Повітряна війна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Повітряна війна — використання військових літаків та інших літаючих машин у військових цілях. Повітряна війна включає бомбардувальники, що атакуюьб скупчення ворога або стратегічні об'єкти; винищувальну авіацію яка змагається за контроль повітряного простору; ударні літаки які задіяні у авіаційній підтримці проти наземних цілей; морську авіацію яка літає над морями та біля узбережжя; планери[en], гелікоптери та інші літаки, що перевозять повітряно-десантні війська, наприклад парашутистів; танкери дозаправлення у повітрі для збільшення оперативної зони та часу; та військові транспортні літаки для перевезення вантажів та персоналу.[1] Раніше, військові повітряні засоби також включали легші за повітря аеростати для коригування артилерії; легші за повітря дерижаблі для бомбардування міст; різні види розвідувальних, спостережних[en] та літаків раннього попередження для перевезення спостерігачів, камер та радіолокаційного обладнання; торпедних бомбардувальників для атак по ворожих кораблях; та військові пошуково-рятувальні[en] літаки для порятунку збитих повітряних службовців[en]. Сучасна повітряна війна включає ракетні та безпілотні літальні апарати. Наземні сили зазвичай відповідають на ворожу повітряну активність протиповітряними засобами.

Історія[ред.ред. код]

Історія повітряної війни розпочалась у стародавні часи із використання літавців із людиною на борту в Китаї. У III столітті вона розвинулась у війну повітряних куль. У 1911 році для військових цілей почали використовувати аероплани, початково для розвідки, але потім і для ведення повітряного бою для збиття розвідувальних літаків. Під час Другої світової війни розпочалось масове використання літаків для стратегічних бомбардувань. Крім того, Третій Рейх у роки Другої світової війни також розробив багато ракет та точних систем боєприпасів, включаючи перші крилаті ракети, перші балістичні ракети малої дальності, перші керовані ракети земля-повітря та перші протикорабельні ракети. Балістичні ракети почали відігравати ключову роль у роки холодної війни, оскільки були оснащені ядерними боєголовками і складовані наддержавами (США та СРСР) для стримування одне одного від їх застосування. Перше військове використання супутників в 1950-і роки було для розвідки і їх використання розвинулося до загальносвітових комунікаційних та інформаційних систем, які підтримують глобально розподілених військових користувачів розвідувальними даними з орбіти.

Повітряна розвідка[ред.ред. код]

Повітряна розвідка це рекогностування для військових або стратегічних ціле, що проводиться з використанням розвідувальних літаків. Ця діяльність може виконуватись з різною метою, включаючи збір видової інформації[en], спостереження ворожих маневрів і коригування артилерії.

Повітряне бойове маневрування[ред.ред. код]

Повітряне бойове маневрування[en] (також відоме як ПБМ або Повітряний бій) це тактичне мистецтво переміщення, повороту та розміщення бойового літака з метою набуття позиції, з якої можна здійснити атаку іншого літака. Щоб отримати перевагу над повітряним противником воно спирається на наступальне та оборонне основне маневрування винищувачів[en] (ОМВ).

Повітряно-десантні війська[ред.ред. код]

Повітряно-десантні війська це військові підрозділи, зазвичай легка піхота, що призначена для перевезення літаками[en] та "скидання" до битви, зазвичай за допомогою парашутів. Таким чином, вони можуть бути розміщені в тилу противника, а також мають можливість розгорнутися практично в будь-якому місці з невеликим розголосом. Формації обмежені тільки кількістю і розмірами своїх літаків, так що при наявності достатньої їх кількості протягом хвилин "нізвідки" може з'явитися величезна сила. Це називається вертикальне охоплення.

І навпаки, повітряно-десантним військам, як правило, не вистачає витратних матеріалів та обладнання для тривалих бойових дій, і тому вони більше підходить для проведення операцій з захоплення плацдармів[en], ніж тривалих зіткнень; крім того, парашутні операції особливо чутливі до несприятливих погодних умов. Розвиток гелікоптерної техніки від часів Другої світової війни привніс підвищену гнучкість в рамках повітряно-десантних операцій, та Повітряний штурм в значній мірі замінив собою великомасштабні парашутні операції та (майже) повністю замістив використання бойових планерів.

Авіаційний удар[ред.ред. код]

Докладніше: Авіаційний удар

Авіаційний удар або повітряний удар[2] це наступальна операція, яку виконують штурмові літаки. Повітряні удари зазвичай наносять літаки, такі як винищувачі, бомбардувальники, штурмовики та Ударні гелікоптери. Офіційне визначення включає в себе всі види цілей, в тому числі повітряних, але в популярному використанні термін зазвичай звужується до тактичної (обмеженої) атаки по наземним або морським цілям. Зброя, що використовуються в авіаударі може варіюватися від кулеметних куль та ракет до різних типів бомб. Крім того, зазвичай згадується як повітряний наліт .

У безпосередній авіаційній підтримці повітряні удари зазвичай контролюються за допомогою тренованих спостерігачів[en] для координації із дружніми сухопутними силами у манері успадкованій від артилерійської тактики.

Стратегічне бомбардування[ред.ред. код]

Стратегічне бомбардування це військова стратегія, що використовується у тотальній війні з метою розгрому противника, знищуючи їх моральний дух або їх економічну спроможність виробляти і транспортувати матеріальне забезпечення[en] до театрів військових операцій, або усе одразу. Це систематично організована і виконувана атака з повітря, яка проводиться з метою знищення об'єктів, що вважаються життєво важливими для здатності противника вести війну у якій можуть застосовуватись стратегічні бомбардувальники, ракети дальнього або середнього радіусу дії, або оснащені ядерними боєприпасами винищувачі-бомбардувальники.

Протиповітряна оборона[ред.ред. код]

Протиповітряна оборона або протиповітряна війна визначається НАТО як "всі заходи, спрямовані на зведення нанівець або зниження ефективності ворожих повітряних дій."[3] Вони включають наземні та повітряні системи озброєння, пов'язані сенсорні системи, командування і управління та пасивні заходи (наприклад, загороджувальні аеростати[en]). Вони може бути використано для захисту військово-морських, наземних і повітряних сил в будь-якому місці розташування. Проте, для більшості країн основні зусилля, як правило, спрямовані на «захист батьківщини» (англ. homeland defence). НАТО визначає повітряну протиповітряну оборону як авіаційну ППО (англ. counter-air) та протиповітряну оборону ВМС, як протиповітряну оборону (англ. anti-aircraft warfare). Протиракетна оборона є продовженням ППО, як ініціативи по адаптації ППО до задачі перехоплення будь-якого снаряду під час польоту.

Ракетна зброя[ред.ред. код]

Докладніше: Ракетна зброя

У сучасному використанні, ракета являє собою самохідну систему високоточного озброєння, на відміну від некерованих самохідних боєприпасів, що відноситься до ракет (хоча вони також можуть бути керованими[en]). Ракети мають чотири компоненти системи: прицілювання та/або систему наведення, систему керування, двигун та боєголовку. Ракети розрізняють за типами відповідно до їх призначення: поверхня - поверхня та повітря - поверхня (балістичні, крилаті, протикорабельні, протитанкові, і т.д.), ракети поверхня - повітря (та протибалістичні[en]), ракети повітря - повітря та протисупутникова зброя. Усі відомі типи ракет використовують принцип рішія на основі хімічної реакції в середині ракетного двигуна, реактивного двигуна, або двигунів інших типів. Несамохідний повітряний вибуховий пристрій[en] в основному відноситься до снарядів та зазвичай має меншу за ракети дальність.

БПЛА[ред.ред. код]

Поява безпілотних літальних апаратів призвела до революції у повітряній війні[4] та спонукала низку країн до розробки та/або закупівель парку подібних машин. Кілька контрольних показників вже мали місце, в тому числі повітряні бої БПЛА-винищувачів, спроби протиповітряної оборони за допомогою БПЛА, заміна оперативних авіаційних підрозділів, контроль БПЛА кваліфікованими операторами, що мають 'бойовий статус', управління БПЛА з іншого кінця світу, придушення та/або злам систем управління БПЛА під час польоту, як і пропозиції передати контроль ведення вогню inexyjve syntktrne англ. AI на борту БПЛА.[5] БПЛА дуже швидко еволюціонували від ролі спостереження до бойової.

Зростаючі можливості безпілотних літальних апаратів поставили під сумнів живучість та спроможність пілотованих бойових реактивних літаків.[6]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Boyne, Walter J. (2003). The Influence of Air Power upon History. Pelican (www.pelicanpub.com). ISBN 1-58980-034-6. 
  • Buckley, John (1999). Air Power in the Age of Total War. Indiana University Press. ISBN 0-253-33557-4. 
  • Budiansky, Stephen. Air Power: The Men, Machines, and Ideas That Revolutionized War, from Kitty Hawk to Iraq (2005) global coverage by journalist
  • Collier, Basil (1974). A History of Air Power. Macmillan Publishing Co., Inc.; New York. 
  • Cooksley, Peter G.; Bruce Robertson (1997). The Encyclopedia of 20th Century Conflict: Air Warfare. Arms and Armour. ISBN 1-85409-223-5. 
  • Corum, James S. & Johnson, Wray R. (2003). Airpower in Small Wars - Fighting Insurgents and Terrorists. Lawrence, Kansas: University Press of Kansas. ISBN 0-7006-1240-8. 
  • Glines, Carroll V. (1963). Compact History of the United States Air Force. Hawthorn Books, Inc. ; New York. ISBN 0-405-12169-5. 
  • Gross, Charles J. (2002). American Military Aviation: The Indispensable Arm. Texas A&M University Press. ISBN 1-58544-215-1. 
  • Higham, Robin (2004). 100 Years of Air Power & Aviation. Texas A&M University Press. ISBN 1-58544-241-0. 
  • Lockee, Garette E. (April 1969). PIRAZ. United States Naval Institute Proceedings. 
  • Olsen, John Andreas, ed. A History of Air Warfare (2010) 506pp; 16 essays by experts provide global coverage
  • Overy, Richard. Why the Allies Won (1997), ch 3, on bombing in World War II.
  • Overy, Richard. The Air War - 1939–1945 (1980), global coverage of combat, strategy, technology and production

Мережа[ред.ред. код]

Зовнішні посилання[ред.ред. код]